Оподаткування банківської діяльності в Україні

махінації за умови  купівлі цінних паперів з інвестиційної метою.

Високе податкове навантаження на банківські установи зумовлює проблему тіньових капіталів і доходів  не тільки фінансово-кредитної сфери, а й підприємницьких структур. Втративши довіру своїх клієнтів, банківський сектор позбавився також можливості працювати на «довірі» під час здійснення тіньових операцій, що відображено на рис. 2.3.

 

Джерело: Інформаційно-аналітичні матеріали ДПС України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.sta.gov.ua/control/uk/index

 

Рис. 2.3. Рівень тіньової економіки фінансової діяльності,%

 

Так, динаміка, наведена на рисунку 2.3, характеризує скорочення рівня тіньової економіки в галузі протягом року, який склав 20,1% за підсумками року, що менше за показник 2009 р. на 11,2%.

Крім того, за даними ДПСУ, із бази оподаткування банківською системою виводиться близько 1 млрд. грн. (600 млн. грн. припадає на резерви по проблемних кредитах і майже 400 млн. грн. – на схеми страхування фінансових і кредитних ризиків) і тому втрати бюджету через пільги оподаткуванню резервних і страхових відрахувань банків становлять 250 млн. грн. у рік⁴¹.

За результатами 2012 року близько 94% прибутку банківської системи

України припадає на банки  І групи. З огляду на це проведемо аналіз показників

податкового навантаження в розрізі банків саме І групи.

Розглянемо основні  показники діяльності І групи  банків за 2009-2012 рр.

(табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Основні показники  діяльності І групи банків за 2009-2012 рр.

№ з/п	Показники	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.
1	Кількість банків, од.	18	17	17	15
2	Фінансовий результат діяльності, тис. грн	-17032639	-5094270	-3089908	5461402
3	Витрати з податку на прибуток банку, тис. грн	867	80677	-830256	-284205

 

Джерело: Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua

 

Для розрахунку податкового  навантаження було обрано банки, які  за результатами діяльності отримали прибуток та сплачували податок на прибуток

(Табл. 2.2). За результатами розрахунків було виявлено, що в 2009 році кількість збиткових банків була найбільшою.

Таблиця 2.2

Кількісна характеристика І групи банків для аналізу  податкового навантаження за 2009-2012 рр.

 

№ з/п	Кількість банків, в розрізі І групи:	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.
1	Кількість прибуткових  банків	6	12	14	15
2	Кількість збиткових  банків	12	5	3	0
3	Кількість банків, які  сплачували податок на прибуток банку	3	10	9	12
4	Кількість банків, які  отримали прибуток, але не сплачували податок на прибуток банку	3	1	4	3
5	Кількість банків, які  отримали збиток, але сплачували податок на прибуток банку	5	1	2	х

 

Джерело: Сало І. В. Необхідність аналізу показників прибутку банку І. В. Сало, О. О. Лисянська [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pprbsu/2010_29/10_29_01.pdf

 

Причиною цього є  поглиблення кризи в даний  рік через надмірне зростання ресурсної бази банків, не забезпечене зростанням ні ВВП, ні грошової маси. В цілому збитковість банків пов’язана, перш за все, з кризовим станом банківської системи у 2008-2009 роках, неспроможністю ефективно проводити свою фінансову політику.

Проте підсумки діяльності банківської системи України  у І півріччі 2012 року засвідчили деякі позитивні зрушення. Водночас, залишається суттєва кількість параметрів, за якими українські банки виглядають скромніше, ніж до початку економічної кризи 2008-2009 рр. Можливості зростання присутні, проте залишаються обмеженими. Темпи посткризового відновлення банківського сектора залишаються повільними. Наразі спостерігається відчутна питома вага проблемних кредитів та уповільнення нарощення обсягу нових кредитів. Загрозу для банківської системи України, як і раніше, представляють

події на світових фінансових ринках. Проте, на відміну від попереднього року, загальний фінансовий результат банківської системи у І півріччі поточного року був позитивним. Законодавчі зміни, що відбулись у 2011 році, дозволили банкам надалі списувати безнадійну заборгованість (Додаток В).

Світовий досвід оподаткування банків свідчить про те, що максимально

допустимий рівень податкового  навантаження на фінансові установи має становити на рівні 30-40% доходу. При перевищенні верхньої межі у банків зникають стимули до здійснення банківської діяльності. Розраховані показники податкового навантаження представлено в Таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Показники податкового  навантаження банків І групи за 2009-2012 рр.

Показники податкового навантаження	Назва банку	Прибуток до оподаткування, тис. грн	Витрати на податок на прибуток, тис грн	Чистий прибуток, тис. грн	ПН,%
2009 р.
Мінімальне	Приватбанк	1 145 927	-95 438	1 050 489	8,33
Максимальне	Брокбізнесбанк	29 442	-11 582	17 860	39,34
Середнє	х	714634	-127619	587015	25,38
2010 р.
Мінімальне	Брокбізнесбанк	55 329	-2 522	52807	4,56
Максимальне	Райффайзен Банк Аваль	69 125	-68 380	745	98,92
Середнє	х	287466	-64365	223100	34,68
2011 р.
Мінімальне	ВТБ Банк	582 418	-207	581 525	0,04
Максимальне	Райффайзен Банк Аваль	171 429	-140 775	30 655	82,12
Середнє	х	421189	-72814	348306	27,86
2012 р.
Мінімальне	ВТБ Банк	960 846	-9 442	951404	0,98
Максимальне	Райффайзен Банк Аваль	241789	-207942	33847	86,00
Середнє	х	514103	-83233	430869	32,50
Середнє за період аналізу	х	484348	-87007,8	397323	30,10

 

Джерело: Сало І. В. Необхідність аналізу показників прибутку банку І. В. Сало, О. О. Лисянська [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pprbsu/2010_29/10_29_01.pdf

 

З вищерозглянутого матеріалу можна сказати, що результати дослідження податкового навантаження на фінансові результати діяльності банків України засвідчили, що середній рівень податкового навантаження за аналізований період у розмірі 30,10% адекватно відображає рівень діяльності банків. Максимальне податкове навантаження було в 2010 р. та становило 34,68%, що пояснюється кризовими явищами та збитковістю банків. Податкове навантаження в розмірі 32,50% в 2012 році після кризи стабілізувалося та є допустимим рівнем оподаткування відповідно до показників міжнародної практики.

 

Отже, за допомогою податків можна істотно впливати на діяльність банків. Однак нині головним завданням податкового впливу на діяльність вітчизняних банків є, по-перше, переорієнтація вкладень банків у реальний сектор економіки, а не у спекулятивні інструменти банківської діяльності (міжбанківське кредитування, ринок цінних паперів, валютні цінності).

По-друге, податкове втручання  у банківську діяльність не повинно послаблювати фінансову стійкість банків і сприяти їхньому банкрутству, особливо малих банків.

По-третє, податкове регулювання повинно протидіяти наростанню монополізації у банківництві, оскільки монополізація ринку банківських продуктів створює умови та можливості для перекладання податкового тягару на клієнтів через зростання відсоткових ставок за користування кредитами, зниження ставок на депозити, збільшення комісійних тарифів тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3.

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ  ТА ЇЇ ОПОДАТКУВАННЯ

 

3.1.Особливості  оподаткування банківської діяльності  зарубіжних країн 

 

Податкове регулювання  учасників фінансового сектору  економіки є невід’ємною частиною податкової політики держави. Податки виступають своєрідною артерією фінансової системи будь-якого суспільства, вони уособлюють ту частину сукупності фінансових відносин, яка пов’язана з формуванням грошових доходів держави (бюджету і державних цільових фондів),потрібних їй для виконання відповідних функцій – соціальної, економічної, військово-оборонної, правоохоронної тощо⁴². Таким чином, податки є об’єктивною необхідністю існування держави.

У будь-якій податковій системі  банки займають особливе місце. Це зумовлено тим, що у відносинах із податковими органами банк виступає у трьох інституціях. По-перше, як самостійний платник податків. По-друге, як посередник між державою і платниками податків, через якого здійснюють фінансово господарські операції інші платники податків (підприємства, організації, громадяни) і який може надатиподатковим органам специфічні послуги (потрібну інформацію для перевірки правильності обчислення і своєчасності сплати податків до бюджету). По-третє, як податковий агент (у частині обчислення, утримання податків із суми доходів, що виплачуються платникам податків, і перерахування їх до бюджету)⁴³. У цілому взаємовідносини банків і податкових органів завжди актуальні і зачіпають інтереси не тільки банків, а й їхніх клієнтів – платників податків.

Метою діяльності банків, як і будь-яких інших підприємств, є отримання прибутку, тому банківська діяльність підлягає оподаткуванню на загальних підставах згідно з чинним законодавством України. Однак існує суттєва відмінність у тому, що діяльність банківських установ постійно пов’язана зі значними ризиками, тому банківські операції оподатковуються як операції особливого виду.

До початку фінансово-економічної  кризи інтенсивний розвиток банківської  системи засвідчував високий рівень прибутковості банківського сектору, дохідність якого значно перевищувала дохідність сектору реальної економіки. Водночас рівень надходжень від оподаткування банківської діяльності становив мізерні показники. Протягом 2008–2010 років банки відпрацювали з від’ємним фінансовим результатом, тобто зі збитками, через кризові події в економіці та прорахунки в діяльності самих банків. Отже, за ці роки надходження коштів від оподаткування банківських установ до бюджету практично відсутні. Крім того, за період кризи кредитування банками реального сектору економіки було згорнуто, що негативно відобразилося на вітчизняних підприємствах.

Протягом останніх років  частка податкових надходження від  податку на прибуток банків до Державного бюджету України не перевищувала 6–8%. На думку деяких економістів, оподаткування банків є недостатнім. Протилежної думки дотримуються інші науковці, вважаючи, що податкове навантаження на банки має бути нижчим, оскільки здорожчання кредитів унаслідок збільшення податкового тиску на банки негативно відобразиться на виробничому секторі економіки⁴⁴.

Підсумовуючи вищесказане, слід зазначити, що розвиток банківської  системи України та вдосконалення системи оподаткування її діяльності – це два паралельні і взаємопов’язані шляхи. Активізація стимулювальної функції державного регулювання оподаткування банківських установ дасть можливість

досягти значних успіхів  щодо зменшення фінансового дисбалансу і стабілізації економіки в цілому.

Розглянемо зарубіжний досвід оподаткування банків. Здебільшого, у зарубіжних країнах система оподаткування банків пов’язана із загальною системою корпоративного оподаткування. У зарубіжних країнах чітко простежується загальна тенденція до зниження розміру середньої ставки корпоративних податків, що стягуються з банків.

В Японії банки сплачують  такі податки: корпоративний податок на прибуток (27,5%); місцевий податок на прибуток (12,6%); місцевий подушний податок (7,76%). З урахуванням деяких відрахувань ставка податку в середньому становить близько 50% і коливається в діапазоні від 44 від 56%.⁴⁵