Державний фінансовий контроль за використанням бюджетних коштів

Зокрема, у загальних  положеннях Концепції до органів  державного сектору віднесені органи місцевого самоврядування. Відповідно до положень Конституції України (стаття 140) місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. У статтях 142-145 Конституції України та Законі України "Про місцеве самоврядування" чітко визначені функції та повноваження органів місцевого самоврядування і вони жодним чином не відносяться до державного сектору. Лише окремі делеговані повноваження органів виконавчої влади надані законом органам місцевого самоврядування можна розглядати як державні повноваження. Що стосується питань внутрішнього контролю, слід зазначити що, законодавчо визначено достатньо власних повноважень органів місцевого самоврядування щодо забезпечення внутрішнього (муніципального) контролю.

Поряд з цим, у Законі України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Крім того, положення  Концепції у частині встановлення додаткових повноважень органів державної контрольно-ревізійної служби з проведення централізованого внутрішнього аудиту та централізованого інспектування комунальної власності (власності адміністративно-територіальних одиниць) суперечить відповідним нормам Закону України "Про власність".

Суб'єктами права комунальної  власності є адміністративно-територіальні  одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад. Управління таким майном від імені народу здійснюють відповідні ради. Законодавчо  визначено, що органи, уповноважені управляти державним майном здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм майна. Проте відповідно до Концепції центральному органу виконавчої влади (ГоловКРУ) та його територіальним підрозділам надається право, по суті, ззовні втручатися у процес управління комунальним майном. Це ставить дії органів місцевого самоврядування щодо комунального майна у залежність від працівників Державної контрольно-ревізійної служби та може призвести до посилення протистояння між органами різних рівнів влади.

Наведене дає підстави говорити про "деформований сценарій" розвитку, закладений у реформі системи  державного фінансового контролю, що започаткована на даний час в  Україні. Проаналізувавши модель, що закладена в основу реформи, можна спрогнозувати наступні ризики негативних наслідків від її впровадження.

По-перше, утримання такої  системи потребуватиме значних  матеріальних та фінансових ресурсів, як з боку держави, так і з боку платників податків.

По-друге, поєднання двох різних за своєю суттю систем, одна з яких має на меті не допускати порушення, а в разі виявлення - виправляти, а друга система має на меті виявити порушника і покарати його. Така полярність в підходах призведе до глибинного конфлікту як у самій системі контролю, так і між суб'єктами і об'єктами контролю.

По-третє, нагромадження  у системі значної кількості  видів, форм і методів контролю, як застарілих (командно-адміністративних), так і сучасних, що матиме наслідком  неефективності та недієвості контрольних  заходів.

Вочевидь, що при прийнятті Концепції, усі перелічені ризики не враховувалися, що є наслідком недостатньої участі науковців та експертів при розробці цього документу.

Реформа державного фінансового  контролю як елементу управління фінансовими  ресурсами значно відстає від реформи міжбюджетних відносин. Відбулася передача певної частини повноважень відносно управління бюджетними ресурсами до органів місцевого самоврядування, проте не здійснилося відповідне делегування повноважень відносно відповідальності за неефективне управління.

Отож після викладеного, можна говорити про шляхи підвищення ефективності розвитку державного фінансового  контролю на регіональному та місцевому  рівні.

Виходячи з пріоритету державної політики України щодо вступу до Європейського Союзу, одним з важливих аспектів у цьому процесі є адаптація системи державного фінансового контролю до європейських вимог. Йдеться про виконання Україною вимог розділу 28 "Фінансовий контроль" та дотримання положень Лімської декларації керівних принципів з контролю.

Необхідно у контексті  реформи системи державного управління, що започаткована в Україні, взагалі  змінити підходи щодо поняття "контроль" і адаптувати, наблизити його до європейських тлумачень. Система контролю повинна бути спрямована на виправлення  порушень та недопущення їх у подальшому. Система фінансового контролю на місцевому рівні повинна мати постійний характер. Побудувати ефективну систему фінансового контролю в Україні, яка б забезпечувала стабільний стан фінансово-бюджетної дисципліни в регіонах можливо лише при наявності ефективно функціонуючої системи внутрішнього контролю в органах місцевої влади на всіх рівнях (області, міста, села тощо), тобто системи муніципального фінансового контролю. З цією метою необхідно розробити та схвалити на законодавчому рівні оновлену сучасну модель системи фінансового контролю в Україні.

Загальними рисами найоптимальнішої і такої, що відповідала б вимогам  ЄС, моделі системи фінансового контролю на місцевому рівні (муніципального фінансового контролю) в Україні  можуть бути :

1) зовнішній незалежний  фінансовий контроль, у частині  загального незалежного контролю  за надходженнями до бюджетів  усіх рівнів та витрачанням  бюджетних коштів, у тому числі  й місцевих бюджетів та трансфертів  повинен здійснюватися Рахунковою  палатою, а також її регіональними представництвами;

2) внутрішній фінансовий  контроль, у частині контролю  за своєчасним та в повному  обсязі надходженням податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів  усіх рівнів - Міністерством фінансів  України, зокрема Державною податковою адміністрацією, Митною службою України у складі міністерства, а також іншими уповноваженими органами влади;

3) внутрішній фінансовий  контроль, у частині контролю  за витрачанням коштів місцевих  бюджетів та трансфертів з  місцевих бюджетів – внутрішні служби контролю та аудиту у складі місцевих органів влади (муніципальні  органи контролю) і аудитори у бюджетних установах; у частині контролю за використанням трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам - уповноважені представники (державні аудитори) Міністра фінансів України.

Окремі заходи щодо збільшення кількості перевірок на місцевому  рівні контролюючими органами не призведуть до суттєвого покращення фінансово-бюджетної дисципліни. У  зв'язку з цим, необхідно концептуально  визначитися щодо моделі муніципального фінансового контролю та етапів її впровадження, окреслити коло законодавчих та нормативних актів, що забезпечуватимуть правову базу, та здійснити фінансово-економічні розрахунки такої моделі.

Органам влади необхідно  здійснити низку системних заходів, які б дозволили стабілізувати фінансово-бюджетну дисципліну на місцевому рівні. Зокрема:

1. Розробити та прийняти  закон про фінансовий контроль  та кодекс етики аудиторів.

2. Підготувати зміни  до Бюджетного кодексу України  та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

3. Створити внутрішній  державний аудит в органах  місцевої виконавчої влади, при  цьому, розмежувати функції інспектування  (ревізії) та аудиту.

4. Вжити відповідних  заходів щодо впровадження системи  муніципального фінансового контролю та аудиту на регіональному та місцевому рівнях.

5. Посилити відповідальність  керівників на всіх рівнях  управління та чітко встановити  її межі в законодавстві.

6. Запровадити оцінку  ризиків при проведенні державних  аудитів і фінансового управління та прозорий механізм планування проведення контрольних заходів.

7. Створити умови на  місцевому рівні з підготовки, перепідготовки та підвищення  кваліфікації кадрів відповідно  до нових кваліфікаційних вимог  та методик. Запровадити у відповідних навчальних закладах курс з підготовки державних аудиторів.

8. Розробити єдину  форму та порядок звітності  у сфері державного фінансового  контролю та аудиту для місцевих  органів виконавчої влади.

9. Звіт про стан  фінансово-бюджетної дисципліни  на місцевому рівні включити до звіту про виконання відповідного бюджету.

ВИСНОВКИ

В курсовій роботі були розглянуті поняття, сутність, основні види методи бюджетного контролю, викладений порядок  його проведення, повноваження державних  контролюючих органів і наведені основні підстави і види відповідальності за порушення бюджетного законодавства.

Викладений матеріал надав змогу зробити такі висновки.

Cутність державного фінансового контролю проявляється через дві найбільш істотні характеристики: функціональний взаємозв'язок фінансового контролю й управління фінансами та цільову орієнтацію контрольного процесу - встановлення факту досягнення (недосягнення) цілей і завдань фінансової політики суб'єктів фінансового управління та контролю.

Lержавний фінансовий контроль є формою реалізації контрольної функції фінансів та одним із проявів її важливого значення в розширеному відтворенні, призначенням та змістом якого є сприяння успішній реалізації фінансової політики держави, забезпечення процесу формування й ефективного використання фінансових ресурсів у всіх сферах і ланках господарського комплексу держави.

Основними видами фінансового  контролю є державний фінансовий контроль, незалежний фінансовий контроль, контроль власника, громадський контроль. Відмінність цих видів фінансового контролю зумовлені обсягом владних повноважень суб’єктів контролю, правовою регламентацією їхньої діяльності, характером застосовуваних заходів впливу.

До форм державного фінансового  контролю відносяться ревізії, аудит, тематичні перевірки, камеральні перевірки, фінансові експертизи, службове розслідування, слідство.

Специфіка державного фінансового  контролю проявляється в законодавчо визначеному характері правового статусу його суб'єктів, а також в особливому характері об'єкта контролю - переважно це централізовані фінансові потоки.

Слід відзначити, що сьогоднішня  система державного економічного контролю є недостатньо ефективною, оскільки пенві функції державних контролюючих органів про дубльовані в законодавстві. Крім того, про неефективність системи свідчить і великі розміри бюджетних правоворушень, що фіксуються кожного року і про що доповідається у взітах про виконання бюджету.

Вважаю, що головними  напрямками вдосконалення бюджетного контролю є:

• чітке врегулювання і розмежування функцій і повноважень кожного контролюючого органу;
• активізація впровадження бюджетного аудиту;
• розширення повноважень органів громадського контролю;
• підвищення ефективності проведення постійного моніторингу за виконанням бюджетного законодавства;
• посилення відповідальності за бюджетні правопорушення.
• Вдосконалення системи контролю місцевих бюджетів.

Також, пропоную доповнити  бюджетне законодавство визначенням  методів бюджетного контролю, до яких належать ревізія, перевірка, аналіз, аудит, оцінка, розслідування, вивчення, облік.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96 № 254/96 – ВР // Відомості ВРУ. – 1996. - № 30.
2. Бюджетний кодекс України .-Х.:Одіссей,2003 .-96с.
3. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Навчальний посібник "Державні фінанси" К.: Атіка. – 2002. – 151 с.
4. Басанцов І.В. Державний фінансовий контроль: регіональні аспекти : монографія / І.В. Басанцов. – К. : Вид. дім "Корпорація", 2006. – 234 с.
5. Басанцов І.В. Державний фінансовий контроль: регіональні аспекти : монографія / І.В. Басанцов. – К. : Вид. дім "Корпорація", 2006. – 234 с.
6. Белінська Я. В., Будкін В. С., Голляк Ю. Б., Гуменюк О. І., Дворак М. С. Фінансово-економічний розвиток України в умовах глобалізації: колективна наукова монографія / Національна академія управління / Я. В. Белінська (наук.ред.). — К. : Національна академія управління, 2008. — 212с.
7. Бєльчик С.В. Державний внутрішній фінансовий контроль в Україні розвиватиметься за нормами Європейського Союзу / С.В. Бєльчик, М.В. Бариніна-Закірова // Фінансовий контроль. – 2005. – № 5 (28). – С. 13.
8. Білуха М. Т., Микитенко Т. В. Фінансовий контроль: теорія, ревізія, аудит: Підручник. - К. Українська академія оригінальних ідей. - 2005. –888 с.
9. Бланкарт Ш. Державні  фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки /Пер. з нім.С.І.Терещенко та О.О.Терещенка; Передмова  та наук.редагування В.М.Федосова. – К.: Либідь . 2005. –256 с.
10. Бюджетний менеджмент: Підручник / В.Федосов, В.Опарін, Л.Сафонова та інші; - К.: КНЕУ, 2004.- 864 с.
11. Василик О.Д.Теорія фінансів : Підручник. – К.: Ніос, 2004. –487 с.
12. Волошин Д. Бюджетнe реформування: через призму законотворчості. // Український Регіональний Вісник. — 2010. — №19, 15 травня. — с. 5-7.
13. Деpжавні фінанси: теоpія і пpактика пеpехідного пеpіоду в Центpальній Євpопі: Пеp. з англ. / За pед. Ю. Hемеца, Ґ. Райта; — К.: Основи, 2004. — 542 с.
14. Деркач H.И., Гордеева Л.П. Бюджет и бюджетный процесс в Украине. — Дніпропетровськ: Пороги, 2005. — 256 с.
15. Дикань Л.В. Hалоговая система в Укpаине.- М.: Хаpмос, 2004.- 142 с.
16. Дорошенко І. Саморегуляція глобальних фінансових ринків - механізм встановлення ринкової рівноваги чи джерело нестабільності та макроекономічних ризиків // Банк. справа. - 2009. - № 1. - С.14-26.  
17. Дрозд І.К. Єдність зовнішнього та внутрішнього контролю в системі фінансово-економічного контролю / І.К. Дрозд // Фінанси України, 2006. – № 3. – С. 135.
18. Дудко В. П. Державний фінансовий контроль: Навчальний посібник. - Чернівці: Прут, 2005. - 484с.
19. Зінченко В. О. Вступ до спеціальності "Фінанси": навч.-метод. посіб. для студ. I курсу спец. "Фінанси" / Луганський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — Луганськ : Альма-матер, 2008. — 108с.
20. Іванова І. Державний фінансовий контроль: Парадигми розвитку : монографія / Ірина Іванова. – К. : Академвидав, 2010. – 168 с.
21. Карлін М. І. Державні фінанси України: навчальний посібник. — К. : Знання, 2008. — 349с.
22. Карлін М. І. Державні фінанси України: навчальний посібник. — К. : Знання, 2008. — 349с.
23. Карлін М. І. Фінанси України та сусідніх держав: навч. посібник. — К. : Знання, 2007. — 589с.
24. Карлін М. І. Фінансові системи країн Західної Європи: навч. посібник. — К. : Академія, 2009. — 319с.
25. Клець Л. Є. Бюджетний менеджмент: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.:[у 2 ч.] / Донбаська держ. машинобудівна академія. — Краматорськ : ДДМА, 2009. — 292c.
26. Ковбасюк Юрій Васильович. Державні фінанси: теоретико-організаційні аспекти: навч. посіб. / Національна академія держ. управління при Президентові України. — К. : КИЙ, 2007. — 260c.
27. Концепція розвитку державного внутрішнього фінансового контролю, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 травня 2005 р., № 158-р. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.zakon1.rada.gov.ua.
28. Крильчук Євген Іванович. Бюджетна політика України: сучасні реалії та світова фінансова криза / Волинський національний ун-т ім. Лесі Українки. — Луцьк : РВВ "Вежа" ВНУ ім. Л.Українки, 2009. — 33с.
29. Кульпінський С.В. Регулятивні механізми фінансового ринку в макроекономічній динаміці // Фінанси України. - 2009. - № 2. - С.66-72.
30. Кухарєва О. О., Корнєєв М. В. Фінансовий ринок: навчально-методичний посібник / Дніпропетровський національний ун-т. Економічний факультет. Кафедра фінансів. — Д. : ДНУ, 2008. — 62c.
31. Леонтович С.П. Фінансовий контроль використання бюджетних коштів у аграрному секторі економіки // Інвестиція: практика та досвід. – 2010. – №12. – С.22-29.
32. Лисенко Ю. Г., Андрієнко В. <span class=