Міжнародне Економічне Право питання до іспиту

4)рівноправності і самовизначення народів – самовизначення означає право народів обирати такий шлях розвитку, що відповідає їх історичним, географічним, к-ним, релігійним… традиціям й уявленням.

Принцип рівноправ’я і самовизначення народу закріплений у Статуті ООН, і його зміст зводиться до того, що всі народи мають право вільно визначати без втручання ззовні свій політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток, а кожна держава зобов’язана поважати це право. Кожна держава зобов’язана сприяти за допомогою спільних і самостійних дій здійсненню цього принципу відповідно до положень Статуту ООН, щоб сприяти дружнім відносинам і співробітництву між державами, покласти край колоніалізму, проявляти при цьому повагу до заінтересованих народів. Створення суверенної, незалежної держави, вільне приєднання до незалежної держави або об’єднання з нею, або встановлення будь-якого ін. політичного статусу, визначеного народом, є способом здійснення ним права на самовизначення. Кожна держава зобов»язана утримуватися від будь-яких насильницьких дій, що позбавляють народи їх права на самовизначення, свободу і незалежність.

Заключний акт НБСЄ 1975 р доповнив наведений перелік ще 3-ма принципами:

5.Пр-п співроб-цтва держав є основою побудови і розвитку м/н відносин у різних сферах і галузях. Згідно з Декларацією 1970 р., держави зобов’язані співробітничати одна з одною, незалежно від відмінностей їхніх політ, економ і соц систем, у різних галузях м/н відносин з метою підтримання м/н миру, безпеки і сприяння м/н економ стабільності та прогресу, заг добробуту народів.

Пр-п співроб-тва держав є основою  побудови і розвитку м/н відносин у різних сферах і галузях. Цьому  пр-пу присвячений спец розділ Декларації 1970 р., де сказано, що держави зобов’язані  співробітничати одна з одною, незалежно  від відмінностей їхніх політ, економ і соц систем, у різних галузях  м/н відносин.

Визначено також основні напрямки співробітництва: підтримка миру і  безпеки, повага до прав людини, здійснення м/н відн в екон, соу, культ, техніч, торговій сферах у відповідності  до принципів суверенної рівності і  невтручання, співробітництво з  ООН і застосування заходів, передбачених її статутом, сприяння економ зростанню  в усьому світі, особливо в країнах, що розвив. Зрозуміло, що конкретні  форми спів роб-ва й його обсяг  залежить від самих ДД. Однак аналіз політико-правових док-в показує  намагання ДД надати принципу співробітництва  універсальний х-р.

6.Пр-п невтручання є дещо похідним стосовно пр-пу суверенної рівності держав. Статут 00Н забороняє втручання у справи, які стосуються внутр компетенції будь-якої держави, навіть 00Н.

Принцип невтручання має дещо похідний характер стосовно таких принципів як повага суверенітету і суверенної рівності держав. Статут ООН забороняє втручання у справи, які стосуються внутрішньої компетенції будь-якої держави, навіть ООН. Дотримання зазначеного принципу виключає можливість використання тиску, економічних санкцій, введення ембарго і ін. обмежень стосовно тієї чи ін. держави. Про цей принцип наголошується в Декларації про принципи МП 1970, конституції багатьох країн. Цей міжнародно-правовий принцип нерідко порушується з боку окремих держав.

7.Пр-п сумлінного виконання м/н зобов’язань – означає повагу до м/н зобов’язань, що є передумовою їх належного виконання. Цей пр-п знайшов чітке закріплення у Заключному Акті загальноєвропейської наради.

Принцип сумлінного виконання міжнародного зобов’язання ще іноді розглядають як принцип поваги міжнародних зобов’язань. Адже якщо не буде поваги до існуючих міжнародних зобов’язань, тому мало надії на їх належне виконання. Цей принцип знайшов чітке закріплення у Заключному акті загальноєвропейської наради – Держави-учасниці сумлінно виконуватимуть свої зобов’язання з МП, як ті зобов’язанна, що випливають з загальновизнаних принципів і норм МП, так і зобов’язання, що випливають з відповідних МП договорів або ін. угод, учасниками ких вони є. Значення цього принципу зростає і у зв’язку з Тим, що в міжнародних відносинах практично відсутні органи, які б вживали заходи щодо примусового виконання міжнародних зобов’язань. Сумлінне ставлення тієї чи ін. держави до виконання своїх зобов’язань, особливо у МЕВ, відіграє вирішальну роль під час укладання довгострокових договорів і угод.

8.Пр-п взаємної вигоди – один із найбільш застосованих у МЕВ принципів м/н права. Тісно пов’язаний з принципом суверенної рівності держав (в Хартії 1974 р. ці пр-пи розглядаються як такі, що взаємно доповнюють один одного). Лише в межах рівності можна врахувати взаємні інтереси, досягти обопільної вигоди. Недодержання цього пр-пу спричиняє неоколоніалізм, дискримінацію, нерівноправність і нееквів-сть обміну, врешті-решт, призводить до політ і економ залежності.

Принцип взаємної вигоди – один з загальновизнаних принципів МП, яким найчастіше керуються у МЕВ. Цей принцип тісно пов’язаний з принципом суверенної рівності держав. Адже лише в межах рівності можна врахувати взаємні інтереси, досягти обопільної вигоди. Тому в Хартії 1974 ці принципи розглядаються як такі, що взаємно доповнюють один одного. Встановлення , як виняток, для країн, що розвиваються, певних пільг, РНС, тобто т.зв. преференцій забезпечує фактичні рівність і взаємну вигоду в економічних стосунках між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються. Цей принцип закріплений в багатьох міжнародно-правових актах: Принципах міжнародних торгвельних відносин і торговельної політики, які сприяють розвитку; Декларації про встановлення нового міжнародного економічного порядку; Хартії економічних прав і обов»язків; Заключному акті загальноєвропейської наради.

9.розгляду міжнародних спорів мирними засобами – зобов’язує держави вирішувати всі свої міжнародні спори з ін. державами у такий спосіб, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир, безпеку і справедливість. Держави повинні прагнути до швидшого і справедливого розв’язання своїх міжнародних спорів, з допомогою переговорів, обстежень, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів або ін. мирними засобами на свій вибір.

Принцип розгляду міжнародних спорів мирними засобами зобов’язує держави вирішувати всі свої міжнародні спори з ін. державами у такий спосіб, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир, безпеку і справедливість. Держави повинні прагнути до швидшого і справедливого розв’язання своїх міжнародних спорів, з допомогою переговорів, обстежень, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів або ін. мирними засобами на свій вибір. Держави повинні узгодити такі мирні засоби, які відповідали б обставинам і характеру спору. Вони повинні утримуватися від будь-яких дій, які можуть погіршити становище настільки, що буде створена загрозу підтриманню міжнародного миру і безпеки. Мирні спори розв’язуються на основі суверенної рівності держав і відповідно до принципів свободи вибору засобів мирного розв’язання спорів.

7. Загальна характеристика спеціальних принципів міжнародного економічного права.

Спец пр-пи МЕП мають конвенційний характер (є наслідком мовчазного договору), а їх дієвість залежить від  включення їх до відвовід. м/н договорів. До спец пр-пів відносять такі:

1.Пр-п розвитку м/н екон і наук.-техн. відн між державами. Закріплений у Статуті 00Н, у багатьох резолюціях Генеральної Асамблеї 00Н, ЮНКТАД та ін. З цих м/н-правових документів випливає, що одним із важливих завдань держав-членів 00Н є розвиток м/н економ і, особливо, торгових відн, усунення штучних перепон у цій справі. 2.Пр-п юрид рівності і недопустимості економ дискримінації держав – є загальновідомою правовою нормою і, як правило, не вимагає свого обов’язкового закріплення у договірних зобов’язаннях. Означає, що кожна держава має право вимагати надавати їй такі ж умови у МЕВ, що вона надає іншим державам. 3.Пр-п свободи вибору форми організації зовн.-екон. зв’язків надає можливість вільного вибору певних форм співроб-цтва у ЗЕВ. Цей пр-п закріплений у Хартії 1974 р. 4.Пр-п невід’ємного суверенітету держав над їх прир та інш рес-ми, а також над їх економ діяльністю, включаючи право на володіння, використання і експлуатацію. 5.Пр-п найб сприяння (коли він включається до м/н договору) зобов’язує кожну сторону (державу) надати другій стороні (державі) такий режим у тій чи іншій галузі співробітництва (пільги, привілеї, переваги тощо), який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні (державі). 6.Пр-п нац режиму означає, що в кожній державі-суб’єкті МЕВ юрид і фіз особам іншої держави надаються такі ж права і вони мають такі ж обов’язки, що і юрид та фіз особи першої держави, т.б. іноз суб’єкти прирівнюються у своєму правовому статусі до власних нац суб’єктів.

Принцип розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами – один з основних у системі спеціальних принципів. Він закріплений у Статуті ООН, багатьох резолюціях Ген. Асамблеї ООН, КТР та ін. Зміст принципу: 1) усі держави повинні співробітничати у справі сприяння більш раціональним і справедливим МЕВ; 2) кожна держава має право брати участь у міжнародній торгівлі та в ін. формах економічного співробітництва, незалежно від відмінностей у політичних, економічних та соціальних системах; 3) усі держави зобов’язані співробітничати в економічній, соціальній, культурній, науковій і технічній галузях з метою сприяння економічному і соціальному прогресу; 4) кожна держава має будувати свої економічні відносини з урахуванням інтересів ін. країн; 5) міжнародне співробітництво з метою розвитку – єдина мета і загальний обов’язок всіх держав; 6) усі держави повинні співробітничати у коректуванні цін на товари, що експортуються до країн, які розвиваються, стосовно цін на імпортовані ними товари; 7) усі держави повинні сприяти збалансованому розвитку світової економіки, враховуючи ту обставину, що добробут розвинутих країн і країн, які розвиваються, тісно взаємопов’язані і що розквіт міжнародного співробітництва в цілому залежить від розквіту його складових. Дотримання цього принципу – умова стабільності міжнародних економічних зв’язків.

Принцип юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації країн випливає з загального принципу співробітництва держав і принципу їх рівноправ’я. Як свідчить практика МЕВ, найбільшу ефективність вони мають у тому разі, коли будуються на основі юридичної рівності держав як суб’єктів МЕП, недопущення їх економічної дискримінації. Цей принцип є загальновідомою правовою нормою, і, як правило, не вимагає свого обов’язкового закріплення у договірних зобов’язаннях.  Відповідно до нього кожна держава має право вимагати надавати їй рівні умови у МЕВ, як і вона ін. державам. Це не означає, що повністю виключається можливість введення державою обмежувальних заходів у МЕВ. З тих чи ін. причин вони можуть вводитись, Але за однієї умови: такі обмеження мають стосуватися всіх держав. Якщо дана умова не виконується, то це слід вважати порушенням принципу юридичної рівності і недопущення економічної дискримінації.

Принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв’язків надає можливість вільного вибору певних форм співробітництва у зовнішньоекономічних відносинах. У багатьох колишніх соціалістичних країнах ЗЕД здійснювалася здебільшого на основі державної монополії, відповідно до чого держави зосереджували у своїх руках зовнішньоекономічну торгівлю та ін. види ЗЕД. У державах, які утворилися після розпаду СРСР, ЗЕД базується базується на основі її державного регулювання. Це видно, наприклад, із ЗУ ’’Про ЗЕД’’. Відповідно до ньоого суть принципу свободи ЗЕД є право суб’єктів ЗЕД добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки, здійснювати її у будь-яких формах, які не заборонені чиним законодавством, виключному праві власності суб’єктів ЗЕД на всі одержані ними результати. Принцип свободи вибору форми організації ЗЕД полягає також і в тому, що кожна держава має право встановлювати свободу торгівлі, тобто свободу ввезення і вивезення товарів без будь-якого регулювання її з боку держави.

Принцип невід’ємного суверенітету держав над їх природними та ін. ресурсами, а також над їх економічною діяльністю випливає з загального принципу державного суверенітету. Юридичне закріплення цей принцип знайшов у Декларації 1974 (передбачено право країн, що розвиваються, або тих, які перебувають під колоніальним і расовим пануванням, іноземною окупацією, на своє звільнення і відновлення контролю над власними природними ресурсами і економічною діяльністю) і Хартії 1974 (кожна держава може і повинна вільно здійснювати повний постійний суверенітет над усіма своїми багатствами, природними ресурсами і економічною діяльністю, включаючи право на володіння, викоритсання та експлуатацію).

Відповідно до принципу найбільшого сприяння (коли він включається до міжнародного договору) кожна сторона (держава) зобов’язується надати другій стороні такий режим у тій чи ін. галузі співробітництва (пільги, превілеї, переваги), який вона надасть в майбутньому будь-якій третій стороні. Дотримання цього принципу дає можливість ставити в однакові умови держави та ін. суб’єктів МЕВ. Цей принцип знайшов своє закріплення в Принципах 1964 і Хартії 1974. міжнародна торгівля повинна бути взаємовигідною і здійснюватися на основі РНС; у межах торгівлі не повинні застосовуватися дії, які завдають шкоди торговельним інтересам ін. країн.

Принцип національного режиму вказує на те, що у кожній державі, яка виступає суб’єктом МЕВ, юридичним і фізичним особам ін. держави надаються такі самі права і вони мають такі самі обов’язки, що і юридичні і фізичні особи першої держави, тобто іноземні суб’єкти прирівнюються у своєму правовому статусі до власних національних суб’єктів.

8. Звичайно-правове закріплення принципів міжнародного економічного права.

Висловлюються думки як на користь  визнання великої ролі міжнародного звичаю в цій галузі (Д. Ватте, Дж. Бакчус, Д. Джексон, Б. Стерн, 1.1. Лукашук, В. М. Шумілов), так і такі, що заперечують  цю роль (Я. Броунлі, П. Маланчук, Д. Карро, П. Жюйар, Г. М. Вельямінов). Але МЕП  як частина міжнародного публічного права не може обійтися без звернення  до звичаєвих норм. Основне значення в регулюванні світової економіки  належить основним принципам міжнародного права, які мають звичаєво-правову  природу. Це, зокрема, підкреслюється в  розділі І Хартії економічних  прав і обов'язків держав від 12 грудня 1974 р. Крім того, складність й специфіка  регульованих відносин вимагають міжгалузевого  підходу. Іншими словами, для ефективного  регулювання світогосподарських відносин також необхідно звертатися до міжнародних  звичаїв міжнародного морського, міжнародного повітряного и інших галузей  сучасного міжнародного права. Дж. Бакчус, голова Органу з апеляцій Світової Організації Торгівлі, підкреслює, що «правила СОТ з вирішення спорів не можуть розглядатися як «клінічно  ізольовані» від іншого міжнародного права» . Професор Гарвардського університету Д. Вагтс саме міжнародне звичаєве право  кладе в основу сучасного транснаціонального бізнес-права. При цьому на конкретних прикладах він показує важливість звичаїв міжнародного публічного права  не тільки для регулювання міждержавних економічних відносин, але і для  взаємодії підприємців різних держав.