Шляхи розвитку творчого мислення молодших школярів на уроках математики

Творча дитина здатна з головою заглибитися в те, що її цікавить, вона дуже винахідлива в образотворчій діяльності, іграх, використанні різних матеріалів, висуває багато різних міркувань з приводу конкретної ситуації, здатна по-новому підійти до розв’язання певної проблеми. Творча дитина енергійна, дотепна, відрізняється розвиненою пам’яттю і виявляє значну самостійність у думках і поведінці. Однак, творчі здібності не є синонімом здатності дітей до навчання; не рідко коефіцієнти інтелекту у дітей творчих значно нижчий порівняно з рештою [25; с.3]

Проте потенційна творчість, як свідчать психологічні дослідження, притаманна кожній дитині. Таким чином, завдання вчителя – створювати умови, за яких схильність дітей до нового, нестандартного, бажання самостійно вирішувати поставлені завдання можуть дістати розвитку. Загалом, у дітей молодшого шкільного віку творча потреба реалізується у двох напрямках: у розвитку інтересу до пізнання та ігрової діяльності.

Так, учитель може використовувати на уроках математики систему запитань, створюючи різного роду проблемні ситуації або вносячи творчі елементи, завдяки чому учні четвертого класу отримають змогу активізувати розумову діяльність, зробити „відкриття”.

Другий напрямок реалізації творчої потреби дитини в умовах шкільного навчання – це ігрова діяльність. У грі розвивається уява, утверджуються образи фантазії, виниклі ідеї, створюються продукти діяльності, які є для дитини емоційно привабливими. Важливість гри у тому, що вона надає дитині можливість помріяти, проявити уяву, дає свободу самовияву і творчості.

1.3. Діагностика розвитку  творчого мислення

Удосконалення навчально-виховного процесу в школі передбачає розроблення ефективних діагностичних і коригувальних методик, спрямованих на розвиток творчого мислення на уроках математики.

Найбільш розповсюдженим на заході та у вітчизняних психологів і педагогів методом діагностики є тести.

Традиційне застосування тестів на виявлення інтелектуальних та творчих здібностей дітей, оцінку їх успішності повинно бути доповнене використанням оціночних шкал, що заповнюються вчителями, відомостями від батьків, даним спостережень та іншим.

У методичному інструменті діагностики розвитку мислення є методики, що стосуються наочних форм мислення: дошки Сегена, поштова скринька; складання розрізних фігур і картинок; кубики Косса. Методика для дослідження словесно-логічного мислення: визначення понять; вербальні аналогії, класифікація. Методики для дослідження сюжету: пояснення сюжетних картин. Діагностика логічного мислення: розчленування цілого на частини, синтезу деталей; діагностика пам’яті: зорова, слухова; ігри та завдання на запам’ятовування. (за І.Матюгіним)

На сьогодні в рамках особистісно орієнтовного підходу до розвитку дитини великого значення набуває метод педагогічного моніторингу та індивідуальних і групових спостережень.

У науковому спостереженні виділяють такі етапи:

1) визначення мети спостереження;

2) вибір об’єкта дослідження;

3) уточнення предмета  дослідження;

4) планування ситуацій  спостереження;

5) визначення способу  спостереження;

6) установлення тривалості  загального часу досліджень і числа спостережень;

7) вибір способів реєстрації досліджуваного матеріалу;

8) прогнозування можливих  помилок спостереження та пошук  можливостей запобігання їм;

9) здійснення сеансу попереднього  пробного спостереження, необхідного для уточнення дій попередніх етапів і виявлення організаційних недоробок;

10) коригування програми  спостереження;

11) етап проведення спостереження;

12) опрацювання і витлумачення  отриманої інформації.

Інтелектуально-творчий потенціал особистості не може бути зведений до якоїсь однієї характеристики, приміром, “високий коефіцієнт інтелекту”. Це – глибинні особистісні характеристики, які О.І.Савченко об’єднує у три групи; а саме:

І Інтегративні особистісні характеристики.

1. Допитливість – надзвичайно  висока потреба в інтелектуальній  стимуляції та новизні; чим вища  обдарованість дитини, тим більш  виражене в неї прагнення до  пізнання нового, невідомого, зокрема на уроках математики. Виявляється це в пошуку нової інформації, нових знань, у прагненні задавати багато запитань у невгасаючій дослідницькій, творчій активності.

2. Надчутливість до проблем  – виявляється в здатності  виявляти і ставити проблеми.

3. Прогнозування – здатність  передбачати результати розв’язання  проблеми до того, як вона, буде  реально вирішена, пророкувати можливі  наслідки дії до її здійснення. Виявляється як при вирішенні  навчальних задач, так і в інших  найрізноманітніших проявах реального життя.

4. Словниковий запас –  одночасно результат і критерій  розвитку розумових здібностей  дитини. Виявляється не тільки  у великій кількості використовуваних  у мові слів, а й в умінні “будувати” складені синтаксичні.

5. Здатність до оцінки  – результат критичного мислення, передбачає можливість розуміння  як власних думок і вчинків, так і дій і думок інших  людей; забезпечує можливості самодостатності, самоконтролю, впевненості в собі, у своїх здібностях, і доцільності своїх рішень, створює підґрунтя для самостійності.

ІІ Характеристики сфери розумового розвитку

1. Оригінальність мислення  – здатність висувати нові, несподівані  ідеї, відрізняться від широковідомих, загальноприйнятих, традиційних, банальних.

2. Гнучкість мислення  – здатність швидко і легко  переходити від явищ одного  класу до явищ іншого, часто  далеких за змістом, встановлювати між цими явищами асоціативні зв’язки. Виявляється в умінні знаходити альтернативні стратегії вирішення проблем, оперативно змінювати напрям пошуку вирішення проблем.

3. Продуктивність – здатність  генерувати велику кількість  ідей, адже чим більше ідей, тим  більша можливість вибору з  них найцікавіших, найоригінальніших. Виявляється і може оцінювати  за кількістю продуктів діяльності.

4. Здатність до аналізу  і синтезу. Аналіз – лінійне, послідовне, логічно точне опрацювання інформації, що передбачає її розкладання на складові. Синтез – поєднання окремих частин у єдину структуру. Найяскравіше виявляється при розв’язанні логічних задач і проблем.

5. Класифікація і категоризація  – психічні процеси, які мають  вирішальне значення при структурування  нової інформації і які припускають  об’єднання одиничних об’єктів у класи, групи, категорії. Виявляються у здатності розв’язувати спеціальні логічні задачі.

6. Висока концентрація  уваги – виражається у двох  основних особливостях психіки: а) високому ступені заглибленості в задачу і б) можливості успішного “занурення” у сприйняття інформації, що стосується обраної мети. Виявляється у схильності до складних і порівнянно довготривалих заняттях.

7. Пам’ять – здатність  дитини запам’ятовувати факти, події, абстрактні символи, різні знаки – найважливіший індикатор обдарованості. Розвиваючи різні види пам’яті варто мати на увазі, що перевагу в творчості має не той, хто здатний оперативно активізувати в пам’яті потрібну інформацію.

ІІІ Характеристики сфери особистісного розвитку

1. Захопленість задачею  – основа з характеристик обдарованості.

2. Перфекціонізм – прагнення  доводити продукти будь-якої своєї діяльності до відповідності найвищим вимогам. Високообдаровані діти не заспокоюються, аж поки не досягнуть максимально високого рівня у виконанні своєї роботи.

3. Нонконформізм – прагнення  протистояти думці більшості  характеризує ступінь самостійності  та незалежності. Виявляється в  спільних іграх дітей, не завжди, але часто є результатом інтелектуальної  переваги.

4. Лідерство – домінування  в міжособистісних стосунках. Виявляється  в спільних іграх дітей, не  завжди, але часто є результатом  інтелектуальної переваги.

5. Змагальність – схильність  до конкурентних форм взаємодії. Виявляється у схильності брати  участь у діяльності, що передбачає  конкурентні форми взаємодії.

6. Широта інтересів –  різноманітні і при цьому відносно стійкі інтереси дитини є не тільки свідченням обдарованості, а й бажаним результатом виховної роботи. Виявляється у прагненні займатися найрізноманітнішими видами діяльності, у бажанні спробувати свої сили в різних сферах.

7. Гумор – здатність  виявляти безглуздості, бачити смішне  в різноманітних ситуаціях. Вона є свідченням обдарованості та водночас ефективним механізмом психологічного захисту [39]

Отже, система психічних характеристик і становить основу особистісного потенціалу дитини, її обдарованості.

Кожну характеристику потенціалу дитини О.І.Савченко пропонує оцінювати за п’ятибальною шкалою:

5 - оцінювана властивість  особистості розвинена добре, чітко  виражена, виявляється часто в  різних видах діяльності та поведінки;

4 - властивість помітно  виражена, але виявляється епізодично, при цьому і протилежна їй властивість виявляється дуже рідко.

3 – оцінювана і протилежна  властивості особистості виражені  нечітко, у проявах нечасті, у поведінці та діяльності врівноважені між собою.

2 – більш яскраво виражена  і частіше виявляється властивість  особистості, протилежна оцінюваній;

1 – чітко виражено  і часто виявляється властивість  особистості, протилежна оцінюваній, вона фіксується в поведінці  і в усіх видах діяльності;

0 – відомостей для  оцінок даної якості немає.

Оцінювання вимагає спостережень за дитиною, бесід з нею, вивчення продуктів її діяльності; аналізу особливостей її спілкування з дорослими і однолітками.

Застосування спостережень у практичній діяльності вчителя не тільки сприяє вивченню індивідуальних особливостей дітей, а й дозволяє окреслити шляхи для подальшої колекційної програми.

Вивчення складних психічних явищ вимагає від учителя, зазвичай, послідовного застосування цілого комплексу емпіричних методів пізнання.

Було визначено компоненти творчого мислення [39] це – дивергентність, асоціативність, образність, критичність, оригінальність мислення і інтелектуальна активність.

1. Дивергентність мислення.

Зміст альтернативність, здатність мати кілька підходів до розв’язування однієї задачі, бачити проблеми та об’єкти у різних ракурсах.

Ситуації прояву: під час розв’язання задач, проблем, складних творчих завдань, які надають можливості багатоваріативного виховання; під час аналізу складених ситуацій, літературних образів тощо; у процесі диспутів, дискусій, обговорень.

Критерії оцінки: частота та ступінь прояву.

Практична модель: вміння шукати і знаходити різні варіанти розв’язання задач, відповідей на запитання, обирати з них найоптимальнішу.

2. Асоціативність мислення.

Зміст здатність використовувати різні асоціації, зокрема аналогії, в процесі розв’язання проблем, віддаленість асоціації за змістом та у часі.

Ситуація прояву: під час розв’язування задач, відповідей на запитання, у самостійних висловлюваннях, робота за досвідом Матюгіна.

Критерії оцінки: частота асоціювання; ефективність використання для розв’язування задач; ступінь віддаленості асоціацій.

Практична модель: вміння виконувати завдання на асоціювання, вміння встановлювати зв’язок між новою і відомою інформацією; володіння аналогією.

3. Образне мислення.

Зміст: відмінна риса інтелекту; здатність активізувати образи на основі заданого наочного матеріалу, забезпечує пізнання найбільш істотних сторін і закономірних зв’язків об’єктів дійсності.

Ситуації прояву: під час рішення ряду задач, де необхідна актуалізація представлень пам’яті чи виникнення представлень уяви, виділення в образі різних ознак і властивостей об’єктів.

Критерії оцінки: ступінь та частота прояву.

Практична модель: вміння оперувати образами, володіння просторовим мисленням, вміння використовувати умовно-схематичні зображення, за допомогою умовних значків і символів виконувати вправи.

4. Критичне мислення.

Зміст: оцінка розумового процесу міркувань, яка спрямована на отримання бажаного кінцевого результату.

Ситуації прояву: в процесі досягнення мети, дискусіях, під час самооцінки, взаємо оцінки, при аналізі.

Критерії оцінки: ступінь і частота прояву.

Практична модель: вміння дискутувати, оцінювати ситуацію з різних боків; уміння об’єктивно оцінювати позитивні та негативні явища, визначати цінне та помилкове.

5. Оригінальність мислення.

Зміст: своєрідність якостей розуму, прийомів розумової діяльності; здатність продукувати думки, що відрізняються від загальноприйнятих поглядів.

Ситуація прояву: під час розв’язання задач, у спілкуванні, дискусіях, при зіткненні думок, поглядів та у відповідях на запитання вчителя, батьків, товаришів, під час дослідів, роботи над проектом.

Критерії оцінки: ступінь та частота прояву.

Практична модель: вміння розв’язувати задачі оригінальним способом, вміння моделювати, висувати гіпотези.

6. Інтелектуальна активність.

Зміст: неініційоване зовні продовження мислення, яке ґрунтується на внутрішній і інтелектуальній ініціативі. Інтелектуальна ініціатива – продовження розумової діяльності за межами заданої ситуації, не зумовлене ані практичними потребами, ані негативною оцінкою роботи.

Ситуація прояву: на уроці, під час перерв, домашньої роботи, в інтелектуальних іграх, у випадках звернення за інтелектуальною допомогою до старших у розв’язанні самостійно поставлених завдань, питань.

Критерії оцінки: рівень інтелектуальної активності:

1) стимульно-продуктивний;

2) евристичний;

3) креативний.

Практична модель: бажання думати, розмірковувати, розв’язувати проблеми навіть тоді, коли учня до цього не стимулюють.

Для зручності були визначені рівні розвиненості творчого мислення молодшого школяра: високий рівень, середній рівень, низький рівень.