Оподаткування банківської діяльності в Україні

Більшість робіт вітчизняних  економістів спрямована на дослідження  механізму адміністрування окремих  видів податків банківськими  установами та проблеми їх  відображення в бухгалтерському  обліку. Але при цьому залишається  невирішеним питання оптимізації  системи оподаткування окремих  видів банківських операцій. 

Метою банківської  діяльності, як і будь-яких інших  підприємств  є отримання  прибутку, тому така діяльність  підлягає оподаткуванню  на загальних підставах згідно чинного законодавства. Однак існує суттєва відмінність у тому, що діяльність банківських установ постійно пов'язана зі значними ризиками, тому банківські операції оподатковуються як операції особливого виду. 

Податковим кодексом  України  статтями 9, 10 визначено сімнадцять  загальнодержавних і п'ять місцевих  податків, зборів та обов'язкових  платежів до бюджетів та позабюджетних  фондів, але не всі вони трапляються  у практичній діяльності банку.²¹ 

До загальнодержавних  податків та зборів належать:

1. податок на прибуток підприємств;
2. податок на доходи фізичних осіб;
3. податок на додану вартість;
4. акцизний податок;
5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
6. екологічний податок;
7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;
8. плата за користування надрами;
9. плата за землю;
10. збір за користування радіочастотним ресурсом України;
11. збір за спеціальне використання води;
12. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
13. фіксований сільськогосподарський податок;
14. збір за розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
15. мито;
16. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої класифікованими когенераційними установками;
17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

До місцевих податків належать:

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
2. єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
2. збір за місця для паркування транспортних засобів;
3. туристичний збір.

     Щодо ролі банківських  установ у податкових відносинах, необхідно зазначити, що з одного  боку банк виступає платником податків, а з іншого - податковим  агентом.

До початку фінансово-економічної  кризи інтенсивний розвиток банківської  системи засвідчував високий  рівень прибутковості банківського  сектору, дохідність якого значно  перевищувала дохідність сектору  реальної економіки. В той же  час рівень надходжень від  оподаткування банківської діяльності  становив мізерні показники. Останні  2 роки банки відпрацювали з  від'ємним фінансовим результатом,  тобто зі збитками, через кризові  події в економіці та прорахунки  у діяльності самих банків. Отже, за ці роки, надходження коштів  від оподаткування банківських установ до бюджету практично відсутні. 

Серед податків, що нині сплачують банки, можемо виділити два  основних: податок на додану вартість та податок на прибуток.²²

Податок на додану вартість в історичному значенні сплачується  як частина новоствореної вартості в процесі виробництва. Незважаючи на законодавчу закріпленість, зазначимо, що банківські операції не створюють  додану вартість, оскільки вони є непродуктивними, а значить не повинні бути об'єктом оподаткування. Це ж стосується операцій банків з нерухомим майном. Перепродаж майна, що було отримане під заставу, не створює додану вартість, оскільки тут має місце виключно перехід капіталу до банку від покупця даного майна.

Податок на прибуток сплачується  з чистого прибутку банків. На нашу думку, даний податок не відіграє ролі в оподаткуванні. Як ми вже зазначали, будь-який банк спроможний приховати  більшу частину прибутків незалежно  від ставки оподаткування. Неефективність цього податку наштовхує на необхідність його скасування у банківській сфері та його заміну на більш надійні та справедливі податки.

Як бачимо, скасування обох вищезазначених податків наблизить  навантаження на банки до нуля. Альтернативних варіантів небагато. Депозитні та розрахункові операції не можуть оподатковуватись з ряду причин. Депозити є пасивними операціями банків, а саме зобов'язаннями, тобто доходи від них належать не банку. Оподаткування розрахунків призведе до суттєвого зростання затрат користувачів банківських послуг, так як вартість надання розрахункових послуг зросте. Особливо це стосується грошових переказів. Оподаткування кредитних операцій напряму вплине на ставку відсотка за кредитами, що ще більше загальмує економіку.²³

Одним з найкращих  варіантів є встановлення податку  на активи комерційного банку. Замість  податків, пов'язаних з діяльністю банку, варто стягувати лише один, що залежить від його економічного розміру. Таке рішення має ряд переваг:

•    за умов постійного подання звітності банк не зможе приховувати активи, оскільки вони є значущим джерелом коштів, що надаються в кредит;

•   в приховуванні прибутку більше не буде сенсу, а отже органи державної влади та інвестори знатимуть реальні обсяги банківського прибутку та тенденції щодо його зростання або спадання.²⁴

Розміри податку на активи варто диференціювати залежно від  розміру банку та темпів його розвитку. Із зростанням розміру банку необхідно  застосовувати параболоїдний тип  оподаткування, тобто до досягнення певного розміру активів ставки будуть знижуватись, що стимулюватиме банки зростати до цієї межі, а при зростанні активів понад цей розмір - навпаки, підвищуватись в якості опосередкованого антимонопольного заходу. Швидкий розвиток банку надасть йому право на пільгове оподаткування, в той час як банки, що закріпились на ринку і мають сталі темпи розвитку сплачуватимуть податок за повними ставками.

Вартість активів середньостатистичного  банку є доволі великою, а отже податок з них суттєво впливатиме на вартість кредиту. Дуже ймовірною є ситуація, за якої плановий відділ банку неадекватно завищуватиме вміст податку у платі за користування грошима. Тому пропонуємо законодавчо здійснити жорстку прив'язку ставок кредиту до ставок за депозитами. Якщо банк встановлює високу плату за кредит, то він буде вимушений підняти ставки за депозитними вкладами і навпаки - знизивши ставки за депозитами банк не зможе надавати кредити під великий процент. Ще однією жорсткою вимогою стане гранично допустимий відсоток операцій на ринку цінних паперів у загальній структурі банківських операцій. Ця умова забезпечуватиме виконання банками своєї історичної функції та запобігатиме надмірній кількості спекулятивних операцій банків.

В таких обставинах частина  банків може збанкрутувати та вийти з ринку фінансових послуг, але така «чистка» залишить на ринку тільки конкурентоспроможні установи, що оздоровить вітчизняну економіку та зробить її міцнішою.

І останнім кроком стане  встановлення закриття банківської  інформації від державних органів. Такий захід в декілька, а то і в десятки разів збільшить кількість банківських клієнтів. Так, відслідковувати деякі операції економічних суб'єктів стане неможливим, багато владних органів стануть неактуальними, але саме до цього ми йдемо - справжня ринкова економіка із мінімальним втручанням держави. Її роль стосовно банківського сектору обмежиться традиційними заходами контролю за дотриманням банками законодавства та безпосереднє антимонопольне регулювання шляхом встановлення значних обмежень для банків, що набули монопольний статус. ²⁵

Підсумовуючи вище  сказане, слід зазначити, що  розвиток банківської системи  України  та вдосконалення системи  оподаткування  її діяльності - це  два паралельних  і взаємопов'язаних шляхи. Активізація  стимулюючої функції державного регулювання оподаткування банківських установ дасть можливість досягти значних успіхів щодо зменшення фінансового дисбалансу та стабілізації економіки в цілому.

2.2. Особливості формування прибутку банку

В системі управління різними аспектами діяльності банківської установи в сучасних умовах найбільш складною та відповідальною є ділянка управління фінансовим результатом діяльності банку.

Однією з основних цілей фінансового результату діяльності банку є одержання прибутку, який є джерелом виплати дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів банку, базою підвищення добробуту працівників банку тощо. Прибуток банку забезпечує фінансову стабільність у діяльності банку. За рахунок прибутку формуються фонди економічного стимулювання, які використовуються на розвиток банківського бізнесу, на заохочення праці службовців банку.²⁶

В цілому оподаткування прибутку банків пов’язано з правовими та економічними умовами залучення грошових коштів від юридичних і фізичних осіб та розміщенням їх на умовах повернення, платності та терміновості, а також із здійсненням різних банківських операцій, фінансових та цивільно-правових угод.²⁷ Банки, перетворившись в нових економічних умовах в основні структурні ланки фінансово-промислових груп, транснаціональних корпорацій, державних і недержавних фінансово-інвестиційних консорціумів, асоціацій економічної взаємодії, банківських холдингів та інших фінансово-промислових конгломератів, стали власниками, користувачами і розпорядниками великих доходів і відповідно найбільшими платниками податків.

Податок на прибуток банків стягується за загальними нормами оподаткування  прибутку підприємств і організацій  з урахуванням особливостей, зумовлених специфікою джерел отримання банківського прибутку. При встановленні норм щодо оподаткування прибутку банків законодавство виходить з комплексного підходу до аналізу банківської діяльності, яка носить багатопрофільний характер. Податок на прибуток планується і обчислюється виходячи не тільки з поточної діяльності, але і з майбутнього участі банків в торгових угодах та інвестиціях. Чинне законодавство України надає банкам право здійснювати широкий спектр фінансових, торговельних та інвестиційних операцій. Податковий контроль в цій сфері визначається не тільки масштабами надходжень до держбюджету податкових платежів, але і необхідністю забезпечити баланс бюджетних та інвестиційних інтересів у банківській діяльності.

Прибуток є найважливішим  показником оцінки діяльності банків, тому використовується аналітиками  для визначення рейтингів банків на основі їх балансів. На величину прибутку банків можуть впливати безліч факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх (рис. 2.1).

Джерело: Левченко Н.М. Систематизація методик оцінки податкового навантаження на суб’єктів господарювання / Н.М. Левченко // Сталий розвиток економіки. –2011. – № 6. – С. 270–275.

Рис. 2.1. Фактори, що впливають на прибуток банку

На основі інформації різних джерел встановлено, що більшість  авторів визначають прибуток як різницю  між доходами і витратами банку; деякі ототожнюють терміни “прибутковість” і “ефективність”; нерідко під фінансовими результатами розуміють доходи, витрати і прибуток, хоча фінансовим результатом діяльності банку може бути не тільки прибуток, а й збиток.

На підставі критичного аналізу літературних джерел з тлумачення сутності поняття “фінансові результати” доведено, що фінансові результати діяльності банку – це  прибуток чи збиток, що утворюється як різниця між доходами і витратами, і призводить до збільшення чи зменшення капіталу в результаті фінансово – господарської діяльності банку. У межах кожної концепції прибутку ключовими елементами виступають доходи і витрати.

За визначенням Податкового  Кодексу України:²⁸

* доходи – це загальна  сума доходу платника від усіх  видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

* витрати – сума  будь-яких витрат платника податку  у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

 Співвідношення доходів і витрат банківських установ згідно Податкового Кодексу України можемо розглянути у Додатку А.

Облік результатів діяльності банку – найбільш важливий і відповідальний етап обліку через формування бази оподаткування та розрахунком податків установи банку.

Прибуток банку визначається шляхом співставлення доходів та витрат, отриманих банком за звітний  період. Накопичені за період витрати відображаються на дебеті рахунків 7 класу плану рахунків бухгалтерського обліку «Витрати», а доходи за кредитом рахунків 6 класу – «Доходи».