Лінгвостилістичні засоби вираження категорії комічного у художніх текстах ХХ-ХХІ ст.

Оповідач  іронізує над своїм невмінням  працювати з мікроскопом на занятті  з біології. Вставне речення “what’s more”, вжите поряд з низкою означень підмета “students”, створює іронічний підтекст, імплікує зображення невезучого студента, якому не вдається те, що легко виконують його однокурсники. Вставне слово “of course” підсилює іронію, створює додаткове імпліцитне нашарування — студент настільки впевнений у відсутності в себе нахилу до біології, що вже не сподівається на будь-який результат.

Лексико-синтаксичний алогізм – зв’язок одного слова з двома або декількома іншими в різних смислових планах, а також алогічне поєднання декількох однорідних членів речення, функцією якого є дискредитація понять у контексті. Гумористичний, сатиричний чи іронічний ефект створюється вживанням несумісних понять в одному рядку [35].

Роль хаотичного перерахування  у створенні гумористичного ефекту простежуємо в короткому оповіданні О.Х. Прінса “The Militia Company Drill”: At twelve, about one third, perhaps one half of the men had collected, and inspector’s return of the number present, and of their arms, would have stood nearly thus: 1 captain; 1 lieutenant; ensign, none; fifers, none; privates, present, 24; ditto, absent, 40; guns,14; gunlocks,12; ramrods, 10; rifle pouches, 3; bayonets, none; belts, none; spare flints, none; cartridges, none; horsewhips, walking canes, and umbrellas, 10 [48].

Гумор виникає внаслідок  того, що в реєстр зброї добровільного  загону ополчення, окрім рушниць  і багнетів, включені батіжки, тростини і парасолі (horsewhips, walking canes, and umbrellas, 10).

Для стилю П.Г. Вудхауза надзвичайно характерне вживання вставних конструкцій. Вони дають можливість створювати гумористичні ефекти, виражати емоційне ставлення автора та героїв до подій – жаль, сумнів, упевненість [22].

Слова і словосполучення  у Вудхауза майже рівною мірою  представлені в якості вставних елементів. Однак, якщо слова, до якої б частини мови вони не належали (будь то модальні слова, адвербалізовані прикметники, прислівники, дієслова в наказовому способі, іменники) не надають висловлюванням іронічне звучання, то вставні словосполучення часто несуть у собі іронічну модальність – або авторську, або, як у випадку з аналізованими нами текстами коротких оповідань, дійових осіб творів. Наприклад: As it turned out, I was one of his last customers for a couple of weeks later he inherited a pot of money from a distant relative and retired to the country. That, at list, was the story that had been put about. My own view was that he had got the stuff, by striking like glue to the fines. Five quid here, five quid there – you can see how it would mount up over a period of years [54].

Цим вклинюванням – at list – герой підкреслює свою недовіру до чесності мирового судді. Комічність ситуації тим ясніше, що мовець був оштрафований, і, як він вважає, несправедливо, цим суддею.

Серед вставних конструкцій, що зустрічаються у П. Вудхауза, більшість складають вставні пропозиції. Їх семантико-стилістична функція представляється нам наступною: для письменника вставні пропозиції – прекрасний засіб втілення сатиричного задуму, досягнення певного гумористичного ефекту, що складає другий план розповіді [21, c.47].

Наприклад, використання вставних пропозицій та прийом структурного і стилістичного повтору задає тон всьому тексту цілком. Протягом всіх коротких оповідань збірки "The Code of the Woosters" герой, від імені якого йде розповідь, постійно ловить себе на тому, що він не впевнений у правильності і грамотності своєї промови: And there was a brief and – if that's the word I want – pregnant silence.; For this ruthless relative has one all-powerful weapon which she holds constantly over my head like the sword of – who was the chap? – Jeeves would know – and by means of which she can always bend me to her will ...; Well, that's how it is with me. I wabble, and I vacillate – if that's the word? ; A thing I have found in life is that from time to time there occur moments which you are able to recognize immediately as high spots. Something tells you that they are going to remain etched, if etched is the word I want, for ever on the memory.; I mean just that. Spode, qua menace, if qua is the word I want, is a thing of the past [54, p.54].

Одною з найважливіших стилістичних функцій використання вставних пропозицій у Вудхауза є створення двох паралельних мовних планів: плану розповіді і плану оповідача. При цьому гумористичний ефект досягається завдяки протиріччю між нейтральним (а іноді піднесеним) тоном оповідання і їдким стилем зауважень: Нe had picked the glove up on the scene of the outrage – while measuring footprints or looking for cigar ash, I soppose [54]. Тут недалекому і неосвіченому поліцейському приписуються методи сищиків зразка Шерлока Холмса. Саме цим створюються комічний і водночас ніщивний сатиричний ефект.

Вставні конструкції (особливо пропозиції) надають розповіді розмовний відтінок, роблять його живим, емоційним, безпосереднім. У Вудхауза вставні пропозиції – це свого роду емоційні сплески, які несуть в семантичному плані надзвичайно велике навантаження, оскільки автор вкладає в них додаткову інформацію, не розкриту в контексті основної пропозиції [7, c.15].

Досить поширеним засобом  реалізації іронії та створення комічного  ефекту у Вудхауза виступає синтаксична  конвергенція. Це поняття було введено в роботах зі стилістики І.В. Арнольд. Під синтаксичною конвергенцією розуміється особлива синтаксична конструкція, що складається з підпорядкованого слова і двох або більше однопорядкових елементів, які знаходяться у відношенні підпорядкування до підпорядковуваного слова. Брати участь у створенні конвергенції можуть засоби різних мовних рівнів [2, c.232].

У Вудхауза рідко зустрічаються синтаксичні конвергенції, що складаються з доповнень, визначень, обставин і т.п. Найчастіше автор вдається до розгорнутої синтаксичної конвергенції [28]. Наприклад, you know how it is when you’re a host – you have all sorts of things to divert your attention… keeping an eye on the waiters, trying to make conversation general, heading Catsmeat Potter-Pirbright off from giving his imitation of Beatrice Little… a hundred little duties [54].

Завдяки здатності розгортатися за рахунок приєднання все нових і нових блоків, вводиться додаткова інформація. Характер цієї інформації обумовлений інтенцією автора, її нагромадження веде до підкреслення, виділення комунікативного завдання висловлювання: One can fill the picture for oneself, I think, aunt Dalia? The trusting girl who learned too late that men betray ... the little bundel ... the last mournful walk to the river-bank ... the splash ... the bubling cry ... I fancy so, don't you? [52]

Найчастіше синтаксична конвергенція заснована на використанні ефекту оманутого очікування. Як, наприклад, у наступному описі зовнішності дівчини: I looked round. Those parted lips… those saucerlike eyes… that slender figure, drooping slightly at hinges… Madeline Bassett was in our midst [51].

Ще активніше прирощується суб'єктивно-оцінна інформація при неоднорідному зв'язку підпорядкованих елементів з підпорядковуваним словом (стилістичний прийом зевгми). Для зевгми характерним є елімінація, тобто присудок займає ініціальну позицію періоду, а потім він лише мається на увазі [13]: It’s such a very old friendship…; I don’t know when I met an older…; We were boys together…; In Eton jackets and pimples…. Або: You will recall my telling you of the time I sneaked down by night to the Rev. Aubrey Upjohn’s lair in quest of biscuits and found myself unexpectedly cheek by jowl with the old bird, I in striped nonshrinkable pyjamas, he in tweeds and a dirty look [53].

При використанні зевгми форма стає змістовною і комунікативно значущою, виконуючи роль елемента, що несе додаткову інформацію модального характеру. Звернемо увагу на ще два приклади:

1)And his love was returned. When he encountered Bertha next day in Putney High Street and, taking her off to a confectioner’s for an ice-cream, offered her with it his hand and heart, she accepted them simultaneously .; 2)and I spilt tea on mr. Upjohn’s white trousers. Indeed, it would scarcely be distorting the facts to say that he was now not so much wearing trousers as wearing tea [51].

Як нам здається, Вудхауз найбільш повно реалізує іронію чи досягає комічного ефекту в межах синтаксичних схем, концентруючи відносини характеризації, тобто в тих, які в комплексі охоплюють ситуацію і ставлення до неї, а саме до таких належать розглянуті нами моделі.

Отже, на синтаксичному рівні домінуючими стилістичними засобами реалізації гумору та іронії є вставні речення, перерахування та синтаксична конвергенція. Щодо об’єктивації сатири на данному мовному рівні, ми не знайшли прикладів вживання у текстах американських письменників за винятком коротких оповідань П.Г. Вудхауза, який у своїх вставних пропозиціях поєднує втілення сатиричного задуму та досягнення певного гумористичного ефекту у другому плані розповіді.

2.3. Текстовий рівень

Цитація і повтор – плідні засоби актуалізації асоціативної іронії на рівні тексту. Лексична одиниця у таких конструкціях градуально прирощує нові значення, поступово змінюючи семантику. Для декодування іронії важливими є зіставлення на рівні горизонтального і вертикального контексту. Цитація як засіб актуалізації асоціативної іронії – це іронічні висловлювання, котрі являють собою віддалену “луну”, цитацію іншого неіронічного висловлювання. Для посилення іронічного ефекту цитація поєднується з повтором. Складнішим є дистантне цитування, коли цитований компонент повторюється різними персонажами на рівні глобального контексту [35].

Дороті Паркер (1893 - 1967) – американська письменниця і поет єврейського походження (уроджена Ротшильд), відома своїм їдким гумором, дотепами і проникливістю щодо вад міського життя XX століття. У короткому оповіданні “I Live on Your Visits” автор використовує цитацію: “Mom, please,” he said. “You know Whitey isn’t beautiful. She’s just sort of funny-looking. Nice funny”. “Nice funny,” she said. “Oh, I’m afraid I could never compete with that” [47].

Розмовляючи про місіс  Теннан, дружину свого колишнього чоловіка, мати Крістофера цитує його слова про те, що вона миловидна. Але мати Крістофера — егоїстична, ревнива жінка, яка заздрить чужому щастю, тому вираз “nice funny” в її устах сприймається читачем як протилежний за значенням — “commonplace woman, nothing to speak about”.

Образні індивідуально-авторські порівняння і метафори – конструктивний засіб гумору, іронії та сатири. Їм властива оказіональність, незвичність у зіставленні предметів чи явищ. Чим більша невідповідність між об’єктами, що зіставляються, тим більша їх полярність у семантичному і стилістичному планах, тим більший потенціал порівняння і метафори у реалізації комічного ефекту. Якщо об’єкти зіставлення взаємовиключають один одного, порівняння і метафори можуть актуалізувати іронію, адекватному декодуванню якої сприяє макро- і мегаконтекст. Повтор слугує засобом реалізації асоціативної іронії на рівні тексту. У вузьких рамках “short story” поступове нагромадження повторюваних одиниць веде до якісно нового переосмислення інформації. В американських коротких оповіданнях використовуються різні види повтору: лексичний повтор, синонімічний, стилістичний повтор певного стилістичного засобу), повтор характерної деталі, лейтмотивний та ін. [35]

Так, Ленгстон Х’юз у короткому оповіданні “On the Road” використовує повтор словоформи “stone (stony)” [42], чим створює іронічний лейтмотив оповіді, викриває лицемірство містера Дорсета. Прикметник “stone (stony)” сконцентрований навколо опису одного об’єкта – церкви, в якій служить містер Дорсет. Поступово нагромаджуючись, повторюючись в межах одного абзацу і всього тексту, під кінець оповіді словоформа “stone” набуває семи негативної оцінки, виражаючи широку гаму почуттів негра Сержента.

Характерною особливістю  гумористичного, сатиричного, іронічного порівняння є те, що і об’єкт і суб’єкт порівняння мають в собі ознаку комічного. Чим більша невідповідність між ознаками порівнюваних об’єктів, чим більша їх полярність в семантичному і стилістичному планах, тим більше комізму в самому порівнянні. Негативний заряд сатиричних порівнянь особливо відчутний, коли характеристика образу здійснюється за допомогою порівняння його з тваринами, птахами, комахами, предметами.

Джеймс Тербер в короткому оповіданні “The Catbird Seat” застосовує сатиричні порівняння як засіб сатиричного лейтмотиву. Автор піддає нищівній критиці тих, хто прагне досягти успіхів у кар’єрі, збираючи компромат на інших: In the halls, in the elevator, even in his own office, into which she romped now and then like a circus horse, she was constantly shouting these silly questions at him [49].

Порівняння місіс Берроуз  із цирковим конем (“like a circus horse”) виявляє те, що вона діє за чиїмось наказом, як цирковий кінь виконує трюки за командами дресирувальника.

Метафора – стилістична фігура, гумористично-сатиричний потенціал якої зближує непорівнювані на перший погляд об’єкти, викликає несподівані асоціації, і чим більша ця невідповідність, тим сильніший гумористичний чи сатиричний потенціал метафори. Вербалізація метафори здійснюється за допомогою добору іменникових, іменниково-атрибутивних та дієслівних структур.

У короткому оповіданні Джорджа Ейда “The Fable of What Happened the Night the Men Came to the Women’s Club” субстантивна метафора, утворена за моделлю N of AN, створює сатиричний ефект: Every one in Town who carried a Pound of Social Influence showed up in his or her Other Clothes [41].

Сатиричний потенціал  метафори “a Pound of Social Influence” виникає на основі того, що ядро метафори, іменник “Pound” має семантику “міра маси”, а другий елемент метафори, словосполучення “Social Influence”, належить до сфери суспільних відносин. Поєднання цих, на перший погляд, непоєднуваних сфер породжує несподівану семантику, метафора стає виразником авторської прагматики.

Генрі Льюіз Менкен продуктивно  вживає дієслівні метафори у короткому оповіданні “Wedding. A Stage Direction”: The bridegroom and the best man disembark before the side entrance of the church and make their way into the vestry room, where they remove their hats and coats, and proceed to struggle with their cravats and collars before a mirror which hangs on the wall [44].

          Метафора “proceed to struggle with their cravats and collars” утворена в результаті поєднання дієслова “to struggle” із словниковим значенням “to make violent strenuous efforts against opposition” та іменників, що позначають повсякденні речі чоловічого гардеробу – краватки і комірці. Комічний ефект будується на семантичній невідповідності складових метафори.

Парадокс – це вислів чи судження, що різко розходиться з загальноприйнятою традиційною думкою або (іноді тільки зовні) здоровим глуздом. Парадокс нерідко вбирається в дотепну форму і знаходить властивості комічного [13].

У художній тканині твору, коли парадокс включається в мовлення персонажа, він служить засобом його характеристики. Мова персонажів Вудхауза також наповнена парадоксами. Часто парадокси Вудхауза вивертають навиворіт ходові сентенції і заповіді: It just shows you how true it is that one-half of the world doesn’t know how the other three-quarter lives [51]. Тут парадокс близький до афоризму і несподіваним фіналом зводить нанівець заяложеність виразу, що "одна половина людства не знає, що робить інша". Парадокси Вудхауза надзвичайні, дивовижні й неймовірні. Однак вони представлені як переконливі докази:

'He would immediately put the bee on the wedding.'

'Oh, my gosh!'

'Still, I wouldn't worry about that, old man,' I said, pointing out the bright side, 'because long before it happened, Spode would have broken your neck' [53].