Развитие интеграционніх процесов в Латинской Америке

Зовнішні економічні зв'язки, в тому числі міжнародна торгівля і іноземні інвестиції, мали і продовжують мати важливе значення для економічного розвитку країн регіону. В останні десятиліття економічна інтеграція і двохсторонні економічні відношення, юридично оформлені в домовленості про економічні взаємо доповнення і договори про вільну торгівлю, відіграють все більш помітну роль у зовнішньоекономічній політиці і міжнародній торгівлі країн, які підписалися. Співставлений регіональної і субрегіональної інтеграції, з одного боку, і двохсторонніх домовленостей на основі взаємо доповнення і договорів про вільну торгівлю, з іншого боку, дозволяє отримати певне уявлення про роль кожної із вище згаданих форм зовнішньоекономічної діяльності і їх перспективах.

Розділ 3 Дипломатичні відносини України з державами Латинської Америки

Серед багатьох проблем, які має вирішувати Україна як одна з нових незалежних держав і як повноправний суб'єкт міжнародних відносин, є проблема плідної участі в широкомасштабних зовнішньоекономічних відносинах. Починати доводиться майже з нульової позначки. Адже за роки радянської влади весь економічний потенціал України був зорієнтований винятково на союзний ринок, її питома вага у зовнішній торгівлі колишнього Радянського Союзу була незначною й повністю регламентувалась централізованими московськими структурами. Тому Україна не має власного досвіду на цьому терені. Орієнтуватися доводиться на загальносвітовий досвід та на досвід високорозвинутих держав, які, власне, і є законодавцями сучасних міжнародних економічних відносин [22].

Звичайно, у загальному процесі виходу України на рівень світогосподарських зв'язків на правах суверенної держави вже визначилися головні напрями й пріоритети. Як у політичній, так і в економічній сферах серед першочергових є відносини з найближчими сусідніми та з високо-розвинутими країнами Заходу, що розцінюється як явище цілком закономірне і виправдане в плані історичного досвіду, політичної доцільності, певного рівня розвитку економічних відносин, орієнтованих на останні досягнення науково-технічного прогресу [17].

Історичний досвід країн Латинської Америки у становленні національних економік і утвердженні їх як суб'єктів економічних відносин багато в чому може стати "інформацією для роздумів" у визначенні Україною власної моделі входження у міжгосподарські зв'язки світу. Варто зупинитися хоча б на тому, що переважна більшість країн Латинської Америки на рубежі XX і XXI ст. так і залишається периферією для небагатьох великих і розвинутих, у сучасному розумінні слова, держав. Чи не те саме відбувається у наш час і з нашими сусідами, адже факт, що

західноєвропейськими розвинутими країнами Східна Європа сприймається як регіональна, тобто європейська периферія. Україна, що прагне стати повноправною європейською державою, ще багато в чому поступається перед своїми європейськими сусідами. Країни Східної Європи володіють власним, досвідом здійснення зовнішньоекономічних зв'язків, Україна такого досвіду не має [22].

Перед Українською державою постала проблема вироблення власної принципово нової, порівняно з імперською, моделі економічних стосунків з країнами Латинської Америки. Вона має спиратися насамперед на всебічно визначені й обґрунтовані економічні інтереси. Тому починати доведеться з відмови від імперської спадщини у цій сфері, від політичних цілей та ідеологічних амбіцій, які брали гору над економічними інтересами у взаємовідносинах з країнами "третього світу". Доведеться також долати відчутну незбалансованість торгівлі з регіоном, яка, до того ж, була вкрай нестійкою [17].

Структура експортно-імпортних зв'язків України з Латинською Америкою повинна, очевидно, формуватися відповідно до загального характеру експорту-імпорту країн регіону, в наш час є помилкою сприймати Латинську Америку лише як джерело сировини. Країни латиноамериканського регіону давно вже не „бананові республіки". У деяких з них створено сучасні виробництва на базі новітніх технологій, а експорт високоякісних конкурентноздатних готових виробів обробної промисловості на світовий ринок став звичайним явищем. Саме із врахування таких змін Україна може розвивати взаємовигідні економічні зв'язки, скажімо, з Мексикою, Аргентиною, Бразилією, Венесуелою та іншими країнами регіону [16].

Зовнішньоекономічні відносини мають бути орієнтовані на співробітництво на рівні об'єднань, фірм, підприємств на основі глибокого аналізу галузевого спектра співробітництва - від галузей, основаних на новітніх технологіях, із врахуванням конверсійних процесів в оборонних

виробництвах, до сільського господарства. Міждержавний рівень зовнішньоекономічних взаємин має ґрунтуватися на загальній концепції ринкового господарства, в умовах якого головним суб'єктом зовнішньоекономічних зв'язків є промислове об'єднання або підприємство. А тому повинен бути створений механізм заохочення українських підприємців до встановлення прямих зв'язків із зарубіжними партнерами [24, с.25].

В інтересах України встановити зв'язки з такою досить впливовою міждержавною інтеграційною структурою регіону, як Латиноамериканська Економічна система (ЛАЕС). Заснування безпосередніх зв'язків з цією організацією, яка має багатий досвід об'єднання країн з різною соціально-економічною і політичною орієнтацією, демонструє вдале поєднання інтересів малих і великих держав, що мають неоднаковий рівень економічного розвитку, може слугувати ланкою опосередкування розвитку ділових стосунків України з країнами-членами ЛАЕС, а також з різноманітними міждержавними підприємницькими організаціями, з галузевими й субрегіональними механізмами та інститутами. Такими ж корисними можуть стати різноманітні форми і рівні співпраці з іншими латиноамериканськими регіональними організаціями, такими, наприклад, як ОАД, Група Ріо, Латиноамериканська Асоціація Інтеграції, МЕРКОСУР, Угода про вільний північноамериканський ринок тощо [17].

3.1 Українсько-аргентинські  відносини

Сучасна історія українсько-аргентинських відносин почала свій відлік від січня 1992 року, коли Аргентина першою з країн Латинської Америки визнала державну незалежність України і встановила з нею дипломатичні відносини [18]. Аргентинська Республіка визнала незалежність України (5 грудня 1991 р.) і першою в регіоні встановила з нашою державою дипломатичні відносини (6 січня 1992 p.). З березня 1993 р. у Буенос-Айресі діє Посольство України, а з травня 1993 р. в Києві - єдине Посольство, яке

офіційний Буенос-Айрес відкрив на пострадянському просторі після розпаду СРСР [45].

Посольства обох країн Аргентини та України прагнуть до розвитку плідних відносин в політичній, економічній та гуманітарній сферах. Вони виступили ініціаторами налагодження контактів між МЕРКОСУР та Організацією Чорноморського економічного співробітництва, яка об'єднує 12 країн. Попереду реалізація спільних проектів в галузі космосу, де Україна займає одне з провідних місць у світі, опрацювання форм взаємодії в сільськогосподарській сфері, враховуючи, що обидві країни мають значний природний та технологічний потенціал на цьому напрямку. Україна може запропонувати Аргентині передові технології в галузі видобутку електроенергії, літакобудуванні, залізничного та автомобільного транспорту. В свою чергу, аргентинські технології знаходять попит на місткому українському ринку. Це не тільки зернові, м'ясо та цитрусові, але й обладнання для газозаправних станцій, технології в галузі ядерної енергетики, співпраця у вивченні і застосуванні невичерпних резервів Аргентини [18].

Україна та Аргентина прагнуть до розвитку плідних відносин у економічній сфері, поглибленню взаємодії у міжнародних організаціях. З моменту формалізації міждержавних відносин Україна та Аргентина постійно демонструють взаємну налаштованість на розвиток політичного діалогу на високому рівні. Підтвердженням цьому став перший в історії державний візит до Аргентини у 1995 році Президента України Л.Д. Кучми, а також візит в Україну в 1998 році Президента Аргентини К. Менема. Налагодженню політичного діалогу між двома країнами сприяв також обмін візитами міністрів закордонних справ у 1996 та 1998 роках. На сьогодні в політичній сфері двосторонніх стосунків діє механізм регулярних консультацій на рівні заступників міністрів закордонних справ [10, с.208].

Важливою складовою політичних взаємин між Україною та Аргентиною є міжпарламентське співробітництво. У Верховній Раді України

діє депутатська група з міжпарламентських зв'язків з Аргентинською Республікою, а в Національному Конгресі Аргентини - парламентська група "Друзі України" [5, с Л 6].

Вищий законодавчий орган Аргентини неодноразово виявляв солідарність з Україною, надавав політичну підтримку становленню молодої української держави. Зокрема, у 1996 році аргентинські законодавці прийняли резолюцію із закликом до світової спільноти надати допомогу Україні у подоланні наслідків аварії на ЧАЕС. З нагоди 100-річчя українських першопоселень в Аргентині у 1997 році парламент країни прийняв рішення про відзначення цього ювілею на загальнонаціональному рівні. У 2003 році Сенат Національного Конгресу Аргентини прийняв декларацію, яка засуджувала голодомор в Україні у 1932-1933 роках [18].

Між Україною та Аргентиною підписані та набули чинності 33 двосторонні угоди. Серед них слід виділити Договір між Україною та Аргентиною про відносини дружби і співробітництва, міжурядові угоди про торговельно-економічне співробітництво, про сприяння та взаємний захист інвестицій, про співробітництво в галузі культури, науки та освіти, про науково-технічне співробітництво, про співробітництво в галузі агропромислового комплексу [4, с.9].

Зв'язки в торговельно-економічній галузі між українськими підприємствами та Аргентиною почали формуватися ще за часів колишнього Радянського Союзу: з 70-х років українське енергетичне обладнання встановлювалося на гідроелектростанціях Сальто-Гранде, П'єдра дель Агіла, Ясірета. Устаткування, виготовлене в Україні, добре зарекомендувало себе як надійне та дешевше, ніж пропоноване світовим ринком, що засвідчив такий факт: 37% електроенергії, яка виробляється в Аргентині, отримується з використанням українського устаткування [45].

Перспективи, що відкриваються в розвитку двосторонніх торговельно-економічних відносин, приваблюють представників ділових кіл. Лише протягом 1997-98 pp. в Україні побувало більш як 60 делегацій представників

ділових кіл Аргентини, а Аргентину відвідали понад 25 делегацій з України. Важливою віхою в подальшому розвитку українсько-аргентинських відносин стало створення механізму координації торговельно-економічної діяльності. 2-3 червня 1998 р. в Буенос-Айресі було проведено перше засідання Міжурядової українсько-аргентинської Комісії з торговельно-економічного і науково-технічного співробітництва. Зміцненню контактів між діловими і промисловими колами двох країн сприяла друга Міжнародна економічна конференція країн ЧЕС-МЕРКОСУР, що відбулася 3-4 червня 1998 р. в столиці Аргентини (І Конференція проходила 21-22 жовтня 1997р. у м. Києві під патронатом Президента України Л.Д. Кучми) [18].

28 лютого 2001 р. відбувся обмін грамотами  про ратифікацію угоди між  Кабінетом Міністрів України  та урядом Аргентини про науково-технічне співробітництво, яка передбачає розвиток співробітництва між науковцями двох країн, створює додаткові сприятливі умови для співпраці в галузі науки і техніки, зокрема, у сфері космічних та ядерних досліджень, сільськогосподарської науки, медицини та прикладних технологій [45].

Двосторонній товарообіг між двома країнами нині знаходиться на рівні 30-35 млн. дол. Основою українського експорту в Аргентину є мінеральні добрива, мінеральні мастила, продукція металургійної та хімічної промисловості, зокрема чорні метали, гарячекатана сталь, турбіни, підшипники, двигуни, трансформатори, насоси. Тоді як з Аргентини в Україну надходять цитрусові, морепродукти, сировина для тютюнової промисловості, чай, екстракт кебрачо, шкіра, яловичина, одяг. У 1997 р. в торгівлі між нашими країнами виникла важлива тенденція, в загальному обсязі обороту на 320% зросла частка послуг. Позитивною є також тенденція до збалансування експортних та імпортних потоків, що виникла минулого року. Доцільно налагодити співробітництво між фінансовими колами двох країн, банків, відкрити кредитні лінії [5, с 17].

Україна пропонує свою участь у промислових програмах, що реалізуються    в Аргентині: тракторобудуванні, будуванні вантажного

автотранспорту, будівництві шляхів сполучення, мостів, каналів, в гірничорудній промисловості, модернізації портового господарства, створенні систем транспортних авіаперевезень, пожежогасіння. З іншого боку, для аргентинського бізнесу існує можливість участі в приватизаційних проектах України, співпраці в сільському господарстві [6, с.316].

З метою координації зусиль та надання ефективної допомоги у взаємному просуванні товарів та послуг на ринки обох країн створені аргентинсько-українська торговельно-промислова палата та аргентинсько-українська асоціація ділового партнерства, основними завданнями яких є пошук можливих партнерів, налагодження прямих ділових контактів, організація виставкової діяльності, сприяння ефективній участі в тендерах.

В середині 90-х років були зроблені перші кроки по налагодженню співробітництва між Україною та Аргентинською Республікою в науково-технічній сфері. Однак реально співпраця між двома країнами в цій галузі розпочалась після укладення двосторонньої міжурядової угоди про науково-технічне співробітництво, яка набула чинності у 2001 році. Насамперед слід відзначити суттєвий прогрес у розбудові двосторонньої взаємодії у сфері мирного використання космічного простору, важливі спільні проекти та напрацювання у цій галузі. Розвивається співпраця двох країн у вивченні та застосуванні невичерпних резервів Антарктиди, з 1995 року спеціалізовані установи Аргентини надають постійне сприяння у забезпеченні життєдіяльності української антарктичної станції "Академік Вернадський" [45].

Враховуючи зацікавленість Аргентини в реалізації своїх національних космічних програм, корисним вбачається співробітництво у сфері обміну ліцензіями та “ноу-хау” в аерокосмічній галузі.