Теорія виробництва і граничного продукту

Закон спадної  віддачі встановлює співвідношення між затратами ресурсів (виробничих факторів), з одного боку, і випуском продукції — з іншого. При цьому розглядається, яким чином приріст затрат одного з факторів виробництва впливає на збільшення випуску продукції при інших незмінних факторах.

17.3. ІЗОКВАНТИ.

НЕОКЛАСИЧНА ВИРОБНИЧА ФУНКЦІЯ ТА ФУНКЦІЯ ЛЕОНТЬЄВА

Ізокванта — це крива у  просторі вхідних факторів, кожна точка на якій показує різні можливі їх комбінації, при яких виробляється однаковий обсяг продукції: І F (К,L) = соnst. Ізокванта має форму ввігнутої до початку координат кривої. Це означає, що зменшення кількості одного використовуваного фактора вимагає збільшення кількості іншого фактора, щоб не допустити зниження обсягу виробництва.

Ізокванти подібні  до кривих байдужості. Вони мають аналогічні властивості: від'ємний нахил, не перетинаються одна з одною, отже є паралельними, якщо рівень виробництва підтримується постійним уздовж ізокванти. Ці криві відображають альтернативні комбінації витрат факторів для виробництва визначеного обсягу продукції. Однак на відміну від кривих байдужості, де загальну корисність споживача точно виміряти неможливо, ізокванти показують реальні рівні виробництва. Чим далі ізокванта перебуває від початку відліку, тим вищий рівень виробництва вона відображає.

Карта ізоквант — це набір ізоквант, що показує нам, які ресурси потрібні для підприємства, щоб виготовити певний обсяг продукції Q.

Карта ізоквант подібна до контурної карти гори, висоти якої зображаються за допомогою кривих. Зміст карти ізоквант для виробників аналогічний змісту карти кривих індиферентності для споживачів, яка розглядалася раніше. Нахил променя, що сполучає початок відліку та певну точку на ізокванті (див. рис. 20.10) до осей координат, відображає пропорцію К/L, що відповідає певній технології.

Ізокванти демонструють нааявність багатоваріантності при прийнятті виробничих рішень керівництвом фірми. Можна домогтися певного обсягу випуску продукції, використовуючи різні поєднання виробничих факторів. Ізокванти звичайно вказують на існування багатьох альтернативних можливостей для забезпечення певного обсягу продукції при різних співвідношеннях між факторами виробництва. Ця обставина має надзвичайно важливе значення для підприємств, оскільки вони вишукують такі співвідношення, які забезпечують мінімальні витрати виробництва.

При аналізі ізоквант можна обмежитись ефективними комбінаціями факторів на ізокванті, оскільки заміщуваність доцільна лише тоді, коли за допомогою збільшення затрат одного фактора забезпечується зниження затрат іншого фактора. Якщо при виробництві визначеного обсягу продукції збільшення затрат одних факторів не супроводжується зменшенням затрат хоча б одного іншого фактора, то такий процес суперечить принципу ефективності.

Варто зауважити, що лише двофакторна виробнича функція (праця  і капітал) дає можливість графічного аналізу виробництва. Якщо ж ураховувати більше факторів, то необхідно застосовувати математичний аналіз. Виробнича функція Леонтьєва має встановлені незмінні коєфіцієнти технології для поєднання вхідних факторів у певних пропорціях, щоб виробити певний рівень вихідної продукції. Лише одне поєднання вхідних факторів, одна технологія, одна факторна пропорція можуть забезпечити виробництво даного обсягу продукції . Якщо взяти два вхідних фактори К і L, то лише одна пропорція К/L, що відображає коефіцієнт технології, забезпечить виробництво даного обсягу продукції Q.

У виробничій функції Леонтьєва неможлива  заміна факторів, вхідні фактори використовуються разом тільки у фіксованій пропорції.

Неокласична виробнича функція

Неокласична виробнича функція передбачає змінні пропорції факторів (велика кількість технологій), плавну зміну факторів (технологій), що фізично і технологічно можуть виробити даний обсяг продукції Q. Оскільки вхідні фактори не є досконало замінними, то ізокванти цієї функції опуклі, паралельні і мають від'ємний нахил.

17.4. ЗАКОН ЕФЕКТУ МАСШТАБУ ТА ФОРМИ  ЙОГО ПРОЯВУ

Визначення  зростання обсягу продукції, пов'язаного  із зростанням усіх факторів, є головним у плануванні розвитку виробництва фірми на довгостроковий період. Залежність приросту обсягу випуску продукції фірми від збільшення використання всіх виробничих факторів на довгостроковому етапі розкриває закон ефекту масштабу.

Теорія виробництва  поряд з іншими проблемами виявляє  зв'язки між ефективністю виробництва і масштабами господарської діяльності, досліджує залежності між вхідними виробничими факторами і вихідною продукцією. Важливим поняттям цієї теорії є закон ефекту масштабу (ЗЕМ).

Закон ефекту масштабу виражає зміни економічної ефективності при зростанні масштабів господарської діяльності. Цей закон відіграє важливу роль у мікроекономічному аналізі. Він пояснює траєкторію кривої випуску продукції; виражає зв'язки між усіма вхідними факторами та обсягом виробництва; показує, що буде з рівнем виробництва, якщо пропорційно змінюється (збільшується чи зменшується) рівень вхідних факторів.

Залежно від  характеру зв'язків між ефектом  і обсягом діяльності в довгостроковому періоді часу можна виділити зростаючий, незмінний і спадний ефекти масштабу.

 Зростаючий ефект масштабу відображає зростання економічної ефективності при збільшенні масштабів господарської діяльності. У цьому випадку пропорційне зростання усіх вхідних факторів спричиняє більше ніж пропорційне зростання рівня виробництва. Інакше кажучи: подвоєння всіх вхідних факторів зумовлює більше ніж у два рази зростання рівня виробництва.

Зростання середньої  продуктивності виробництва приводить  до того, що кожен вхідний фактор стає продуктивнішим. Зростання середнього випуску продукції на одиницю вхідних факторів спричинює більше ніж пропорційне зростання загальної кількості продукції.

Однією з  причин виникнення зростаючого ефекту масштабу виробництва може бути підвищення продуктивності факторів унаслідок спеціалізації та поділу праці. Робітник, який має можливість зосередитися на виконанні одного завдання, працюватиме значно продуктивніше.

Друга причина  зростаючого ефекту масштабу виробництва  полягає в тому, що малі фірми нерідко виявляються неспроможними ефективно використовувати виробниче обладнання. Тільки великі фірми можуть купити сучасне дороге обладнання й ефективно його експлуатувати. Так, в автомобілебудуванні найбільш ефективні методи роботи передбачать використання робототехніки. Ефективна експлуатація робототехніки, за оцінками спеціалістів, можлива при обсязі виробництва 200-400 тис. автомобілів на рік.

Зростаючий  ефект масштабу зумовлений і тим, що великі фірми володіють більшими можливостями для виробництва побічної продукції та ефективної утилізації відходів, ніж малі фірми. Так, на м'ясокомбінатах виготовляють клей, добрива, лікарські препарати тощо з відходів виробництва.

Причиною зростаючого ефекту масштабу є також те, що збільшення обсягу виробництва часто не вимагає пропорційного збільшення всіх вхідних факторів. Так, при збільшенні виробництва труб у два рази споживання металу збільшиться менше ніж удвоє. Адже відомо, що при подвоєнні площі круга довжина кола збільшиться менше, ніж удвоє.

Незмінний ефект масштабу полягає у відсутності зростання економічної ефективності при збільшенні масштабів господарської діяльності.

На рисунку 20.13 показано, що подвоєння споживання праці та капіталу (з 10 до 20 одиниць) привело  до збільшення у два рази випуску  продукції (з 20 до 40 одиниць) за певний період часу.

Спадний ефект масштабу відображає зниження економічної ефективності при збільшенні масштабів господарської діяльності. У цьому випадку пропорційне зростання витрат усіх вхідних факторів дає менше, ніж пропорційне зростання вихідної продукції.

Іншими словами, подвоєння всіх вхідних факторів веде до меншого, ніж у два рази, зростання рівня виробництва. Середня продуктивність вхідних факторів і продуктивність кожного вхідного фактора падає, хоч загальне виробництво збільшується. Незважаючи на зростання обсягу виробництва, зменшується і середня кількість продукції на одиницю вхідних факторів. Падіння середнього продукту призводить до меншого, ніж пропорційного, зростання рівня виробництва. Водночас подальше зростання виробництва продовжується.

Причиною  появи спадного ефекту масштабу є додаткові витрати на управління в умовах зростання розмірів фірми. На великій фірмі виникають труднощі, пов'язані з координацією, контролем, організацією виробничої діяльності, які зменшують середню продуктивність. Фірма дедалі більше залежить від ієрархічних методів координації діяльності її персоналу. Із нарощуванням ієрархічної драбини зростають витрати на передання інформації, необхідної для прийняття ділових рішень, втрачається оперативність. Стимули проявляти особисту ініціативу мають тенденцію до зниження, бо працівник перетворюється на гвинтик величезної машини. Тому для підтримання певного рівня лояльності та мотивації потрібна чимдалі більша управлінська майстерність. Зростає ризик того, що відділи та підрозділи будуть діяти, виходячи із групових інтересів, відмінних від інтересів фірми в цілому. Все це спричиняє неефективність і падіння продуктивності праці.

Усі ці непропорційні  зміни продуктивності вхідних факторів при зростанні випуску продукції  і відображає закон ефекту масштабу.

Підсумки

1. Виробництво — це процес перетворення вхідних виробничих факторів у товари і послуги. Виробнича функція застосовується для визначення максимального випуску продукції при різних заданих комбінаціях факторів виробництва і за наявної технології.
2. Ізокванта - це крива, яка показує всі поєднання виробничих факторів, що забезпечують один і той самий випуск продукції. Виробнича функція може бути зображена графічно за допомогою ізокванти. Форма ізокванти може бути описана за допомогою граничного коефіцієнта технічного заміщення - це співвідношення, в якому один вхідний виробничий фактор може бути заміщений іншим для виробництва незмінного рівня продукції'. Можливості заміщення одних виробничих факторів іншими у виробничому процесі різні для кожної виробничої функції: від виробничої функції В. Леонтьєва до неокласичної виробничої функції.
3. Короткостроковий період — це період виробництва, протягом якого неможливо змінити хоча б один виробничий фактор. У даному періоді часу загальний обсяг виробництва можна змінити шляхом зміни співвідношення між вхідними факторами виробництва. Середній продукт (АР) визначає продуктивність вхідних факторів виробництва. Граничний продукт (МР) —це додаткові одиниці продукції, виготовлені при використанні додаткової одиниці змінного вхідного фактора.
4. Закон спадної граничної продуктивності відображає зміну обсягу виробництва продукції при збільшенні одного вхідного фактора і сталості інших факторів. Згідно з цим законом, граничний продукт змінного фактора знижуватиметься із збільшенням відношення змінного фактора до постійного фактора.
5. Виробництво в межах короткого проміжку часу можна розділити на три стадії. На першій стадії має місце надлишок капіталу (постійного фактора),тому середній продукт зростає і досягає максимального значення. На третій стадії має місце надлишок праці (змінного фактора), тому граничний продукт спадає і має від'ємне значення. На другій стадії співвідношення між постійним і змінним факторами таке, що середній і граничний продукти зменшуються, але мають додатне значення.
6. Довгостроковий період — це період виробництва, протягом якого змінюються всі вхідні виробничі фактори. Закон ефекту масштабу виражає зміни економічної ефективності при зростанні розмірів господарської діяльності. Ефект масштабу виробництва в довгостроковому періоді може бути зростаючим, постійним і спадним, що залежить від можливостей для спеціалізації і поділу праці та економії на витратах фірми при розширенні виробництва.