Основні етапи історичного розвитку Хотина

У дипломній роботі автором подано історію виникнення та подальшого функціонування, збереження на сьогоднішній день Білгород-Дністровської фортеці, її значення в контексті військових дій.

Комплекс оборонних споруд Білгород-Дністровської фортеці  почав формуватися в другій половині XIII - першій половині XIV ст. Будівельні роботи тут тривали аж до XIX ст., А  значить сьогодні ансамбль є складною системою з безліччю нашарувань. До наших днів збереглися зовнішні та внутрішні стіни, цитадель, 26 веж.

Зруйнований в епоху Великого переселення народів місто більше ніж на тисячу років зникає з історичних хронік. Ніякого «староруської» міста  в дельті Дністра в літописах  немає; дані археології свідчать про те, що ранньосередньовіковий слов'янський шар відсутній. Самий ранній золотоординський археологічний матеріал, знайдений на території Білгородської фортеці, датується кінцем XIII ст.

У XIV ст. Монкастро стає однією з найбільших колоній Генуезької республіки. До цього періоду відноситься  будівництво найдавнішої частини Білгород-Дністровської фортеці, яка збереглася до наших днів, цитаделі (Генуезької фортеці). Вже в останній чверті XIV ст. в історії Бєлгорода починається молдавський період. Датувати його точно історики не можуть.

У XVI - XVII ст. до стін Акерманської фортеці неодноразово відбувалися військові походи українські козаки. У XVIII ст., Під час численних воєн Туреччини з Росією, у фортецю тричі вступали російські війська. За умовою Бухарестського мирного договору 1812 року, Аккерман був приєднаний до Росії. Цитадель зберегла своє військове значення ще протягом двох десятиліть і лише в 1832 році була ліквідована.

Таким чином, вивчаючи оборонні споруди Білгород-Дністровської фортеці необхідно відзначити значну перевагу мисовий укріплень над фортифікаціями нерегулярного плану. Природно, що фортифікатори намагалися як можна в більш повному обсязі використовувати зручні для оборони особливості рельєфу. У розвитку систем фортифікації можна простежити виразний період після нашестя Батия, коли нові укріплення намагалися будувати з урахуванням нових способів облоги. У період ХVI-ХVII століть фортеця була звернена в основному проти нападів татар і тому не була розрахована на опір артилерійському вогню і на контрбатарейної боротьбу. Сучасна на той час Бастіонна система проникає в Подністров'ї дуже повільно. У ХVIII столітті нові укріплення вже не будуються.

Оборонна архітектура - це не тільки могутні стіни, високі вежі та мальовничі замки. Це - дзеркало життя мільйонів людей протягом століть. У цьому дзеркалі відображалися політичні інтриги, технологічні новинки, звичаї, і звичайно ж героїчні подвиги жителів фортець того часу. Фортифікаційні споруди - це кам'яний літопис історії.

У всіх країнах Європи пошуки ідеального способу оборони, які б робили зміцнення неприступними, розвивалися своїми шляхами протягом століть. Таким чином склалися самобутні місцеві школи оборонної архітектури. Білгород-Дністровська фортеця одна з найкрасивіших молдавських фортець.

2 серпня 1963 Білгород-Дністровська фортеця отримала статус історико-архітектурного пам'ятника, а з 1960 проводяться реставраційні роботи. Протягом століть стіни і вежі фортеці безперервно реконструювалися, але все ж фортеця зберегла свою первинну структуру. Сьогодні Білгород-Дністровська фортеця - це пам'ятка національного значення. Поряд з Кам'янець-Подільської, Хотинської, Мукачівської та Меджибізької фортеця, вона входить до п'ятірки кращих фортифікацій Україні, які щорічно відвідують десятки тисяч туристів. Тому її повне відновлення, державна охорона та туристичне відродження - справа честі для нашої держави.

Другий розділ дипломної роботи присвячений історії Хотина, виникненню міста, його розвитку, передумовам виникнення в нім кріпосних зміцнень.

Археологічними дослідженнями  встановлено, що на території сучасного м.Хотин вже у VII ст. існувало слов’янське укріплення коли у східних слов’ян почався активний процес формування державності. На стрімкому неприступному правому березі Дністра слов’яни побудували дерев’яну фортецю, яка з часом обросла довкола поселенням.

Отже, на час заснування міста  навколишня територія була вже здавна освоєна й окультурена місцевим слов’янським населенням. Але цього, як і жвавого перехрестя шляхів, було замало для того, щоби тут розпочався міський розвиток. Останній потребував надійного захисту, насамперед наявності  фортеці з постійною військовою залогою.

На початку Х ст. ця теріторія була значно зміцнена й  заселена напівпрофесійними воїнами, які у мирний час займалися  господарською діяльністю: землеробством, скотарством і ремеслом.

Завдяки могутній твердині і вигідному розташуванню, Хотин  став центром розвитку ремесел і  торгівлі, що в свою чергу сприяло  розквіту культури і економіки міста. У другій половині ХІV ст., коли Хотин увійшов до складу Молдавського князівства, його укріплення було посилено, а через столітя, з появою вогнепальної зброї знову перебудовано. Числені війни призводили до руйнувань і постійних відновлень фортеці та принесли Хотинові величезну славу.

Наприкінці XV ст. Туреччина вперше намагається підкорити Хотинську фортецю.  На поч.XVI ст. вона стає одним із військових форпостів Османської Імперії. Невдовзі Хотин переходить під владу Польщі. У другій пол. XVI-поч. XVII ст. Хотин не раз опинявся в центрі боротьби за владу над Молдавським князівством між польськими феодалами, українськими козаками, правителями Туреччини та Волощини. Поразка Річи Посполитої під Цецорою у 1620 році змусила польських феодалів об’єднатися з українськими козаками в боротьбі проти Туреччини. Назрівала польсько-турецька війна, в якій Хотинській фортеці довелося відіграти визначну роль.

Упродовж вересня та початку  жовтня 1621 р. Хотинська фортеця і  її околиці стали ареною запеклої Хотинської війни, яка стала переломним моментом в історії Османської імперії і прославила запорозьких козаків і їхнього гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного.

Хотин увійшов у світову  історію як місце численних баталій, однак ця проблематика, крім Хотинської війни 1621 р., зовсім недостатньо вивчена  в українській історіографії. Зокрема, вітчизняні вчені майже не висвітлювали Хотинську битву 1673 р., яку теоретики  воєнного мистецтва розглядають  як найбільш показову у військовій діяльності польського полководця Яна  Собєського.

Перша і друга Хотинська  війна (1621, 1673 рр.) - це  позитивний досвід порозуміння сусідніх слов’янських народів, які зуміли згуртуватися перед  спільною небезпекою. Величезне значення битв під Хотином полягало також в тому, що вони фактично поклали початок розпаду Османської імперії, стимулювали національно-визвольні рухи поневолених нею народів і держав.

Після укладення Кючук-Кайнарджійського миру 1774 р. турки повернулися в Хотин. Але лише після російсько-турецької війни 1806-1812 рр. за Бухарестською угодою Бессарабія була включена до Російської імперії. Хотин став повітовим містом. 1856 року Хотинську фортецю передали з військового відомства міському управлінню.

У листопаді 1918 р. Хотин захопила Румунія, в 1940 р. місто відійшло до Радянського Союзу. Але 6 липня 1941 р. в Хотин знову увірвалися загарбники - німецько-румунські війська. Визволене місто було З квітня 1944 р. Проте у післявоєнні роки Хотин, як і вся Україна, зазнав впливу тоталітарної комуністичної системи. Незалежність 1991 року стала втіленням вікової мрії хотинчан про свою державу.

Беручи до уваги багаті історичні традиції міста, в 2000 р. постановою Кабінету Міністрів України був  створений Історико-архітектурний  заповідник "Хотинська фортеця". А у вересні 2002 року древнє місто  відзначило свій 1000-літній ювілей.

Враховуючи наукову, мистецьку  та історичну цінність міста, з метою  збереження та відновлення унікального  комплексу його пам’яток в м. Хотині утворений згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 року №1539 утворений Державний історико-культурний заповідник “Хотинська фортеця”.

Сьогодні Хотин - одне з  найбільших міст Чернівецької області, важливий промисловий, туристичний і культурний центр Буковини. Хотин увійшов до Ліги історичних міст України. Про нього написано більше 25-ти книг, в яких розповідається про багатовікову історію міста, возвеличується український народ, його герої, жителі нинішньої Хотинщини, які своєю роботою створюють майбутнє нашої держави. Минуле м.Хотин – це сторінки історії народу України, сторінки його боротьби за соціальне і національне визволення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список джерел та використаної літератури:

1. Закон України "Про  охорону культурної спадщини" від 8.06.2000 р. / Http://www.spadshina.com.ua.

2. Закон України "Про музеї та музейну справу" від 29.06.1995 р. № 249/95-ВР / http://www.spadshina.com.ua.

3. Розпорядження президента України «Про відзначення 1000-ліття заснування міста Хотина» від 23 лютого 2001 р. № 40/2001-рп. /http://www.bucoda.cv.ua.

4. Постанова Кабінету Міністрів «Про державний історико-архітектурний заповідник "Хотинська фортеця"» від 12 жовтня 2000 р.  № 1539 /http://www.bucoda.cv.ua.

5. Літопис Самовидця - Київ: Наукова думка, 1971. - 208 с.

6. Лизогубівський літопис. / http://litopys.kiev.ua.

7. ЛЂтопись событий въ Южной Руси Львовскаго каноника Яна Юзефовича 1624 — 1700. /http://litopys.kiev.ua.

8. ЛЂтопись Львовскаго кармелитскаго монастыря. 1648 — 1676. /http://litopys.kiev.ua.

6. Воскресенська літопис: Опис міст 1678 - Москва: узороччя, 1998. - 620 с.

7. Витебская Лђтопись. / http://litopys.kiev.ua

8. Десять пісем' королівського секретаря, львовскаго мЂщаніна, Домініка Вільчка до короля Іоанну III Собєському, содержащія свЂдЂнія o проісшествіях' в'південної Русі. 1694 - 1695

/ Http://litopys.kiev.ua.

9. Добромильская лЂтопись. 1648 — 1700. / http://litopys.kiev.ua

10.Новгородская первая летопись. «А се имена всЂм градом Рускым, далним и ближним».  /http://litopys.kiev.ua.

11. Чотири листи до короля Сигізмунда III краковскаго кастелляна, князя Юрія Янушевича Збаражскаго o состояніі козацкаго війська та об'єк отношеніях' до нього Речіпосполитої 1621 - 1625 / http://litopys.kiev.ua.

12. Боплан, Гійом Левассер де. Опис України / Гійом Левассер де Боплан. Пер. з фр., приміт. та передм. Я. І. Кравця. — Львів: Каменяр, 1990. — 301 с.

13. Челеби Э. Книга путешествия. Вып.1. Земли Молдавии и Украины / Э.Челеби. – М.: Искусство, 1961. – 158 с.

 

 

14. Авербух П.К., Криволап Г.І. По історичних містах Білгород-Дністровського / П.К. Авербух, Г.І. Криволап. - Одеса.: Маяк, 1965. - 86 с.

15. Авербух П.К., Криволап Г.І. Білгород-Дністровський. Путівник / П.К. Авербух, Г.І. Криволап. - Одеса.: Маяк, 1967. - 80 с.

16. Антонович В. Про козацькі часи на Україні /В.Антонович – К.: Дніпро, 1991. – 238 с.

17. Бірюльов Ю., Волков В. Замки Західної України. Путівник                      / Ю.Бірюльов, В.Волков -  Л.: Центр Європи, 2005. - 24 с.

18. Бєлова Т. Акерманська фортеця XIII - XV ст. Буклет / Т. Бєлова. - Білгород-Дністровський, 2007. - 18 с.

19. Величко С. Літопис /С.Величко - К.: Дніпро, - Т. 2. 1991. - 642 с.

20. Вечерський В. В. Замки і фортеці України / В.В. Вечерський. - К.: Балтія Друк, 2005. - 152 с., Іл.

21. Гаськевич О. Замки і фортеці Західної України. / О. Гаськевич. –Л: Аз-Арт, 2006. – 49 с.

22. Грабянка Г., Величко С., Мюллер Й. Хотинська війна (1621 р.) / Г.Грабянка, С.Величко, Й.Мюллер. – К: Центр пам’яткознавства Академії наук України та Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, 1991.— 240 с.: іл.

23. Данілов І.  Хотин в російсько-турецької війни 1768-1774 рр. // Роль націй і народів у формуванні історико-культурної спадщини Хотинщини. Матеріали Міжнародної наукової конференції. – Чернівці: Прут, 2003. – С.42-52.

24. Добржанський О., Макар Ю., Масан О. Хотинщина. Історичний нарис. /О.Добржанський, Ю.Макар, О.Масан. – Чернівчі: Молодий буковинець, 2002. – 464 с.

25. Жарких М. Оборонні споруди Долина Дністра / М. Жарких. - К.-Львів: 1998. - 216 с.

26. Іванов О. Замки і палаци Західної України: історія - культура - туризм (Історико-архітектурні пам'ятки замкового мистецтва) / О. Іванов. – К.: Наш світ; Укргеодезкартографія, 2004.  –  356 с.

27. Івченко А.С. Вся Україна / А.С. Івченко. - К.: ДНВП «Картографія», 2005. - 656 с., 1097 мул.

28. Ключник А.Г. Білгород-Дністровський. Нарис / О.Г. Ключник. - Одеса.: Маяк, 1977. - 98 с.: Іл.

29. Комарницький С.І. Цитадель на Дністрі. / С.І.Комарницький – Чернівці: Золоті литаври, 2001. – 88 с.: іл.

30. Комарницький С.І. Поклик землі рідної / С.І.Комарницький – Чернівці: Золоті литаври, 2002. – 114 с.: іл.

31. Красовський Іван. Тиру ... Білгород-Дністровський крізь століття. Коротка історична довідка / І. Красовський. - Білгород-Дністровський.: Шанталь. 2007, - 20 с.

32. Крижицький С.Д., Клейман І.Б. Відкриття оборонних споруд Тіри / С.Д. Крижицький, І.Б. Клейман. М.: Археологія, 1971. - 358 с.

33. Лесик О. В. Замки та монастірі України / О.В. Лесик - Л.: Світ, 1993. - 176 с.

34. Липа К. Під захист Мурів. / К. Липа. - К.: Наш час, 2007. - 184 с. - (Серія «Невідома Україна»).

35. Логвин Г.Н. Україна і Молдова: Довідник-путівник / Г.М. Логвин. - М.: Мистецтво, Лейпциг: Едіціон, 1982. - 454 с., 176 іл. (Серія «Пам'ятки мистецтва Радянського Союзу»).

36. Масан О. Хотинська битва 1673 року як зразок взаємодії польсько-литовсько-українського війська в розгромі османського угруповання // Роль націй і народів у формуванні історико-культурної спадщини Хотинщини. Матеріали Міжнародної наукової конференції. – Чернівці: Прут, 2003. – С.22-32.

37. Мацюк О.Я. Замки І Фортеці Західної України. Історичні мандрівки.

2-е вид., Віпр. І доп. / О.Я. Мацюк. - Л.: Центр Європи, 2005. - 192 с.