Оподаткування банківської діяльності в Україні

Регулююча функція виступає свого роду доповненням попередньої  та торкається як регулювання виробництва, так і регулювання споживання. При цьому регулюючий механізм здійснюється незалежно від бажань держави. Часто  під регулюючою функцією розуміють  лише надання пільг окремим галузям або виробникам. Проте податкове регулювання - більш складний механізм, який враховує не тільки податкове тиснення, але й перспективи того чи іншого виду діяльності, рівні дохідності та інше.

Розподільча функція  являється відображенням фіскальної: поповнити казну, а потім розподілити одержані кошти. Але на стадії розподілу ця функція тісно переплітається з регулюючою функцією. Наприклад непрямі податки, які регулюють споживання, створюють фундамент для перерозподілу коштів з одних платників до інших. Це дозволяє говорити про існування первинного і вторинного перерозподілу за допомогою податків.

Стимулююча функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва. Як і регулююча, вона може бути пов'язана з застосуванням механізму пільг, зміною об'єкту оподаткування, зменшенням бази оподаткування, Іноді цю функцію розглядають як різновид регулюючої. Як підтверджує світовий досвід, надання податкам стимулюючих і регуляційних функцій потребує тривалого опрацювання порядку їх обчислення, сплати, надання пільг.

Контрольна функція реалізується в ході оподаткування при регламентації  державою фінансово - господарської  діяльності підприємств і організацій, отриманні доходів громадянами, використанні ними майна. За допомогою  цієї функції оцінюється раціональність, стабільність податкової системи, перевіряється, наскільки податки відповідають реалізації цілі при сучасних умовах.⁵

Податки класифікують за такими ознаками:

1. За економічним змістом об’єкта  оподаткування: 

- податки на доходи,

- податки на споживання,

- податки на майно, 

- податки на різні  дії, 

- інші податки. 

2. За рівнем встановлення:

- загальнодержавні,

- місцеві. 

3. За формою оподаткування: 

- прямі,

- непрямі. 

4. За способом стягнення: 

- розкладні 

- окладні. 

5. За порядком використання:

- загальні,

- спеціальні.

6. За платниками податків:

- податки з юридичних  осіб,

- податки з фізичних  осіб,

- податки змішаного  складу.

7. За ступенем врахування  фінансового стану платника:

- реальні,

- особисті.

Оподаткування банківської діяльності в Україні здійснюється за вимогами тих же законодавчих актів, що й оподаткування всіх інших юридичних осіб-суб’єктів господарювання. Проте, банки як фінансові посередники в економіці країни здійснюють специфічні операції, пов’язані з перерозподілом фінансових ресурсів із тих секторів економіки, де ці ресурси є тимчасово вільними, у сфери, де відчувається в них потреба, тобто діяльність банків суттєво відрізняється від діяльності інших підприємств. Тому в податковому законодавстві зазвичай прописуються окремі норми щодо оподаткування операцій фінансових установ, насамперед банків. Окрім того, особливість банківської діяльності, яка пов’язана в основному із роботою з коштами клієнтів (фізичних і юридичних осіб), а не з власними коштами, є причиною підвищених ризиків, що також треба враховувати при оподаткуванні.⁶

 

З вищевказаного можна  сказати, що банки обкладаються великою кількістю різноманітних відрахувань і зборів, тому дуже важливим в цій діяльності є доцільний вибір системи оподаткування, який допоможе правильно регулювати банківську діяльність, і сприяти покращенню фінансових результатів.

 

1.2. Банківські  операції як об’єкт оподаткування  банківської діяльності

 

Вся господарська діяльність банку – здійснення банківських  угод  має назву статутна діяльність. Її проведення вимагає від  банку значних витрат, але крім витрат виникають доходи, як результат діяльності банку.

        Витрати – це зменшення економічної  вигоди у звітному періоді,  у формі вибуття або використанні  активів чи збільшення забов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу за винятком розподілу капіталу між учасниками (акціонерами) чи його вилучення. Зростання банківських витрат, які неузгодженні зі збільшенням його прибутку може істотно погіршити фінансовий стан навіть крупному та авторитетному банку.⁷

       Доходи - це збільшення  економічних вигод протягом звітного  періоду у формі припливу або  зростання  активів, або зменшення  зобов`язань, що спричиняють збільшення  капіталу і не є внесками  акціонерів.

       Дохід банку складається з операційного доходу. Він залежить від:

-         норми прибутку та активні  операції 

-         розміру плати за надані послуги 

-         величина та структура активів  

Результатом співставлення  доходів та витрат є фінансовий результат статутної діяльності, який виступає у вигляді прибутку чи збитків.

       Поняття  доходності  банку   відображає   позитивний    сукупний   результат   діяльності   банку у всіх   сферах  його  господарсько-фінансової і комерційної діяльності. За  рахунок доходів банку покриваються  усі його    операційні   видатки,   включаючи адміністративно-управлінські,  формується  прибуток  банку,  розмір  якого визначає рівень дивідендів, збільшення власних коштів і розвиток пасивних і активних операцій.

          Для оцінки доходів та видатків  необхідно розрахувати загальну суму доходів банку, отриманої їм за період, із наступним поділом її на види доходів, що надійшли від проведення різноманітних видів банківських операцій.

Доходи банку прийнято розділяти на процентні і непроцентні.

  До процентних  доходів банку відносяться:

• нараховані й отримані відсотки по позичках у гривневому виразі;
• нараховані й отримані відсотки по позичках в іноземній валюті.

 Структура процентних  доходів банку може бути подана  також у вигляді: 

• процентних доходів, отриманих по міжбанківських позичках;
• процентних доходів, що надійшли по комерційних позичках.

 Непроцентні доходи  складають: 

 ·        доходи від інвестиційної діяльності (дивіденди по цінних паперах,  доходи від участі в спільній  діяльності підприємств і організації  й ін.);

 ·        доходи від валютних операцій;

 ·        доходи від отриманих комісій  і штрафів; 

 ·        інші доходи.

  Процентні витрати  складають: 

 • нараховані і  сплачені відсотки в гривнях; 

 • нараховані і  сплачені відсотки у валюті.

  До непроцентних  витрат відносять:

 ·        операційні витрати: 

 сплачені комісійні  по послугах і кореспондентських  відносинах;

 витрати по операціях  із цінними паперами;

 витрати по операціях  на валютному ринку; 

 ·        витрати по забезпеченню функціонування  банку: 

 витрати на утримання апарата управління;

 господарські витрати; 

 ·        інші витрати: 

 штрафи, пені, неустойки  сплачені; відсотки і комісійні  минулого років і т.д. 

  Найбільше значними статтями операційних витрат банку традиційно є витрати:

•   по виплаті відсотків по поточних і строкових вкладах;

• пов'язані з виплатою комісійних іншим банкам і іншим  фінансово-        кредитним  заснуванням за надані послуги;

• по утриманню й експлуатації будинків і устаткування;

• на заробітну плату персоналу;

 • на створення спеціальних резервів. ⁸

          У останні  роки спостерігається зріст питомої  ваги видатків на виплату відсотків  по вкладах клієнтів. Це пояснюється,  по-перше, підвищенням рівня процентних  ставок по депозитах у результаті  посилення конкурентної боротьби і по-друге, збільшенням питомої ваги депозитних рахунків у загальній сумі притягнутих коштів.

          Банки, що виконують міжнародні  розрахункові операції, сплачують  комісійні банку, що виконує  доручення на здійснення операцій (акредитивних, інкасових і ін.).  Але кінцевим платником виступає клієнт банку, із доручення якого проведена операція.  Банк у повному обсязі списує з його рахунку сплачену їм комісію.

          Видатки банку на утримання  й експлуатацію будинків і  устаткування, оплату персоналу  і соціальні посібники носять  щодо постійний характер.  Їхня  питома вага в загальній сумі  видатків банку дуже значний. 

 Визначена частина  коштів банка витрачається на створення резервів.  Інші видатки в рахунку прибутків і збитків банку показуються по статті «Інші операційні видатки».  Це внески, видатки на рекламу, інвентар і матеріали, на оплату послуг аудиторських фірм, судові і транспортні витрати, а також деякі види податків.

          Зріст операційних видатків не  тільки відбиває несприятливий  стан кон'юнктури ринку, на  якому банк залучає ресурси,  але і може свідчити про  погіршення менеджменту.  Особлива  увага заслуговує оцінка двох  груп статей: видатки, пов'язані з забезпеченням функціонування банку (особливо адміністративно-господарські) і видатки, пов'язані з підвищенням ризикованості банківської діяльності (створення обов'язкових і інших страхових резервів). ⁹

          Одна з основних цілей банків - це одержання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів банку, базою підвищення добробуту робітників банку і т.д.  Прибуток банку являє собою різницю між його доходом і витратами, тобто це – фінансові результати діяльності банку, які відображаються в звіті про фінансові результати банку.

          Відповідно до діючої методики, банки визначають прибуток або  збитки від своєї діяльності  раз в квартал, в останній  операційний день кварталу. Протягом  кварталу прибутки і витрати враховуються наростаючим підсумком. Розподіл прибутку банку здійснюється по підсумкам діяльності за рік відповідно до рішення загальних зборів акціонерів (пайовиків) банку.

          Після сплати податків і штрафів,  що накладаються податковою інспекцією, Національним банком України і іншими органами  з прибутку банку проводяться відрахування в його резервний фонд в розмірі не менш ніж  5 % прибутку, що залишається в розпорядженні банку. Потім  здійснюються відрахування в фонди економічного стимулювання банку, на добродійні і спонсорські заходи, на виплату винагород керівництву банку. З суми, що залишилася виплачуються дивіденди акціонерам (пайовикам). Якщо і після цього залишається нерозподілений прибуток, він може бути направлений на індексацію акцій (паїв) або ж на приріст капіталу банку.

          Збитки банку по підсумкам  діяльності за рік покриваються  за рахунок резервного фонду,  а при його недостатності -  за рахунок зменшення капіталу.

При збитковій діяльності банку акціонерами (пайовиками) або Національним банком України вирішується питання про доцільність його подальшого функціонування: збереження, реорганізація або ліквідація. ¹⁰

 

Для збільшення прибутку банку та його загального оздоровлення необхідно провести ряд реформ у законодавстві, спрямованих на обмеження нелегальних, напівлегальних та конфліктуючих з державною політикою дій, а також залучити більшу аудиторію клієнтів, що в загальній сукупності забезпечить системі правильне функціонування та розвиток.

 

1.3. Державне  регулювання оподаткування банківської діяльності

 

Банк – це підприємницька структура, метою якої є отримання прибутку. Прибуток банку залежить від багатьох чинників, серед яких виділимо екстенсивні (розширення бізнесу, збільшення обсягів залучених коштів, наданих кредитів) та інтенсивні (скорочення витрат, збільшення продуктивності праці, зменшення кількості працівників). Податки та інші обов'язкові платежі належать до категорії витрат. Однак менші податки не завжди означають більший прибуток. Не виключено, що зменшення обсягу сплати одних податків призведе до збільшення обсягу сплати інших податків, а також до фінансових санкцій зі сторони контролюючих органів.

Державне регулювання  зачіпає тією чи іншоюмірою економічні інтереси всіх суб'єктів різних сегментів  ринку. Одним із важливих сегментів ринку є ринок грошових і позичкових капіталів, який базується переважно на банківській системі. Банки є дієвим інструментом держави у реалізації її економічної політики. Водночас банки, як елемент ринкової інфраструктури, забезпечують розвиток економіки на мікрорівні. Окрім цього, грошово-банківська система є не тільки об'єктом державного податкового регулювання, а й джерелом доходів державного бюджету.¹¹