Удосконалення фінансової роботи в бюджетних установах

Таким чином, обсяг послуг опалення та централізованого постачання гарячої води збільшився на 2948,95 тис. грн., в тому числі внаслідок збільшення матеріальних витрат на 523,48 тис. грн. і зменшився внаслідок зростання матеріаловіддачі на 1,02 тис. грн.

 

 

Висновки по 2 розділу

 

 

Комунальне підприємство "Щастинська теплова енергетична компанія" є   суб'єктом природних монополій Луганської області. Основним видом діяльності підприємства є транспортування теплової енергії, зокрема надання комунальних послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у житловому фонді, що розташований на території м. Щастя.

Аналіз фінансових коефіцієнтів вказує на погіршення фінансового стану КП «Щастинська теплова енергетична компанія». Таким чином підводячи підсумки проведено аналізу можна зробити висновок про необхідність удосконалення управління фінансово-економічною діяльністю КП «Щастинська теплова енергетична компанія». Таким чином, проведений основних показників фінансово-господарської діяльності  КП «Щастинська теплова енергетична компанія» за 2009-2011 роки свідчить про зниження рівня ефективності використання ресурсів підприємства, фінансових, матеріальних та трудових, зменшенні ефективності діяльності.

У складі доходів КП «Щастинська теплова енергетична компанія» у 2011 році доходи спеціального фонду складають 5130,13 тис. грн. або 47,47 %, доходи спеціального фонду дорівнюють 5677,06 тис. грн. або 52,53 %. У складі доходів спеціального фонду доходи за коштами, отриманими як плата за послуги складають 15,67 % або 1693,69 тис. грн., вони мають динаміку до збільшення та проти 2009 року збільшились на 523,48 тис. грн. Спостерігається збільшення доходу від наданих послуг  у 2010 році проти 2009 року на 1479,99 тис. грн. У 2011 році також спостерігається збільшення обсягу виконаних робіт (послуг) на 1468,96 тис. грн.  За результатами проведеного аналізу зроблено висновок про те, що основним доходом КП «Щастинська теплова енергетична компанія є реалізації послуг опалення та централізованого постачання гарячої води. Проведений аналіз фінансових показників КП «Щастинська теплова енергетична компанія» у 2011 році засвідчив зростання доходів проти попередніх років. 

У складі видатків КП «Щастинська теплова енергетична компанія» у 2009-2010 роках найбільшу питому вагу займають видатки спеціального фонду, їх питома вага складає відповідно 58,98 та 53,13 %. Але у 2011 році ситуація змінилась та питома вага видатків загального фонду збільшилась та склала 52,56 %. Найбільшу питому вагу у складі видатків займають поточні видатки їх питома вага замає 70,05 %, капітальні видатки складають у структурі 29,95 %. Динаміка податкових платежів КП «Щастинська теплова енергетична компанія» за 2009-2011 роки свідчить про зростання обсягів платежів.

Результати фінансової діяльності КП «Щастинська теплова енергетична компанія» за 2009-2011 роки є позитивними та мають динаміку до збільшення, що позитивно характеризує діяльність КП «Щастинська теплова енергетична компанія». Проведений аналіз витрат свідчить про збільшення витрат підприємства на протязі 2009-2011 років, що при зменшенні  обсягів надання  послуг е позитивним, та зокрема  він знаходиться на дуже високому рівні.

Таким чином, зроблено висновок про необхідність вдосконалення організації фінансової роботи у КП «Щастинська теплова енергетична компанія».

 

РОЗДІЛ 3

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ РОБОТИ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ

 

 

3.1. Шляхи вдосконалення  фінансових потоків бюджетної  організації

 

Фахівець КП «Щастинська теплова енергетична компанія» повинен вміти спрогнозувати обсяг наданих послуг загалом і по важливих статтях, потребу в джерелах фінансування, грошові потоки тощо. Прогнозування, як один із методів управління не повинен зводитися тільки до розрахунку орієнтирів, що мають кількісне вираження. Під ним також потрібно розуміти метод пошуку оптимальних дій для установи.

Основним інструментом будь-якого прогнозування виступає схема екстраполяції. Розрізняють формальну і прогнозну екстраполяції. Формальна екстраполяція ґрунтується на припущенні про збереження в майбутньому реальних тенденцій розвитку об'єкта прогнозу. Під час прогнозних екстраполяції фактичний розвиток пов'язується з гіпотезами про динаміку досліджуваного процесу з урахуванням його фізичної і логічної суті. Основу екстраполяційних методів прогнозування становлять вивчення часових рядів, які являють собою впорядковані по часу вимірювання тих або інших характеристик досліджуваного об'єкта.

Перший спосіб ґрунтується на припущенні, що прогнозний показник змінюється прямо пропорційно часу. Саме тому для визначення прогнозних значень показника Y будується залежність у такому вигляді:

Yt=a + b-t,                                                           (3.1)

де t — порядковий номер періоду.

Параметри рівняння регресії (a,b) знаходять, як правило, методом найменших квадратів. Підставивши в рівняння (1) необхідне значення t, розраховують необхідний прогноз. Суть методу найменших квадратів полягає в пошуку параметрів моделі тренда, який мінімізує відхилення від точок початкового часового ряду.

В основу другого методу закладено доволі очевидне припущення, що економічним процесам притаманна визначена специфіка. Вони відрізняються, по-перше, взаємозалежністю, по друге визначеною інерційністю. Останнє свідчить, що значення будь-якого показника в момент t визначено залежить від    стану цього показника в попередніх періодах, тобто значення цього показника в попередніх періодах повинно розглядатися як факторна ознака. Рівняння авторересійної залежності в загальній формі має вигляд

   (3.2)

де Yt- прогнозне значення показника Y в момент t;

Yt-l- значення показника Y в момент t-1;

Ak - k-й коефіцієнт регресії.

Доволі точні прогнозні значення можна отримати вже при k=1. На практиці також доволі часто використовують модифікацію наведеного рівняння, ввівши в нього в якості фактора період (момент) t. Коефіцієнти регресії цього рівняння можна знайти методом найменших квадратів. Відповідна система матиме вигляд:

(3.3)

де j - довжина ряду динаміки показника Y зменшена на одиницю.

Друга ситуація—наявність просторової сукупності - відомо тоді, коли дані про показник є відсутніми, або його значення визначається впливом деяких факторів. У цій ситуації можна використовувати багатофакторний регресійний аналіз, який являє собою поширення простого динамічного аналізу на багатовимірні випадки. При цьому в результаті кількісного аналізу виділяють k факторів (X1,X2,...,Xk), які на думку аналітика впливають на зміну прогнозуючого показника (Y), будується найчастіше лінійна регресійна залежність типу:

Y = А0+А1Х1 + А2Х2+... + АкХк,                                   (3.4)

де Ai - коефіцієнти регресії, i= 1,2,…,k к

Третя ситуація – існування просторово-часової сукупності - спостерігається у разі, коли:

ряди динаміки недостатні по своїй довжині  для  побудови   статистично  значимих прогнозів;

аналітик має намір врахувати в прогнозі вплив факторів, які розрізняються  за економічною природою, і їхні динаміки. Вихідними даними слугують матриці показників, кожна з яких являє собою значення тих самих показників за різні періоди або за різні послідовні дати.

Методи прогнозування дають змогу на основі аналізу внутрішніх і зовнішніх зв’язків об’єкта передбачити ймовірність його майбутнього розвитку. Система методів прогнозування постійно вдосконалюється і поповнюється, тому однією з нагальних проблем є розробка обґрунтованої класифікації методів прогнозування з метою забезпечення вивчення та аналізу методів прогнозування, а також для полегшення вибору відповідного методу під час розробки прогнозів. Оскільки   вибір методу прогнозування залежить від мети виділено три класи методів прогнозування (експертний, фактографічний, моделювання) і обґрунтовано найбільш доцільні напрямки їх використання для прогнозування виробничо-господарської діяльності підприємств. Методи експертного класу прогнозування доцільно застосовувати  при  розробці таких видів прогнозів, як пошукового, комплексного, оперативного, короткотермінового, мікроекономічного, локального, суспільних потреб та інтуїтивного; фактографічні методи рекомендується використовувати при формуванні нормативного, комплексного, оперативного, короткотермінового, середньо термінового, мікроекономічного, локального, регіонального, галузевого, макроекономічного, ресурсного та логічного прогнозів; найбільш ефективним при розробці всіх видів прогнозів, окрім пошукового та інтуїтивного, є моделювання, яке дозволяє пов’язати інформаційне зображення сучасного з теоретичним відображенням майбутнього [62, c. 17]. У фінансовому прогнозуванні використовуються різні методи. У науково-практичній літературі виокремлюють три основні групи методів прогнозування (табл. 3.1):

Таблиця 3.1.

Основні методи прогнозування

КЛАСИ	1. Методи екстраполяції
ВИДИ	1.1. Екстраполяція даних про розміри об’єктів прогнозування			1.2. Екстраполяція оціночних функціональних характеристик об’єктів прогнозування		1.3. Екстраполяція системних і структурних характеристик об’єктів прогнозування
ГРУПИ	1.1.1. Екстраполяція кількісних параметрів технічних засобів виробництва			1.2.1. Екстраполяція даних про результативність діяльності системи та її окремих елементів		1.3.1. Екстраполяція характеристик структурних елементів у мах досліджуваних систем
	1.1.2. Екстраполяція кількісних параметрів науково-технічного потенціалу			1.2.2. Екстраполяція оцінок якості функціонування систем різних типів		1.3.2. Екстраполяція оцінок якості функціонування систем різних типів
	1.1.3. Екстраполяція кількісних параметрів окремих видів ресурсів
	1.1.4. Екстраполяція кількісних параметрів ресурсного потенціалу і т. ін.
	1.1.5. Екстраполяція окремих характеристик систем та їх елементів, що вивчаються у процесі SWOT-аналізу
2. Експертні методи			3. Методи моделювання
2.1. Індивідуальні експертні оцінки		2.2. Колективні експертні оцінки	3.1. Логічні моделі-образи		3.2. Математичні моделі		3.3. Інформаційні моделі
2.1.1. Оцінки типу «інтерв’ю»		2.2.1. «Метод комісії»	3.1.1. Історичні аналоги		3.2.1. Статистико-ймовірнісні моделі		3.3.1. Інформаційні моделі на базі патентної інформації
2.1.2. Аналітичні експертні оцінки		2.2.2. Метод віднесеної оцінки	3.1.2. Метод сценарію		3.2.2. Економіко-математичні моделі		3.3.2. Моделі на основі вивчення потоків науково-методичних матеріалів
		2.2.3. Метод «Дельфі»			3.2.3. Функціонально-ієрархічні моделі		3.3.3. Інформаційні моделі міжнаукової (міждисциплінарної) взаємодії

суб'єктивні (експертні) методи визначення прогнозних показників;

каузальне прогнозування;

методи екстраполяції.

Якщо між прогнозованими внутрішніми показниками та зовнішніми факторами впливу існує нелінійна залежність, то в процесі прогнозування застосовують нелінійні регресії, наприклад:

степеневу — у = ах;

логарифмічну — у = а log (b + сх);

гіперболічну — у = а + b/х;

параболічну — у = а + bх + сх2.

Тип рівняння регресії визначають на основі аналізу функціональної залежності прогнозованих показників від факторів впливу на них. Для цього рекомендується побудова наближених графіків, змінними в яких будуть емпіричні дані про розвиток тих чи інших економічних процесів (показників) (наприклад, залежність собівартості одиниці продукції від обсягів виробництва можна описати за допомогою рівняння гіперболи).

Проблема полягає в точності розрахунків коефіцієнта регресії та вільного члена рівняння регресії. Для детальнішого ознайомлення з порядком проведення регресійного аналізу та визначення ймовірнісної залежності між окремими внутрішніми та зовнішніми змінними доцільно звернутися до рекомендованої спеціалізованої літератури з теорії ймовірності та статистики.

Формування доходної частини спеціального фонду проекту кошторису здійснюють на підставі розрахунків доходів, які складають за кожним джерелом доходів, що плануються на наступний рік. У процесі складання і затвердження проектів кошторисів залишки коштів за спеціальним фондом кошторисів не планують.

За основу цих розрахунків беруть такі показники:

обсяг надання тих чи інших платних послуг, а також інші розрахункові показники (площа приміщень і вартість обладнання та іншого майна, що здається в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо) та розмір плати в розрахунку на одиницю показника, який повинен встановлюватися відповідно до законодавства;

прогнозне надходження зборів (обов'язкових платежів) до спеціального фонду бюджету.

На підставі цих показників визначають суму доходів на наступний рік за кожним джерелом їх надходження з урахуванням конкретних умов роботи установи. Під час формування показників, на підставі яких визначають доходи планового періоду, обов'язково враховують рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік, а також очікуваного виконання за період, що передує плановому. Показники повинні наводитися в обсязі, зазначеному в розрахунку, і повністю відповідати показникам бухгалтерської звітності за відповідні періоди.