Развитие интеграционніх процесов в Латинской Америке

Перспективним може бути міжрегіональне співробітництво. Йдеться, зокрема, про необхідність реалізації підписаних раніше Угод про співробітництво між Львівською областю і провінцією Кордова, Харківською

 

і провінцією Буенос-Айрес, Тернопільською і провінцією Місьйонес, Волинською і провінцією Чако [18].

Обидві країни єднає також чисельна українська діаспора, яка сформувалася в Україні протягом останнього століття. Підґрунтя розвитку дружніх взаємин між Україною та Аргентиною було закладене ще наприкінці XIX століття, коли перші переселенці з України ступили на аргентинську землю. З того часу нову Батьківщину на просторах Аргентини знайшли представники чотирьох "хвиль" української імміграції, які зайняли достойне місце в аргентинському суспільстві, зробили значний внесок у його розвиток, збагачення культурної палітри. Прагнення Аргентини до розвитку відносин з Україною має давні традиції: у 1921 році вона єдина серед країн Західної півкулі визнала Українську Народну Республіку і встановила з нею дипломатичні відносини [6, с.316].

Нині на аргентинській землі проживають близько 300 тис. етнічних українців, діють 25 об'єднань української громади. Українська діаспора Аргентини, яка є другою за чисельністю в Латинській Америці, є важливим чинником розвитку та розбудови українсько-аргентинських стосунків. В Аргентині є українські видавництва, виходять щотижнева газета і журнал, ведуться радіопередачі української мовою. У Буенос-Айресі відкрито пам'ятник Тарасу Шевченку [45].

Отже, Україна може розвивати взаємовигідні економічні зв'язки, скажімо, з Аргентиною. Зовнішньоекономічні відносини мають бути орієнтовані на співробітництво на рівні об'єднань, фірм, підприємств на основі глибокого аналізу галузевого спектра співробітництва - від галузей, основаних на новітніх технологіях, із врахуванням конверсійних процесів в оборонних виробництвах, до сільського господарства. Міждержавний рівень зовнішньоекономічних взаємин має ґрунтуватися на загальній концепції ринкового господарства, в умовах якого головним суб'єктом зовнішньоекономічних зв'язків є промислове об'єднання або підприємство. А

 

тому повинен бути створений механізм заохочення українських підприємців до встановлення прямих зв'язків із зарубіжними партнерами.

3.2 Українсько-бразильські  відносини

Величезні перспективи для політичної, економічної, науково-технічної та культурної співпраці відкриваються перед Україною в Бразилії, найпотужнішій і найвпливовішій державі в регіоні, яка за обсягом валового внутрішнього продукту входить до десятки провідних країн світу [47]. Федеративна Республіка Бразилія (ФРБ) була однією з перших держав світу, які визнали незалежність України (26.12.91). Дипломатичні відносини між двома країнами були встановлені 11 лютого 1992 року. Посольство ФРБ в Україні діє з 4 січня 1995 року, з липня 1995 року функціонує Посольство України у Бразилії. 24 серпня 1996 року у столиці штату Парана м. Куритиба було відкрито Генеральне консульство України (з січня 2002 р. - Консульство України). 31 травня 2000 р. у м. Ріо-де-Жанейро було засновано відділення Посольства України. У січні 2002 р. зазначене відділення було перетворено на Генеральне консульство України [10, с.202].

Визначальною подією, яка дала поштовх подальшому розвиткові українсько-бразильських відносин, став офіційний візит до Бразилії Президента України Л.Д. Кучми (26 жовтня - 1 листопада 1995 року), під час якого були проведені зустрічі та переговори з Президентом Ф.Е. Кардозу, керівництвом Національного конгресу, Верховного Суду, представниками ділових кіл та української громади цієї країни.

Під час візиту президенти підписали Договір про дружні відносини і співробітництво між двома країнами. Бразилія стала першою латиноамериканською державою, з якою Україна уклала повномасштабний політико-правовий документ такого значення.

Важливою подією у двосторонніх відносинах став офіційний візит до Бразилії міністра закордонних справ України (квітень 1999 року), у рамках якого у м.  Ріо-де-Жанейро  відбувся  перший  двосторонній  бізнес-форум

 

"Бразилія-Україна: горизонти економічного  співробітництва". Участь у бізнес-форумі  взяла представницька делегація  українських ділових кіл на  чолі А.К. Кінахом, що дозволило  обговорити широкий спектр питань українсько-бразильського співробітництва [46].

Активний політичний діалог на основі взаємної зацікавленості та успішного розвитку співробітництва у стратегічних галузях національних економік знайшов своє продовження 16-17 січня 2002 року під час державного візиту в Україну Президента Бразилії Ф.Е. Кардозу. Це було зафіксовано у підписаній президентами Спільній декларації про поглиблення відносин дружби та співробітництва між двома країнами та конкретними домовленостями на рівні глав двох держав, а також під час зустрічей Ф.Е. Кардозу з Прем'єр-міністром України А.К. Кінахом, головою Верховної Ради І.С. Плющем. Крім того, в рамках українсько-бразильського бізнес-форуму, на якому співголовували віце-прем'єр-міністр України В.В. Роговий та міністр розвитку, промисловості та зовнішньої торгівлі С. Амарал. Переговори на найвищому рівні, а також підписаний пакет нових важливих двосторонніх документів засвідчують, що відносини між нашими державами набувають якісно нового виміру, який передбачає перехід від намірів і декларацій до практичної реалізації взаємовигідних проектів [47].

Окрім Спільної декларації під час візиту було підписано ще 8 двосторонніх документів різного рівня. Таким чином, загальна кількість договірно-правових документів між двома країнами досягає 38, з яких - З міждержавні, 8 - міжурядові. На стадії підготовки до підписання знаходяться ще 10 двосторонніх документів.

5-10 березня 2002 р. з робочим візитом  Бразилію відвідав Державний  секретар МЗС України Ю.А. Сергеев. В ході візиту були проведені переговори з виконуючим обов'язки глави держави, віце-президентом країни М. Масіелом, політичні консультації з генеральним секретарем закордонних справ Бразилії О. Шофі, зустрічі та переговори з міністром розвитку, промисловості   та   зовнішньої   торгівлі   Бразилії   С.   Амаралом,   головою

 

Національного конгресу Бразилії Р. Тебетом, депутатом Національного Конгресу Бразилії, головою парламентської групи "Бразилія-Україна" Р. Баррусом, керівниками найбільшої нафтогазовидобувної компанії Бразилії "Петробраз" Р. Ландіном, Ж. Камаргу та іншими [46].

З 1996 року у Національному конгресі Бразилії та Верховній Раді України створені і діють парламентські групи, відповідно "Бразилія-Україна" та "Україна-Бразилія", налагоджено регулярний обмін делегаціями парламентарів.

Дві держави активно взаємодіють у міжнародних організаціях. Підтримуються регулярні контакти на міжрегіональному рівні. Підписано ряд двосторонніх документів про співробітництво між окремими областями України і провінціями Бразилії [10, с.203].

Налагоджені прямі двосторонні контакти між правоохоронними органами двох країн у сфері боротьби з корупцією, міжнародною оргзлочинністю та торгівлею наркотиками.

У рамках виконання положень міжурядової Угоди про торговельно-економічне співробітництво протягом 1995-2002 pp. були здійснені наступні заходи:

• проведено перше засідання міжурядової Комісії з торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва (м. Київ, 17-18 травня 2001 p.);
• забезпечено проведення візиту урядової делегації Бразилії на чолі з міністром енергетики та гірничодобувної промисловості Ж. Жоржі за участю президента ДК "Петробраз" (жовтень 2001 р.) та делегацій бразильських експертів з метою вивчення можливостей придбання в Україні газових компресорів, турбін, безшовних труб (грудень 2001 p.);
• здійснено візит до Бразилії урядової делегації України на чолі з Державним секретарем Міністерства промислової політики В.Г. Падалкою  за участю  представників  підприємств  паливно-

 

енергетичного комплексу України (28 листопада - 2 грудня 2001

Р-);

• організовано візити до Бразилії Голови Національного банку України, підписано Меморандум про взаєморозуміння між НБУ та Центральним банком Бразилії (квітень 1996 p.), а також здійснено візит-відповідь бразильських банкірів до України (жовтень 1997 року);
• налагоджено співробітництво міжбанківськими установами;
• проведено двосторонні бізнес-форуми (м. Ріо-де-Жанейро, 1999 та м. Київ, 2002 pp.);
• ініційовано процес реорганізації торгової палати "Бразилія-Україна" у Ділову Раду "Бразилія-Україна"). За підсумками 2000 р. обсяги двостороннього товарообігу, згідно з даними Держмиткому України, склали понад 169 млн. дол. У 2000 році Україна вийшла на третє місце серед країн-партнерів Бразилії у регіоні Центральної та Східної Європи (після Росії та Польщі) [46].

Бразилія першою підтримала кандидатуру міністра закордонних справ України Г.Удовенка на посаду голови 52-ї сесії Генеральної асамблеї ООН; першою у Латинській Америці заявила про підтримку України на виборах до Ради Безпеки ООН на 2000-2001 pp.; проголосувала за українських представників до складу Комісії з міжнародного права, Комітету з прав людини; виступила за переведення України з групи "В" до групи "С" схеми розподілу видатків на фінансування операцій з підтримки миру ООН. У свою чергу Україна підтримала бразильських кандидатів до Міжнародного суду, а також кандидатуру представника Бразилії на посаду голови 29-ї Конференції ЮНЕСКО [47].

Плідно розвиваються й українсько-бразильські економічні взаємини. ВАТ "Запоріжтрансформатор" виграло (першим з українських підприємств) міжнародний тендер на території Бразилії на постачання електротехнічного

 

обладнання на суму понад 15 млн доларів. Укладено контракт на поставку бразильській компанії "Гонейр" літаків Л-410, що пройшли повний ремонт на Харківському авіабудівельному об'єднанні. До співпраці з бразильськими партнерами активно долучаються українські підприємства енергетичного машинобудування та паливно-енергетичного комплексу, чорної металургії, залізорудної промисловості, літакобудування та ін. [5, с 15]

Загалом очевидною є тенденція до зростання торговельного обороту між Україною та Бразилією, проте загальний обсяг його (140 млн доларів у 2000 р.) залишається недостатнім і не відповідає інтересам та можливостям обох країн. Ретельне вивчення цих можливостей і розробка конкретних програм взаємовигідної співпраці є важливим завданням розвитку українсько-бразильських відносин. Надзвичайно перспективним напрямом є співпраця в космічній галузі. Основи її співробітництва були закладені ще у червні 1996 р. під час відвідин українськими представниками космодрому Алькантара. Актуальними для обох країн стали домовленості про співпрацю з питань будівництва бразильських космічних кораблів, участі українських експертів у науково-консультативній підтримці Бразильської космічної програми, запуску з Алькантара українських транспортних ракет "Циклон". Широку програму співробітництва в галузі космічних досліджень було намічено під час візиту в Україну президента Бразилії Ф.Е. Кордози в січні 2002р.[47].

Додаткові перспективи для українського товаровиробника створює активна розбудова Бразилією залізниць. Це дасть змогу для постачання транспортних засобів та рейок, що і було підтверджено урядовими делегаціями штатів Ріо-де-Жанейро та Парана в Україні.

Певні можливості для просування українського експорту на бразильський ринок створює розвиток судноплавства по Амазонці. Українська пропозиція - це самохідні баржі з автоматизованою системою вантажно-розвантажувальних робіт, сучасні рибальські засоби, пасажирські кораблі,   навігаційна  техніка,  вузли.  Перспективність  Бразилії -  "гіганта

 

Південної Америки", торговельно-економічного партнера спонукає Україну до активізації дій на бразильському ринку. Значну зацікавленість у співпраці з Україною висловлюють і керівники провідних бразильських нафтогазових, електроенергетичних, приладобудівних та інших компаній [38].

У 2001 р. обсяги двосторонньої торгівлі склали 147,7 млн. дол. (експорт - 35,9 млн. дол., імпорт - 111,8 млн. дол.). Протягом останніх років значних змін зазнала структура торгівлі на користь збільшення частки товарів з великим вмістом доданої вартості (з 2% до 20%). Протягом останніх років було визначено основні напрямки співпраці у науково-технічній та гуманітарній сферах. Зокрема, у галузі освіти, спільних науково-технічних розробок у гірничодобувної промисловості, енергетиці, машинобудуванні, охороні здоров'я. За сприянням Центральної українсько-бразильської репрезентації було організовано лікування у Бразилії українських дітей, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи. У клініці Католицького університету м. Куритиба налагоджено стажування українських лікарів-спеціалістів у галузі трансплантації кісткового мозку [47].

Отже, нарощування обсягів експорту є необхідною умовою інтеграції двох країн у світове господарство. Оскільки ж доступ нашої продукції на ринки розвинених країн обмежений, то набагато перспективнішим виглядає просування на ринки країн колишнього так званого третього світу. Саме тут для України є найбільше можливостей зайняти "свою нішу" в світовій господарській системі, яка буде найкраще працювати на зростання національної економіки, і взаємовигідного обміну.

3.3 Українсько-чілійські  відносини

Чилі визнала незалежність України 9 січня 1992 p., дипломатичні відносини між двома країнами встановлені 28 січня 1992 року [10, с.200].

З 1995 р. Посол України в Аргентинській Республіці є акредитованим в якості Посла України в Республіці Чилі за сумісництвом. У 1997 р. в Києві

 

розпочало діяльність Почесне консульство Чилі (Почесний консул -В.А. Поляченко), а у 1998 р. Україна призначила Почесного консула в Сантьяго (з липня 2007 р. - Віце-президент Національної палати торгівлі, послуг і туризму А. Тієрманн) [51].

Перший офіційний політичний контакт на високому рівні відбувся у січні 1995 p., коли Чилі відвідав Спеціальний посланник президента України, перший заступник міністра закордонних справ Б.І. Тарасюк.

Особливе значення для розвитку українсько-чилійського співробітництва мав офіційний візит до Республіки Чилі у жовтні 1995 р. президента України, в ході якого було визначено основні напрямки двосторонньої співпраці, закладено основи для розвитку українсько-чилійських відносин у різних сферах, підписано перші двосторонні документи [10, с.200-201].