Українсько-французьке співробітництво

Цього ж місяця у Парижі відбулося П’яте засідання Змішаного  українсько-французького комітету з  відбору наукових проектів у рамках Програми «Дніпро». За результатами засідання прийнято рішення підтримати та профінансувати 21 проект, на які українською і французькою сторонами виділено по 60 тис. євро. Було відзначено позитивну динаміку розвитку двосторонніх відносин у галузі науки, інновацій та інформатизацій та домовлено про проведення у Києві в листопаді 2012 р. наступного засідання комітету [18].

Впродовж 2010 року були проведені  консультації з Національним центром  наукових досліджень Франції щодо плану  підготовки французьких наукових місій  в Україну, підключення українських  проектів до фінансування ЄС та нової Рамкової програми ЄС.

Набирає обертів співробітництво  в аерокосмічній сфері. Вживаються заходи з метою імплементації  «Спільного протоколу про ухвалені рішення між Французьким космічним агентством CNES та КНАУ». Пріоритетним напрямом продовжує залишатися сфера ракетоносіїв, яка є сильною стороною обох космічних відомств. Було опрацьовано необхідні формальності для реалізації наданого Францією 5-річного дозволу на використання Французької Полінезії для розміщення телеметричного пункту ДКБ «Південне» із забезпечення пусків у рамках проекту «Морський старт» та інших українських ракетоносіїв. Продовжуються активні контакти з Європейським космічним агентством, зокрема у напрямі реалізації Рамкової угоди між Україною та ЄКА, яка є важливим фактором членства України у цій міжнародній організації [33].

У сфері аграрних досліджень, за яку відповідає Національний інститут аграрних досліджень INRA, у 2010 році відбулися робочі поїздки його представників до Києва, Харкова, Одеси та Криму.

2.3.2 Співробітництво у галузі вищої освіти

 

Близько п’ятдесяти угод про  співробітництво було укладено між  вищими навчальними закладами Франції  та України у різноманітних галузях:  математика, прикладні науки, медицина, право, економіка, мова, література...

Більше інформації про  українські заклади вищої освіти ви можете знайти на сайті www.education.gov.ua .

У деяких українських університетах  були створені відділення з викладанням  французькою мовою (очне та заочне викладання предметів французькою професурою; диплом подвійного зразка). Основними  галузями є управління та економіка, інженерні науки, охорона довкілля.

Збірку про Франкомовні  відділення закладів вищої освіти в  Україні було видано Центром у 2005 році, а на сайті міністерства закордонних  справ Франції кожного року публікується інформація щодо існуючих франкомовних відділень.

2.3.3 Наукове співробітництво

 

Програма спільних дій (ПСД) « ДНІПРО » (угода між Міністерством  закордонних справ Франції та Міністерством освіти і науки  України від 10 жовтня 2001 р.) дозволяє фінансувати поїздки вчених упродовж 2-річного періоду в межах науково-дослідних  проектів, представлених спільно  французькими та українськими групами  дослідників. Конкурс оголошується кожні два роки на сайтах організації EGIDE та Міністерства освіти і науки  України.

У 2006 році документи на участь у конкурсі приймалися з 15 березня  по 15 травня.

Національний центр наукових досліджень (CNRS) та Національна академія наук України провадять, починаючи  з 1992 року, програму обмінів науковцями, яка координується з ПСД «  ДНІПРО ».

Інші науково-дослідні установи задіяні у співробітництві з  Україною : IFREMER(Французький науково-дослідний  інститут морського господарства), CEA (Комісаріат з атомної енергії), INRA(Національний інститут аграрних досліджень), тощо.

Інформаційний центр європейської моделі підтримки наукових досліджень був відкритий в Україні за підтримки Європейської комісії.

Детальніше про центр  ви можете дізнатися на сайті : http://fp6-nip.kiev.ua.

Різноманітні заходи в  галузі промислового використання наукових досліджень (установлення зв’язків між  французькими підприємствами та українськими лабораторіями) здійснюються спільно  з Українським науково-технологічним  центром (STCU), Центральною Ліонською  школою (ECL), Франко-українською асоціацією інновацій та трансферу (AFU I&T) та Національним технічним університетом України  « КПІ ».

3. Комерційна робота на ринку Франції

3.1. Експортно-імпортне регулювання

 Франція є членом Координаційного комітету багатобічного контролю над експортом і дотримує його розпоряджень в області експортної регламентації. Експортний контроль у країні базується на законах від 18 квітня 1939р. зброї і боєприпасах і від 30 листопаду 1944 року, у якому перераховані інші заборонені або обмежені до вивозу товари. У наступне законодавство були доповнені правила по одержанню експортних ліцензій - від 8 грудня 1948 року, 12 січня 1955 року, 30 січня 1967 року, 5 грудня 1985 року, 25 липня 1989 року. Комітет з нагляду за передачею технології (створений 29 жовтня 1981року) жорстко контролює передачу технологій в області електроніки, мікроелектроніки, інформатики, телевізійного зв'язку, точного машинобудування і т.д. При необхідності одержання дозволу від Координаційного комітету заявки направляються в міністерство промисловості і потім у міністерство закордонних справ; у відношенні товарів будівельного характеру до розгляду залучається міністерство оборони. Однак для фірми вся процедура починається і закінчується в митному управлінні [19].

 В Франції від фірми не потрібно надавати формальну заяву про те, що експортована технологія залишиться в країні призначення і не будереекспортована в треті держави, досить відповідної заяви (декларації) відкінцевого споживача. Але якщо надана країнам, які входить в обмежувальний список комітету, французька технологія базується на американській, то французька фірма повинна одержати ліцензію на реекспорт такої технології.

 У цілому система експортного контролю Франції досить простора для

адміністративних дій і базується на адміністративних розпорядженнях,

нерідко разових [20].

 

Митний тариф

 

Одним з головних інструментів регулювання імпорту товарів  у Францію є єдиний митний тариф (ЕМТ), що застосовується у торговельних відносинах країн-учасниць ЄС із третіми державами, починаючи з 1 липня 1968 року, і, що є обов'язковим для всіх країн співтовариства. Франція має безмитну торгівлю в рамках ЄС, а також із усіма державами Західної Європи і 66 країнами, що розвиваються, що підписали зі Співтовариством Ломейську конвенцію. Крім того, існує преференційний режим торгівлі з країнами Середземномор'я, і в однобічному порядку ЄС поширило систему загальних преференцій на ряд країн, що розвиваються. Торговельні переговори з третіми країнами по митно-тарифних питаннях цілком відносяться до компетенції Співтовариства. Тільки воно може в однобічному порядку або шляхом переговорів змінити рівень митного обкладання товарів із третіх держав, і його рішення обов'язкові для всіх членів угруповування. Товар, завезений на територію Франції або будь-якої іншої учасниці ЄС, пройшовши митні формальності, може безмитно обертатися всередині співтовариства [21].

При ввозі товарів стягуються адвалорні мита і лише в окремих випадках - конвенційні і кумулятивні. При ввозі сільськогосподарських товарів, що підпадають під дію єдиної аграрної політики ЄС, стягуються компенсаційні збори або ж мито в сполученні з таким збором. Розмір мита на одиницу ввезеної сировини залежить насамперед від ступеня обробки сировини. Сировина, не вироблене в країні, як правило, ввозиться безмитно, а напівфабрикати і готові вироби мита помітно

збільшуються.

Високе обкладання зберігається при ввозі товарів, що створюють конкуренцію місцевим виробникам. Це насамперед взуття, текстиль, окремі харчосмакові товари, хімічні продукти, ряд видів продукції машинобудування [22].

 

Нетарифні обмеження

 

Крім єдиного митного тарифу Франція активно використовує такі обмеження ввозу товарів як контингентування імпорту, ускладнення митних формальностей, контроль над ввозом, антидемпінгові процедури, імпортні податки, угоди про "добровільне" обмеження імпорту, діючі правила в області охорони здоров'я, захисту навколишнього середовища, стандартизації, атестації продукції, санітарної, ветеринарної й адміністративної формальності.

Ввіз ряду товарів стримується встановленими в однобічному порядку кількісними квотами. Щорічні списки регламентованих товарів і країн визначаються французькою владою, але вводяться в дію рішенням Ради ЄС В даний час Франція у відношенні з всіма учасниками ГАТТ-ВТО і прирівняними до них країнами допускає вільний імпорт товарів, крім текстильних, на ввіз яких введений спеціальний імпортний режим [22].

Крім "контингентування", органи Співтовариства можуть приймати ряд

заходів для обмеження ввозу товарів, у тому числі і раніше "лібералізованих", таких як: спостереження за реалізованими імпортними операціями (статистичний контроль); контроль над ввозом шляхом видачі спеціальних імпортних документів; скорочення терміну використання виданих імпортних документів; введення кількісних

Регулювання за даними питаннями  може проводитись і на національному

рівні (ставлячи в популярність керівні органи Співтовариства і країни-члени угруповівання). Контроль за контингентуванням ввозу здійснюється за допомогою ліцензій, виданих відділом фінансових і торговельних дозволів Генеральної дирекції митниць і непрямих податків терміном, як правило, на шість місяців.

 Угода про "добровільне" обмеження експорту являє собою домовленість між експортером і імпортером про торгівлю визначеними товарами, і власне кажучи нав'язується країні-експортерові під погрозою застосування більш твердих обмежувальних акцій (Міжнародна угода по торгівлі текстилем 1986 рік, укладена Співтовариством з 26 державами і територіями; Угоди про "добровільне" обмеження експорту чорних металів у країни ЄС, укладене Співтовариством з 20 країнами).

 В Франції діють тверді санітарні вимоги до ввезеним рослинних і тваринних продуктів, медикаментів, окремим продуктів хімічної промисловості. При ввозі овочів, фруктів, зелених насаджень потрібен фітосанітарний сертифікат, ряд продуктів повинний обов'язково пройти санітарну обробку на митниці.

Для стримування імпорту  сільськогосподарських товарів  у Франції поряд з митними зборами використовується система компенсаційних зборів. Компенсаційні збори являють собою різницю між високою, як правило, ціною співтовариства на конкретний вид сільгосппродукції і її світовою ціною. Єдині ціни встановлюються Комісією ЄС і щорічно переглядаються. Різниця між єдиними і світовими цінами може коливатися в залежності від товару від півтора до п'яти разів.

 

Антидемпінгове законодавство."Заходи для захисту від демпінгу" передбачають введення обкладання імпортованих товарів із третіх країн антидемпінговими зборами при наявності доказу, що їхній ввіз у державу Співтовариства здійснювався шляхом демпінгу і наносить або може завдати шкоди національному виробництву країн-членів угруповання.

 Діючі у Франції антидемпінгові правила прийняті для всіх країн ЄС і набрали сили з 1 серпня 1984 року, поширюючись на всі види ввезених товарів: промислові і сільськогосподарські. Антидемпінгові міри діють через механізм цін, а для доказу, що експорт товарів у країни ЄС ведеться за заниженими цінами, передбачений набір інструментів. Розпливчасті формулювання передбачуваного збитку від демпінгу, можливість широкого тлумачення критеріїв, що встановлюють його факт, надають

органам ЄС велику волю для використання цих правил з метою селективного обмеження або заборони імпорту товарів із третіх країн [22].

3.2 Державне страхування зовнішньоекономічних операцій

 

Державне страхування зовнішньоекономічних операцій здійснюється КОФАСЕ. В даний час страхування служить не тільки захистом експортерів від можливих ризиків, але стало важливою умовою одержання банківського кредиту. Нині у Франції здійснюється страхування ризиків, пов'язаних з попереднім вивченням ринку, зміною курсів іноземних валют, організацією за кордоном ярмарків, виставок, складів, закордонних інвестицій; страхується непередбачене підвищення цін у період виготовлення експортної продукції [27 c.123].

На практиці КОФАСЕ, як приватна компанія, страхує за свій рахунок від комерційних ризиків короткострокові експортні кредити; як державна компанія (за рахунок уряду) гарантує комерційні ризики по всіх експортних кредитах і комерційні ризики по середньо- і довгострокових кредитах. Страхуються наступні угоди: продаж товарів; надання послуг (підготовка досліджень, технічна допомога, оренда устаткування, створення запасів за кордоном, участь у торговельних ярмарках,

вивчення іноземних ринків, реклама); здійснення будівельних робіт за рубежем; інвестиції за кордоном; експортні кредити постачальникам, коротко-, середньо- і довгострокові кредити покупцеві, а також фінансові урядові кредити.

До ряду ризиків передбачених КОФАСЕ, відносяться :

 1) комерційні - неплатоспроможність покупця, затримка платежів;

 2) політичні - виникаючі в результаті війни, революції, повстань у країні боржника; мораторію, оголошеного владою цієї країни, або рішення французького уряду, що забороняє виробництво або експорт визначених товарів;

 3) зв'язані зі стихійними лихами - ураганами, повенями, землетрусами, виверженнями вулканів у країні боржника;

 4) валютні - унаслідок введення валютних обмежень або падіння курсу валюти, у якій укладена угода;

 5) зв'язані з трансфертами, (тобто перекладом грошових засобів боржником) - через труднощі економічного і юридичного характера, що перешкоджають перекладові, або затримують його;