Українсько-французьке співробітництво

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

“КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ  ІНСТИТУТ”

Кафедра міжнародної економіки

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з кредитного модуля «Інтеграційні  процеси в міжнародній економіці»

на тему: «Українсько-французьке співробітництво»

 

 

 

 

 

 

Студентки 1 курсу

гр. УС-21

Єршової Марії Олександрівни

Перевірив: професор,

доктор економічних наук Герасимчук Василь Гнатович

 

 

 

 

 

Київ 2012

Зміст

 

Вступ 4

1. Загальна характеристика Франції 6

1.1. Коротка історія, політичний та адміністративний устрій 6

1.2. Географія, клімат, населення 8

1.3. Економіка та зовнішньоекономічні зв’язки , місце і роль у міжнародному розподілі праці. Рівень конкурентоспроможності 10

1.4. Ділова поїздка (відрядження) 12

2. Ділове співробітництво України з Францією:вчора, сьогодні, завтра 19

2.1. Історія  політичних та економічних відносин, договірно-правова база 19

2.2 Стан і перспективи співробітництва 21

2.3 Культурне, науково-технічне співробітництво 31

2.3.1 Культурне  співробітництво 31

2.3.2 Співробітництво у галузі вищої освіти 35

2.3.3 Наукове співробітництво 36

3. Комерційна робота на ринку Франції 37

3.1. Експортно-імпортне  регулювання 37

3.2 Державне страхування зовнішньоекономічних операцій 39

3.4 Цінова  політика Франції 40

3.5 Виставки 42

3.6 Специфіка  основних товарних ринків 44

3.8 Електронна  комерція 47

4. Іноземна підприємницька діяльність у Франції 49

4.1 Регулювання  іноземних інвестицій і валютний  контроль 49

4.2 Організаційно-правові  форми підприємницької діяльності 51

4.3 Антимонопольне  законодавство 52

4.4 Особливості  облікової системи у Франції 53

4.5 Регулювання  трудових відносин 56

5. Ділова етика 58

5.1. Перше  знайомство. Роль візитних карток 58

5.2. Особливості  ведення переговорів 59

5.3. Напрями  розвитку ділових відносин 60

Висновок 61

Список використаної літератури 62

Додатки 65

 

 

 

Вступ

 

З часу відновлення Україною незалежності розвиток двосторонніх відносин з Францією став одним з пріоритетів  нашої зовнішньої політики.

Одним з важливих питань в аналізі економічної політики України з Європейським Союзом є вивчення українсько-французького зовнішньо-торговельного співробітництва. Досі багато проблем співпраці України та Франції в контексті інтеграції України до Європейського Союзу залишаються малодослідженими. Варто відмітити наступне:

1) Франція головує в Європейському Союзі;

2) Франція – європейська країна з високо розвинутою економікою;

3) Франція – лідер світового сільськогосподарського виробництва і один з основних партнерів України у галузі сільськогосподарського співробітництва;

4) Франція є одним з найбільших торговельних партнерів України серед країн ЄС.

Цим і зумовлена необхідність аналізування стану розвитку зовнішньоторговельних відносин між Україною та Францією з метою розроблення ефективних напрямків подальшого співробітництва в умовах європейської інтеграції.

 

Мета реферату:

1. показати роль Франції у світовому політичному та економічному просторі;
2. проаналізувати особливості взаємовідносин Франції з Україною на сучасному етапі;
3. визначити перспективи французсько-українських стосунків.

Для досягнення визначеної мети необхідно виконати наступні завдання:

1. дати загальну характеристику країни бізнес-партнера – Франції;
2. прослідкувати процес формування україно-французських відносин;
3. визначити вплив Франції на формування к України як молодої держави;
4. дати прогноз подальшій співпраці двох країн.

Основні завдання реферату є:

• аналіз стану розвитку зовнішньоторговельних відносин між Україною та Францією;
• визначення рівня збалансованості взаємної зовнішньої торгівлі обох країн та перспектив їхньої співпраці.

 Актуальною  проблемою  в  українсько-французьких  відносинах  і  надалі  залишається  питання  побудови  ефективної  моделі зовнішньоекономічної  співпраці  обох  країн  в  умовах  посиленої  глобалізації  світової економіки. На цьому і варто зосередити увагу як українському уряду так і французькому.

 

1. Загальна  характеристика Франції

 

Офіційна назва  країни - Французька Республіка(фр. La France, République Française) — держава на заході Європи. .

Національний  прапор - триколірний, з вертикальним розташуванням трьох смуг - синьої , білої і червоної .

 Національний  гімн - "Марсельєза".

Девіз - "Воля, Рівність, Братерство".

Національне свято - День взяття Бастилії - 14 липня.

Столиця - місто Париж.

Площа (разом з Корсикою) — 543 965 км².

  

1. Коротка історія, політичний та адміністративний устрій

 

Коротка історія. Окрім метрополії, Франції належать численні заморські території — Гваделупа, Сен-Бартельмі, Сен-Мартен, Французька Гвіана, Мартиніка, Майотта, Реюньйон, Сен-П'єр і Мікелон, Південні й Антарктичні території, Нова Каледонія, Французька Полінезія, Волліс і Футуна. Протягом останніх п'ятисот років Франція була одною з провідних країн світу з сильними культурними, економічними, військовими та політичними впливами на Європу та увесь світ. Протягом 17-18 століть Франція колонізувала великі території у Північній Америці та Південно-Східній Азії, протягом двох наступних століть стала другою найбільшою імперією у світі, завоювавши значні частини Північної, Західної та Центральної Африки, Південно-Східної Азії, а також багато Карибських і Тихоокеанських островів [ 1].

  Політичний устрій. Глава держави — президент. Президент Франції обирається загальним прямим голосуванням строком на 5 років (до 2002 року — 7 років). Президент обирається абсолютною більшістю голосів. Якщо цієї більшості не набрано в першому турі голосування, проводиться другий тур. На сьогоднішній день Президентом Французької республіки є Франсуа Олланд, обраний 22 квітня і 6 травня 2012 року.

Президент: призначає прем'єр-міністра і за поданням останнього — міністрів без затвердження їх парламентом; має право розпускати Національні збори; має право після попередніх консультацій з головою Національних зборів призначати нові вибори; головує у Раді міністрів;

 головує у Вищій  раді оборони; є верховним головнокомандувачем збройними силами; виносить на референдум проекти законів; оприлюднює закони; може вживати будь-яких надзвичайних заходів, які «диктуються обставинами»; очолює Вищу раду магістратури.

 Законодавча влада  здійснюється парламентом, який  складається з двох палат: Національної  асамблеї (нижня палата) і Сенату (верхня палата).

 Виконавча влада здійснюється  Президентом і Радою Міністрів (урядом). Президент призначає прем'єр-міністра і за його поданням — міністрів. Член парламенту не може бути одночасно членом уряду. Уряду не потрібний вотум довіри, однак він може бути відправлений у відставку через вотум недовіри, оголошений більшістю в Національній асамблеї. Рада Міністрів (уряд) сформована 14 листопада 2010 року. В уряд входять представники Союзу на підтримку народного руху (СПНР), Нового центру (НЦ) і безпартійні. Впродовж п'яти років (2007–2012) прем'єр-міністром Французької Республіки був Франсуа Фійон. Від 15 травня 2012 року уряд Франції очолює Жан-Марк Еро [2, с. 12-13].

Адміністративний устрій. Адміністративний поділ Франції — ієрархічна система територій і управління територіями Франції. Адміністративний поділ Франції виконує три головні функції: політичну (територіальні спільноти), електоральну (виборчі округи) та адміністративну (децентралізовані державні органи).

До Французької революції 1789 року Франція поділялася на провінції. Термін «заморська територія» (territoire d’outre-mer) не має юридичної сили після конституційної поправки від 28 березня 2003 року.

Франція є унітарною державою. Жодна її адміністративна одиниця не має законодавчих повноважень. Поділ метропольної території на департаменти, кантони й комуни (або муніципалітети) встановлено в 1789 році, поділ на округи — в 1800 році. Регіони, як адміністративні одиниці, виникли відносно недавно — в 50-х роках XX століття. Вони еволюціонували від адміністративного об’єдниння групи департаментів до територіальних спільнот, очолюваних обраною радою. Іншими колективними спільнотами (collectivités territoriales), згідно зі статею 72 конституції, є департаменти, комуни (муніципалітети) та деякі спільноти з особливим або заморським статусом. Інші рівні адміністративного поділу мають лише суто адміністративну або виборчу функцію. На 1 січня 2006 року та у зв'язку із входженням Майотти до складу Франції 31 березня 2011 року на правах заморського департаменту Французька метрополія (France métropolitaine) — тобто частина французької території, розташована в Європі, а також заморські території адміністративно поділяються таким чином: 22 метропольні регіони та 5 заморських регіонів.

Регіон — французька адміністративна одиниця першого порядку. Керівний орган регіону — регіональна рада (conseil régional), який обирається на 6 років шляхом прямих виборів. Кожен регіон має також префекта регіону, який призначається урядом, роль якого — бути представником держави й забезпечувати злагоджене функціонування децентралізованих служб, наприклад, координація служб поліції.

Територіальна спільнота  Корсики, яка вважається одним з 22 регіонів, має спеціальний статус, аналогічний статусу регіону, але з відчутно більшими повноваженнями. Франція нараховує 96 департаментів у метрополії, хоча нумерація зупиняється на 95-му департаменті. Колишній департамент Корсика (20) був розділений на два департаменти (2А та 2B) в 1976 році. Окрім того Франція має 5 заморських департаментів. П'ятим заморським та загалом 101-им департаментом у 2011 році стала Майотта. Керівним органом департаменту є генеральна рада (conseil général), генеральні радники обираються на прямих, загальних виборах терміном на 6 років. Їхній склад оновлюється на половину кожні три роки [3].

Деякі спільноти наділені особливим статусом, врегульованим законом. У метропольній Франції це: Комуни Парижа, Ліона, Марселя, а також департамент Парижа; Територіальна спільнота Корсики, що замінила регіон за законом від 13 травня 1991 року. Французька республіка також складається з численних адміністративних одиниць, розташованих за межами метрополії. У Франції існує 5 заморських регіонів: Гваделупа, Гвіана, Мартиніка, Майотта та Реюніон. З 2003 року ці регіони мають такий самий статус, як і метропольні. Кожен з них є водночас і заморським департаментом (запроваджено з 1946 року). Ця однодепартаментна структура має в майбутньому призвести до злиття регіональних та департаментальних асамблей. Заморські регіони, у свою чергу, поділяються на:

13 округів ;

165 кантонів ;

129 комун (муніципалітетів)

5 заморських спільнот 

1.2. Географія, клімат, населення

 

Географія. Франція займає західну частину Європейського материка. Завдяки своєму географічному та геополітичному розташуванню Францію нерідко називають «центральною країною Західної Європи»[4]. Франція має одночасний вихід до Атлантичного океану, Середземного моря і через Ла-Манш у Північне море та контролює головні гірські системи Західної Європи, межує на північному сході з Бельгією, Люксембургом і Німеччиною, на сході з Німеччиною, Швейцарією й Італією, південному-заході з Іспанією й Андоррою, на півдні омивається Середземним морем, на заході — Атлантичним океаном.

У Франції представлені три  різних типи рельєфу — високі гори, древнє плато і рівнини. Західні і північні райони Франції — рівнини і низькогір'я. В центрі і на сході — середньовисотні гори. На південному заході — Піренеї. На південному сході — Альпи (найвища вершина Франції та Західної Європи — г. Монблан, 4807 м). Інші великі гірські системи окрім цих — Центральний Французький масив, Юра, Вогези та Севенни. Великі ріки — Сена (найдовша річка країни, 1012 км), Рона, Луара, Гаронна, Рейн (вздовж кордону з Німеччиною).

  Клімат. Франція знаходиться в помірних широтах і є єдиною європейською країною, яка знаходиться в чотирьох кліматичних зонах: атлантична (на заході), континентальна (в центрі і на сході), альпійська і середземноморська (на півдні). Клімат Франції сприятливий для життя населення. Кліматичні умови досить різноманітні. Для Нормандії і Бретані характерним є морський клімат, що поширює свій вплив на всю західну частину країни. Особливо м'яким і вологим кліматом відрізняється Бретань, для якої характерна мала різниця між літніми та зимовими температурами, а також похмурі дні з сильними вітрами. Взимку тут тепло (середня температура січня +7 ° С), але літо прохолодне, похмуре (у липні +17 ° С). У східних районах країни домінує континентальний клімат: тут річна амплітуда середньомісячних температур досягає 20 ° С. Рівнини на південному узбережжі мають приємний середземноморський клімат: морози тут вкрай рідкісні, проливні дощі навесні і восени хоч і сильні, але короткочасні, а влітку дощів практично не буває. Південь Франції — регіон, де близько 100 днів у році дує «Містраль» — холодний сухий вітер з долини Рони [ 5].