Мотивація та оплата праці

Відрядна форма оплати праці ефективна, якщо дотримуються такі умови:

— використовується науково обґрунтоване нормування праці, що дозволяє встановити технічно обґрунтовані норми виробітку або норми часу;

— здійснюється правильна тарифікація робіт відповідно з вимогами тарифно-кваліфікаційних довідників;    

— добре поставлений облік продукції, що випускається;

— здійснюється контроль за якістю виконуваних робіт;

— забезпечується раціональна організація праці, що сприяє ліквідації втрат робочого часу з організаційно-технічних причин.

Основою відрядної оплати праці є норми виробітку (часу) і тарифні ставки.

Відрядна форма оплати праці має такі системи:

— пряма відрядна;

— відрядно-преміальна;

— відрядно-прогресивна;

— непряма-відрядна;

— акордна.

При прямій відрядній системі робітник за кожну одиницю виробу одержує оплату рівну відрядній розцінці, незалежно від того виконана чи перевиконана норма виробітку.

де    Зп.відр — загальний відрядний заробіток робітника;

Рвід — відрядна розцінка;

q — виробіток за платіжний період, шт.

Відрядна розцінка представляє собою розмір оплати за виготовлення одиниці продукції (виробу, частини виробу) або за виконання певного обсягу робіт і розраховується двома способами.

1. Якщо на виробничих дільницях встановлюється робітником норма виробітку, тоді відрядна розцінка визначається діленням тарифної ставки відповідного розряду роботи на норму виробітку за формулою:

де    Рвід — відрядна розцінка за одиницю виконаної роботи, грн.;

Тcm — денна тарифна ставка робітника-відрядника, що відповідає розряду роботи, грн.;

Нвир   — змінна норма виробітку.            

У випадку коли використовуються норми часу (переважно в індивідуальному і дрібносерійному виробництвах) відрядна розцінка обчислюється множенням тарифної ставки відповідного розряду роботи на норму часу, за формулою:

де   Тcm — годинна тарифна ставка робітника відрядника, що відповідає розряду роботи;

Нq — норма часу на одиницю виконуваних робіт, год. (хв.).

Відрядно-преміальна система стимулює виконання кількісних і якісних показників, при якій заробітна плата визначається за формулою:

де    3відр— заробіток працівника за відрядними розцінками, грн.;

П1, П2 — відсоток премій за виконання плану і технічнообгрунтованих норм і за кожний відсоток перевиконання плану або норм;

Пnn — відсоток перевиконання плану виробництва або норм.

Відрядно-прогресивна система оплати праці передбачає прогресивне збільшення розцінок у залежності від виконання норм виробітку і використовується на роботах від яких залежить виконання плану цеху або підприємства, а також у тих випадках, коли необхідно збільшити випуск продукції без впровадження додаткового устаткування і без збільшення кількості робітників, тобто у випадках, коли дана операція виконується на робочому місці, яка є "вузьким місцем". За вихідну норму (базу) приймають кількість виробів або відсоток виконання норм за останні три місяці. Проте ця вихідна база не може бути нижчою від діючих норм виробітку. Шкали підвищення відрядних розцінок бувають ' одноступінчаті і двоступінчасті. За одноступінчастої шкали у разі перевиконання вихідної норми, відрядна розцінка збільшується на 50%, тобто коефіцієнт збільшення дорівнює 0,5, за двоступінчастої шкали за перевиконання вихідної норми від 1 до 10% відрядна розцінка збільшується, наприклад, на 50%, більше 10% — на 75 або 100%. [7]

Загальну суму заробітної плати робітника за відрядно-прогресивною системою оплати праці розраховують за формулою:

де  3в.прог   — заробітна плата за відрядно-прогресивною системою

оплати праці;

3від — заробітна плата за відрядними розцінками;

Нвир.ф — фактичне виконання норм виробітку, %;

Нвир.б — рівень виконання норм виробітку, прийнятий за базу, %;

Кр — коефіцієнт збільшення прямої відрядної розцінки за шкалою прогресивних доплат.

Непряма відрядна система оплати праці використовується для допоміжних робітників або підсобників зайнятих обслуговуванням основних робітників, їх заробітна плата залежить від результатів праці робітників, яких вони обслуговують. За цією системою можуть оплачуватися нападники устаткування механозаготівельних цехів, коректувальники (вантажники), які зайняті міжцеховим і внутріцеховим транспортуванням деталей, заготовок, матеріалів.

Заробітну плату за цією системою можна розрахувати двома способами:

1. за формулою:

де    3 — заробітна плата робітника за непрямою відрядною системою, грн.;

Т cm — годинна тарифна ставка робітника, грн.;

Ф — фактично відпрацьований час робітником за розрахунковий період, год.;

П п.в. — середній відсоток виконання норм виробітку всіма обслуговуючими робітниками;

 

2. за формулою:

де    Р н.в. — непряма відрядна розцінка;

Ф — кількість відпрацьованих годин обслуговуючими робітниками.

Акордна система оплати праці передбачає встановлення відрядної розцінки відразу на весь комплекс робіт виходячи з діючих норм виробітку і відрядних розцінок. Найчастіше акордна система оплати праці використовується, наприклад: у галузях промисловості з тривалим виробничим циклом (суднобудування, важке машинобудування); для оплати праці робітникові у разі виконання ними робіт у стислі строки (ремонт великих агрегатів — мартенівських або цементних печей; вантажно-розвантажувальних робіт; будівельних робіт).

Часом, коли виникає необхідність скорочення термінів виконання робіт, використовують акордно-преміальну систему, яка передбачає виплату премії при достроковому виконанні роботи. Розмір премії зростає в міру скорочення терміну виконання роботи.

Погодинна форма оплати праці — це оплата праці залежно від кваліфікації працівника, яка проводиться за годинними (денними) тарифними ставками, із застосуванням нормативних завдань, чи місячними окладами за фактично відпрацьований час.

Погодинну форму оплати праці доцільно застосовувати:

1. За умови, коли у робітника  відсутня реальна можливість  для збільшення випуску продукції (наприклад, конвеєрне і апаратурне виробництво);

2. За відсутності кількісних  показників виробітку продукції;

3. Коли організований строгий  контроль і ведеться облік  фактично відпрацьованого часу;

4. За правильного використання робітників відповідно з їх кваліфікацією і розрядом виконуваної роботи.

На сучасних підприємствах праця робітників з погодинною оплатою має нормуватися і оцінюватися на основі показників, які враховують результати їхньої праці.

Такими показниками можуть бути:

1. Нормовані (виробничі) завдання, які  визначають кожному погодиннику  обсяг роботи за зміну, тиждень  або місяць;

2. Планові норми або завдання  щодо випуску продукції бригадою, дільницею, цехом;

3. Норми праці, які можуть бути  установлені як ступінь виконання технологічних параметрів, режимів, норм витрат сировини, матеріалів. Погодинна форма оплати праці має такі системи:

1. Проста погодинна;

2. Погодинно-преміальна;

3. Система посадових окладів.

При простій погодинній системі заробітна плата розраховується за формулою:

де   3n.n — проста погодинна місячна заробітна плата, грн./міс.;

Тcm — годинна тарифна ставка за розрядом робітника, грн.;

Т ф — фактично відпрацьований за місяць час.

Для оплати праці допоміжних робітників, керівників, спеціалістів і службовців використовують систему посадових окладів згідно якої кожній посаді відповідає оклад встановлений з врахуванням стажу і якості роботи спеціалістів.

На багатьох підприємствах застосовується погодинно-преміальна система з використанням нормованого завдання, яка поєднує позитивні елементи відрядної і погодинної форм заробітної плати. Нормоване завдання встановлюється виходячи з максимального використання виробничих потужностей і виражається у нормо-год. або кількості одиниць продукції за певний період часу (зміну, тиждень, добу).

Нормоване завдання — це встановлений обсяг роботи, який працівник або група працівників (наприклад, бригада) повинні виконати за робочу зміну, робочий місяць (відповідне змінне та місячне нормоване завдання) або за іншу одиницю робочого часу погодинно оплачуваних роботах.

У разі застосування цієї системи, до кожного робітника доводиться конкретне змінне або місячне завдання (шт., нормо-год., грн.) і результати враховуються під час нарахування премії за даний період. Застосування цієї системи супроводжується посиленням нормування праці, впровадженням технічно-обгрунтованих норм і нормативів чисельності.

 

2.4. Оплата праці у  виробничих бригадах

Бригадна форма організації праці використовується у тих випадках, коли для виконання робіт необхідні спільні зусилля групи робітників з метою створення колективної зацікавленості в кінцевих результатах роботи. Суть її заключається в тому, що спочатку за результатами роботи бригаді нараховують колективний заробіток, який потім розподіляють між робітниками в залежності від їх індивідуального трудового внеску. В цих умовах колектив бригади зацікавлений повністю оцінити результати праці кожного члена, так як результати роботи бригади залежать від роботи всіх її членів. Праця в бригадах .може оплачуватися із застосуванням як відрядної, так і погодинної форм оплати праці. [9]

Погодинну бригадну оплату праці застосовують при обслуговуванні спеціалізованими або комплексними бригадами конвеєрних і потокових ліній, коли випуск продукції регламентується рухом конвеєра, а важливе завдання кожного робітника — своєчасне і якісне виконання операції.

При погодинній оплаті праці бригаді можуть встановлювати нормовані завдання (норми обслуговування, нормативи чисельності) з преміюванням за якісне і своєчасне їх виконання.

В склад колективного заробітку бригади при погодинній оплаті праці включають:

— погодинну оплату за тарифними ставками (окладами) з врахуванням відпрацьованого часу;

— премію за основні результати виробничої діяльності;

— доплати за суміщення професії і виконання установленого обсягу робіт з меншою чисельністю;

— доплати за тимчасове виконання, крім своєї роботи, обов'язків відсутніх робітників (з причини відпустки, відрядження, хвороби, тощо) за умов виконання бригадою установленого їм обсягу робіт та ін.

Найбільш розповсюджена бригадна відрядна система оплати праці, яку застосовують в основному у поєднанні з преміюванням за виконання і перевиконання установлених бригаді кількісних і якісних показників роботи.

У цьому випадку важливе значення має правильний вибір показника оплати праці, виходячи з конкретних умов виробництва, .характеру трудового завдання бригаді стосовно випускаючої продукції.

Показник оплати повинен бути простим для обліку результатів роботи бригади, зрозумілим кожному робітнику і відповідати таким вимогам:

— відображати результат виробничої діяльності бригади і забезпечувати матеріальну зацікавленість всіх робітників бригади в її покращенні;

— найбільш повно враховувати результати роботи бригади за певний час (зміну, добу);

— правильно відображати витрати праці робітників і матеріальних ресурсів на виробництво одиниці продукції.

При організації бригадної оплати праці необхідно правильно встановити, за якими тимчасовими показниками (змінними, добовими, місячними) доцільно оцінювати роботу бригади. При виборі тимчасових показників слід враховувати конкретні умови виробництва. В змінних бригадах виробнича діяльність оцінюється за змінним і місячним показником, тоді як у скрізних бригадах — за добовими і місячними.

При бригадній відрядній оплаті праці, заробітну плату нараховують бригаді в залежності від встановленої відрядної розцінки і фактичної кількості вироблених бригадою одиниць продукції.

де    З від.б — загальний відрядний заробіток бригади, грн.;

 Рб – відрядна розцінка для бригади на виробництво одиниці продукції, грн.;

Об — фактична кількість вироблених бригадою одиниць продукції. Бригадна відрядна розцінка визначається за формулою:

де    Рб — бригадна відрядна розцінка;

Тcm.1,n –  годинні тарифні ставки відповідних розрядів, грн.;

Zn,1 – число робітників відповідних розрядів;

 Тзм— тривалість зміни, год.;

Нвир.б— бригадна норма виробітку.

Індивідуальна відрядна розцінка визначається за формулою:

де    Рі— індивідуальна відрядна розцінка і-го робітника;

Тсmі  — тарифна ставка і-го робітника.

Індивідуальні відрядні розцінки підвищують зацікавленість кожного члена бригади в рості продуктивності праці. Однак застосування відрядних розцінок не сприяє суміщенню професії, взаємозамінності в бригаді і скороченні її чисельності.

Якщо в склад бригади входять робітники-відрядники, робітники-погодинники і спеціалісти, тоді фонд оплати праці такої бригади формують із фонду оплати праці відрядників за відрядними розцінками (індивідуальними або комплексними), погодинників (сума тарифних заробітків), спеціалістів (сума посадових окладів) і бригадних премій, які нараховують за діючим положенням про преміювання.

Не включають у загальний заробіток бригади персональні виплати і доплати за роботу в нічний і понаднормований час; за роботу в святкові дні: за керівництво бригадою; доплати за виконання державних обов'язків; освоєння нової техніки; за виконання особливо важливих завдань, за раціоналізацію і винахідництво та інші заохочувальні виплати, які установлюються кожному окремо; оплата часу відпусток.

 

РОЗДІЛ ІІІ. ДОПЛАТИ ТА НАДБАВКИ ДО ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРЕМІЮВАННЯ ПЕРСОНАЛУ

3.1. Доплати та  надбавки до заробітної плати: сутність і класифікація

Доплати та надбавки є самостійним елементом заробітної плати з погляду її структури. Водночас вони є складовою тарифної системи. Остання в класичному розумінні є інструментом диференціації та регулювання рівня заробітної плати різних груп і категорій працівників залежно від кваліфікаційного рівня, складності виконуваних робіт, їх відповідальності, а також умов та інтенсивності праці, специфічних особливостей підприємства.

З огляду на функціональне призначення доплати та надбавки є тим елементом тарифної системи, за допомогою якого компенсують або винагороджують за суттєві відхилення від умов роботи, які визнаються нормальними й безпосередньо не враховуються в тарифних ставках і посадових окладах.

Перша відмінність доплат і надбавок від тарифу — необов'язковість, оскільки відповідні відхилення можуть бути, а можуть і не бути.

Друга відмінність — рухливість, диференціація залежно від співвідношення фактичних і нормативних умов роботи.