Міжнародне Економічне Право питання до іспиту

Такі норми як правило виникають  і розвиваються в процесі тривалої практики. Принципи міжнародного права  є узагальненими правилами поведінки  суб’єктів міжнародного права, які  встановлені на практиці та закріплені договірними або звичаєвими нормами  міжнародного права.

принцип територіальної цілісності держав на міжнародному рівні закріплено лише в звичаєво-правовій формі. Але  фактично можна сказати, що він реалізується через заборону застосування сили або  загрози сили. Застосування цього  принципу передбачає заборону дій, які  порушують національну єдність  і територіальну цілісність, що закріплено в Декларації про принципи міжнародного права 1970 р.; повагу територіальної цілісності держав та заборону окупації, що закріплено в Заключному акті НБСЄ.

Окремо слід відзначити, що цей принцип також створює  обов’язок держав використовувати  свої території таким чином, щоб  це не завдавало шкоди території  інших держав, що особливо важливо  при постійно зростаючих випадках транскордонного  забруднення.

У загальних рисах принцип  рівноправ’я і права народів  розпоряджатися власною долею сформульовано  в Статуті ООН. Але фактично до прийняття Пакту про громадянські та політичні права і Пакту  про економічні, соціальні та культурні  права цей принцип діяв лише в  формі звичаю. З посиленням процесів деколонізації принцип рівноправ’я  і права народів розпоряджатися власною долею набув юридичного закріплення. Так, у Заключному акті НБСЄ 1975 р. визначено, що всі народи мають право в умовах свободи  визначати свій внутрішній і зовнішній  політичний статус і здійснювати  свій політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток, як вони бажають.

Принцип передбачає, що суб’єкти міжнародного права мають такі права  і обов’язки: поважати рівність народів  і націй, поважати право народів  і націй самостійно розпоряджатись власною долею, право жити в умовах свободи та самостійно здійснювати  політичний, економічний, соціальний і  культурний розвиток, право вільно розпоряджатися своїми природними багатствами.

З найдавніших часів принцип  добросовісного виконання міжнародних  зобов’язань дійшов до нас у вигляді  звичаєвої норми — pacta sunt servanda, що означає «договори повинні виконуватись». На сучасному етапі розвитку міжнародного права цей принцип закріплено в Статуті ООН, Конвенції про  право міжнародних договорів  та інших міжнародно-правових документах. Причому цей принцип рівною мірою  стосується зобов’язань, які випливають з писаних норм і норм-звичаїв.

Обов’язки держав за цим  принципом полягають у визнанні примату міжнародного права над  національним та вирішенні спорів, які виникають у процесі реалізації міжнародних договорів, мирними  засобами. Саме реалізація на практиці цього принципу є запорукою стабільності світового правопорядку.

Принцип недискримінації. В його основі лежить надання державою на підставах  взаємності іншій державі загальних  умов, рівних (не гірших), ніж ті, що надаються  будь-якій третій державі. Цей принцип  не стосується надання на законних підставах пільг і преференцій  в міжнародній торгівлі. Призначення  цього принципу — не погіршувати  для держави-партнера загальних  умов, що діють щодо всіх інших держав. Принцип недискримінації спочатку склався як звичаєва норма, як наслідок принципу суверенної рівності держав. Згодом він отримав підтвердження  в документах ООН, ОБСЄ і численних  міжнародних договорах.

Загальні принципи відомі ще як "когентні". їх походження є звичаєво-правовим і згодом фіксується в договірному  порядку. Спеціальні ж принципи мають  конвенційний характер, їх дієвість базується  на включенні до відповідних міжнародних  договорів.

9. Закріплення принципів міжнародного економічного права у документах міжнародних організацій

Зміст цих принципів, в основному  закріплений у Декларації про  принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва держав відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй 24 червня 1970 р.

Принцип мирного співіснування  знайшов своє втілення у багатьох міжнародно-правових актах, які регулюють  відносини між окремими країнами світу. Він міцно вкоренився в  політичній і правовій термінології ООН, у ряді резолюцій її Генеральної  Асамблеї, в інших міжнародно-правових документах. Так, в уже згадуваній Хартії економічних прав і обов’язків держав, прийнятій Генеральною Асамблеєю  ООН у 1974 р. (далі — Хартія 1974 р.), передбачені  суверенне право кожної держави  на вільний вибір соціально-економічної  системи (ст. 1), заборона дискримінації  держав у міжнародній торгівлі за ознаками належності до певної соціально-економічної  системи (ст. 4). А в ст. 26 Хартії 1974 р. міститься норма, відповідно до якої усі держави «зобов’язані співіснувати в умовах терпимості одна до одної і жити в мирі, незалежно від розбіжностей у політичних, соціальних і культурних системах, повинні сприяти торгівлі між державами з різними економічними і соціальними системами».

Принцип мирного співіснування  знайшов своє закріплення також  у положеннях Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва  в Європі, інших міжнародно-правових актах.

Принцип взаємної вигоди закріплений  у багатьох міжнародно-правових актах: Принципах міжнародних торговельних відносин і торговельної політики, які сприяють розвитку, прийнятих  на І Конференції з торгівлі і розвитку в 1964 р., Декларації про встановлення нового міжнародного економічного порядку, прийнятій на VI спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р., Хартії економічних прав та обов’язків держав, Заключному акті загальноєвропейської наради.

Такого роду норми та принципи можуть міститися не лише в міжнародних  економічних договорах, а й у  загальнополітичних міжнародних договорах, які одночасно слід розглядати і  як джерела міжнародного права в  цілому. Так, у Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва  в Європі, підписаному 1 серпня 1975 р. в Гельсінкі 33 державами Європи, а також США і Канадою, закріплені не лише основні принципи відносин між державами, а й норми-рекомендації щодо розвитку міжнародного економічного, промислового, науково-технічного співробітництва.

Принципи МЕВ 1964: усі відносини  будуються на пр..рівності, поваги до суверенітету; запроваджено принцип  найбільшого сприяння у всіх питаннях торгівлі; відміна преференцій якими  користуються розвинені країни та в  країнах, що розвиваються; стабілізація ринку сировини шляхом укладення  стабілізаційних угод;покращення товарн.структури  країн що розвиваються шляхом збільшення еквівалентної кількості готових  виробів та полу фабрикатів.

Декларація про становлення  МЕП 1974+програма дій. Концепція права  на розвиток: право та обов’язок  усіх держав співпрацювати з метою  розвитку, право держав що розвиваються на отримання пільгових , преференційних режимів у різних сферах міжнар.співпраці.

Хартія економічних прав та обов’язків 1974 – дискусія щодо форми її закріплення. Набір принципів досить широкий. Він свідчить про різнобічні й  багатопланові зусилля світового  товариства, а також про нечітку  структуру Хартії. У ній багато повторів і паралелізмів, тому що до укладання Хартії 1974 р. було залучено тисячі фахівців і політиків усього світу.

Наведені в Хартії принципи стосуються переважно загальних принципів  міжнародного публічного права. У розд. І "Основи міжнародних економічних  відносин" Хартії економічних прав і обов'язків держав (далі — Хартія) від 12 грудня 1974 р. зазначається, що економічні, а також політичні й інші відносини між державами регулюватимуться, зокрема, такими принципами:суверенітет, територіальна цілісність та політична незалежністьдержав;суверенна рівність усіх держав;ненапад;невтручання;взаємна і рівна вигода;мирне співіснування;рівноправність і самовизначення народів;мирне регулювання спорів;усунення несправедливостей, що виникають через застосування сили, які позбавляють націю природних засобів, необхіднихдля її нормального розвитку;сумлінне виконання міжнародних зобов'язань;повага прав людини та основних свобод;відсутність потягу до гегемонії та сфер впливу;сприяння міжнародній соціальній справедливості;міжнародне співробітництво з метою розвитку;вільний доступ до моря та з нього для країн, що не мають виходу до моря, у межах зазначених принципів.

Сеульська декларація про принципи НМЕП 1984- прийнята асоціацією МП: правило  застосування МП в МЕВ; пр..рівності, солідарності та сприяння розвитку; обов’язок  співпрацювати; суверенітет держави  над природними ресурсами та економіч. діяльністю.;право на розвиток; пр.. загальної спадщини людства; пр..рівності і недопущення дискримінації; рівноправна  участь країн що розвиваються в МЕВ.

10. Юридичний зміст спеціального принципу міжнародного економічного права: невживання економічної сили.

випливає з загального принципу співробітництва держав і принципу їх рівноправ’я. Як свідчить практика МЕВ, найбільшу ефективність вони мають  у тому разі, коли будуються на основі юридичної рівності держав як суб’єктів  МЕП, недопущення їх економічної  дискримінації. Цей принцип є  загальновідомою правовою нормою, і, як правило, не вимагає свого обов’язкового  закріплення у договірних зобов’язаннях.  Відповідно до нього кожна держава має право вимагати надавати їй рівні умови у МЕВ, як і вона ін. державам. Це не означає, що повністю виключається можливість введення державою обмежувальних заходів у МЕВ. З тих чи ін. причин вони можуть вводитись, Але за однієї умови: такі обмеження мають стосуватися всіх держав. Якщо дана умова не виконується, то це слід вважати порушенням принципу юридичної рівності і недопущення економічної дискримінації

Принцип незастосування сили в міжнародному економічному праві передбачає заборону застосування сили чи погрози силою  як засіб урегулювання економічних  спорів чи питань, які можуть викликати  економічні спори у відносинах між державами. Знаходить своє вираження у створенні механізмів урегулювання економічних спорів у міжнародних договорах та в рамках МО (СОТ, ЄС).

Така погроза або застосування сили є порушенням норм МП і Статуту  ООН. Вони не повинні застососуватися  як засоби регулювання міжнародних  питань. Агрессивна війна є злочином протии миру, яка тягне за собою  візповідальність за МП. Відповідно до цілей і принципів ООН держави  зобов»язанні утриматися від пропаганди агресивних війн. Кожна держава повинна  утриматися від організації підбурюванння, надання допомоги або участі в  актах громадянської війни або  в терористичних актах в ін. державі. Територія держави не повинна  бути об»єктом війсьвової окупації як результату застосування сили в порушення  положень Статуту ООН. Вона не повинна  бути об»єктом придбання ін. держави  в результаті погрози силою або  її застосування. Це не може визнаватися  законним. Усі держави повинні  на основі загальновизнаним принципів  і норм МП добросовісно виконувати свої обов»язки стосовно підтримання  міднародного миру і безпеки і  прагнути до підвищення ефективності системи безпеки на основі Статуту  ООН.

11. Юридичний зміст спеціального принципу міжнародного економічного права: економічної недискримінації.

Принцип юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації країн випливає з загального принципу співробітництва держав і принципу їх рівноправ’я. Як свідчить практика МЕВ, найбільшу ефективність вони мають у тому разі, коли будуються на основі юридичної рівності держав як суб’єктів МЕП, недопущення їх економічної дискримінації. Цей принцип є загальновідомою правовою нормою, і, як правило, не вимагає свого обов’язкового закріплення у договірних зобов’язаннях.  Відповідно до нього кожна держава має право вимагати надавати їй рівні умови у МЕВ, як і вона ін. державам. Це не означає, що повністю виключається можливість введення державою обмежувальних заходів у МЕВ. З тих чи ін. причин вони можуть вводитись, Але за однієї умови: такі обмеження мають стосуватися всіх держав. Якщо дана умова не виконується, то це слід вважати порушенням принципу юридичної рівності і недопущення економічної дискримінації.

Принцип недискримінації в міжнародному економічному праві передбачає обов'язок для держав не погіршувати (тобто  не створювати гірших умов для громадян та інших суб'єктів національного  права конкретної держави) відповідний  режим економічної діяльності. Наприклад , держава з метою захисту інтересів  національного товаровиробника  може збільшувати ввізне мито на певний товар взагалі, а не на товар походженням  із якоїсь конкретної країни. Тобто  не є дискримінацією дії із захисту  внутрішнього ринку, якщо вони застосовуються до всіх держав однаковою мірою. Крім того, не є дискримінацією захисні  заходи (обмеження та заборона імпорту) стосовно конкретної держави, якщо вони вводяться з метою захисту  публічного порядку держави, зокрема  життя і здоров'я її громадян. Прикладом було запровадження Україною заборони ввезення яловичини із Великої  Британії внаслідок спалаху там  захворювання, відомого як "коров'ячий сказ".

12. Юридичний зміст спеціального принципу міжнародного економічного права: невід’ємного суверенітету держави над своїми природними ресурсами та економічною діяльністю.

принцип суверенітету держав над їх багатствами і природними ресурсами  передбачає вільну реалізацію кожною державою суверенітету над своїми природними багатствами та контроль за економічною  діяльністю в рамках своєї державної  території. Хоча сучасне міжнародне право вже не вважає суверенітет, зокрема в міжнародних економічних  відносинах, як нічим не обмежуване абсолютне право.