Виробничі потужності ПАТ "АЗОКМ"

Разом з терміном "виробнича потужність" використовується термін "пропускна спроможність", яка характеризує максимальний випуск продукції певним устаткуванням, верстатом, агрегатом, потоковою лінією, групою верстатів. Пропускна спроможність устаткування розраховується за квартал, добу, зміну та годину, а виробнича потужність структурних одиниць виробництва - за рік (в деяких випадках - за квартал і місяць).

Для розрахунку виробничої потужності підприємства використовуються показники, подані на (рис. 2.3).

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.3 – Показники  для розрахунку потужності

 

1. Кількість, склад і технічний стан устаткування та дані про виробничі площі. Склад устаткування за його експлуатаційним станом зображений на рис. 2.4.

Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливі "звуження" номенклатури шляхом об'єднання окремих виробів у групи відповідно до конструкторсько-технологічної єдності та виділення для них базового представника. Ряд виробів цієї групи зводять до цього представника за допомогою розрахункового коефіцієнта трудомісткості. Якщо підприємство випускає декілька видів продукції, то виробнича потужність встановлюється по кожному виду продукції. Наприклад, на машинобудівних підприємствах окремо розраховується потужність ливарних, ковальсько-пресових, механообробних і механоскладальних цехів, цехів металоконструкцій, а також інструментальних, ремонтних та інших цехів.

В розрахунок виробничої потужності підприємства включається  все наявне устаткування основного виробництва (зокрема, недіюче через ремонт, несправність і модернізацію), за винятком (у межах нормативу) резервного устаткування та обладнання дослідно-експериментальних і спеціалізованих ділянок для професійно-технічного навчання.

 

 

 

 

 

Рисунок 2.4 – Склад  устаткування за його експлуатаційним станом

 

2. Технічні норми продуктивності устаткування і трудомісткості продукції, яка випускається. Норми продуктивності устаткування показано на рис. 2.5. Під час розрахунку виробничої потужності новозбудованих підприємств приймаються паспортні норми продуктивності устаткування, а для підприємств, які діють, - технічно обґрунтовані показники продуктивності устаткування, але не нижчі за паспортну продуктивність.

Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності провідних цехів основного виробництва з урахуванням ліквідації вузьких місць і можливої внутрішньозаводський кооперації. Ведучими є ті виробничі підрозділи, які виконують головні технологічні процеси, які мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільної продукції. У розрахунки виробничої потужності підприємства включається все діюче і недіюче устаткування (недіюче внаслідок несправності, ремонту або модернізації; через знаходження на складі, але підлягають введенню в експлуатацію в плановому періоді; через його знаходження в наднормативних резервах).

Рисунок 2.5 – Норми продуктивності устаткування

3. Фонд часу роботи устаткування та режим роботи підприємства. Структура річного фонду часу роботи устаткування зображена на рис. 2.6.

 

 

 

Рисунок 2.6 – Фонди  часу роботи устаткування

 

Виробнича потужність підприємства розраховується з технічних і  проектним нормам продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами випуску продукції із сировини з урахуванням прогресивності технології і досконалості організації виробництва.

4. Номенклатура виробів, які випускаються, та їх кількісне співвідношення в програмі. Види номенклатури продукції, показано на рис. 2.8.

Номенклатура та кількісне  співвідношення виробів, які випускаються, встановлюються залежно від раціональної спеціалізації підприємства, цеху або дільниці. При визначенні виробничої потужності підприємства приймаються планова номенклатура та асортимент (трудомісткість) продукції, яка випускається. При розрахунку середньорічної виробничої потужності обсяг збільшення (зменшення) потужності за рахунок зміни номенклатури продукції (зменшення або збільшення трудомісткості) враховується в повному розмірі [19].

 

 

Рисунок 2.8 – Види номенклатури продукції, яка випускається

 

Для розрахунку виробничої потужності підприємства ПАТ «АЗОКМ» приймається максимально можливий фонд часу (кількість годин). На підприємствах з спрямованим процесом виробництва таким фондом є календарний фонд 8760 годин = 365 х 24 за вирахуванням часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування. Для підприємств з дискретним виробництвом цей фонд часу визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів і встановленої тривалості робочих змін у годинах, з урахуванням часу на проведення ремонту обладнання.

У слабо механізованих  та інших цехах різних промислових  комплексів часто найважливішим  фактором, який визначає величину виробничої потужності, є розмір виробничої площі. Порядок і принцип розрахунку виробничих потужностей промислових підприємств здійснюється згідно з галузевими інструкціями за групами технологічного устаткування, агрегатів та інших основних виробничих ділянок та цехів.

Методика розрахунку виробничої потужності ділянки, цеху, підприємства ПАТ «АЗОКМ» залежить від типу організації виробництва.

У серійному  виробництві за кожним робочим місцем закріплюється певна кількість деталей-операцій. При цьому як вимір виробничої потужності використовується типовий виріб-представник (виріб з найбільшою виробничою програмою). Базовий виріб об’єднує ряд близьких за технологічними особливостями виробів у групу. Базовий виріб-представник одержують шляхом збільшення номенклатури, об’єднуючи різні найменування виробів у групи за конструктивно-технологічною подібністю. При цьому вироби підбирають таким чином, щоб структура їх трудомісткості наближалася до структури трудомісткості виробу-представника і щоб останнє мало у групі найбільший випуск і найбільшу сумарну трудомісткість [4].

У дрібносерійному й одиничному виробництвах, де на кожному робочому місці обробляється велика кількість найменувань деталей, при складанні плану виробництва виконуються об’ємні розрахунки, тобто розрахунки щодо завантаження й пропускної здатності устаткування. При цьому обсяг робіт, передбачений виробничою програмою для кожної групи верстатів, порівнюється з фондом часу.

Визначення виробничої потужності підприємства завершують складання балансу, який відображає зміни її величини протягом розрахункового періоду і характеризує в кінцевому підсумку вихідну потужність

Для планових розрахунків  використовується показник середньорічної потужності.

Виробнича потужність ПАТ «АЗОКМ» визначається у тих самих одиницях виміру, в яких планується і враховується виробництво продукції (іноді в одиницях виміру обсягу сировини, що переробляється).

Підвищення ефективності відтворення основних фондів є наслідком  інтенсивного відтворення та використання діючих основних фондів підприємства.

Ці процеси сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства та дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Крім того, існує дві форми  оновлення основних фондів:

- екстенсивна;

- інтенсивна [2].

Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів.

Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними.

До системи показників ефективності відтворення основних фондів доцільно ввести коефіцієнт інтенсивного оновлення (Coefficient of intensive update) - співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період; коефіцієнт оптимальності вибуття (The coefficient of optimum of leaving) основних фондів - відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного.

У систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нові: фондовіддача; фондомісткість; коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).

Фондовіддача основних фондів (Fundsgiving) - визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньорічної вартості основних виробничих показників:

           (3.1)

Ф_о =

          

Так, у 2009 р.

у 2010 р.

у 2011 р.

 

Фондовіддача показує  загальну віддачу від використання кожної гривні, витраченої на основні  виробничі фонди, тобто ефективність цього вкладення коштів.

Фондоємність розраховується шляхом відношення 1 до фондовіддачі:

          Ф_є                  (3.2)

Так, у 2009 р.

у 2010 р.

у 2011 р.

 

Коефіцієнт оновлення  основних виробничх показників можна розрахувати шляхом відношення вартості введених основних виробничих показників до вартості основних виробничих показників на кінець року:

      (3.3)

К_он

  

Так, у 2009 р.

у 2010 р.

у 2011 р.

Коефіцієнт вибуття  основних виробничих показників розраховується відношенням вартості виведених основних виробничих показників до вартості основних фондів на початок року:

      (3.4)

К_виб

 

Так, у 2009 р.

у 2010 р.

у 2011 р.

 

Незважаючи на те, що фондовіддача є узагальнюючім показником використання основних фондів, вона не може розкрити всіх потенційних можливостей поліпшення планування відтворення основних фондів та інтенсифікації виробництва [34].

Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви. Пояснень потребують лише деякі, а саме:

- коефіцієнт змінності роботи  устаткування - відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;

- напруженість використання устаткування (виробничих площ) - випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);

- коефіцієнт інтенсивного навантаження  устаткування - відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.

Серед окремих показників екстенсивного використання засобів праці важливе значення має коефіцієнт змінності роботи устаткування (Coefficient of changeableness of work of equipment).

Показники екстенсивного  використання основних виробничих фондів, як правило, відображають внутрішньозмінні, цілодобові простої устаткування і не характеризують ефективності його використання під час його фактичного завантаження.

До показників екстенсивного використання належать такі:

- коефіцієнт залучення у виробництво устаткування;

- коефіцієнт використання устаткування в часі;

- коефіцієнт змінності режиму роботи устаткування.

Усе устаткування на виробництві  поділяють на наявне, установлене та діюче. Наявне устаткування - це устаткування, зараховане на баланс і внесене до інвентарних списків незалежно від стану і місцезнаходження. Установлене устаткування - це устаткування, яке змонтоване на місці його експлуатації. Діючим називається устаткування, залучене до виробництва, незалежно від тривалості його роботи. Відношення встановленого та діючого устаткування до наявного і буде характеризувати коефіцієнт залучення (Coefficient of bringing in) устаткування до виробництва.

Визначення коефіцієнтів використання устаткування (Coefficients of the use of equipment) в часі здійснюється за даними календарного, режимного, планового (максимально можливого) і фактично відпрацьованого (робочого) фонду часу. Коефіцієнт використання календарного (режимного, планового) фонду часу розраховується як відношення робочого фонду часу до календарного (режимного, планового) фонду часу.