Збройни: сили Украини на захисти витчизни

За станом укомплектованості  особовим складом, забезпеченості озброєнням і військовою технікою, усіма видами матеріальних засобів Об’єднані  сили швидкого реагування будуть постійно готовими до виконання визначених завдань  в організаційно-штатній структурі мирного часу.

Повітряну складову Об’єднаних сил швидкого реагування утворюють  визначені авіаційні, зенітні ракетні  та радіотехнічні військові частини.

Основні сили оборони  будуть найбільш чисельною функціональною структурою Повітряних Сил ЗС України і складатимуть основу оборони держави. Вони призначаються для відбиття воєнної агресії, рішучого розгрому противника, примушення його до припинення бойових дій, а також створення умов для встановлення миру.

Основним призначенням сил підтримки (підсилення) є накопичення озброєння і військової техніки, інших матеріальних засобів, підготовка людських ресурсів для відновлення втрат ОСШР та Основних сил оборони. До їх складу входитимуть військові навчальні заклади та навчальні центри, резервні з`єднання та частини, арсенали, бази і склади озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів.

Оптимізація чисельності  Повітряних Сил

Заплановані зміни обумовлюють  подальшу оптимізацію чисельності  Повітряних Сил ЗС України та наявних  систем озброєння та військової техніки. Загальна чисельність Повітряних Сил ЗС України мирного часу до кінця 2009 року за попередніми розрахунками буде складати близько 30 000 осіб (з них біля 25 000 військовослужбовців та 5 000 працівників ЗС України), а до кінця 2015 року згідно з Стратегічним оборонним бюлетенем України загальна чисельність Повітряних Сил ЗС України мирного часу має складати 20 – 23 тисячі особового складу, у тому числі 18 – 20 тисяч військовослужбовців.

З бойового складу буде вилучено значну кількість застарілого озброєння та військової техніки. Проведення зазначених заходів не призведе до зниження бойових можливостей Повітряних Сил ЗС України, оскільки воно певною мірою компенсується якісними змінами практично за всіма їх складовими.

З метою забезпечення можливостей Повітряних Сил щодо виконання завдань до кінця 2015 року військово–транспортна авіація буде повністю переозброєна на літаки національного виробництва АН–70, а всі інші літаки будуть модернізовані. На озброєнні Повітряні Сили матимуть близько 120 бойових літаків та 50-60 одиниць транспортних та спеціальних навчальних літаків.

Основними шляхами підвищення можливостей авіаційної техніки  будуть: багатоцільове застосування; збільшення бойового радіусу дій; оснащення  високоточними бомбами підвищеної могутності, а також ракетами з більшою дальністю ураження класу «повітря – повітря», «повітря – земля (море)», підвищення бойових можливостей зенітно – ракетних систем, їх мобільності, прихованості та живучості в умовах вогневого подавлення, інтенсивного застосування протирадіолокаційних засобів ураження, а також завад високої інтенсивності. Поступово буде нарощуватися закупівля сучасних зенітних ракетних комплексів, систем та досягатися їх взаємна сумісність з відповідними системами держав – партнерів НАТО, які залучаються до програми «Партнерство заради миру».

Завдання Повітряних Сил ЗС України

Виконання заходів реформування та розвитку Повітряних Сил Збройних Сил України забезпечить їх готовність до виконання наступних основних завдань:

• ведення радіо-, радіотехнічної, радіолокаційної та повітряної розвідки, збору і узагальнення даних, оповіщення військ (сил), органів управління та вищого керівництва Збройних Сил України;
• несення бойового чергування по протиповітряній обороні в Збройних Силах України;
• участі у протиповітряній обороні держави та Збройних Сил України;
• участі у протидії терористичним актам (в антитерористичних операціях), диверсіям на військових об’єктах та проявам тероризму з використанням повітряних суден;
• нанесення ударів по визначених наземних (морських) цілях у тактичній та оперативно-тактичній глибині;
• здійснення авіаційної підтримки військ (сил);
• здійснення повітряних перевезень (евакуації повітрям);
• участі у підготовці держави та її території до оборони;
• участі у міжнародному військовому співробітництві та забезпечення можливості Повітряних Сил Збройних Сил України приймати ефективну участь як у довгострокових, так і короткострокових міжнародних миротворчих та гуманітарних операціях.

Сьогодення Повітряних Сил Збройних Сил України

На сьогодні Повітряні Сили ЗС України знаходяться на одному з найвідповідальніших і найскладніших періодів свого існування: завершується процес їхнього формування і починається бойове злагодження у новій організаційно-штатній структурі. Від успішного проведення цих заходів значною мірою залежить рівень ефективності подальшого функціонування Повітряних Сил.

Крім того у Повітряних Силах розпочато практичні заходи щодо побудови єдиної системи бойового і оперативного управління та її необхідного  технічного оснащення. Так, завдяки впровадженню автоматизованої системи управління (АСУ) вітчизняної розробки і виробництва, рівень сумісності між авіаційною складовою та протиповітряним елементом суттєво зріс. На основі цієї АСУ в майбутньому буде побудована єдина система управління Повітряних Сил.

За період формування Повітряних Сил Збройних Сил України  створено необхідні базу і умови  для їх подальшого реформування та розвитку на період до 2015 року.

Сьогоднішні Повітряні  Сили України - один з важливих гарантів цілісності і незалежності нашої держави. Вони надійно стоять на сторожі повітряного простору України.

Повітряні Сили України - один з головних носіїв бойового потенціалу Збройних Сил України. Цей високоманеврений вид Збройних Сил призначений  для охорони повітряного простору держави, ураження з повітря об’єктів противника, авіаційної підтримки своїх військ (сил), висадки повітряних десантів, повітряного перевезення військ і матеріальних засобів та ведення повітряної розвідки.

Передбачається, що у 2015 році Повітряні Сили будуть найбільш мобільним, науково і технологічно містким видом вітчизняного війська. Саме їм буде надаватися пріоритет у розвитку, підготовці, оснащенні та забезпеченні.

З 7 листопада 2007 року генерал-полковника Івана Руснака призначено на посаду командувача Повітряних Сил Збройних Сил України.

День Повітряних Сил Збройних Сил України відзначається щороку у першу неділю серпня.

2.4. Військово - Морські Сили Збройних Сил України

Україна є і залишається  морською державою. Геополітичні умови, наявність великих морських кордонів вимагають мати Військово-Морські Сили, які спроможні до дій щодо стримування, локалізації та нейтралізації збройного конфлікту на приморському напрямку.

Військово-Морські  Сили Збройних Сил України призначені для стримування, локалізації і нейтралізації збройного конфлікту, а при необхідності - відсічи збройної агресії з моря як самостійно, так і у взаємодії з іншими видами Збройних Сил України, військовими формуваннями, правоохоронними органами у відповідності з Конституцією України, законами України та іншими нормативно-правовими актами з урахуванням принципів і норм міжнародного права та загальних принципів військового мистецтва. [4,110]

Правовою основою діяльності ВМС ЗС України є: Конституція  України, Воєнна доктрина України, Закони України «Про Збройні Сили України» та «Про оборону України», військові статути Збройних Сил України, Положення про корабельну службу у ВМС ЗС України, інші закони України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету міністрів України, Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, а також міжнародні договори України, що регулюють відносини в сфері оборони і згоду на обов’язковість яких надала Верховна Рада України.

До складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України входять: (додаток 7)

• надводні сили;
• морська авіація;
• берегові ракетні підрозділи;
• війська берегової оборони;
• морська піхота;
• частини логістичного забезпечення;

навчальні заклади:

• Академія Військово-Морських Сил імені П.С.Нахімова;
• військово-морський ліцей.
• Історія Військово-Морських Сил Збройних Сил України

Передумовою до створення  Військово-Морських Сил України  стало звернення першого Президента України – Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України до військовослужбовців  угруповань військ, які базувалися на українській території, у якому відзначалося, що вони входять до складу Збройних Сил України, а особовому складу необхідно до 20 січня 1992 року прийняти військову присягу на вірність народу України.

18 січня 1992 року військовослужбовці 3-ї школи водолазів ЧФ під керівництвом капітана 3 рангу Клюєва О.В. прийняли присягу на вірність українському народу. 26 січня прийняла присягу 17-та бригада кораблів охорони водного району Кримської військово-морської бази (командир – капітан 2 рангу Шалит Ю.В.), а 22 лютого – 880-й окремий батальйон морської піхоти ЧФ (командир – майор Рожманов В.Г.).

Підтримавши ініціативу особового складу кораблів та частин Чорноморського флоту, який прийняв  присягу на вірність українському народу, 5 квітня 1992 року Президент України  видав Указ №209 «Про невідкладні заходи по будівництву Збройних Сил України», яким передбачалося сформувати Військово-Морські Сили України на базі сил Чорноморського флоту, дислокованих на території України.

7 квітня командувачем  Військово-Морських Сил України  був призначений контр-адмірал Б.Б. Кожин. 10 квітня створено організаційну групу по формуванню командування ВМС. 17 квітня склав присягу особовий склад з’єднання спеціальних операцій (Очаківський гарнізон, командир – капітан 1 рангу Карпенко О.П.).

Для забезпечення висвітлювання процесу створення національного флоту в засобах масової інформації, у червні 1992 року починає діяти прес-центр ВМС України (начальник - капітан 2 рангу Іванко К.О.), а 8 червня вийшов перший номер газети “Флот України” (головний редактор – капітан 1 рангу Тимощук Ю.А.).

11 липня 1992 року Військову  присягу прийняли військовослужбовці 41-ої школи молодших спеціалістів  зв’язку у місті Миколаєві,  а 21 липня до складу ВМС увійшов  сторожовий корабель СКР-112 (17-ї  бригади кораблів охорони водного району Кримської ВМБ)на чолі з командиром – капітан-лейтенантом Настенко С.В.

28 липня 1992 року було  піднято Державний прапор України  на першому кораблі, побудованому  для ВМС України – кораблі  управління «Славутич». У червні 1993 року розпочав ходові випробування корвет «Луцьк», побудований на заводі «Ленінська кузня» у Києві. 14 липня 1993 року з Керченського суднобудівного заводу «Залів» до Севастополя прибув фрегат «Гетьман Сагайдачний». 1 липня 1993 року під Севастополем було сформовано перший батальйон морської піхоти ВМС України.

З метою усунення військово-політичних інцидентів 3 серпня 1992 року поблизу  Ялти відбулася зустріч між президентами України та Росії у ході якої була підписана Угода між Україною та Росією щодо принципів формування ВМС України та ЧФ Російської Федерації на базі Чорноморського флоту.

19 серпня 1992 року на  базі двох Севастопольських військово-морських  училищ було створено Севастопольський  військово-морський інститут, якому  у жовтні 1999 року постановою Кабінету  Міністрів України присвоєне ім’я адмірала П.С. Нахімова.

17 червня 1993 року на  зустрічі президентів України  і Росії у Москві підписано  Угоду про невідкладні заходи  щодо формування ВМС України  і ЧФ РФ на базі Чорноморського  флоту колишнього СРСР, у якій  було сплановано розподіл останнього за принципом 50 на 50 відсотків.

3 вересня відбулася  друга за 1993 рік зустріч Президентів  України та Росії щодо подальшої  долі Чорноморського флоту. Відповідно  до Угоди ЧФ мав бути виведений  зі складу об’єднаних Збройних  Сил СНД і підпорядкований Президентам України і Росії. На формування флотів було відведено перехідний період до 1995 року.

2 липня 1994 року з  нагоди 50-річчя з Дня висадки  союзних військ у Нормандії  фрегат «Гетьман Сагайдачний» перший із кораблів ВМС України здійснив далекий похід до французького Руану.

Визначальним щодо створення  ВМС України став 1995 рік. Так, з  березня до травня 1995 року до складу ВМС увійшли військові частини  та з’єднання Ізмаїльського та Очаківського гарнізонів.

9 червня 1995 року між  Україною і Росією було підписано Угоду, яка остаточно визначила параметри розподілу Чорноморського флоту.

24 серпня 1996 року з  нагоди 5-ї річниці незалежності  України командування ВМС України  провело в Севастополі перший  військовий парад Севастопольського  гарнізону. В параді взяв участь особовий склад частин та кораблів ВМС, військ Протиповітряної оборони, Національної гвардії України, Прикордонних військ.

У серпні - жовтні 1996 року загін кораблів ВМС (під командуванням  першого заступника начальника штабу  ВМС капітана І рангу Кузьміна В.І.) у складі фрегата «Гетьман Сагайдачний» та великого десантного корабля «Костянтин Ольшанський» з підрозділом морської піхоти на борту, здійснив перший трансатлантичний перехід до берегів США.

У другій половині 1997 року завершився розподіл Чорноморського флоту колишнього СРСР. Військово-Морським Силам України було передано 43 бойових корабля, 132 судна та катери, 12 літаків, 30 гелікоптерів, 227 берегових об’єктів, а також велику кількість техніки, озброєння, боєприпасів та іншого майна.