Збройни: сили Украини на захисти витчизни

У 1916 році в Одесі створювалися штаб та підрозділи повітряної оборони. В їх складі на початку 1917 р. нараховувалось вісімнадцять протилітакових батарей, чотири авіазагони, дві роти спостерігачів, чотири прожекторних роти і телефонно-телеграфна команда.

Початок Повітряних Сил  України

Історія Повітряних Сил  України розпочинається від часів  Української Народної Республіки (УНР). У її збройних силах наприкінці березня 1918 року було створено Запорізьку повітроплавну ескадру. Вона увійшла до складу армійського корпусу, що утворився на базі запорізької дивізії, і розмістилась у Харкові. Згодом виникли нові авіаційні формування, що були об'єднані у три авіаційні загони (інспектури), а також ескадра важких чотиримоторних бомбардувальників типу «Ілля Муромець». Останні піднімали до 800 кг бомб та мали на озброєнні 7-8 кулеметів. У грудні 1918 року до складу Української Галицької Армії, що була збройним формуванням Західно - Української Народної Республіки, увійшла перша «літунська сотня», а потім був створений і «літунський полк», який нараховував 40 літаків різних типів.

У роки воєнної реформи, 1924-1925 р.р., почалось удосконалення засобів  і систем протиповітряної оборони. Були побудовані та випробувані перші літаки-винищувачі І-1.

На території України  у великих промислових центрах  дислокувались авіабригади: 50-а - в  Києві, 25-а - в Запоріжжі, 36-а - в Житомирі, 7-а - в Кіровограді, а також школи  льотчиків в Луганську, Севастополі (Кача), Харкові та інших містах.

У загальній системі  протиповітряної оборони було задіяно  авіацію, зенітну артилерію, інші роди військ.

15 лютого 1929 року у  відповідності з директивою штабу  Українського військового округу  створюється протиповітряна оборона м. Києва.

На початку Великої  Вітчизняної війни протиповітряна оборона на території України  була складовою частиною загального плану побудови протиповітряної  оборони держави та представляла собою струнку систему. [5,564]

Станом на червень 1941 року на території України було розгорнуто три зони ППО: Київська, Південна та Харківська.

Керівництво протиповітряною  обороною здійснювалось командувачами  військами військових округів через  командувачів зонами ППО, які були їх заступниками.

У годину суворих випробувань

У пам’яті українського народу залишився назавжди безсмертний  подвиг, мужність та героїзм, висока взаємодія  особового складу Військ Протиповітряної  оборони та Військово-Повітряних Сил, проявлені під час Великої  Вітчизняної війни.

За роки війни військовими авіаторами здійснено 3 млн. 125 тис. бойових вильотів. Знищено понад 57 тис. ворожих літаків. Особовим складом Військ ППО збито більш як 7300 літаків ворога, знищено понад 1000 танків, біля 1500 гармат і мінометів, а також багато іншої бойової техніки і живої сили ворога. За мужність і героїзм десятки тисяч військовослужбовців нагороджено орденами і медалями.

Високою майстерністю та героїзмом відзначались в роки другої світової війни льотчики, зенітники, локаторники, інженери та техніки. Бойову славу видів військ примножили тричі Герой Радянського Союзу маршал авіації О.І.Покришкін, двічі Герой Радянського Союзу генерал-полковник авіації В.Д.Лавриненков, за роки командування яких було чимало зроблено для удосконалення системи протиповітряної оборони на теренах України. Свій безцінний досвід захисникам неба Батьківщини передавали герої-фронтовики: генерал-лейтенант авіації Меркулов В.І., генерал-майор авіації Балдін А.М., полковники Голубєв Г.Г., Сухов К.В., Засєдатєлєв В.В., Полупанов В.К., Майоров А.І., Павловський М.А., Шавурін П.І, Терновий Б.Я.

Військові льотчики вийшли переможцями у сотнях поєдинків  з літаками противника. Найуславленіші з них - ас номер один радянських ВПС тричі Герой Радянського  Союзу Іван Кожедуб (62 повітряні  перемоги) та двічі Герой Радянського Союзу Сергій Грицевець (40 перемог).

Розвиток у повоєнний  період

У повоєнний час на озброєння надійшли швидкісні висотні  ракетні комплекси перехвату. Бортові  радіолокаційні приціли, інше більш  досконале обладнання за умов вмілого  володіння технікою зробили авіацію всепогодною.

Починаючи з 1952 року у  війська надійшла принципово нова зброя - зенітні ракетні комплекси і  системи, що дозволило до 1960 року перетворити  зенітну артилерію в новий  рід військ - зенітні ракетні війська  протиповітряної оборони.

Було проведено повне  переозброєння частин ВССЗ (візуального  спостереження, сповіщення та зв’язку) на нові радіолокаційні станції і  системи. В 1954 році вони переформовані  в радіотехнічні війська, як рід  військ ППО. Широко впроваджено автоматизовані системи управління. Створено частини і підрозділи радіорозвідки та перешкоди радіоелектронним засобам повітряного противника. [9,9]

З 60-х років, у зв’язку  з надходженням на озброєння армій  закордонних держав стратегічних ракет  і космічних систем різноманітного призначення, вжито заходи по захисту держави та її Збройних Сил від раптового ракетного нападу.

З 1954 року для оборони  найбільш важливих стратегічних напрямків  і об’єктів сформовано армії ППО, в тому числі Київська, яка з  березня 1960 року стала 8 окремою армією протиповітряної оборони і виконувала бойові завдання на теренах України.

Окремою сторінкою в  історію вписано участь воїнів у  війні в Афганістані. У пекельному небі Афганістану військовослужбовці обох видів Збройних Сил показали себе з найкращої сторони. Бойові операції, прикриття караванів, доставка вантажів - ось далеко не повний перелік завдань, які виконували військовослужбовці ВПС та Військ ППО. І сьогодні ще багато ветеранів тієї війни знаходяться в бойовому строю.

На варті неба незалежної України

17 березня 1992 року згідно  з директивою Начальника Головного  штабу Збройних Сил України  було створено Військово-Повітряні  Сили України. На базі штабу  24 Повітряної армії у Вінниці  було сформовано Командування  ВПС. На той час на території України знаходилося 4 Повітряні армії, 10 авіаційних дивізій, 49 авіаполків, 11 окремих ескадрилій, навчальні та спеціальні установи і заклади; всього біля 600 військових частин, 2800 літальних апаратів, понад 120 тис. військовослужбовців. [12,4]

5 квітня 1992 року з гідно з Указом Президента України № 209 «Про невідкладні заходи щодо будівництва Збройних Сил України» та наказу Міністра оборони України створюється Командування Військ ППО України. Війська Протиповітряної оборони України створювалися на базі об`єднань, з`єднань і частин, які на той час дислокувалися на її території.

У витоків створення  Військово-Повітряних Сил та Військ ППО Збройних Сил України стояли: генерал-полковники: Антонець В.М., Лопатін  М.О., Стрельников В.І., Стеценко О.О., Ткачов В.В., генерал-лейтенанти: Скалько Я.І., Васильєв В.О. та багато інших генералів та офіцерів.

Створення якісно нового виду

Рішення про створення  на базі Військово-Повітряних Сил та Військ Протиповітряної оборони  якісно нового виду Збройних Сил України  приймались продумано та виважено, виходячи із світової практики й історичного досвіду.

Метою перетворень у  військовій сфері стало створення  сучасної моделі Збройних Сил України  – оптимальних за чисельністю, мобільних, добре озброєних, всебічно забезпечених і навчених військ і сил, які спроможні були б виконати покладені на них завдання у будь-яких умовах обстановки.

На початку 2005 року Збройні  Сили України перейшли на тривидову  структуру - Сухопутні Війська, Військово-Морські  Сили та Повітряні Сили.

Формування Повітряних Сил стало важливим складовим елементом загальної програми реформування Збройних Сил України. Головною метою створення цього нового виду було визначено підвищення рівня ефективності виконання завдань, притаманних як Військово-Повітряним Силам, так і Військам Протиповітряної оборони, за рахунок ліквідації дублюючих елементів управління загальним процесом захисту вітчизняного повітряного простору.

Слід відзначити, що створення  Повітряних Сил не стало механічним злиттям двох раніше існуючих видів  ЗС України. У першу чергу воно було обумовлене прагненням військово-політичного керівництва країни підняти рівень ефективності захисту повітряного простору на новий, якісніший щабель.

Законодавчі та нормативно-правові  акти, згідно яких виконуються заходи щодо створення нового виду Збройних Сил України – Повітряних Сил:

- Закон України «Про внесення змін до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України»;

- Указ Президента України «Про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про реалізацію заходів щодо реформування Збройних Сил України у 2004 році» від 10.06.04 № 641/2004;

- Державна програма  реформування та розвитку Збройних  Сил України на період до 2005 року, затверджена Указом Президента  України від 28 липня 2000 року 927/2000;

- Організаційна директива Міністра оборони України  «Про проведення організаційних заходів щодо створення Повітряних Сил Збройних Сил України»;

- наказ Міністра оборони  України від 21.10.2004 №475.

Перспективні напрацювання спрямовуються на реалізацію заходів Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України до 2009 року та Стратегічного оборонного бюлетеню до 2015 року.

Віхи створення  нового виду

Наказом Міністра оборони  України від 15 вересня 2004 року №410 створено військову раду командування Повітряних Сил Збройних Сил України.

Указом Президента України  від 8 листопада 1379/2004 генерал-лейтенанта Торопчина Анатолія Яковича призначено на посаду Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України.

1 грудня 2004 року розпочався  перший навчальний рік нового виду. У м. Вінниці на території колишнього Головного командування Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України, де нині розташовується Командування Повітряних Сил, урочисто було відкрито Пам’ятний знак на честь створення нового виду Збройних Сил України – Повітряних Сил. Цей день прийнято вважати Днем створення Повітряних Сил.

До 1 грудня 2004 року виконано заходи першого етапу створення  Повітряних Сил. У цей час об’єднання, з’єднання та військові частини  Військово-Повітряних Сил і Військ Протиповітряної оборони Збройних Сил України перепідпорядковані Командуванню Повітряних Сил, та прийнято безпосереднє управління черговими силами по протиповітряній обороні та Повітряними Силами в цілому.

На другому етапі  створення Повітряних Сил (грудень 2004 р.) основні зусилля було зосереджено на формуванні повітряних командувань, на проведенні злагодження з Командуванням Повітряних Сил, об’єднаннями, з’єднаннями і частинами, на підготовці пунктів управління та розгортанні системи управління Повітряних Сил у повному обсязі.

1 січня 2005 року розпочався  ІІІ етап в ході створення  пунктів управління та розвитку  системи управління Повітряних  Сил ЗС України, який триватиме  до 5 травня 2005 року. Метою цього періоду  було визначено вдосконалення  системи зв’язку та створення єдиної системи управління Повітряними Силами. Триває вдосконалення й організаційно-штатної структури підпорядкованих з’єднань та військових частин.

Одним із важливих напрямів реформування та розвитку Повітряних Сил ЗС України, є збалансований  розвиток їх складових компонентів.

Повітряні Сили у своєму складі матимуть повітряний та протиповітряний  компоненти, які розподілятимуться  на роди:

авіації (винищувальну, бомбардувальну, штурмову, розвідувальну, військово-транспортну та спеціальну);

протиповітряної оборони (зенітно-ракетні та радіотехнічні війська);

спеціальні  війська (окремі військові частини і підрозділи: - розвідувальні, інженерні, РХБ захисту, зв’язку АСУ та РТЗ, РЕБ, метеорологічного забезпечення та інші);

частини матеріально-технічного і медичного забезпечення;

навчальні заклади.

У складі Повітряних Сил  передбачається мати штаб та авіаційні  бригади (винищувальні, бомбардувально-розвідувальні, штурмові, транспортні), зенітні ракетні  з’єднання та радіотехнічні полки, а також військові частини та установи підтримки і забезпечення.

Структура Повітряних Сил (додаток 6)

Структура Повітряних Сил  включатиме: повітряні командування, Харківський університет Повітряних Сил, Державний авіаційний науково-випробувальний центр, військові частини, установи та організації безпосереднього підпорядкування.

У рамках організаційної перебудови Повітряних Сил передбачається перехід до структури «повітряне командування – бригада (полк)».

Стосовно функціональних структур Повітряних Сил ЗС України, то вони будуть представлені:

• об’єднаними силами швидкого реагування;
• основними силами оборони;
• силами підтримки (підсилення).

Основна увага приділяється оснащенню та підготовці Об’єднаних сил швидкого реагування, які стануть, найбільш боєздатною їх функціональною структурою. Вони призначаються для негайного реагування, локалізації збройного конфлікту на одному з оперативних напрямків, недопущення його переростання у локальну (регіональну) війну та забезпечення, у разі необхідності, організованого розгортання Основних сил оборони.