Оподаткування банківської діяльності в Україні

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………….….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОПОДАТКУВАННЯ  БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ……………………………………………………………………...…6

1.1. Податки, їх економічний зміст  та місце в банківській діяльності……..….…6

1.2. Банківські операції як об’єкт  оподаткування …………………………...…..13

1.3. Державне регулювання оподаткування банківської діяльності………..…...17

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ  БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ………………………………………………………………………….26

2.1. Основні види податків і  зборів, що сплачують банки……………………....26

2.2. Особливості формування прибутку банку…………………………………...31

2.3. Вплив оподаткування на ефективність  банківської діяльності…………….38

РОЗДІЛ 3. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ ТА ЇЇ ОПОДАТКУВАННЯ……………………………………………………..….48

3.1. Особливості оподаткування банківської діяльності зарубіжних країн…….48

3.2. Проблеми в системі оподаткування банків та пропозиції щодо їх вдосконалення…………………………………………………………………...….53

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...62

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….…64

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

         Актуальність теми. Податки є головним джерелом наповнення державного бюджету, а з іншої сторони – важливим інструментом державного регулювання економіки. Зміна тенденцій загальноекономічної динаміки в Україні зі спаду на зростання, що розпочалася в кінці ХХ століття, вимагає і перегляду підходів щодо податкового навантаження на економіку.

Процес реформування вітчизняної податкової системи  ще не завершений. В окремих сферах економіки все ще залишаються проблеми в сфері оподат- кування, які перешкоджають реалізації її фіскального потенціалу. До найбільш

актуальних з них  у сфері банківської діяльності відносять: а) часті законодавчі  зміни в частині оподаткування; б) постійні коригування методів нарахування та сплати податків; в) неналежне виконання банками функцій податкового агента; д) право банків зменшувати оподатковуваний прибуток на суми відрахувань у резерви; ж) обмежені можливості вітчизняних банків, на відміну від зарубіжних, з одного боку, для залучення довгострокових фінансових ресурсів, а з іншого – для спрямування наявних ресурсів безпосередньо на фі- нансування суб’єктів реальної економіки тощо.

Фінансова стабільність банків стає питанням їх виживання, оскільки банкрутство в умовах ринку виступає вірогідним результатом діяльності нарівні з іншими можливостями. Надійність банків має значення не тільки для самих банків, а й для всієї країни в цілому, і, навпаки, банкрутство банків спричиняє збитки їх клієнтів (депонентів): підприємств і населення. Крім випадків кримінальних фінансових операцій, банкрутство банків звичайно є результатом банкрутства промислових і торгових підприємств (клієнтів банку), що у свою чергу викликає руйнування інших промислових і торгових підприємств, оскільки їхні кошти зберігаються на поточних та інших рахунках у банках. Наявність подібних випадків (банкрутств банків) негативно позначається на господарській діяльності всіх економічних суб'єктів, що врешті-решт відбивається і на добробуті суспільства (тому що це супроводжується падінням багатьох макроекономічних показників, таких як валовий внутрішній продукт, життєвий рівень населення країни тощо).

Для визначення надійності (стабільності) комерційного банку, перш за все, аналізують його доходи і витрати, які являються основними показниками  результативності фінансової діяльності банку. Адже, чим більшими є доходи і меншими витрати – тим більшим є прибуток банку і, звісно, більш стабільнішим є банк.

Дослідженню специфіки  системи оподаткування банків і  розробці нап-рямів податкового стимулювання їх фінансово-інвестиційної діяльності присвячені роботи багатьох учених, серед них: Н. Агафонова, С. Буряк,           М. Бутильков, О. Борисов, Д. Бекерська, А. Бризгалін, Л. Воронова,                  Л. Гончаренко, І. Д’яконова, І. Cало, О. Сєрбина, Н. Євченко, Л. Шевчук,          В. Москалюк, С. Попов, Л. Єфімова, І. Заверуха, В. Кротюк, Л. Клюско,           О. Орлюк, В. Ольховик, С. Палей, О. Поляк, А. Селіванов, Ю. Сколотяний,     О. Кірєєв, Л. Кузнєцова, П. Пацурківський, Ю. Ровінський, А. Носков,              Н. Хімічева та інші.

Значна кількість наукових робіт, зокрема вітчизняних економістів, спрямована на дослідження механізму сплати окремих податків банківськими установами та проблеми їхнього відображення в бухгалтерському обліку. Але при цьому не приділяється достатньої уваги проблемам впливу окремих податків на фінансові результати діяльності банків та оцінки бюджето- утворюючої ролі банківських установ під час формування дохідної частини

Державного бюджету  України.

Мета дослідження - узагальнення теоретичних і прикладних аспектів оподаткування банківських установ та окреслення можливих шляхів вдосконалення банківської системи в контексті новацій податкового законодавства України. Для її досягнення в роботі поставлено і вирішено комплекс теоретичних і практичних завдань банківської діяльності в Україні.

Завданням роботи є:

• вивчити податки, їх економічний зміст та місце в формуванні доходів банку;
• дослідити банківські операції як об’єкт оподаткування;
• визначити державне регулювання оподаткування банківської діяльності;
• ознайомитися з основними видами податків і зборів, що справляють банки;
• з’ясувати собливості формування прибутку банку та вплив оподаткування на ефективність банківської діяльності;
• висвітлити особливості оподаткування банківської діяльності зарубіжних країн;
• проаналізувати проблеми в системі оподаткування та пропозиції щодо їх вдосконалення.

Об’єктом дослідження  є :

• Дослідити теоретичні основи системи оподаткування банківської діяльності шляхом вивчення сутності податків, їх економічного змісту та місця у формуванні доходів банку;
• Вивчити банківські операції як об’єкт оподаткування.

Предметом є фінансово-економічні відносини, що виникають в процесі оподаткування банківської діяльності.

Інформаційною базою  дипломної роботи є оновлений Податковий Кодекс України № 2755-17 від 03.02.2013 року, закони України, що стосуються банківської діяльності, та інші чинні нормативно-правові акти, статистичні та періодичні матеріали.

Структура і обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які поділяються на дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 58 стор. Список використаних джерел містить 14 найменувань.

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОПОДАТКУВАННЯ  БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

1.1. Податки, їх економічний  зміст та місце в банківській діяльності

Сукупність загальнодержавних  та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом України порядку, становить податкову  систему України.¹ Виникнення податків сягає сивої давнини. В Київській Русі податки з'являються вже в перші роки виникнення цієї держави. Давньоруські податки не запозичуються з інших країн, а мають своє власне, національне походження. Одним з найдавніших прямих податків Київської Русі, що проіснував на українських землях, було подимне. Назва походить від одиниці оподаткування - "диму". Тобто, "дому", селянського двору. Платили подимне натурою та часткового грішми. Інший древній податок - полюддя. Він збирався під час щорічних об'їздів Київської Русі князем та його дружиною. І ще одним джерелом наповнення казни було поплужне. Це земельний податок, одиницею оподаткування якого був плуг. Поплужне йшло на військові витрати, утримання велико - князівського двору та на дипломатичні місії. Цікаво, що ці три види податків так узвичаїлись, що й продовжили існувати тоді, коли Київської Русі не стало. Спочатку в землях Галицько-Волинського князівства, а потім за часів литовсько-української та литовсько-польської держави.

Княгиня Ольга, розвиваючи і вдосконалюючи традиційну систему податків, збагачує їх оброками, втілює в життя рентні відносини. Останні стали важкою розплатою за смуту і нестабільність життя на Русі в ХІІ-ХІІІ ст. В епоху середньовіччя Русь сплачувала податки Литовській, Польській і Московській державам, час від часу, збільшуючи кількість прямих і непрямих, звичайних і надзвичайних податей, яких нараховувалося більше 30.

З XV століття вводиться такий прямий грошовий податок як половщина. Спочатку його сплачували селяни, виходячи з  кількості худоби і землі. Згодом половщину почали сплачувати всі державні категорії залежного селянства. Понад триста років проіснував на українських землях такий натуральний податок як поштучне, запроваджений литовцями. Його сплачували селяни від кількості худоби та птиці, витканого полотна, ряден, рушників.

З XVI століття приходить в Україну  так зване Магдебурзьке право, яке  стає визначальним у податковому  та митному регулюванні. Магдебурзьке право — це письмовий королівський дозвіл на місцеве самоврядування, куплене мешканцями окремих міст і містечок, або дароване жителям окремих міст за особливі заслуги перед короною. Міський голова чи бургомістр за Магдебурзьким правом був найвищою виконавчою та судовою особою в місті. Він мав право встановлювати розміри податків та мита, відміняти їх чи звільняти від них окремих громадян, розглядав усі майново-боргові спори і виносив по них рішення. Міське населення було особисто вільним. Ковалі, гончарі, ювеліри, крамарі об'єднувались в окремі цехи і сплачували фіксовані податки колективно. Завдяки Магдебурзькому праву почали швидко розвиватися міста. Чотириста років тому воно було запроваджено в Києві. За часів Магдебурзького права було запроваджено помірне торговельне мито. І сплачувалось воно з певної міри привізного товару. Розмір помірного був сталим і декілька століть не мінявся: два гроші за одну одиницю товару. Часто помірне торговельне мито органами міського управління змінялось іншими вимогами.

За часів Гетьманщини частину  податків, що стягувалися з населення  було скасовано. Шляхта, козацька старшина були звільнені від податків повністю. Лише міщани і селяни платили стацію - податок на утримання війська, а також сплачували податок з промислових прибутків.²

Повна руйнація українських податкових національних традицій, яка передбачала помірність і доцільність оподаткування, розпочалася з втратою Україною її незалежності і повного поневолення Російською Імперією. Ламаючи адміністративну систему України, яка за своєю демократичною суттю та універсальністю випереджала більшість адміністративних систем країн Європи, Російська Імперія почала запроваджувати й свої податки. Помірне мито було замінене Московським податком, що становив 5 відсотків від продажної ціни товару. Було введено подвірне оподаткування. Тобто, запроваджено нову систему оподаткування населення прямими податками. Запровадження подвірного оподаткування значно збільшило кількість платників податків за рахунок введення в їх число тих категорій населення, що раніше були звільнені від оподаткування: "задвірних", "ділових людей", половників та інших. Загальну суму подвірного визначав уряд на чолі з урядником, а сільська громада чи міське управління розподіляли суму податку між всіма дворами. Подвірне оподаткування зберігалось до запровадження подушного, тобто до XVIII століття. Основний прямий податок Російської імперії подушне запроваджено в Україні в першій половині XVIII століття. Його сплачувало все чоловіче населення країни, крім дворян, духовенства і осіб, що перебували на державній службі. Розмір податку щороку визначався сумою, необхідною для утримання армії і флоту, і постійно збільшувався. У XVIII столітті подушне становило близько 50 відсотків усіх надходжень до державного бюджету Російської імперії. Подушне сплачували до кінця 19 століття. З появою іноземних капіталістичних інвесторів і розвитком в пореформений час сільськогосподарського і ремісничо-промислового підприємництва, подушна подать відміняється і вводяться майнові, та інші прямі податки.

В роки революції і громадянської  війни податкова система змінюється прямим визиском, експропріацією. Елементи цивілізованого регулювання економіки шляхом запровадження прямих і непрямих податків запроваджуються в період коротко часового НЕПу. Сталінізація спростила податкову систему і в умовах тоталітарної системи вона стала по суті номінальною і набрала вироджених форм. Потреби в спеціальному податковому органі в умовах загальнодержавної форми власності на засоби виробництва не було. У складі Міністерства фінансів та його підрозділів в областях, районах, містах виділялись відповідні підрозділи держдоходів. Вони несли відповідальність за дотриманням діючого порядку справляння бюджетних доходів і за виконання плану надходжень платежів до бюджет).

Разом з набуттям Україною незалежності у 1991 році почала створюватися та інтенсивно розвиватися нова податкова система. Вона значною мірою відрізняється від тієї, що існувала в умовах командно адміністративної системи — з особливостями, характерними для всіх республік колишнього СРСР. Податкова система України, що формується нині, з одного боку, сягає своїм корінням у систему доходів державного бюджету колишнього СРСР, з іншого боку, потребує змін і реформ, що відповідали б вимогам становлення в країні ринкової економіки. Створена у 1991 році податкова система України зазнала численних значних змін, але так і не досягла прийнятного для уряду та суспільства стану.³

В наш час податки є обов'язковими платежами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фізичних осіб до відповідного бюджету для фінансування витрат держави, передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами. Податок - це форма примусового відчуження результатів діяльності суб'єктів, реалізуючих своє податкове зобов'язання, в державну або комунальну власність, вноситься до бюджету відповідного рівня (або цільового фонду) на підставі закону (чи акту органа місцевого самоврядування) і виступає як обов'язковий, нецільовий, безумовний, безоплатний та безповоротній платіж. На перший погляд, податки виражають односторонні відносини держави з підприємцями та населенням під час їх сплати, але з іншого боку податки дають змогу мати зворотній зв'язок із платниками завдяки фінансуванню відповідних витрат.

Вся сукупність податків, зборів, відрахувань  і платежів державі становлять її податкову систему, яка має свою структуру, тобто класифікацію податків залежно від різних ознак.

При введенні податки  наділяються певними функціями  або призна-ченням. Кожен податок виконує передусім фіскальну функцію, тобто забезпечує надходження коштів до бюджету для задоволення потреб суспільства. Важливо підкреслити стабільність фіскальної функції податків. Остання визначає не тільки формування переліку надходжень до бюджету, а й механізм цих надходжень, який діє на постійній, стабільній основі, та забезпечує централізоване стягнення податків.⁴