Шляхи розвитку творчого мислення молодших школярів на уроках математики

Важливою є педагогічна орієнтація для створення умов для творчої

діяльності на уроках математики, для дослідження , для розуміння суперечностей явищ або будь-яких об’єктів. Іншими важливими принципами

креативного навчання є принципи системності, систематичності, діяльного підходу в навчанні.

Розглянемо концепцію розвитку творчого мислення, яка побудована на принципах інтеграції, індивідуалізації і диференціації, психологізації з використанням активних форм навчання, проблемних методів, діалогічних способів оволодіння інформації; використанням цілісного інтелектуально-креативного потенціалу молодших школярів.

Досліди довели, що розвиток творчого мислення залежить від впливу комплексу різнорідних факторів (соціальних, психологічних, організаційно-педагогічних), а також потребує врахування специфічних вимог.

Визначені якості особистості, які впливають на розвиток творчого мислення учнів початкової школи. Пріоритетним завданням курсу математики у 4-річній початковій школі є формування в учнів повноцінних обчислювальних умінь і навичок, бажання і вміння вчитися. Для цього потрібно постійно розвивати творче мислення молодших школярів. Педагоги сьогодення стверджують, що творче мислення перш за все повинно бути хоча б мінімально теоретичним. Тобто розвиток теоретичного мислення закладає міцний фундамент для розвитку мислення взагалі. Звідси випливає тезис – початкова освіт має будуватись на теоретичній основі. Цим вимогам задовольняє система розвивального навчання.

Учені зробили висновок, що повноцінна навчальна діяльність можлива тільки за умов теоретичного мислення, у процесі розв’язання поняттєвих задач. Саме тому навчальну діяльність учнів потрібно спеціально будувати після приходу їх до школи.

Спершу вчитель бере на себе функцію її організації, послідовно формуючи належні дії пошуку, моделювання, контролю, оцінювання. Згодом окремі компоненти діяльності переходять до самих дітей і стають характеристиками їхньої психіки (41)ю

Використання методики проблемного навчання повинно справляти

позитивний вплив на розвиток творчого мислення, як і у традиційній

школі, так і у системі розвиваючого навчання.

Проблемне навчання – це такий тип навчання, зміст якого представлений системою проблемних задач різного рівня складності; у процесі розвитку таких задач учні у їх спільній діяльності з вчителем та й

під його керівництвом оволодівають новими знаннями та способом дій,

а завдяки цьому проходить формування творчих здібностей продуктивного мислення, уяви, пізнавальної мотивації, інтелектуальних емоцій. Його

основою є учбова проблемна задача.

Для прикладу наведемо варіант найпростішої проблемної задачі. Учитель до початку уроку записав на дошці два вирази:

1+4*3=15 ; 1+4*3=13

У цій задачі закладено протиріччя між формою і змістом, між причиною і наслідками, між даним і вимогою. Це об’єктивне протиріччя пізнання, відображене в абстрактній математичній формі і вже розв’язане

у науці шляхом введення поняття «дужки» ( але учні ще не знають правил

дій різного ступеня).

В процесі ознайомлення з цим записом у дітей викликає подив. Адже

коли учні порівнюють умови і результати рішення, то знаходять явне

протиріччя між раніше відомими способами розвитку і новим фактом, до

якого ці способи застосувати не можливо. Виникає проблемна ситуація.

Аналітико-синтетична робота при розв’язанні даної проблемної задачі

може проходити шляхом міркувань про різну послідовність арифметичних

дій. Учні самі пояснюють, що у першому випадку треба спочатку виконати

додавання (1+4), а потім суму (5) помножити на (3); у другому випадку

треба помножити (4*3), а потім до добутку (12) додати (1).

Але як дізнатися, у якому порядку виконувати дії? Для дотримання

саме такого порядку треба графічно виділити їх послідовність, тобто

особливими знаками виділити ( 1+4 і 4*3 ).Самостійно одержаний теоретичний висновок учнів вчитель фіксує терміном « дужки », який і є

новим, шуканим поняттям та рішенням даної проблемної задачі.

Одним з базових понять є проблемне запитання. Форма навчання

«запитання-відповідь» застосовувалась у шкільній практиці з давніх

часів, але вона сама по собі ніяк не сприяла розвитку творчого мислення.

Дуже великого значення набуває пробудження у школярів в раціоналізації мислення на уроках математики, що спонукає і до самостійного відкриття нових прийомів. Учнів можна поділити на групи за такими критеріями: високий рівень розвитку інтелекту і освіченості та позитивна спрямованість; високий рівень освіченості і негативна спрямованість; низький рівень освіченості і позитивна спрямованість; низький рівень освіченості та негативна спрямованість ( Л.Фрідман, І.Кулагіна). Для того, щоб викликати і закріпити позитивне ставлення до навчання, вчителям слід розробити відповідну систему стимулів. Провідним стимулом у навчанні та розвитку є оцінки.

Серед пізнавальних мотивів керованим і найзначнішим є пізнавальний інтерес, який виникає і зміцнюється лише в ситуації пошуку нових знань,

інтелектуальної напруги, самостійної діяльності. Для підтримки пізнавальних інтересів надзвичайно важливо стимулювати емоції, інтелектуальні

почуття. Їх потужним джерелом є емоційність навчального змісту.

При вивченні змісту варто дотримуватись таких загальних положень:

1.Засвоєння знань, які  мають загальний та абстрактний  характер, передує

ознайомленню учнів із частковим і конкретним поняттям.

2.Знання, які констатує  даний навчальний предмет або  його основні розділи, учні засвоюють  під час аналізу умов їх походження, завдяки яким

вони стають потрібними.

3.Під час знаходження предметних джерел тих або інших знань учні мають

навчитися виявляти в навчальному матеріалі генетично початкове, суттєве,

загальне співвідношення, яке визначає зміст і структуру об’єкта даних

знань.

4.Це співвідношення учні відтворюють в особливих предметних, графічних або буквених моделях, які допомагають вивчати його властивості у чистому вигляді.

5.Учні повинні навчитися  конкретизувати генетично вихідне, загальне

співвідношення досліджу вального об’єкта в системі часткових знань

про нього, які зберігаються в такій єдності, яка дає можливість в уяві

здійснити перехід від загального до часткового і навпаки.

6.Учні мають навчитися  чергувати виконання дій у  розумовому плані з

виконанням їх у зовнішньому плані і навпаки (41,с82).

У дидактиці початкової школи ( О.Савченко ) наведено можливі

варіанти організації засвоєння змісту навчального матеріалу: а) учитель

повідомляє усно або письмово всі перераховані знання в повному обсязі,

а учні виконують рецептивні дії відповідно до розуміння повідомлення

вчителя; б) учитель розповідає відоме про вихідні емпірично конкретні об’єкти, про сутність об’єктів, а пояснення пропонує зробити самим учням; у цьому випадку учні виконують рецептивні дії відповідно до

розуміння повідомлення, і самостійності дії – обґрунтування конкретних

знань, спираючись на знання про сутність; в) учитель повідомляє лише

знання про сутність і далі до змістовного конкретного знання про об’єкти;

при цьому учні здійснюють рецептивні дії відповідно до розуміння повідомлення про об’єкти, обґрунтувати і вивести властивості об’єктів із

знайдених основ (41, с 83).

Справжній процес навчання потребує свідомої, відповідної участі в

ньому учнів, їхньої готовності бути повсякчас відкритими для сприйняття

нового досвіду та постійно змінюватися самим відповідно до змін навколишньої дійсності.

До змістовного компоненту моделі відносяться підручники й посібники, якими користуються учні четвертого класу на уроках математики. У новому поколінні підручників закладено, крім інформаційної, мотиваційну і розвивальну функції. Ситуації вільного вибору, а також наявність обов’язкового і необов’язкового матеріалу посилюють мотиваційну функцію підручників з математики, стимулюють розвиток самооцінки, запобігають гіперопіці учнів з боку вчителя. Підручник прогнозує діяльність учнів, спрямовану на розв’язання певних навчальних завдань.

Що стосується розвитку творчого мислення школярів у процесі

традиційного навчання, то слід зазначити: для цього можна організувати додаткові заняття, математичні факультативи, гуртки тощо. Значний вплив

на розвиток творчого мислення молодшого школяра оказують різноманітні

тренінги, де розвиток творчих нахилів здійснюватиметься на групових

заняттях.

Наступний компонент навчального блоку – навчальний процес. Поняття «навчальний процес» охоплює всі компоненти навчання: діяльність викладача, діяльність учня, засоби, за допомогою яких здійснюється цей процес, форми, в яких він реалізується. Учитель виступає організатором навчальної діяльності( у нашому випадку – розвитком творчого мислення).Він спрямовує діяльність учнів так, щоб останні були активними учасниками, а не пасивними спостерігачами чи виконавцями, вступали у різні форми взаємодії з педагогом та іншими суб’єктами учіння.

Виходячи із сучасних концепцій навчання, слід зробити висновок,

що найкориснішим є навчання на межі можливостей для даного учня. Під

час керування процесом навчання треба робити акценти не на примус учнів, а на те, щоб викликати в них потребу скерувати дії вчителя і бажання виконувати їх.

Неможливо організувати процес навчання без системи відповідних

методів навчання. Розв’язуючи проблему вибору і поєднання методів у системі уроків або окремому уроці математики, вчитель має створювати

найліпші можливості для активності школярів на всіх етапах опрацювання

навчального матеріалу: сприймання, осмислювання, усвідомлення, закріплення, застосування та узагальнення. Враховується головна мета вивчення матеріалу, рівень підготовленості учнів, наявність навчального обладнання

(41, с 216).

Наукові дослідження показали, що для управління і стимулювання дитячої творчості у навчальній діяльності доцільно застосовувати методи

і форми роботи: «мозкова атака»,метод фокальних об’єктів, метод руйнування. Треба відмітити, що реальне застосування таких методів – справа складна і вимагає досвіду, врахування психологічних факторів, і обов’язково кожного разу-в залежності від конкретного контингенту навчаємих спеціального модифікування, адаптації того чи іншого методу. Але практика свідчить, що їх можна пристосувати до використання в початкових класах.

Таким чином, у навчанні творчості молодших школярів на основі використання прийомів розумової діяльності розвиваються невикористані резерви. Специфіка предмета математики створює найбільш широкі можливості для цілеспрямованого формування не тільки практичних , але й інтелектуальних умінь для досягнення тих навчально–виховних цілей ,

які поставлені перед сучасною школою (20с11).

Творче навчання також передбачає творче використання вчителем методів навчання . Для цілеспрямованого і постійного розвитку творчих можливостей учнів необхідно , щоб методи , організаційні методи форми та засоби навчання відповідали цілям і задачам навчально–творчої діяльності.

Зупинимось на використанні задач, які в більшій мірі сприяють розвитку

творчих можливостей учнів. Задачі на збільшення на кілька одиниць

( непряма форма).

Зміна числових даних.

Наприклад: У Васі 9 олівців, це на 6 олівців більше ніж у Надійки. Скільки

олівців у Надійки?

- розв’яжи таку ж задачу, але щоб в ній було сказано, що в Надійки на

6 олівців менше;

- розв’яжи задачу, перед  цим замінивши число 9 на інше;

- розв’язати задачу, замінивши  числові данні так, щоб шукане  число

збільшилось ( або зменшилось ).

Заміна запитання.

На першій полиці 4 книжки, це на 8 книжок менше ніж на другій. Скільки книжок на обох полицях?

Завдання: Замінити питання у задачі та розв’язати її.

а) У скільки разів менше книжок на першій полиці ніж на другій?

б) Скільки книжок потрібно додати на першу полицю, щоб на двох полицях було книжок порівну?

в) Після того, як на першій і на другій полиці книжок стане порівну, яка

їх кількість буде на обох полицях разом?

Зміна зв’язків у задачі.

За допомогою такого прийому діти поступово усвідомлюють, що незначні на перший погляд зміни в тексті задачі призводять до істотних змін у ході розв’язування, та роблять висновок про можливість зміни характеру залежностей між величинами.

Задача. У Наталки 9 квіток ,а це на 3 квітки менше ніж у Оленки. Скільки

квіток у Оленки ?

Діти замінюють вираз умови «на 3 квітки менше» на нові «у 3 рази менше» і розв’язують задачу.

Заміна сюжету задачі

У результаті діти отримують таку ж саму задачу , але з іншими величинами. Суттєвим є те, що учні вчаться з’ясовувати , чи реальні нові залежності задачі, наскільки вони можуть застосовуватися у житті. Виконання такого завдання розвиває критичність мислення , гнучкість , оригінальність .

Метод «руйнування»

Назва методу походить від педагогів А.Коуфмана , А.Драве (Франція),

які вважають, що треба руйнувати об’єкти , щоб замість них створити

нові [20,с13]

Цей метод спирається на два принципи :

- принцип варіації , який складається з того , щоб зменшити або збільшити число даних , придумати нові структури , поміняти місцями дані ,

замінити одні з них іншими тощо;

- принцип спонукання , що складається з виписування на дошці якого більше питань учасників.

Завдання . Олесь купив 3 олівці по 50 копійок, а Миколка купив 5 зошитів по 25 копійок кожен.