Оцінка ринкової вартості підприємства як цілісного майнового комплексу

В країнах з розвиненою ринковою економікою прогнозний період для оцінки вартості підприємства в  залежності від цілей може складати від 5 до 10 років. В країнах з перехідною економікою - до 3 років.

3. Ретроспективний аналіз і прогноз валовий виручки від реалізації.

Аналіз валової виручки  і її прогноз потребують детального розгляду і урахування ряду факторів ( темпи інфляції, попит на продукцію, частка підприємства на ринку, обсяги виробництва і ціни на продукцію  і т. д.).

4. Аналіз і прогноз витрат.

На даному етапі оцінювач повинен: вивчити структуру витрат,оцінити  інфляційні очікування для кожної категорії  витрат , визначити амортизаційні відрахування і т. д.

5. Аналіз і прогноз інвестицій

Такий аналіз включає в  себе три компоненти: власні оборотні кошти, потреби у фінансуванні, капіталовкладення.

6. Розрахунок величини грошового потоку для кожного року

прогнозного періоду.

7. Визначення ставки дисконтування.

Існують різноманітні методики визначення ставки дисконтування серед яких: Метод кумулятивної побудови; модель оцінки капітальних активів;  модель середньозваженої вартості капіталу; метод побудований на основі зіставних продаж;  модель арбітражного ціноутворення.

8. Розрахунок величини вартості  в постпрогнозний період

В залежності від перспектив розвитку бізнесу  в постпрогнозний період обирають той чи інший метод ( модель): метод ліквідаційної вартості; метод чистих активів; метод передбачуваного продажу; модель Гордона.  

9. Розрахунок поточної вартості майбутніх грошових потоків  і вартості в постпрогнозний період
10. Внесення кінцевих поправок

Метод капіталізації  доходів  використовується для випадків прогнозування постійного по величині і рівного по періодах прогнозування чистого операційного доходу, отримання якого обмежено в часі. Чистий операційний дохід капіталізується за допомогою ставки капіталізації. В оцінці бізнесу даний метод використовується досить рідко із-за значних коливань величини прибутків чи грошових потоків по рокам.

Застосування методу капіталізації  доходів передбачає такі основні  етапи.

1. Аналіз фінансової звітності, її нормалізація і трансформація. Основними документами для аналізу звітності підприємства в цілях оцінки його активів є балансовий звіт та звіт про фінансові результати та їх використання
2. Вибір величини прибутку, яка буде капіталізована.

Даний етап  має на увазі  вибір періоду поточної діяльності, результати якої будуть капіталізовані.  Існує декілька варіантів: прибуток останнього звітного року; прибуток першого прогнозного року; середня величина доходу за декілька останніх років. Найчастіше обирають перший варіант.

3. Розрахунок ставки капіталізації.

Ставка капіталізації  для підприємства виводиться зі ставки дисконтування шляхом віднімання  очікуваних середньорічних темпів росту, або грошового потоку. Розраховується методом кумулятивної побудови, через модель середньозваженої вартості капіталу та методом який побудований на основі зіставних продажів.

4. Визначення попередньої величини вартості
5. Проведення поправок по наявності не функціонуючих активів

Сутність методу капіталізації виражається формулою:

           (2.3)

Метод капіталізації прибутку найбільше підходить для ситуацій, в яких очікується, що підприємство в продовж тривалого часу буде отримувати приблизно однаковий  дохід (або  темпи його росту будуть постійними).

Порівняльний підхід. Особливістю даного підходу щодо оцінки власності є орієнтація кінцевої величини вартості, з одного боку, на ринкові ціни купівлі-продажу акцій, які належать схожим компаніям,  з іншої сторони, на фактично досягнуті фінансові результати.

Особлива увага приділяється:

• Теоретичній особливості порівняльного методу, сфері його застосування, особливостям конкретних методів;
• Критеріям відбору подібних підприємств;
• Характеристиці найважливіших  цінових мультиплікаторів;
• Основним етапам формування кінцевої величини  вартості.

Порівняльний підхід припускає, що ціна власного капіталу фірми визначається тією сумою, за якою він може бути проданий при наявності достатньо сформованого ринку. Тобто найбільш вірогідно що ціна бізнесу може бути реальною ціною продажу схожої фірми.

Теоретичною основою даного підходу, які доводять можливість його використання,  являються наступні базові положення.

По-перше, оцінщик використовує в якості орієнтира реально сформовані ринком ціни на схожі підприємства.

По-друге, даний підхід базується  на принципі альтернативних інвестицій, інвестор вкладаючи кошти, купує  перш за все майбутній дохід.

По-третє, ціна підприємства відображає його виробничі та фінансові  можливості, становище на ринку, перспективи  розвитку.

Існує ряд умов за яких може застосовуватися порівняльний підхід

1. Наявність активного фінансового ринку.
2. Доступність фінансової інформації
3. Наявність служб які накопичують цінову і фінансову інформацію.

При ринковому підході  використовуються три основні методи, вибір яких залежить від цілей, об’єкту  та конкретних умов оцінки:

• Метод компанії-аналогу, або метод ринку капіталу. Заснований на використанні цін, які були сформовані на відкритому фондовому ринку. Базою для порівняння є ціна однієї акції. Відповідно в чистому вигляді даний метод використовується для оцінки неконтрольного пакету акцій.
• Метод угод (продаж). Орієнтується на ціни купівлі підприємства в цілому або контрольного пакету акцій. Це визначає найбільш оптимальну сферу застосування даного методу.
• Метод галузевих співвідношень. Заснований на використанні рекомендаційних співвідношень між ціною і певними фінансовими параметрами.

Суть ринкового підходу  до визначення вартості підприємства полягає в тому, що обирається аналогічне підприємство, яке було нещодавно подане. Потім розраховується співвідношення між ринковою ціною продажу підприємства-аналога і будь-яким його фінансовим показником. Дане співвідношення називається  ціновим мультиплікатором. Для отримання ринкової вартості власного капіталу необхідно помножити власний аналогічний фінансовий показник на розраховану величину цінового мультиплікатору.

 Метод ринку капіталу. Цей метод оснований на фінансовому аналізі компанії аналога і кампанії, яка оцінюється.

Оцінка підприємства даним  методом передбачає сім етапів.

1. Збір необхідної інформації
2. Співставлення списку аналогічних підприємств
3. Фінансовий аналіз
4. Розрахунок цінових мультиплікаторів
5. Вибір величини мультиплікатору яку доцільно застосувати до даного підприємства
6. Визначити кінцеві величини вартості методом зважування поміжних результатів
7. Внесення кінцевих поправок

При підборі підприємств  аналогів враховуються наступні критерії:

• Тотожність продукції яку виробляють
• Тотожність об’єму у якості виробленої продукції
• Ідентичність досліджуваних періодів
• Тотожність стадій розвитку підприємства
• Співвідношення стратегії розвитку
• Співставлення фінансових характеристик підприємства

Ціновий мультиплікатор це коефіцієнт, який показує співвідношення між ринковою вартістю підприємства і фінансовою базою.

Основні мультиплікатори

Ціна  до виручки від реалізації – використовується рідко, в основному для перевірки об’єктивності результатів отриманих за допомогою інших способів. Гарні результати дає при оцінці вартості підприємств,  які надають послуги ( реклама, страхування, ритуальні послуги і т.д.). перевага даного мультиплікатору полягає в тому, що  він є універсальним, легкий у розрахунку. Особливістю застосування є те, що необхідно враховувати структуру капіталу компанії, яка оцінюється та аналогу. 

Ціна  до грошового потоку. Найбільш поширеною ситуацією застосування даного мультиплікатору є збитковість, або незначна величина доходу, а також невідповідність фактично корисного терміну служби основних фондів періоду амортизації, прийнятому в фінансовому звіті.

Ціна  до чистого прибутку. Застосування даного мультиплікатору значною мірою залежить від ведення бухгалтерського обліку. Базою для розрахунку може виступати не тільки сума прибутку, яка була отримана в останній рік перед датою оцінки, а й середньорічну величину прибутку за останні п’ять років. Оцінюваний період може збільшуватися або зменшуватися в залежності від наявності інформації.

  Ціна до чистого доходу ( чистий прибуток плюс амортизація активів)

Ціна  до вартості чистих активів. Даний мультиплікатор може застосовуватися певних випадках. (оцінювана компанія має значні вклади в власність, основною діяльність підприємства є купівля зберігання та продаж такої власності, як нерухомість, цінні папери,  газове та нафтове обладнання)

Ціна  до брутто-результату експлуатації інвестицій ( доходу до відрахування відсотків та податків)

Метод галузевих співвідношень. Заснований на використанні співвідношень, що рекомендуються, між ціною і певними фінансовими параметрами.

Таблиця 1.1

Галузеві співвідношення [18,с.58]

№ пор.	Галузь бізнесу	Коефіцієнт оцінки	База розрахунку вартості
1	Рекламні агентства	0,5-0,7	Річна виручка
2	Ресторани та туристичні агентства	0,25-0,5 та 0,04-0,1	Валової виручки
3	Заправні станції	1,2-2,0	Місячної виручки
4	Підприємство роздрібної торгівлі	0,75-1,5	Чистий дохід, обладнання, запаси
5	Машинобудівні підприємства	1,5-2,5	Чистий дохід і запаси

 

Даний метод поки що не отримав  поширення в вітчизняній практиці, оскільки відсутня необхідна інформація.

Метод угод, або метод продаж.  Заснований на аналізі цін купівлі-продажу контрольних пакетів акцій підприємств-аналогів, або аналіз цін купівлі підприємства  повністю. В основі цього методу лежить визначення мультиплікаторів на базі фінансового аналізу і прогнозуванні. Фінансовий аналіз і співставлення показників здійснюється так само, як і в методі ринку капіталу. Головна різниця між методом угод та методом капіталу полягає в тому, що перший визначає рівень вартості контрольного пакету акцій або підприємства в цілому, тоді як другий визначає вартість на рівні неконтрольного пакету акцій.

Даний метод має ряд  недоліків і переваг. Перевагами є те, що даний метод базується  на реальних ринкових даних, відображає існуючу практику продаж та покупок, враховує вплив галузевих факторів на ціну підприємства. Недоліками є те, що недостатньо чітко характеризується особливості організаційної, технічної, фінансової підготовки підприємства; використовується лише ретроспективна інформація; потребує внесення багатьох коригувань в інформацію, що аналізується; не беруться до уваги очікування інвестора.

Витратний підхід.[14, с.48] При даному підході розглядається вартість підприємства  з урахуванням понесених витрат. Балансова вартість активів і зобов’язань підприємства  в наслідок інфляції, зміни кон’юнктури  ринку, як правило не співпадає з ринковою вартістю. В результаті виникає завдання  проведення коректування балансу підприємства. Для цього проводиться оцінка ринкової вартості кожного активу балансу окремо, потім визначається поточна вартість зобов’язань і в кінці від суми активів ринкової вартості  віднімається сума зобов’язань.