Українсько-французьке співробітництво

Населення. Населення Франції налічує близько 65 млн чол. На території континентальної Франції проживає 60 876 136 осіб. За чисельністю населення Франція займає 20-е місце серед 192 держав - членів ООН. Щільність населення у Франції 108 осіб на 1 кв. км. За цим показником Франція посідає 14-е місце серед країн Євросоюзу. Однак, так як майже дві третини території Франції зайняті лугами, горами і лісами, на решті території щільність досягає 289 осіб на 1 кв. км. Близько 5 млн чоловік мають іноземне походження (іммігранти, або іммігрантами були їхні батьки, бабусі і дідусі), з них 2 млн мають французьке громадянство. На 1000 осіб у середньому припадає 1,52 мігранта. Від 5 до 6 млн. жителів є мусульманами. Сумарний коефіцієнт народжуваності у Франції один з найвищих у Європі - 2,01 дитини на одну жінку репродуктивного віку. При цьому найвища народжуваність спостерігається у іммігрантів (наприклад, у китайців і арабів)[ 6].

 

Статевовікова структура  населення

 

0-14 років: 18,6 % (чоловіче - 6,125,629 чол.; жіноче - 5,838,925 чол.);

 15-64 років: 65 % (чоловіче- 20,963,124 чол.; жіноче - 20,929,280 чол.);

 65 років і старше: 16,4 % (чоловіче- 4,403,248.; жіноче - 6,155,767 чол.)

 

Рис.1 Структура населення

 

 

Динаміка населення

 Народжуваність - 12,73 народжень/1000 чоловік (2008 р.)

 Смертність - 8,48 смертей/1000 чоловік (2008 р.)

1.3. Економіка та зовнішньоекономічні зв’язки , місце і роль у міжнародному розподілі праці. Рівень конкурентоспроможності

 

Франція - високорозвинена індустріально-аграрна країна. За розмірами ВВП і обсягом пром. виробництва Ф. займає одне з провідних місць у західному світі (разом зі США, ФРН, Великобританією та ін.). Провідна галузь промисловості – машинобудування. Розвинуті автобудування, суднобудування, тракторо- і авіабудування, електротехнічна і радіоелектронна промисловість, а також хімічна (виробництво соди, добрив, хімічних волокон, пластмас), нафтопереробна і нафтохімічна промисловість. Експортне значення мають виробництво текстилю, одягу, галантереї, харчова промисловість і виноробство[7, c. 234].

За даними статистики Франції ВВП – $ 1600 млрд. Темп зростання ВВП – 3,2%. ВВП на душу населення – $ 27975. Прямі закордонні інвестиції – $ 12,5 млрд. Імпорт (машини та обладнання, нафта, кам'яне вугілля, кольорові метали, целюлоза, бавовна, вовна, деревина) – $ 334 млрд (г.ч. Німеччина – 17,2%; Італія – 9,9%; США – 8,8%; Великобританія – 8,4%; Бенілюкс – 7,7%). Експорт (транспортне обладнання, автомобілі, сільськогосподарські і продовольчі товари, хімічні товари і напівфабрикати) – $ 377,8 млрд :г.ч. Німеччина – 15,9%; Великобританія – 10%; Італія – 9,1%; Іспанія – 8,7%; Бенілюкс – 7,7% (див. рис. 2) [8].

 

Рис.2 Економіка Франції

 

Промисловість. Франція - одна з найбільших економічно розвинених країн світу. За обсягом промислової продукції Франція ділить з Італією 4-е місце у світі (після США, Японії і Німеччини). У 1997 обробна промисловість дала 25,1% загальної доданої вартості; в ній було зайнято 4,2 млн чол., тобто 18,6% всіх трудових ресурсів країни. Франція займає 4-е місце у світі з експорту промислових товарів. У формуванні валового внутрішнього продукту (ВВП) Франції домінує сфера послуг. Велику роль відіграють надходження від зовнішньої торгівлі і туризму.

У Франції прийнятий принцип «змішаної економіки», що передбачає активну участь як держави, так і приватних осіб в управлінні економічною діяльністю. Франція має давню традицію планової економіки, починаючи з прийняття першого п'ятирічного національного плану в 1947; 11- й план був обнародуваний в 1993, 12-й – у 1998.

 Мінеральні ресурси. Країна має великі поклади залізних руд на півночі (Лотарингія), природного газу на південному сході, калію на сході (Ельзас) та бокситів на півдні (Прованс).

 Хімічна промисловість. Франція - один з найбільших у світі виробників хімічної і нафтохімічної продукції (у тому числі каустичної соди, синтетичного каучуку, пластмас, мінеральних добрив, фармацевтичних товарів та інш.), чорних і кольорових (алюміній, свинець і цинк) металів. Великою популярністю на світовому ринку користуються французький одяг, взуття, ювелірні вироби, парфуми і косметика, коньяки, сири (виробляється близько 400 сортів).

Сільське господарство. Франція - провідна сільськогосподарська країна в Європейському союзі. На частку Франції припадає понад 21% сільськогосподарської продукції країн ЄС (у вартісному вираженні). Франція - найбільший в Європі і другий у світі (після США) експортер сільськогосподарської продукції. Головна галузь сільського господарства - тваринництво. Площа сільськогосподарських угідь становить 2/3 території Франції (35,5 млн га). Вирощують зернові - пшеницю, ячмінь, кукурудзу, а також цукровий буряк. Виноградарство, овочівництво, садівництво і квітництво. Морське рибальство і розведення устриць. Особливо велика роль Франції в постачанні зернових (50 млн т/рік, головним чином пшениці і кукурудзи) на світовий ринок. Вона постачає також м'ясо (яловичину, свинину і баранину), молочні продукти, овочі, фрукти і вино[9].

Франція займає 2-е місце  у світі (після США) по використанню атомної енергії. У 1997 на частку АЕС Франції припадало 91% всієї виробленої електроенергії. Власний видобуток вугілля, нафти і газу покриває всього 2% суми споживання первинної енергії у Франції. В той же час Mining Annual Review 2002 повідомляє, що частка АЕС у 2001 р склала тільки 50%, що може бути пояснено обережнішим ставленням до ядерної енергетики після Чорнобильської катастрофи (див.рис. 3).

 

Рис. 3 Електроенергетика

 

Транспорт. Розвинені всі види сучасного транспорту. Головні морські порти – Марсель, Гавр, Дюнкерк, Руан, Нант, Сен-Назер, Бордо. Транспортна мережа має радіальну конфігурацію з єдиним центром - Парижем. Франція посідає одне з перших місць у світі за довжиною автошляхів і величиною автопарку. Найважливіша автострада - Лілль-Париж-Ліон-Марсель. Головні водні магістралі - Сена (яка через Уазу і Північний канал пов'язана з Північним районом, а через Марну і канал Марна-Рейн - з Лотарингією та Ельзасом) і каналізована р. Мозель (шлях для експорту лотаринзької руди і металу, а також імпорту вугілля і коксу); на ці шляхи припадає понад 4/5 перевезень.

1.4. Ділова поїздка (відрядження)

Візовий режим. Шенгенська угода — договір «Про скасування паспортного митного контролю між країнами Європейського союзу», первинно підписаний 14 червня 1985 сімома європейськими державами (Бельгією, Нідерландами, Люксембургом, Францією, Німеччиною, Португалією та Іспанією). Угода набула чинності 26 березня 1995 року. 15 березня 2006 прийнято Шенгенський кодекс про кордони, що змінював Шенгенську конвенцію.

Шенгенська  віза. За договором Бельгія, Люксембурґ, Нідерланди, Німеччина та Франція погодилися поступово скасовувати контроль на спільних кордонах і запроваджувати свободу пересування для всіх громадян країн ЄС, які підписали цю угоду, інших держав-членів та громадян третіх країн. Ті ж п’ять країн підписали 19 червня 1990 р. Шенгенську конвенцію, у якій викладено заходи та гарантії щодо запровадження свободи пересування. Шенгенська конвенція доповнює відповідні внутрішні заходи і підлягає ратифікації в національних парламентах. Відтоді до числа країн, що підписали Конвенцію, приєдналися Італія (1990), Іспанія та Португалія (1991), Греція (1992), Австрія (1995), Швеція, Фінляндія і Данія (1996); Конвенцію підписали також Ісландія та Норвегія.

До Шенгенського простору входять 22 з 27 держав-членів ЄС (усі  «старі» держави-члени ЄС, окрім  Великої Британії та Ірландії, і  всі "нові", крім Кіпру, Румунії й Болгарії), 2 країни Європейської економічної зони (Норвегія й Ісландія), та Швейцарія. 21 грудня 2007 року до Шенгенської зони приєдналися 9 нових держав-членів ЄС, що пристали в Союз 2004 року (окрім Кіпру, що приєднався до неї пізніше). Станом на 2009 рік угода діяла в 25 країнах: Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Німеччині, Ісландії, Італії, Греції, Люксембурзі, Нідерландах, Норвегії, Португалії, Іспанії, Швеції, Естонії, Латвії, Литві, Польщі, Словаччині, Словенії, Угорщині, Чехії, Швейцарії. 5 червня 2005 на референдумі в Швейцарії громадяни проголосували за входження країни до шенгенської зони. 12 грудня 2008 року Швейцарія приєдналась до Шенгенської зони. Усі Шенгенські країни, окрім Ісландії, Норвегії й Швейцарії, є члени ЄС.

Таблиця 1

Свята та вихідні дні

1 січня	Новий рік
квітень- травень	Великдень
1 травня	День трудящих
8 травня	День Перемоги (День визволення 1945 р.)
травень-червень	Вознесіння Господнє
23 травня	День Духів
Червень	Трійця
14 липня	День взяття Бастилії
15 серпня	Успення Богородиці
1 листопада	День Всіх Святих
11 листопада	День поминання (День перемир'я  у Першій світовій війні)
25 грудня	Різдво

 

Крім того, у Франції відзначається понад 100 регіональних, традиційних, релігійних, фольклорних, історичних та інших свят [10].

Транспорт

Залізничний транспорт. TGV відправляється від платформи вокзалу Монпарнас в Парижі .Залізничний транспорт дуже розвинений. Місцеві і нічні поїзди, зокрема TGV («Trains à Grande Vitesse» — високошвидкісні поїзди) зв'язують столицю зі всіма великими містами країни, а також з сусідніми країнами Європи. Швидкість руху цих потягів — 320 км/год. Залізнична мережа Франції становить 29370 кілометрів, і є найпротяжнішою залізничною мережею серед країн Західної Європи. Залізничне сполучення існує зі всіма сусідніми країнами, окрім Андорри.

Метрополітен. Метро у Франції є в Парижі, Ліоні, Марселі, Ліллі, Тулузі, Ренні. У Руані — частково підземний швидкісний трамвай.

Крім системи метро, в Парижі існує мережа RER (Reseau Express Regional), зв'язана одночасно з системою метро і мережею приміських поїздів.

Автомобільний транспорт. Мережа автомобільних доріг досить щільно покриває всю територію країни. Загальна протяжність автодоріг: 951500 км. Основні дороги Франції ділять на такі групи:

Автотраси — назва дороги складена з букви A з номером дороги. Максимальне можливе обмеження  швидкості — 130 км/год, обов'язкова наявність  заправок кожні 50 км, бетонна розділова  смуга, відсутність світлофорів, пішохідних переходів. Національні дороги — префікс N. Максимальне можливе обмеження швидкості — 90 км/год (за наявності бетонної розділової смуги — 110 км/год). Департаментальні дорогі — префікс D. Максимальне обмеження швидкості — 90 км/год. У містах обмеження швидкості — 50 км/год. Використання ременів безпеки — обов'язково. Діти до 10 років повинні перевозитися в спеціальних сидіннях.

 Авіатранспорт. У Франції близько 475 аеропортів. 295 з них мають асфальтовані або бетонні злітно-посадочні смуги, решта 180 — грунтові (дані на 2008 рік). Найбільший французький аеропорт — аеропорт Шарля де Голля, розташований в передмісті Парижа. Ер Франс — національний французький авіаперевізник, що здійснює авіарейси практично у всі країни світу.

Комунікації і зв'язок у Франції

Інтернет. Мережеві послуги розвинені у Франції чудово - практично у всіх аеропортах, великих готелях, на головних торгових вулицях, в деяких супермаркетах, ресторанах, поштових відділеннях, переговорних пунктах та в інших громадських місцях можна знайти інтернет-кафе. Все більш звичайним стає бездротовий інтернет - публічними точками доступу WiFi - MiMo останнім часом оснащується безліч бібліотек, кафе і барів (зазвичай про це повідомляє спеціальний анонс на вивісці), навіть територія багатьох громадських парків Парижа та інших великих міст повністю охоплена бездротовою мережею.

Середні розцінки в інтернет-кафе зазвичай коливаються в межах 4-10 євро в годину, в поштових відділеннях - близько 8 євро на годину, в готелях - до 12-18 євро. Більшість закладів одночасно  пропонують послуги VoIP-телефонії, цифрового  телебачення (HDTV), а ISDN доступний в  багатьох готелях.

GPRS-роумінг з Францією  є у більшості великих російських  операторів.

Сотовий зв'язок. Мережа мобільного зв'язку покриває практично всю територію Франції за винятком деяких провінційних і гірських районів (втім, досить невеликих за площею). Роумінг з місцевими операторами Bouygues Telecom (GSM 900/1800) www.bouyguestelecom.fr, Orange France (GSM 900/1800) www.orange.fr і SFR GSM (GSM 900/1800, 3G 2100) www.sfr.fr доступний абонентам основних російських операторів.

Мобільний телефон можна  взяти напрокат на місці. SIM-карти  французьких операторів (вартість близько 30 євро, залежно від оператора  і тарифу сума може змінюватися) і  карти передоплати (mobicartes) продаються у всіх офісах зв'язку, багатьох універсамах  і кіосках. Однак для їх реєстрації потрібно мати адресу постійного проживання в країні, тому зазвичай при покупці  називається адресу готелю або приймаючої сторони.

Телефонний зв'язок.Телекомунікаційна система Франції розвинута чудово і охоплює всю країну. Телефони-автомати (cabine) можна знайти повсюдно, навіть у маленьких селах (зазвичай на головній площі), на станціях метро і перонах вокзалів. "Монетні" телефони майже повністю зникли з вулиць, зберігши лише в окремих кафе і барах. Більшість апаратів забезпечує як внутрішню, так і міжнародний зв'язок, і працює по картах передоплати (Telecarte), які можна придбати в поштових відділеннях, у багатьох магазинах, в будь-якому тютюновому (tabac) або газетному (kiosko) кіоску.Дзвінки в межах країни значно дешевше в будні дні з 19.00-22.30 до 8.00 та у вихідні (з 14.00).