Збройни: сили Украини на захисти витчизни

У травні 2001 року створено оперативно-тактичне об’єднання ВМС - ескадру різнорідних сил, кораблі  якої беруть активну участь у міжнародних  військово-морських навчаннях.

Починаючи з 2001 року ВМС  ЗС України приймають активну  участь в діяльності Чорноморської групи військово-морського співробітництва «Blackseafor».

У 2003-2004 роках проведено  реорганізацію частин 32-го армійського  корпусу в окрему бригаду берегової  оборони ВМС ЗС України.

Сьогодення Військово-Морських Сил Збройних Сил України

На сьогодні чисельність Військово-Морських Сил Збройних Сил України складають близько 15 тисяч осіб.

У складі Військово-Морських Сил Збройних Сил України перебуває  понад 71 бойових кораблів, суден  та катерів забезпечення, близько 30 літаків та гелікоптерів, близько 40 танків, понад 90 бойових машин піхоти, близько 190 бронетранспортерів та понад 60 артилерійських систем і мінометів.

За своїм функціональним призначенням Військово-Морські Сили Збройних Сил України розподілені  на морський компонент Об’єднаних сил швидкого реагування та Основних сил оборони Збройних Сил України, які в свою чергу мають відповідні корабельні, авіаційні та берегові складові.

Існуюча структура Військово-Морських Сил Збройних Сил України в  цілому збалансована за родами сил (військ), має оптимальну систему забезпечення, підготовки та застосування з’єднань, кораблів та частин з відповідною інфраструктурою, яка має здатність виконувати завдання за призначенням. Можливо вже сьогодні сказати, що Військово-Морські Сили мають практично всі риси свого майбутнього.

Розвиток українського військового флоту відбувається згідно з Державною програмою  розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки у відповідності до засад  Стратегічного оборонного бюлетеня України на період до 2015 року та поточних директив Міністра оборони України, начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України на проведення організаційних заходів.

З урахуванням програмних засад, розвиток здійснюється в загальних  рамках реформування оборонної сфери  України з впровадженням практичних кроків щодо створення оптимальних за чисельністю, оснащених сучасним озброєнням і військовою технікою, всебічно підготовлених та забезпечених, мобільних сил, спроможних виконувати покладені на них завдання Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Пріоритетами розвитку Військово-Морських Сил Збройних Сил  України є:

• нарощування боєздатності морського компоненту Об’єднаних сил швидкого реагування та підвищення рівня боєздатності Основних сил оборони;
• модернізація та оновлення озброєння та військової техніки;
• удосконалення системи підготовки та комплектування особовим складом;
• удосконалення системи управління та зв’язку;
• удосконалення системи логістики;
• набуття необхідного рівня сумісності визначених військових частин та підрозділів для забезпечення ефективності їх спільних дій у складі багатонаціональних військових формувань під час виконання завдань міжнародних миротворчих операцій.

На даний час одним  з першочергових завдань є  відновлення технічної готовності кораблів, суден та авіаційної техніки Військово-Морських Сил. Більшість кораблів і допоміжних суден, що отримали ВМС ЗС України в результаті розподілу Чорноморського флоту колишнього СРСР, морально й фізично застаріли. Їхній вік перевищує 30 років. Навіть ті кораблі Військово-Морських Сил, що були побудовані для ВМС на початку 1990-х років, вже випрацювали свій ресурс й потребують капітального ремонту.

Відповідно до Указу  Президента України від 27 червня 2008 року № 598 в Україні завершується проведення оборонного огляду воєнної  організації держави, до якого залучаються ЗС України та ВМС ЗС України зокрема. Оборонний огляд – це процедура оцінки стану і готовності Збройних Сил та інших військових формувань України до виконання завдань у сфері оборони. Кінцевою метою оборонного огляду є створення майбутнього обрису ВМС ЗС України зразка 2025 року, як складової Збройних Сил України в загальній системі обороноздатності держави.

За результатами оборонного огляду розробляється Стратегічний оборонний бюлетень (Стратегія розвитку сектору безпеки і оборони України на період до 2025 року). Його положення та вимоги Концепції подальшого реформування Збройних Сил України на 2011 – 2015 роки будуть покладені в основу нової Державної програми реформування Збройних Сил України на 2011 – 2015 роки, робота з опрацювання якої зараз триває в Збройних Силах України.

Відповідно до діючого  законодавства на Військово-Морські  Сили Збройних Сил України у мирний час покладаються такі завдання:

• створення необхідного комплекту сил ВМС та підтримання їх у готовності до стримування агресії з морського напрямку;
• боротьба з ворожими військово-морськими силами;
• знищення транспортів противника;
• підтримка інших видів Збройних Сил з морського напрямку;
• захист своїх військово-морських баз та морських комунікацій;
• захист цивільного судноплавства;
• участь у миротворчих операціях, виконання міжнародних зобов’язань України у військово-морській сфері.

На середньострокову перспективу (кінець 2015 року) у складі ВМС передбачено мати 4 бригади, 2 військово-морські бази та 4 дивізіони, чисельність особового складу становитиме до 14 тис. осіб.

Основні зусилля бойової  підготовки сил (військ) у 2010 році були спрямовані на:

• якісну підготовку органів управління, кораблів і підрозділів, які входять до складу ОСШР;
• подальше нарощування інтенсивності підготовки кораблів (суден) та підрозділів ОСШР, забезпечення навченості та готовності до дій в умовах терористичних загроз і надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, пов’язаних з аваріями, пожежами та катастрофами, а також у міжнародних миротворчих операціях спільно з військовими контингентами інших держав;
• оволодіння командирами усіх рівнів з’єднань, військових частин та підрозділів зі складу ОСШР прийомами і способами тактичних дій підрозділів при виконанні завдань за призначенням в умовах запровадження правового режиму надзвичайного та воєнного стану;
• підготовку з’єднань, військових частини та підрозділів до виконання завдань за призначенням у взаємодії з підрозділами інших військових формувань України;
• відновлення методичних навичок офіцерським складом, насамперед ланки “взвод – рота (батарея)”, та сержантського складу у підготовці і проведенні занять, навчань (тренувань);
• підготовку визначених кораблів та підрозділів до сертифікації в рамках Концепції оперативних можливостей НАТО.

Командувачі Військово-Морських Сил Збройних Сил України за час їх існування:

Період з 04.1992 по 10.1993 - віце-адмірал КОЖИН Б. Б.

Період з 10.1993 по 10.1996 - віце-адмірал БЕЗКОРОВАЙНИЙ В.Г.

Період з 28.10.1996 по 20.05.2003 - адмірал ЄЖЕЛЬ М.Б.

Період з 21.05.2003 по 23.03.2006 - віце-адмірал КНЯЗЬ І.В.

Період з 23.03.2006 року по 17.03.2010 - адмірал ТЕНЮХ І. Й.

З 18.03.2010 року – віце-адмірал МАКСИМОВ Віктор Володимирович

Своє професійне свято українські військові моряки святкують у першу неділю липня у День флоту України.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

ЗС України мають бути готовими вирішувати завдання національної безпеки в процесі реорганізації, переозброєння та інших заходів оновлення, що в майбутньому забезпечить їх високу дієздатність та ефективність, а також створить надійний фундамент розвитку ВОД («воєнна організація держави»).

Отже, ефективний розвиток військової сфери України в майбутньому  вбачається можливим за умови інтеграції усіх військових формувань держави  в об’єднану конструкцію з  подальшим її перетворенням на цілісну  систему ВОД. При цьому особливу увагу варто приділяти створенню єдиних підсистем забезпечення її життєдіяльності, а роль системоутворюючого компонента має належати ЗС України. Основним перспективним завданням національної воєнної політики в цьому напрямі вбачається проведення процедур нормативно-правового, організаційного, оперативно-стратегічного та ресурсно-економічного забезпечення процесу військового будівництва. Такий підхід потребує раціонального розподілу ресурсів для підтримання на належному рівні бойових можливостей ЗС з одночасною модернізацією їх окремих елементів. За умови повноцінного одночасного інвестування поточного утримання компонентів ВОД та інвестування перспективних програм буде забезпечено високий рівень обороноздатності України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Закон України «Про  Збройні сили України». – [Електронний  ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

2. Закон України «Про  структуру міністерства внутрішніх  справ». – [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

3. Про невідкладні  заходи по будівництву Збройних  Сил України: Указ Президента  України №209 від 5 квітня 1992 р.  – [Електронний ресурс]. – Режим  доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

4. Історія військово-морського мистецтва, т.3. // М.- 2000. – С. 110.

5. Історія великої війни: Війна в повітрі, т.6. // Оксфорд. - 1937. – С. 564.

6. Стратегічний оборонний бюлетень України на період до 2015 року: (Біла книга України). // К.: Аванпост-прім. – 2004. – C. 98.

7. Закон України «Про оборону України» // Законодавство України з питань військової сфери. Збірник законів та інших нормативно-правових актів. – К.: «Азимут-Україна». – 2003. -С. 58.

8. Воєнна доктрина України // Національна безпека і оборона. - 2004. - № 8. - С. 5.

9. Антонець В. Концептуальні основи будівництва Військово-Повітряних Сил України // Наука і оборона. - 1998. - № 1. - С. 9-14.

10. Бака М.М. та ін. Захист Вітчизни (підручник), 10 - 11 кл. // Вежа. - 2006. – С. 9-53

11. Військове будівництво в Україні в ХХ столітті: історичний нарис, події, портрети / За заг. ред. Кузьмука О.І. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 352 с.

12. Дейнекин П., Рог В. Ответственность за своё пространство // Независимое военное обозрение. - 2002. - № 33. - С. 4.

13. І буде три види Збройних Сил України (Інф. «Народної армії») // Народна армія. - 2000. - № 233. - С. 2.

14. Мязін В.Ф. Усі уроки до курсу «Захист Вітчизни» 10 кл. // Основа. - 2010. – С. 9-51

15. Олійник С. Виникнення пострадянських армій: український варіант // Народна армія. - 1994. - № 107. - С. 3.

16. Конотопенко ЯЛ. Нариси з історії розвитку Збройних Сил України. Миколаїв. - 1995.

17. Папікян А. Збройні Сили України ХХ ст. - Л. //КП «Видавництво Кобзар».- 1999. – С. 388.

18. Томчук М.І., Конотопенко Я.І. Допризовна підготовка// Вежа. - 1998.

 

 

ДОДАТКИ

 

Додаток 1. Військова організація Київської Русі

Додаток 2. Озброєння Давньослов’янського війська.

Додаток 3.  Легіон Українських січових стрільців  (УСС)

Додаток 4. Фракція Організація українських націоналістів (ОУН)

Додаток 5. Організаційна структура та бойовий склад Сухопутних військ на кінець квітня 2011 р.

Додаток 6. Організаційна структура та бойовий склад Повітряних сил на кінець квітня 2011 р.

Додаток 7. Організаційна структура та бойовий склад Військово-морських сил на кінець квітня 2011 р.

 

Додаток 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 6

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 7