Лінгвостилістичні засоби вираження категорії комічного у художніх текстах ХХ-ХХІ ст.

Як нам видається, при дослідженні іронії як мовного явища необхідно зрозуміти той факт, що вона, як і метафора, знаходиться в центрі процесу номінації, і, власне, винесення тієї чи іншої в сферу виключно стилістичних досліджень представляється штучним. Розробка мовознавцями загальної теорії номінації значно розширила саме поняття номінації: «... до засобів номінації відносяться не тільки лексичні одиниці, а й будь-які, що не зазнали десемантизації елементи мовної системи, які слугують для позначення об'єктів зв'язків, якостей, відносин» [12, с.237]. Виділення трьох видів номінації: лексичної (через слово і словосполучення), пропозитивної (через пропозицію) і дискурсивної (через текст) дозволяє розглянути процес іменування в динаміці, побачити його специфіку на кожному конкретному мовному рівні. Що стосується іронії, то вона, ґрунтуючись на переосмисленні існуючих в мові номінативних засобів, поєднанні крайньої «економності» плану вираження з найбагатшим планом змісту, органічно вписується у коло проблем, які нині успішно вирішуються в області вторинної номінації [5].

Вторинна номінація як семіологіческой  процес, нерозривно пов'язаний з комунікативною сферою мови, висуває на перший план завдання дослідження механізмів вторинної  номінації, що, безсумнівно, вимагає  також вивчення синтаксичної організації речення та процесу формування на цій основі його сенсу. Звернення до комунікативного аспекту мовних одиниць неминуче залучає до сфери дослідження найрізноманітніші контексти і тут концентрація однопорядкових синтаксичних одиниць, що представляють собою синтаксичну симетрію, порушує принцип автоматизму ланцюгового зв'язку синтаксичних одиниць, тим самим виділяючи їх у смисловому плані [1].

На основі аналізу фактичного матеріалу ми дійшли висновку, що є  підстави вважати іронію повноправною формою комічного поряд із гумором і сатирою і виділити два основних типи іронії, що розрізняються за способом і умовами реалізації – ситуативну і асоціативну. Ситуативна іронія – явний, емоційно забарвлений тип іронії, що виникає внаслідок контрасту між ситуативним контекстом і прямим значенням слова, словосполучення, речення. Для реалізації цього типу іронії використовуються засоби лексичного рівня (слово, словосполучення) і синтаксичного (відокремлені синтаксичні конструкції – вставні слова, речення). Цей тип іронії залежить від лінійного контексту, що не перевищує рамок абзацу. Асоціативна іронія – прихований, тонкий тип іронії, де реалізація переносних значень проходить поступово, нові значення виникають градуально, тому асоціативна іронія реалізується в мегаконтексті. Для реалізації асоціативної іронії використовуються різні види повтору, цитації, алюзії [35].

РОЗДІЛ 2

ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ГУМОРУ, ІРОНІЇ ТА САТИРИ

2.1. Лексичний рівень

У нашому дослідженні  художні засоби вираження гумору, іронії та сатири розглядаються на прикладі коротких оповідань (“short story”) обраних американських письменників. Ми, слідом за О.Б. Шонь, вживаємо термін “short story” паралельно із терміном “коротке оповідання”, наголошуючи при цьому, що термін “short story” розкриває зміст саме американського жанру короткого оповідання. “Short story” як жанр малої епічної форми є типовим американським різновидом короткого оповідання, основою якого є оповідь з притаманними їй характерними особливостями американської дійсності. Однак, оскільки в українському контексті термін “short story” сприймається як чужомовний, ми вживаємо також термін “коротке оповідання” як синонімічний у процесі дослідження конкретних творів жанру малої прози [35].

Гумористичні і сатиричні  короткі оповідання домінували у літературі США кінця ХІХ ст., проте гумор у них набував переважно похмуро-песимістичного відтінку. Якщо раніше американський гумор у “short story” характеризувався іскрометністю, динамізмом і оптимістичністю, то в його пізніших зразках більш наявний присмак гіркоти. Такі зміни були зумовлені американським суспільством, де швидкий розвиток науково-технічного прогресу породжував відчуження між людьми, ідолопоклонство речам і особистим вигодам, крайній індивідуалізм і егоцентричну замкненість [35].

ХХ століття принесло ще більші розчарування, різке загострення суспільних протиріч, конфлікти, зумовлені переломом патріархальних устроїв. Ці тенденції суспільного життя Америки наклали значний відбиток на літературу і зокрема на подальший розвиток гумористично-сатиричних традицій, які стають однією із її домінуючих рис [35].

Із загостренням суспільних протиріч у колі письменників зростає невдоволення існуючим світом, яке дедалі частіше  виявляється через іронію. У зв’язку  з цим, у “short story” активізується гротеск, який в реалістичній традиції виступає переважно одним із експресивних засобів вираження дійсності. Це сатиричний прийом зображення, що базується на граничному перебільшенні рис зовнішності, властивостей характеру, перебігу подій, що надає образу фантастичного гротескного характеру [35].

Жанр короткого оповідання набув  популярності серед письменників переважно  завдяки тому, що він є більш  гнучкою і одночасно менш складною в сюжеті формою художньої літератури, ніж роман. Його характерними рисами є сконцентрованість, компактність, а внаслідок цього – висока мобільність сюжетних структур, здатність оперативно відгукнутися на різні події. Специфічність “short story” не в обсязі подій і персонажів, а в способі художнього відображення цих подій. Оскільки інформація в тексті “short story” згорнута, компресована, чітка, то мовні засоби переважно аналітично-інформативні. Зображально-виражальні засоби корелюють на рівні абзацу, надфразової єдності і цілого тексту, сприяючи об’єднанню окремих частин твору в єдине ціле [35].

Словосполучення, які  активно створюють іронію, викликають великий інтерес і побудовані за структурною схемою N of N (з варіантом N of AN, де AN – це абстрактний іменник): heart of gold, crown of thorns, angel of mercy etc. [6]. Ці словосполучення відрізняються структурної спаяністю, а тому  великим ступенем передбачуваності компонентів.

Оскільки для цілей нашого дослідження  детальна класифікація подібних словосполучень не представляється необхідною, для термінологічної зручності будемо користуватися терміном, запропонованим А.А. Барченковим – "стереотипні словосполучення" [4]. "До складу стереотипних сполучень можуть входити як фразеологічні одиниці (фразові штампи, кліше, типові для різних літературних стилів, крилаті вирази, прислів'я і приказки), так і словосполучення за своїми зовнішніми характеристиками класифіковані як змінні та вільні. Провідне місце у фонді стереотипних сполучень займають словосполучення структурної моделі AN, потім NN та N of N" [10]. Етимологічно всі ці словосполучення – колишні мовні метафори. Вони були покликані колись прикрашати мову і виникли як яскраві образи, але з часом втратили образність і перетворилися на кліше. А тому, вживаючись в нових контекстах, вони можуть набувати і нової образності, хоча зовсім іншого характеру.

Стереотипні словосполучення володіють досить важливою для створення іронії якістю через те, що зберегли у своїй семантичній структурі сліди колишніх контекстів свого вживання. Ступінь емоційності у цих контекстах різний (в одних вище, в інших нижче). Проте на перший план тут виходить узагальнене сприйняття цих сполучень як: а) колись образних; б) книжкових; в) тих, що викликають, нехай і не завжди певні, історико-культурні асоціації [38]. Тобто якщо у читача виникає біблійна піднесена асоціація у зв'язку з висловленням a crown of thorns, цього цілком достатньо для декодування.

Досліджуючи семантику  мовностилістичних засобів вираження  гумору, іронії і сатири, ми звертаємось  також до теорії фреймів. Під фреймами ми розуміємо ситуацію, сцену, рамку із відповідним добором, поєднанням і використанням мовних структур [35]. Очевидно, що фреймом можна вважати також систему лексичних одиниць, пов’язаних спільною темою чи прагматикою дискурсу.

Аналіз фактологічного матеріалу дозволив нам виділити такий продуктивний мовностилістичний засіб реалізації гумору, іронії і сатири в американському короткому оповіданні на лексичному рівні як засіб семантизації лексеми за схемою blame-by-praise (догана у вигляді похвали), суть якого полягає в тому, що словникові значення лексичних одиниць відступають на другий план, а на перший план виходить контекстуальне значення, що є протилежним до вихідного, інваріантного, і накладання цього негативного значення на позитивне словникове створює нове імпліцитне модальне значення лексичної одиниці. Цим засобом реалізується переважно ситуативна іронія. В американських коротких оповіданнях трансформаційних семантичних змін зазнають іменники, прикметники, дієслова і прислівники [35].

Джеймс Гроувер Тербер у своєму короткому оповіданні “The University Days” змінює лексичне значення вжитого іменника для стилістичного прийому актуалізації ситуативної іронії на лексичному рівні:

One day General Littlefield picked our company out of the whole regiment and tried to get it mixed up by putting it through one movement after another as fast as we could execute them: squads right, squads left, squads on right into line, squads right about, squads left front into line, etc. In about three minutes one hundred and nine men were marching in one direction and I was marching away from them at an angle of forty degrees, all alone. “Company, halt!” shouted General Littlefield. “That man is the only man who has it right!” I was made a corporal for my achievement [50].

Лексичне значення іменника achievement – something achieved especially by great effort or persistence (досягнення). Під впливом ситуації – на заняттях з військової підготовки головний персонаж короткого оповідання виявився єдиним серед групи студентів, хто правильно виконував команди – значення іменника achievement набуває іронічної конотації – те, що повинні були виконувати студенти, не вимагало зусиль.

Атрибутивні словосполучення  слугують засобом актуалізації ситуативної  іронії. Цей механізм близький до механізму реалізації іронії засобом семантизації лексеми. Смисловим центром словосполучення, ядром, в якому актуалізується іронія, є прикметник.

Джордж Ейд у короткому оповіданні “The Fable of What Happened the Night the Men Came to the Women’s Club” спрямовує іронію на модні салони американських вищих кіл:

After the Club had been running for Six Months it was beginning to be Strong on Quotations and Dates. The Members knew that Mrs. Browning was the wife of Mr. Browning, that Milton had Trouble with his Eyes, and that Lord Byron wasn’t all that he should have been, to say the Least. They began to feel their Intellectual Oats. In the meantime the Jeweler’s Wife had designed a Club Badge.

The Club was doing such Notable Work that some of the Members thought they ought to have a special Meeting and invite the Men [41].

Словосполучення “Notable Work” у контексті набуває негативної сатиричної семантики “foppy, silly work” під впливом ситуації твору.

Специфічний прояв має  механізм реалізації гумору, іронії і  сатири у використанні номінативних лексем, що є власними назвами — прізвищами, прізвиськами персонажів, іменами історичних осіб і міфічних персонажів, що є алюзіями. Власні імена – прізвища і прізвиська персонажів. Гумористичний ефект створюється в результаті тих семантичних трансформацій, котрі спостерігаються в номінативних одиницях з розвинутою семантичною структурою при вживанні їх в ролі “значущих” імен, а також в результаті дії контексту. В основі гумористичного смислу лежить як можливість, так і неможливість співвіднесення імені з носієм.

У ряді випадків номінація здійснюється шляхом застосування прізвиська-характеристики, яке ще більше поглиблює створений гумористичний або сатиричний ефект. Так, відмінною рисою коротких оповідань Джозефа Мітчелла є ретельно створені засобами гумору, іронії та сатири портрети диваків і людей на периферії суспільства, особливо в районі Нью-Йорка. В короткому оповіданні “The Downfall of Fascism in Black Ankle County” автор використовує механізм створення сатиричного образу ватажка ку-клукс-кланівців містера Дж. Реймонда Гідді. Прізвище персонажа “Giddy” (“легковажний, непостійний”), утворене шляхом метафоричного переносу від прикметника “giddy” зі словниковим значенням “lightheartedly silly” [45] (“запаморочливий”), є засобом негативної сатиричної характеристики персонажа. Читач сприймає прізвище не лише як засіб номінації денотата, а й як засіб його характеристики і оцінки.

У короткому оповіданні “Bartleby the Scrivener” Герман Мелвілл плідно використовує гумористичні прізвиська-характеристики персонажів. Turkey was a short, pursy Englishman, of about my own age – that is, somewhere not far from sixty [43].

Прізвисько “Turkey” (“Індик”) містить не тільки внутрішню, а й портретну характеристику персонажа — товстого, бундючного клерка середнього віку, котрий розвиває навколо себе бурхливу хаотичну діяльність і прагне привернути увагу до всього, що б він не робив. Асоціація прізвиська з персонажем і гумористичний ефект виникають у макроконтексті.

У багатьох випадках прізвища і прізвиська містять в собі закладену автором  іронію. Мері Фланері О’Коннор у короткому оповіданні “Everything that Rises Must Converge” застосовує такий механізм створення іронії: Your grandmother was a Godhigh [46].

Прізвище “Godhigh” утворене способом словоскладання за схемою “N+A” – “God” (Бог) + “high” (високий) і дослівно перекладається як “той, що досягає до Бога”. Іронія відчувається в гіперболічності і претензійності прізвища аристократичної сім’ї американського Півдня.

Найзначнішим представником жанру  короткого оповідання був Пелем  Гренвіл Вудхауз (1881-1975), який є автором близько сотні прозових книг, 15 п'єс, а також текстів до 250 пісень і тридцяти мюзиклів. Вудхауз створює власний світлий світ, на який він дивиться немов крізь світлі окуляри. Цей світ кардинально відрізняється від реальності. І в той же час, незважаючи ні на що, все навколо залишається впізнаваємим. Мова більшості персонажів П.Г. Вудхауза рясніє клішованими фразами, від чого їх слова набувають яскраво вираженого іронічного звучання.

Звернімося до тексту П.Г. Вудхауза: He started off on his errand of mercy [54]. Пряме, високе книжкове значення errand of mercy ("місія милосердя") і оказіональне, глузливе значення, що виникло через ситуацію (слуга героя Дживс відправляється виконувати свою "місію милосердя", яка полягає в тому, що він повинен добути відомості, що порочать честь одного з негативних персонажів, щоб з їх допомогою шантажувати його) призводять до виникнення іронічного змісту.

You have not forgotten that man of wrath, Jeeves? A hard case, eh? [52, p.107]. У даному випадку в такому високому стилі Бертрам Вустер говорить про суддю, який оштрафував його в свій час на 5 фунтів за те, що герой стягнув шолом з поліцейського. Страх Бертрама перед цим суддею гіперболізований шляхом вживання поетичного поєднання man of wrath, яке більше підійде для опису якого-небудь Аттіли, але не для англійського розміреного мирового судді, таким чином і виникає комічний ефект.

Досить часто зустрічаються  у П. Вудхауза не тільки книжкові, а й газетні штампи: He looked like one of those bodies that had been in water for several days [52]. Ця типова для кримінальної сфери фраза, застосована для опису зовнішнього вигляду живої людини, звучить досить забавно.