Развитие интеграционніх процесов в Латинской Америке

Підтвердженням взаємного прагнення до розвитку двостороннього політичного діалогу став обмін візитами керівників зовнішньополітичних відомств двох країн. В березні 1997 р. офіційний візит в Україну здійснив Міністр закордонних справ Чилі Х.М. Інсульса. У травні 1999 р. відбувся візит до Чилі міністра закордонних справ України Б.І. Тарасюка.

У серпні 2001 р. в Україні у святкуванні 10-річчя Незалежності брала участь чилійська офіційна делегація на чолі із спеціальним посланником президента, першим заступником міністра закордонних справ Е. Муньосом.

За активного сприяння Чилі, яка протягом 2001 р. головувала у Групі Ріо, було започатковано діалог України з цим впливовим регіональним форумом: у листопаді 2001р. в ході роботи 56-ої сесії ГА ООН в Нью-Йорку відбулася зустріч Міністра закордонних справ України з керівниками зовнішньополітичних відомств „Трійки" країн Групи Ріо [52].

У березні 2002 р. заступник міністра закордонних справ України О.О. Чалий, в ранзі Спеціального посланника Президента України, взяв участь у церемонії вступу на посаду Президента Чилі Р. Лагоса.

 

У 1998 та 2002 pp. в Сантьяго відбулися два перших раунди двосторонніх політичних консультацій, проведення яких передбачено відповідним протоколом 1995 р.

Розвитку міждержавного співробітництва сприяли також візити інших високопосадових осіб України до Чилі. Зокрема, в березні 2002 р. до Сантьяго відбувся візит української делегації на чолі з Міністром праці І. Саханем, а в березні 2004 р. - Голови Держкомнацміграції України Г.Москаля [51].

В квітні 2005 р. Міністр закордонних справ України Б.І. Тарасюк перебував в Сантьяго з робочим візитом в рамках участі в Ш-й Міністерській конференції Спільноти демократій.

В рамках участі в офіційних заходах з нагоди вступу на посаду президента Чилі М. Бачелет (м. Сантьяго, березень 2006 р.) були проведені зустрічі Спецпредставника Президента України, заступника Міністра закордонних справ В.Д. Хандогія з новообраною главою держави та міністром закордонних справ А. Фокслі.

У листопаді 2006 p., під час візиту до Чилі з нагоди участі у засіданні Ради Соціалістичного Інтернаціоналу, Голова Комітету у закордонних справах Верховної Ради України В.Я. Шибко провів зустріч з Головою Палати депутатів Національного конгресу Чилі А. Лелем [4, с.9].

В червні 2007 р. в Панамі, під час проведення 37-ї сесії Генеральної Асамблеї Організації Американських Держав, відбулась зустріч Посла України в США О.В. Шамшура з постійним представником Чилі при ОАД П. Ойарсе.

В рамках участі української делегації на чолі з Першим заступником Міністра промислової політики В.О. Немилостівим в авіаційно-космічному салоні „ФІДАЕ-2008" (31 березня - 6 квітня 2008 р.) відбулися зустрічі із заступником міністра оборони Чилі Г. Піно, заступником командувача ВПС Чилі,  Головою Чилійського космічного агентства (ЧКА) Р.   Менесесом,

 

зустрічі Посла О.М. Никоненка з Головою Сенату Національного Конгресу Чилі А. Сальдіваром та першим заступником МЗС А. Ван Клавереном [51].

Під час 38-ї сесії ГА ОАД (1-3 червня 2008 р., м. Медельїн) відбулася зустріч Постійного представника України при ОАД, Посла України в США О.В. Шамшура з Директором департаменту з питань багатосторонньої політики МЗС Чилі Е. Гальвесом.

В процесі розвитку міжпарламентської взаємодії за роки незалежності Україну відвідало п'ять делегацій Національного конгресу Чилі. В 2006 р. відновлено діяльність чисельної групи друзів з Україною у Палаті депутатів Національного конгресу Чилі (голова - депутат від партії „Незалежний демократичний союз" Г. Уріарте Еррера). У лютому 2008 р. затверджено оновлений склад у Верховній Раді України депутатської групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Чилі (керівник групи - член депутатської фракції Блоку „Наша Україна - Народна самооборона" В.А. Поляченко). Від керівництва чилійської групи з міжпарламентських зв'язків з Україною була отримана принципова згода на здійснення, в разі отримання відповідного запрошення, візиту до Києва у листопаді поточного року, який міг би бути приурочений до заходів з відзначення 75-ї річниці Голодомору в Україні [52].

Співпраця на рівні міст і областей України та Чилі була започаткована у серпні 1998 р. підписанням Угоди про дружбу та співробітництво між Сантьяго та Києвом, відкриттям Площі Сантьяго-де-Чилі в українській столиці. Площу Києва в Сантьяго було відкрито у вересні 2000 року. Нового імпульсу регіональному співробітництву надав візит до Чилі в червні 2004 р. Одеського міського голови, який підписав з муніципальною владою міста Вальпараїсо Договір про дружбу та співробітництво.

Плідно розвивається співробітництво обох держав в міжнародних організаціях. В практику роботи делегацій увійшла взаємна підтримка національних кандидатур до керівних органів міжнародних організацій. Зокрема,    Україна    надала    підтримку    кандидатурі    Чилі    до    складу

 

Консультативного комітету Раді ООН з прав людини (РПЛ), в рамках групи країн Латинської Америки та Карибського басейну (вибори відбулися під час 7-ї сесії РПЛ 25 березня 2008 р. у Женеві). Чилі займала активну позицію на завершальному етапі вступу України до СОТ (постійний представник Чилі при СОТ очолював відповідну робочу групу) [51].

Українсько-чилійську договірно-правову базу у сфері культурно-гуманітарного співробітництва складають міжурядова угода про співробітництво в галузі культури, освіти і науки (набула чинності у листопаді 1997 p.), а також угоди про відносини дружби та співробітництво між містами Київ і Сантьяго (серпень 1998 р.) та Одеса і Вальпараїсо (червень 2004 p.).

Сприятливим фактором розвитку чилійсько-українського культурно-гуманітарного співробітництва є діяльність Почесного консульства України в Чилі, за ініціативи якого в цьому році було створено інформаційний іспаномовний Інтернет-сайт української громади в Чилі „Ucrania.cl". Посольство активно долучається до роботи по змістовному наповненню зазначеного медіа-ресурсу, який в майбутньому може стати ефективним каналом поширення інформації про Україну, її культурну та історичну спадщину, туристичний потенціал та сучасне життя, формування позитивного іміджу України в чилійському суспільстві та налагодженню контактів з вихідцями з України та етнічними українцями, які проживають в Чилі [52].

Аналіз пріоритетних напрямків внутрішньої та зовнішньої політики Чилі свідчить про те, що найбільш перспективною, з точки зору розбудови двостороннього гуманітарного співробітництва, як на міждержавному рівні, так і між приватними закладами України та Чилі, є галузь освіти та науки. Свідченням цього стало підписання в червні 2008 року угоди про співробітництво між Ібероамериканським інститутом Відкритого міжнародного   університету   розвитку   людини   „Україна"   та   Столичним

 

технологічним    університетом    міста    Сантьяго.    Отже,    обидві    країни зацікавлені у співпраці в різних сферах.

3.4 Українсько-мексиканські  відносини

Мексиканські Сполучені Штати визнали незалежність України 25 грудня 1991 року. Дипломатичні відносини між двома країнами встановлені 14 січня 1992 року [10, с.205].

Посол Мексиканських Сполучених Штатів у Республіці Польща Франсіско Хосе Крус Гонсалес є послом Мексики в Україні за сумісництвом. З березня 1999 року у м. Мехіко функціонує Посольство України у Мексиканських Сполучених Штатах. 24 - 26 вересня 1997 року Мексиканські Сполучені Штати з офіційним візитом відвідав Президент України Л.Д.Кучма. Візит надав необхідного динамізму процесу становлення та розвитку українсько-мексиканських відносин, були закладені підвалини договірно-правової бази двосторонніх відносин. У січні-лютому 2002 р. відбувся обмін особистими посланнями Президента України Л.Д.Кучми та Президента Мексики В.Фокса, а також міністра закордонних справ України А.М.Зленка та міністра закордонних справ Мексики Х.Кастаньєди з нагоди 10-річчя встановлення дипвідносин між Україною та Мексикою [49].

У березні 2002 р. відбувся робочий делегації експертів України до Мексики, під час якого була підписана двостороння Угода про торговельно-економічне співробітництво.

Також у березні 2002 р. Мексику відвідала офіційна делегація України на чолі з Державним секретарем Мінекономіки та за питань європейської інтеграції В.Л.Першиним, яка взяла участь у Конференції ООН з питань фінансування розвитку (м. Монтеррей) [50].

На сьогодні економічна співпраця між країнами не дуже розвинена. За останні роки обсяг товарообігу коливався у межах 30-50 мільйонів доларів на рік.   Це   те,   що   стосується   прямого   товарообігу.   С   ще   так   званий

 

опосередкований товарообіг, коли інші країни, наприклад, Польща, закуповують українські товари і експортують їх у Мексику [58]

За даними Держмитслужби України обсяг торгівлі у 1999 р. становив 26,612 млн. дол. (експорт з України 24,346 млн. дол., імпорт - 2,266 млн. дол.), у 2000 p. - 55,936 млн. дол. (експорт - 50,551, імпорт - 2,385), у 2001 p. -68,587 млн. дол. (експорт - 66,576 млн. дол., імпорт - 2,011 млн. дол. ).

У товарній номенклатурі українського експорту домінують металопрокат, труби, вироби з чорних металів, феросплави, авіаційні двигуни, трансформатори, електро- та радіолокаційна апаратура, добрива; імпорту - тютюнова сировина, перець, фарбувальна сировина. Слід зазначити, що введення з вересня 2001 р. урядом Мексики підвищеної ставки мита на імпортовану металопродукцію з ряду країн, у т.ч., походженням з України, може негативно вплинути на розвиток двосторонньої торгівлі [10, с.205].

Україна і Мексика співпрацюють у науковій сфері. З 1990 року Національний технічний університет України '"Київський політехнічний інститут" підтримує зв'язки з Національним політехнічним інститутом м. Мехіко, а з 1993 року Харківський політехнічний інститут ім. Жуковського -з Інженерним інститутом Національного автономного університету м. Мехіко.

Мексика донедавна була єдиною країною світу, яка мала Угоди про вільну торгівлю як з США та Канадою, так і з Європейським Союзом - у цьому її своєрідність. На Сполучені Штати та Канаду припадає 93 відсотки всього товарообігу Мексики. Зрозуміло, що країна є своєрідним мостом, по якому без додаткових митних обмежень європейські товари та послуги просуваються на північноамериканський континент.

Зараз поширений так званий "інтелектуальний" експорт - у мексиканських навчальних закладах працюють багато наших викладачів, плідними є контакти між науковцями у таких галузях , як фізика, радіофізика і   математика,   у   сільському   господарстві.   Значну   частку   українського

 

експорту становлять мінеральні добрива, літаки і пов'язані з їх експлуатацією послуги, холодильні агрегати, українські феросплави, метал - як прокат, так і готові вироби. Торговельне сальдо складається на користь України, адже з Мексики імпортуються головним чином продукти харчування [52].

Але мексиканський бізнес недостатньо відомий в Україні, і, у свою чергу, у Мексиці дуже мало знають про можливості України. Зокрема, готується угода між торгово-промисловими палатами України і Мексики, що надасть змогу оперативно обмінюватися інформацією, проводити семінари і виставки за участю ділових кіл обох країн.

Одним словом, без перебільшення можна сказати, що Україна має „заново відкрити" для себе Латинську Америку як один із регіонів світу, що несе в собі невичерпні потенційні можливості.

 

Висновок

Таким чином, метою даного роботи було дослідити основні тенденції розвитку країн Латинської Америки на сучасному етапі розвитку. В ході дослідження ми дійшли відповідних висновків. Насамперед це те, що країни Латинської Америки все більше залучаються до процесу глобалізації, причому не як реципієнти, але як і продуценти капіталу.

На даний момент спостерігається активний вихід великих і не дуже великих приватних компаній країн Латинської Америки на міжнародні ринки споживчих товарів , технологій і капіталів. Цей факт пояснюється успішним розвитком самих компаній, накопичення ними значних засобів, що дозволило їм закріпитися і більш успішно конкурувати на світовій арені. Багато в чому і перш за все дані процеси пов'язані з загальноекономічним підйомом, з фінансовою стабільністю і досить високими темпами росту ВВП.

Країнам Латинської Америки належить особливе місце у світовому господарстві. Країни цього регіону набагато раніше від інших держав „третього світу" вийшли на шлях капіталістичного розвитку. В переважній більшості латиноамериканських країн ринкові відносини перетворилися на панівний спосіб господарювання і стали визначальними. Головні фактори теперішнього підйому економік країн Латинської Америки - це бурхливий розвиток товарного експорту, обумовлений сприятливим співвідношенням експортних і імпортних ціну зовнішній торгівлі країн даного регіону. Відмічалося, що в найбільшому виграші від такого співпадання обставин опинилися країни Південної Америки - експортери сировинних товарів і деяких напівфабрикатів ( мінеральні добрива, кольорові і чорні метали, енергоносії, а також окремі види сільськогосподарської продукції - соя, пшениця, рослинні масла, овочі та фрукти).

Попри те, що було сказано, є можливість того, що Латинська Америка стикнеться з новими серйозними викликами і проблемами як внутрішнього так і зовнішнього порядку - зниження темпів росту провідних індустріальних держав, в тому числі і США - основного торгово-економічного партнера

 

багатьох країн Латинської Америки. Скорочення попиту на основні товари експорту останніх, нестачею фінансових ресурсів для реалізації програм розвитку соціальної сфери і боротьби з бідністю. В зв'язку з цим експерти пропонують урядам латиноамериканських країн звернути особливу увагу на раціональне ефективне використання природних ресурсів з метою забезпечення стійкого розвитку.

Щодо політичної сфери, то кардинальні зміни, що відбулися в житті світового співтовариства за останні десятиріччя XX ст., не обійшли й Латинську Америку. Демократія та ринкова економіка сприяли глибокій ерозії суто латиноамериканської моделі суспільства, яку марксисти-ленінці розглядали як передумову переходу до комуністичної формації.