Виробничі потужності ПАТ "АЗОКМ"

 Цілком іншу природу мають фактори, які впливають на використання виробничої потужностей. Заходи, пов‘язані з ними, спрямовані в основному на використання резервів, мають організаційний характер і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво. Ці фактори можна розділити на соціально-економічні і організаційно-технічні [35].

Втрати часу поділяються на регламентовані та не регламентовані. Регламентовані втрати часу (підготовчо-завершальні роботи, ремонт устаткування, обідні перерви, неробочі зміни і дні, а також вихідні дні) передбачені діючим нормативами.

Нерегламентовані  втрати часу - цілозмінні та внутрішньозмінні простої устаткування. Цілозмінні простої, як правило, зумовлюються впливом соціально  економічних факторів. Внутрішньозмінні простої залежать в основному від організаційно технічних факторів.

Аналіз суті й особливостей вияву факторів, що впливають на рівень використання виробничих потужностей підприємства дає змогу дає змогу функціонально їх класифікувати на внутрішні і зовнішні.

Така класифікація може бути застосована при оцінці внутрішньо заводських резервів використання виробничих потужностей. Керуючись нею можна виявити резерви в їх сукупності, визначити питому вагу кожного з них, а також дати їм кількісну оцінку.

Діяльність підприємства розглядається як результат різноспрямованого впливу численних факторів економічного, соціального, організаційного, технічного, технологічного характеру. В економічних дослідженнях під фактором розуміють рушійні сили або причини, що викликають позитивні чи негативні зміни показників, які відображають стан і розвиток досліджуваного об'єкта.

Рисунок 1.1 - Класифікація факторів, які позначаються на

величині виробничої потужності підприємства

 

Кожний фактор, що впливає на результати роботи підприємства, може складатися з ряду елементів, що у свою чергу виступають як самостійні фактори з певним ступенем впливу на підсумкові показники роботи підприємства. Чим детальніше вивчаються фактори, чим більша їх кількість ураховується при аналізі, тим глибші підсумки такого аналізу.

Тому важливим методологічним питанням в економічному аналізі  є дослідження і визначення впливу факторів на величину економічних показників, що аналізуються. Без глибокого та всебічного вивчення факторів не можна зробити обґрунтовані висновки про результати діяльності, виявити резерви виробництва, обґрунтувати плани й управлінські рішення [38].

Факторний аналіз являє  собою методику комплексного та системного вивчення і виміру впливу факторів на величину результативних показників.

Отже, фактори збільшення виробничої потужності підприємства пов‘язані  з усіма виробничими процесами  виробничого процесу виробництва. Із засобами праці цей зв‘язок виявляється у кількісному і якісному аспектах, з предметами праці та самою працею - тільки в якісному.

Кількісний  вираз факторів які впливають  на поліпшення використання виробничих потужностей, виявляється у співвідношенні часу роботи і часу втрат у плановому  періоді. Ці фактори діють у сфері  організації функціонування засобів  праці в часі. Більш повному використанню виробничих потужностей сприяє скорочення часу непродуктивної роботи обладнання.

Головні завдання аналізу факторів виробничої потужності:

1. Вибір факторів, що визначають результативні показники на базі теоретичних і практичних знань у даній галузі. В аналізі взаємопов’язане дослідження впливу факторів на величину результативних показників досягається за допомогою їх систематизації, що є одним із головних методологічних питань цієї науки;

2. Класифікація та систематизація факторів із метою забезпечення комплексного і системного підходу до дослідження їх впливу на результати діяльності підприємства;

3. Визначення форми залежності між факторами й результативним показником: функціональна або стохастична, пряма чи зворотна, прямолінійна або криволінійна;

4. Моделювання взаємозв’язків між результативним і факторним показниками (детерміноване чи стохастичне);

5. Найголовніший методологічний аспект в аналізі – розрахунок впливу факторів та оцінювання ролі кожного з них у зміні величини результативного показника;

6. Практичне використання факторної моделі для управління економічними процесами: підрахунку резервів приросту результативного показника, планування і прогнозування його величини за умови зміни виробничої ситуації.

Фактори можуть класифікуватися за різними ознаками. Основні типи факторів:

1) за ступенем впливу  на результати роботи підприємства: основні ( що мають вирішальний вплив на результативний показник) та другорядні. У першу чергу варто вивчати вплив основних факторів. Той самий фактор залежно від обставин може бути і основним, і другорядним;

2) за місцем виникнення: внутрішні та зовнішні фактори  (тобто ті, що відповідно залежать і не залежать від діяльності даного підприємства);

3) за часом впливу: постійні (що впливають безперервно протягом усього досліджуваного періоду) та тимчасові (вплив яких виявляється періодично, в певний момент часу);

4) за характером впливу: інтенсивні (характеризують ступінь  зусилля, напруженість праці в процесі виробництва – за рахунок зростання продуктивності праці, кращого використання всіх ресурсів тощо) й екстенсивні (пов'язані з кількісним, а не якісним приростом результативного показника, з додатковим залученням трудових і фінансових ресурсів);

5) за охопленням дією: загальні (що властиві всім підприємствам або галузям економіки: стан матеріально-технічної бази й ін.) і специфічні (діють в умовах окремої галузі економіки чи підприємства: розташування, розвиток інфраструктури й ін.;

6) за характером дії:  об'єктивні, що не залежать  від волі та бажання людей, роботи підприємства (ціни на сировину, паливо й ін.) і суб'єктивні (залежать від діяльності окремих людей, підприємств, організацій: ефективність використання ресурсів та ін.);

7) за способом визначення: прямі (вплив яких вивчається безпосередньо, без спеціальних прийомів) і розрахункові (дія котрих визначається за допомогою спеціальних розрахунків);

8) за властивостями  явищ та процесів, що відображаються: кількісні фактори (ті, що виражають кількісну визначеність явищ) і якісні (визначають внутрішні якості, ознаки й особливості досліджуваних об'єктів);

9) за своїм складом:  складні (комплексні) та прості (елементні)  фактори; 

10) за ієрархією: фактори  першого рівня (ті, що безпосередньо  впливають на результативний  показник), фактори другого рівня і т.д.

Одним із способів систематизації факторів є створення детермінованих факторних систем. Створити факторну систему – це значить подати досліджуване явище у вигляді алгебраїчної суми, частки або добутку декількох факторів, що впливають на його розмір і знаходяться з ним у функціональній залежності.

Аналіз і  класифікація факторів дають змогу  чітко розмежувати такі поняття як “випуск продукції”, “використання виробничої потужності”, “розвиток виробничої потужності”, а також сформулювати більш досконалі методологічні принципи обґрунтування виробничої потужності. Закономірність дії і впливу факторів, що впливають на величину і використання виробничих потужностей підприємств, не зазнає змін у зв‘язку з переходом до ринкових умов. Більше того, вони є методологічною передумовою виявлення ефективного використання наявних резервів в обох аспектах (величини і рівня використання), оскільки саме в ринкових умовах мобілізація внутрішніх резервів збільшення і поліпшення використання виробничих потужностей підприємства виступає важливим фактором підвищення ефективності їх роботи.

У ринковій економіці при обґрунтуванні виробничої потужності проектованих підприємств (виробництв) у процесі бізнес-планування необхідно також враховувати:

а) ємність і потенціал ринку збуту;

б) прогнозний обсяг продажів продукції підприємства;

в) обсяг беззбитковості виробництва (точку беззбитковості);

г) необхідність збільшення виробництва в перспективі.

Ємність і потенціал ринку  визначає максимально можливий обсяг продажів на цільовому ринку, і на цій основі - максимальну величину обсягу реалізації продукції проектованим підприємством (а також і його виробничу потужність) в умовах 100-процентного охоплення ним цільового ринку. Даний фактор варто враховувати при розрахунку виробничої потужності підприємств-монополістів, а також при організації виробництва нової ексклюзивної продукції.

Прогнозний  обсяг продажів продукції підприємства визначає граничну величину виробничої потужності підприємства, що працює на конкурентному ринку. Цей обсяг є похідним від трьох факторних показників:

а) величини попиту на цільовому ринку;

б) рівня конкурентоспроможності продукції проектованого підприємства; в) потужності маркетингової програми підприємства.

Необхідність  збільшення виробництва в перспективі обумовлює необхідність створення резервних виробничих потужностей з урахуванням прогнозних оцінок попиту на продукцію підприємства.  

1.2 Функції та чинники виробничих потужностей

Незалежно від класифікаційного визначення всі фактори виробництва використовують для виготовлення економічних благ. Припустимо, що за дуже спрощеного виробничого процесу один фактор використовують для виготовлення якогось одного матеріального блага.

У даному разі економічне благо є результатом одного фактора. У реальній дійсності процес виробництва відбувається значно складніше і в ньому виористовують, як правило, не один, а багато факторів.

Якщо процес виробництва  перебуває на лінії АА, фактор виробництва  використовується оптимально і постійно відтворюється; якщо нижче цієї лінії, фактор виробництва використовується частково; якщо вище лінії АА, цей фактор використовується надмірно. У двох останніх випадках порушується рівновага виробничого процесу, що призведе або до дефіциту фактора, або до потреби в його додатковій кількості. Таким чином, найефективніше використання фактора виробництва є умовою подальшого збільшення масштабів виробництва, умовою розширеного виробництва того чи іншого продукту.

Оскільки процес виробництва  має витрати і результати, виникає питання про виробничу функцію. Річ у тім, що теорія факторів виробництва спирається певною мірою на використання математичного, модельного апарату, яким виступають факторні моделі у вигляді математичної залежності, пов'язуючи величину одержаного результату виробництва з використанням виробничих факторів, що обумовили цей результат.

Виробнича функція ПАТ «АЗОКМ» включає в себе ті дії, внаслідок яких виробляються товари і послуги, що постачаються ним у зовнішнє середовище. Виробничу функцію реалізують усі організації, інакше їх існування неможливе. Виробнича функція - це, власне, те, заради чого й створюється будь-яка організація [39].

Виробнича функція - це технічне співвідношення між кількістю ресурсів, що використовуються виробниками, і обсягом виробленої на цій основі продукції. Виробничу функцію може бути використано як на макроекономічному рівні, де вона відображає залежність сукупного обсягу виробництва у грошовому виразі, так і на мікроекономічному рівні.

На мікроекономічному  рівні кожне підприємство має свою, відмінну від інших суб'єктів господарювання виробничу функцію. У той же час виробнича функція може бути застосована до окремих галузей, видів виробництва і навіть до виробництва окремого підрозділу підприємства.

Як правило, виробнича функція має теоретичне значення, але не позбавлена й практичного застосування. її широко використовують економісти для оцінки окремих ресурсів, що забезпечують економічне зростання. Першим варіантом у цьому плані була так звана виробнича функція Кобба - Дугласа, змістом якої є аналіз залежності обсягу виробництва від використання двох основних ресурсів - капіталу і праці.

Подальший розвиток теорії виробничої функції відбувався в напрямі аналізу такого фактора, як час. Аналіз використання цього фактора означав процес переходу від статистичних оцінок моделі виробничої функції Кобба - Дугласа до динамічної оцінки з урахуванням впливу технічного прогресу на обсяг виробленої продукції, у подальшому найбільші досягнення в дослідженні функції належать американським економістам Р. Солоу та Е. Денісону.

Р. Солоу розрахував показник, що характеризує матеріальність технічного прогресу і відображає ефективність нових інвестицій у зв'язку зі значними технічними й технологічними змінами у виробничому процесі.

Е. Денісон дослідив показник не матеріалізованого технічного прогресу, що відображає якісні зміни в економіці як наслідки не інвестованих витрат. Розвиток технічного прогресу відповідно до цієї концепції можливий за рахунок підвищення рівня освіти, кваліфікації персоналу, кращої організації праці та ін.