Основні етапи історичного розвитку Хотина

 Данило Галицький об’їхав  Хотин стороною, внаслідок чого  літописець не мав підстави  згадувати про це місто. Проте  там бувало багато інших людей,  у тому числі іноземців. Один  з них – чи то купець, чи  то командир військового загону  – був змушений близько 1225-1230 років закопати в Хотині свої гроші, які пролежали у землі понад шість з половиною століть. Аж у 1889 році скарб випадково знайшов хотинський міщанин Архип Озарчук. Знахідка викликала справжню сенсацію серед європейських нумізматів.

  Цей скарб складався з більш ніж тисячі тонких срібних монет з однобічним зображенням, їхніх половинок та уламків, на яких було видно зображення хрестів, правителів у коронах, геральдичних фігур. Монети виявилися брактеатами (від латинського «бляшаний»), карбованими у Німеччині. Вони виготовлялися з дуже тонких срібних бляшок із застосуванням одного штемпеля, завдяки чому зображення на лицьовому боці було випуклим, а на зворотному – увігнутим. Лише дві монети – угорська ХІ ст. та чеська початку ХІІІ ст. - виявилися денаріями з двостороннім зображенням. [61; № 111]

З кінця XI ст. Хотин входив до складу Теребовельського, із 1140-х  років - Галицького, з 1199 р. - Галицько-Волинського князівств. В середині XIII ст. князь Данило Галицький і його син Лев Данилович організували спорудження кам’яних замків, мури яких могли витримувати удари стінобитної і каменеметальної техніки, що була на озброєнні монголо-татар.

 ЇЇ укріплення охороняли  важливу переправу на Дністрі  і стримували грабіжницькі напади  степових кочівників. Князь Данило  Галицький, хоч і вимушений  був підкоритися Золотій орді, не відмовився від боротьби  з нею. Перша кам’яна фортеця була невеликою. Вона була розташована на самому мисі, там де сьогодні стоїть північна башта і простягалася на південь до теперішнього комендантського палацу. Впродовж віків її неодноразово реконструювали та розширювали, руйнували завойовники і знов відбудовували. На місці дерев’яно-земляних укріплень був збудований кам’яний мур заввишки 7,5 м. Він оточував майданчик у північній частині нинішньої цитаделі. Тут археологи виявили уламки плінфи та штукатурки з фресковим розписом і кириличними літерами, характерними для XIII ст. Ці рештки вказують на те, що одночасно з муром спорудили цегляно-кам’яну церкву. З напільного боку в скелі було видовбано рів трикутної форми завширшки 6 м. Замок займав північну частину замкової гори, приблизно третину від сучасної площі фортеці. На півдні від замку знаходився укріплений посад, оточений валами  та дерев’яними стінами. [49; с.108]

В XI - першій половині XIII ст. значення Хотина, як одного з найважливіших форпостів Галицько-Волинського князівства в Середньому Подністров’ї значно зросла.  У середині XIV ст. Галицьке князівство було загарбане Польщею й Угорщиною. Хотин і вся Буковина опинилися у складі Угорського королівства, яке включило їх до складу новоствореного Молдавського воєводства. У 1359 році семигородський воєвода Богдан, піднявши бунт проти короля Лайоша І, захопив це воєводство і проголосив його самостійним князівством.

      Як свідчать  давньомолдавські літописи та  матеріали археологічних розкопок, у Хотинському замку було здійснено  реконструкцію. Його розширили  в південному напрямку, отож новий  мур перекрив старий рів. Відповідно  було споруджено нову в’їздну  башту та дві інших – північну  і західну. [61; № 111]

У тому ж 1359 р. Хотин перейшов під владу Молдови. До цього часу історія Хотина була практично невідома. Перші історичні джерела повідомляють про цю територію під назвою «Tzara Sepenicului», яка була власністю воєводи Петру І Mушата. (Див. додаток №1, фото 1). Коли фортеця «виростала із землі», її найближчою сусідкою була фортеця Цеціна (Tzetzina). У 1387 р. Петру І Mушат побував у полоні Владислава — короля могутньої на той час держави Річ Посполита. У травні цього ж року молдавський воєвода Петру І Mушат від імені народу, «Країни фортець Молдавії» та інших володінь визнав васальну залежність від польського короля. Знову ж у 1387 р. про Хотин вперше згадували начальники (чи коменданти) фортеці: їх постійно було двоє. [54; с.74]

З кінця XIV ст. дійшло декілька літописних і документальних свідчень про Хотин. Зокрема, в «Списку  градів руських далеких і близьких», складеному між 1394 і 1396 рр. на основі більш раннього списку, згадано «На ДнЂстрЂ ХотЂнь» (слід читати: на Дністрі Хотін) як сформоване місто. Дністер згадано з огляду на те, що в цій писемній пам’ятці виступає ще один Хотhнъ, який розташовувався на ріці Сулі і відносився до київських городів. [12]. (Див. додаток №1).

У цей час Хотин був  одним із центрів Шипинської землі  і Хотинського староства, або  волості. Ім’я першого з відомих  старост збереглось у латинському  документі від 3 лютого 1397 р. - Stephanus de Chotin (Степан Хотинський). Три роки по тому старостою був Шандро Хотинь (Шандро, тобто Олександр, Хотинський). Ще через три роки в українській  грамоті, написаній латинськими  літерами, згадано старосту pana Horajeca Chotynskoho (Горайця Хотинського). [59]

З кінця ХІV ст. у Хотині стали селитися молдавани, а з початку ХV ст.– вірмени.  8 жовтня 1408 року молдавський воєвода Олександр Добрий видав митний статут, в якому згадується митниця в Хотині, на шляху до Кам’янця-Подільського. (Див. додаток №2, фото 2). Протягом   XV-XVI ст. Хотинська фортеця була резиденцією молдавських господарів. Його правителі приділяли увагу Хотинському замку, який був значно зміцнений у другій половині XIV ст., певно, за молдавського господаря Петра Мушата. Від цього періоду лишився будинок з фресковим розписом.

Молдавські князі часто  бували в Хотині, де вели переговори з представниками Польщі, зустрічалися з місцевими боярами, видавали різні  грамоти. Найдавніша з тих, що збереглися, має дату 18 жовтня 1435 року, а написав  її «Янушь писарь у Хотіні». За часів  керівництва воєводи Стефана  ІІ про фортецю Хотин згадувалось  у 1444 р. Однак точну дату збудування фортеці встановити не вдалося. 1448 року князь Петро Арон надіслав звідти листа до короля Польщі Казимира ІV. Наприкінці послання занотовано: «а писа(н) листъ у Хотіні». [61; № 112] Латинський документ 1459 р. позначає Хотин як oppidum, тобто невелике місто, містечко, з постійним ринком (forum). [53; с.2]  Торгівля й ремесло розвивалися у Хотині завдяки транзитному шляху, який з’єднував тодішню молдавську столицю Сучаву з Кам’янцем на Поділлі.

У другій половині XV ст. Хотинський замок був кардинально перебудований і розширений. Молдовський господар Стефан ІІІ Великий прославився не тільки тим, що з майже п’ятдесяти битв з турками, які він провів за своє життя, програв лише три, але й будівельною діяльністю. (Див. додаток №2, фото 3, 4).  Стефан III на місці кожної з переможних битв зазвичай будував церкву або капличку. Він старанно укріплював кордони своїх невеликих володінь, реконструював та будував заново твердині, забезпечував їх гарнізонами. Стараннями молдовського господаря в Хотинській фортеці з південного боку було прибудовано ще один просторий двір, казарми, потужно укріплену браму.

У самій фортеці були вириті глибокі підвали, які служили  приміщеннями для воїнів. Воєвода Стефан III Великий значно розширив кордони фортеці. Було зведено мури шириною 5 і висотою 40 метрів які завершувалися зубцями-мерлонами, над ними вивищувались вежі. Хотин став однією з улюблених резиденцій Стефана ІІІ Великого, тож всередині замку було збудовано двоповерховий палац з досить пишно прикрашеними, як на загальну суворість архітектури, білокам’яними облямівками дверей та вікон. У результаті Хотин остаточно сформувався як типова готична фортеця з баштовою системою оборони.

Завдяки могутній твердині і вигідному розташуванню, Хотин  став центром розвитку ремесел і  торгівлі, що в свою чергу сприяло  розквіту культури і економіки міста. Про це, зокрема, свідчить і рукописне  Хотинське Євангеліє XIV ст. В Хотині в ті часи відбувалися найбільші  в Молдавському князівстві ярмарки, на які приїжджали купці з різних країн Східної і Західної Європи. Місто було важливим митним пунктом  в європейсько-азіатській торгівлі. Ще дотепер можна побачити будівлю  старої хотинської митниці. (Див. додаток  №2, фото 5).

Хотинська фортеця забезпечувала  переправу через середню течію  ріки Дністер на шляху з Поділля  в Молдавію. Транзитна торгівля через  Хотин йшла в двох напрямках –  молдавсько-чорноморському та молдавсько-турецькому. Кам’янецькі купці реалізовували  на Хотинському ярмарку ремісничі  вироби місцевих майстрів, товари українського та польського виробництва, а також  товари з Франції, Венеції, Чехії: сукна, полотна, ножі, цвяхи тощо. Закуповували на Хотинському ярмарку “орієнтальний  ” товар з Туреччини: шовк, перець, чебрець, грецький квас (цитрину), килими. З Молдавії вивозили худобу (воли, вівці, свині, дешеві коні), шкіри овечі  і волові, шкіри лисиць та білок. Заборонялось вивозити з Молдавії срібло, віск, “коней добрих ”, шкіри куниць. Місто торгує шерстю, медом, вином, хлібом. Головні партнери - Литва, Польща, Туреччина, Іран.

 Секретар папського  нунція в Польщі італієць А.  Граціані писав про Хотинський  ярмарок в ХV столітті: «Звідси, із Молдавії вивозиться багато биків, м’ясом яких значною мірою харчується не лише населення Угорщини і Русі, а й поляки, німці, навіть Італія, головним чином, місто Венеція». [17; с.69]

У другій половині XVI століття посилилася роль Хотинського ярмарку, від якого в молдавську казну надходила величезна сума грошей - 10000 золотих за рік. [42; с.3]

Починаючи з 30-х років  ХV ст. на Хотин не раз нападали польські феодали. У 1450-1455 рр. у фортеці навіть перебував польській гарнізон.  З 1456 року Молдавське князівство стало виплачувати данину туркам-османам.

Тут обірвалося життя господаря  Олександра Лепушняну, якого жорстоко вбили бояри. В очікуванні страти тужили в підземеллях ватажок селянського повстання 1490-1492 рр. Андрій Боруля, якого згодом було обезголовлено, та його соратники — їх скинули з кріпосної стіни.

У цей час Хотин став північним прикордонним пунктом Молдавського князівства. На кордонах Молдавії виросли потужні фортеці: Білгород, Кілія, Хотин.

Удосконалення фортифікацій дозволило хотинській твердині залишатися нездоланною впродовж майже трьох століть і стати ареною подвигів багатьох знаменитих та безіменних героїв, які протистояли Оттоманській Імперії на цьому форпості християнського світу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

§ 2. Хотин у сфері впливу трьох держав: Молдови, Польщі та Туреччини наприкінці XV- початку XVII ст.

Влітку 1476 р. Хотинська фортеця  вперше піддалася турецькій облозі за часів воєводи Cтефана Маре , коли її безуспішно намагалися узяти війська султана Мухамеда II Фатіга. Після того, як Мухамед ІІ Фатіг переміг нестійкі молдавські сили у фортеці Аккерман,  він штурмував її разом з фортецею Сучава, яка була урядовим центром, Нямц та Хотин. (Див. додаток № 3, фото 2, 4). Проте гарнізон замку на чолі з пиркалабом (намісником) Бланку успішно витримав облогу і відбив усі ворожі атаки і турки були змушені відступити ні з чим.

За словами сучасного  польського історика Длугожа, султан Мухамед ІІ Фатіг врешті-решт зазнав серйозної поразки. У 1476 р. Мухамед ІІ Фатіг, не завоював Молдову і був змушений звільнити її територію. [54; с.75 ]

Після того, як у 1484 р. султан Беязид ІІ Блискавичний підкорив фортецю  Кілія, яку називали «ключі Молдови» та Аккерман, (Див. додаток № 2, фото 1) він, об’єднавшись з силами Балі Бея і Малкочоглу, що підкорили територію верхнього Дунаю, вирушив на північ Молдови до Хотина. У 1498 р. похід тривав уже з його союзниками проти польської армії. Ось як описує переправу через Дністер один зі свідків — Ходжа Сад аль-Дін: «Коли ми пройшли Богдан і наблизилися до ріки Дністер, не було мостів для зручної переправи, тому з очерету ми сплели собі спеціальну доріжку і, постеливши її на воді, дісталися іншого берега». [54; с.76 ]

На початку XVI ст. після  того, як Молдова потрапила у васальну залежність від Порти, фортеця стала  одним з військових форпостів  Туреччини. Разом з іншими придністровськими  фортецями -   Сорокською, Бендерською  та Аккерманською — вона утворила могутню лінію оборони турецьких володінь і одночасно служила головним плацдармом турецької агресії на північ і схід. (Див. додаток №2, фото 6). А 1509 року на Хотин напали польські загони: місто було спалено, проте замок противнику взяти не вдалося.

Хотин був адміністративним центром воєводства і всі політичні  рішення приймались у цьому місті. У фортеці в 1527 р. помер воєвода  Стефаніца. Коли молдавським правителем став войовничий Петру Рареш, почастішали конфлікти з сусідами. Влітку 1538 р. на Молдавське князівство одночасно напали поляки, турки і татари. Сулейман Кануні-Законодавець оголосив війну Петру Рарешові і, прогнавши воєводу до Трансільванії, підкорив його країну владі падишаха, заснувавши нову райю – Бендери. (Див. додаток №3, фото 5). Під час цього походу османська армія не дійшла до Хотина,  бо цього ж року фортеця була захоплена польськими військами, які очолював Ян Тарновський. Польське військо гетьмана Яна Тарновського два тижні тримало в облозі Хотинську фортецю. Було зроблено підкопи, після чого підірвано частину стіни з Надворітною і Південно-східною баштами, знищено східний палац, сильно зруйновано Південно-західну башту.

Наступного року Хотин  повернули собі колишні володарі. Хотин на деякий час залишається у поляків і у 1540 - 1544 роках  вони відбудовують будівлі,  що були зруйновані під час 1538 року. Її подвір’я розширили на 25 м в південному напрямку. Була збудована нова Надворітна башта, відокремлена з обох боків ровами, через які перекинуто мости. Споруджені у цей час стіни вже не прикрашали орнаментами. [53; с.3]

У другій половині XVI - на початку XVII ст. Хотин не раз опинявся в  центрі боротьби за владу над Молдавським  князівством, в яку втручалися польські феодали, українські козаки, правителі Туреччини та Волощини. У 1561-1563 рр. Хотином володіє колишній грецький солдат авантюрист на прізвисько Деспот Воде (справжнє ім’я Іоан Якоб Гераклід). Маючи матеріальну потребу, він віддав Хотин польському аристократові Альберту Лаському, який призначив комендантом замку Яна П’ясецького - родича організатора першої козацької Січі князя Дмитра Вишневецького. Альберт Ласький деякий час мешкав у Хотині, про що свідчить лист, надісланий ним 20 травня 1562 року «ex Moldaviensi arce Chotino (з молдавської фортеці Хотин)» на ім’я австрійського архікнязя Максиміліана. [61; № 112]

У 1563 р. у стіни Хотинської твердині урочисто в’їхав легендарний Дмитро Вишневецький (Байда) на чолі козацького війська. Він вів тут переговори з молдавським господарем про спільний виступ проти Туреччини. Однак через зраду молдавських бояр козацьке військо потрапило в пастку й було розгромлене, а сам Дмитро Вишневецький опинився в турецькому полоні. Князь відмовився схилятися перед султаном і приймати мусульманство та був страчений на гаках Константинопольської фортеці. Кілька діб козацький ватжок висів на гаках, спливаючи кров’ю й привселюдно проклинаючи завойовників-чужовірців, його страждання й геройська смерть увійшли в український народний епос і послужили взірцем для наслідування для нових поколінь козаків-запорожців.