Виробничі потужності ПАТ "АЗОКМ"

Отже, виробнича функція  свідчить, що існує багато варіантів  виробництва певного обсягу продукції за рахунок певного набору факторів виробництва. Поліпшення технологічних параметрів, що максимально збільшують обсяг виробництва певного виду продукції, завжди відображається у новій виробничій функції [30].

Метод виробничої функції  широко застосовують як в макро-, так і в мікроекономічному аналізі. В макроекономіці розраховують агрегатну функцію для кожної країни. Так, вчені П.Дуглас, Р.Солоу, Е.Денісон обчислювали функцію американського виробництва, Я. Тінберген здійснив відповідні розрахунки для Німеччини, Франції, Великобританії, США.

На мікро- рівні існують  тисячі функцій виробництва, тому що кожна фірма має свою виробничу функцію. Функції виробництва вказують на існування численних альтернативних можливостей одержання певного обсягу продукції за різних співвідношень між факторами виробництва.

Функцію виробництва підприємства можна визначити емпірично через виміри її фактичних показників. За допомогою такого аналізу фірма і приймає рішення про вибір технологічно ефективного способу виробництва.

Виробничу функцію можна  застосовувати для обчислення мінімальної кількості витрат, необхідних для виробництва будь-якого обсягу продукції. Співвідношення набору факторів виробництва і максимально можливого обсягу продукції, виробленої внаслідок цього набору факторів, і розкриває сутність виробничої функції.

Виробнича функція задає  максимальний обсяг випуску , який може виробити фірма для кожної специфічної комбінації вхідних ресурсів. В моделі поведінки фірми для спрощення аналізу розглядаються лише два ресурси для довгострокового періоду – праця і капітал , і тільки один змінний фактор – праця – для короткострокового періоду.

Узагальнену інформацію про взаємозв’язок між витратами  виробничих факторів і обсягами випуску продукції у фізичному виразі надає функція виробництва. Вона відображає технічний закон, суть якого в тому, що для кожного рівня технічних знань існує відповідне числове співвідношення виробничих витрат і обсягів продукції. За допомогою цієї функції можна визначити технологічно ефективний спосіб виробництва.

З цього випливало, що найважливішим фактором виробництва є праця, яка дає приріст виробництва 3/4 проти капіталу, який дає 1/4 приросту, тобто збільшення витрат праці на 1% розширює обсяги виробництва в 3 рази більше, ніж відповідне збільшення капіталу.

Останнім часом  усе частіше замість терміна «виробнича функція» використовують термін «операційна функція», тобто терміни «операції» та «виробництво» вживаються як взаємозамінні. Проте термін «операції» є ширшим, оскільки крім виробництва товарів, він охоплює й надання послуг. Отже, для інформаційної сфери доцільніше вживати саме його.

Організація операційної системи - це заходи, спрямовані на поєднання засобів виробництва та праці в одному процесі виробництва. Головними елементами виробничого процесу є: процес праці як свідома діяльність людини; предмети та засоби праці.

Організації відрізняються  одна від одної характером конкретних видів діяльності, що входять до операційної (виробничої) функції. Будь-яка організація, в інформаційній сфері у тому числі, є відкритою системою, що перетворює ресурси вхідні не вихідні продукти. Наприклад, будівельна фірма має на вході велику кількість матеріалів, на виході - унікальні за своєю конструкцією готові вироби - різноманітні будови; автомобільна фірма на вході також має велику кількість матеріалів, на виході - стандартні вироби. Для виробництва комп’ютерів і різних периферійних пристроїв, перероблюється велика кількість сировинних матеріалів: спочатку із сировини виробляють окремі деталі, потім з них складають вироби стандартної конструкції. Фірми, що створюють програмне забезпечення чи пристосовують свої продукти до потреб клієнта, споживають невелику кількість матеріалів, але велику кількість трудових ресурсів - інтелектуальну працю людей. На виході виробничої системи такої фірми - програмні продукти різного призначення. Інформаційно-довідкові чи консалтингові фірми зазвичай надають стандартний набір інформаційно-аналітичних послуг, на вибір споживача [17].

Отже, ціллю  операційної системи інформаційної  фірми є виробництво продукції, виконання робіт чи надання послуг. Елементи виробничого процесу наведено на рис. 1.2.

З організацією виробництва тісно пов’язані  організація праці та організація управління.

                                                                                                  

 

 

Рисунок 1.2 - Елементи виробничого  процесу організації

 

Організація управління - це сукупність послідових дій управлінського персоналу щодо визначення для об’єктів управління їх цілей та фактичного стану на основі реєстрування та оброблення відповідної інформації, формування та затвердження економічно обґрунтованих виробничих програм та оперативних завдань.

В організації  управління центральне місце посідає управління операціями [40]. Обов’язки операційних менеджерів відносять до трьох основних груп:

1. Розроблення та реалізація спільної стратегії і напрямів операційної діяльності організації;

2. Розроблення та впровадження операційної системи, зокрема розроблення виробничого процесу, рішення про місцезнаходження виробничих потужностей, проектування підприємств, проектування продукту, введення стандартів і норм на виконання робіт;

3. Планування та контроль поточного функціонування системи.

Отже, організація операційної  функції включає:

а) визначення типу виробничої системи;

б) планування підприємства та організацію роботи його служб і відділів з урахуванням відповідної спеціалізації у виробництві готових виробів;

в) установлення стандартів якості та норм вироблення на людину або у зміну, встановлення інших цілей, що оцінюються;

г) регулярний моніторинг виконання встановлених стандартів [14].

 

Таблиця 1.1- Класифікація чинників виробничої потужності

Фактори, що впливають  на величину виробничої потужності	Фактори, що впливають  на використання виробничої потужності
1. Кількість  машин (робочих місць) та їх технічний рівень	1. Народногосподарська  потреба в продукції
2. Розмір виробничих площ	2. Матеріально-технічне  постачання підприємств
3. Рівень пропорційності  в пропускній спроможності між  групами машин	3. Забезпечення робітниками  підприємства
4. Прогресивна технологія	4. Комплексний введення  в дію нових потужностей
5. Механізація і автоматизація	5. Забезпечення енергетичними  ресурсами
6. Якість матеріалів, досконалість конструкцій виробів,  підвищення ступеня уніфікації і стандартизації	6. Структура парку обладнання
7. Ступінь освоєння  техніки робітниками	7. Наднормативні простої  устаткування в ремонті
	8. Підвищення змінності  роботи устаткування
	9. Організація обслуговування  виробництва
	10. Ступінь вдосконалення планування виробництва і завантаження обладнання
	11. Організація праці  і його стимулювання
	12. Організація кооперування  використання потужностей

 

Розрізняють: проектну, резервну, поточну потужність.

Проектна потужність визначається на момент введення в  дію або після реконструкції  підприємства.

Поточна потужність визначається на відповідний момент часу. Потреба в ії визначенні виникає, коли змінюються:

- умови господарювання,

- номенклатура випуску продукції,

- технологія.

Розрізняють вхідну та вихідну потужність.

Вхідна потужність – потужність на початок року.

Вихідна потужність – потужність на кінець року з урахуванням вводу  та виводу ОФ та середньорічну потужність, яка враховує терміни дії певних видів потужності.

Резервна потужність визначається на підприємствах з великим терміном освоєння нової продукції.

Величина виробничої потужності підприємства формується під впливом

багатьох чинників. Головними з  них є:

1. Номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;

2. Кількість встановленого устаткування, розміри і склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ протягом року;

3. Прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості

виробничого циклу та трудомісткості продукції, що виробляється (послуг, що надаються).

1.3 Класифікація видів виробничої потужності

Класифікацію  видів виробничої потужності, як показано у таблиці 1.1, можна поділити за: основними ознаками продуктивності й умовами використання основних виробничих фондів; показників споживчого попиту; розрахунковом періодом; станом виробничої потужності на підприємстві і масштабами розрахунку, а також ступеня використання. При використанні подібної класифікації існує можливість всебічного обстеження стану і ступеня розвитку виробничого потенціалу шляхом оцінки його відповідності певному показнику виробничої потужності [10].

Під економічною потужністю розуміють межа виробництва, який підприємству невигідно перевищувати через великого зростання витрат виробництва або яких-небудь інших причин.

Теоретична виробнича потужність являє собою обсяг господарських операцій, який може бути досягнутий в ідеальних умовах роботи з мінімально можливими негативними результатами. Це максимально можливий вихід продукції, званий паспортної виробничою потужністю підприємства.

Практична виробнича потужність визначає найвищий рівень виробництва, який досягається при збереженні прийнятної ступеня ефективності з урахуванням допустимих або неминучих втрат робочого часу, пов'язаних з ремонтом обладнання та режимом роботи підприємства [56].

 

Таблиця 1.2 - Класифікація видів виробничої потужності

Ознака	Вид
1. За продуктивністю і умовами використання основних виробничих фондів	Теоретична
	Практична
	Нормативна
2. За показниками  споживчого попиту	Необхідна
	Доцільна
	Перспективна
3. За розрахунковим  періодом	Вхідна (на початок року)
	Вихідна (на кінець року)
	Середньорічна
4. За станом  виробничої потужності на підприємстві	Та, що вводиться
	Та, що виводиться
	Та, що оновлюється
5. За масштабом  розрахунку	Одинична
	Групова
	Цехова
	Комплексна
6. За ступенем  використання	Незавантажена
	Оптимальна
	Напружена
	Резервна

 

  Максимальна потужність - теоретично можливий випуск продукції протягом звітного періоду при звичайному складі освоєної продукції, без обмежень з боку чинників праці і матеріалів, при можливості збільшення змін і робочих днів, а також використанні тільки встановленого обладнання, готового до роботи. Даний показник важливий при визначенні резервів виробництва, обсягів продукції, що випускається і можливостей їх збільшення, нарощування.

Нормальна виробнича потужність характеризує середній рівень господарської діяльності, достатній для задоволення попиту на вироблені підприємством товари та послуги протягом ряду років з урахуванням сезонних і циклічних коливань попиту, тенденцій його зростання або скорочення.

Наука та практика господарювання виокремлюють такі види потужності підприємства: проектну, поточну (фактично досягнуту), резервну, освоєну, фактичну, вхідну, вихідну.

Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства: вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатури продукції, і має бути досягнута протягом нормативного терміну її освоєння [50].

В залежності від розвитку та поточного стану виробництва  виробнича потужність здобуває свої конкретні значення на період пуску виробництва (пускова), фактично склалася при поточних коливаннях попиту на продукцію (фактична) або в розрахунках обсягів виробництва продукції (планова).

В протягом кожного планованого  періоду виробнича потужність може змінитися. Чим більше планованому  періоді, тим вище ймовірність таких змін. Основними причинами змін є:

1. Установка нових одиниць обладнання, замість застарілих або аварійних;

2. Знос обладнання;

3. Введення в дію нових потужностей;

4. Зміна продуктивності устаткування у зв'язку з інтенсифікацією режиму його роботи або у зв'язку зі зміною якості сировини, терміну дії каталізатора, адсорбентів, очисників, зміни антикорозійного захисту і т.п.

5. Модернізація обладнання (заміна вузлів, блоків, захоплень, транспортних елементів і т.п.);

6. Зміни у структурі вихідних матеріалів, складу сировини або напівфабрикатів, прийомах відбору фракцій, способи теплового обміну, дозування, калібрування та ін;

7. Тривалість роботи обладнання протягом планового періоду з урахуванням зупинок на ремонт, профілактику, технологічні перерви;

8. Спеціалізація виробництва;