Мотивація та оплата праці

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. [5]

Основними функціями заробітної плати є:

1. Відтворювальна (заробітна плата  забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації та водночас дає змогу застосовувати обґрунтовані норми праці, що гарантують власнику отримання необхідного результату господарської діяльності).

2. Стимульована (зводиться до того, що можливий рівень оплати  праці має спонукати кожного  працівника до найефективніших  дій на своєму робочому місці).

3. Регульована (реалізує загальновживаний  принцип диференціації рівня  заробітної плати за фахом  і кваліфікацією відповідної  категорії персоналу, важливістю  та складністю трудових завдань).

4. Соціальна (спрямована на забезпечення  однакової оплати за І однакову роботу; вона має поєднувати державне і договірне її регулювання, а також реалізовувати принцип соціальної справедливості щодо ,'.' одержання власного доходу).

Державна політика оплати праці реалізується через механізм її регулювання, а саме через встановлення мінімального рівня заробітної плати, рівня оподаткування доходів працівників, міжгалузевих співвідношень в оплаті праці і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях та установах.

Мінімальна заробітна плата — це законодавче встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може | проводитися оплата праці за виконану працівником місячну, денну | годинну норму праці (обсяг робіт).

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, [заохочувальні та компенсаційні виплати.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.

Головною з чільних вимог до організації заробітної плати на підприємстві є забезпечення необхідного підвищення заробітної плати при зниженні її витрат на одиницю продукції, а також гарантованості виплати заробітної плати за рахунок результатів діяльності підприємства.

Згідно із законом України "Про оплату праці" організація оплати праці здійснюється на підставі:

— законодавчих та інших нормативних актів;

— генеральної угоди на державному рівні;

— галузевих, регіональних угод;

— колективних договорів;

— трудових договорів.

Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; власники, об'єднання власників або їхні представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їхні представницькі органи; працівники.

 

2.2. Тарифна система оплата  праці

Під тарифною системою розуміють систему характеристик і показників, на основі яких диференціюється заробітна плата.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.

Тарифна система включає: тарифно-кваліфікаційні довідники; тарифні сітки; тарифні ставки; схеми посадових окладів.

Тарифно-кваліфікаційний довідник — це нормативний документ на основі якого можна встановити, яку кваліфікацію має робітник або до якого розряду слід відносити дану роботу.

З цією метою у тарифно-кваліфікаційному довіднику вказується три розділи: "Характеристика робіт", "Повинен знати", "Приклади робіт".

У розділі "Характеристика робіт" вказано опис основних найбільш типових для даної професії і даного розряду робіт, які повинен вміти виконувати робітник. Опис цих робіт складається з таких основних елементів процесу праці: підготовчих і завершальних операцій; операцій з догляду за устаткуванням і обслуговуванням робочого місця; дій робітника з виконання технологічного процесу і інших функцій.

У розділі "Повинен знати" вказуються необхідні знання про властивості предметів праці, технологічні і конструктивні особливості знарядь праці, послідовність стадій виробничого процесу, ведення технічної і технологічної документації, а також вимоги до спеціальних знань робітника, що обумовлені специфікою і складністю виконуваних робіт.

У розділі "Приклади робіт" міститься перелік робіт, які є найбільш типовими для професії і даного розряду.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики професій робітників розроблені стосовно восьми розрядного групування робіт за складністю , відповідно розподілу праці, досягнення рівня техніки, технологій, організації праці і виробництва.

Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і інших службовців необхідний для встановлення оптимального розподілу праці, визначення обов'язків відповідно з їх спеціальністю і кваліфікацією, а також з врахуванням стажу роботи з даної професії.

Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і інших службовців містить тарифно-кваліфікаційні характеристики, які використовуються при розробці посадових інструкцій з відповідних посад цих категорій персоналу.

Тарифна сітка — сукупність тарифних розрядів та відповідних їм тарифних коефіцієнтів, яку застосовують для диференціації постійної частини оплати праці працівника залежно від складності виконуваної роботи. Тарифний розряд відображає рівень кваліфікації робітника, тобто показника складності роботи, що необхідний для виконання цієї роботи. Величина тарифного коефіцієнта показує у скільки разів рівень оплати праці (робітників) даного розряду перевищує рівень оплати праці (робітників) віднесених до 1 розряду. Тарифний коефіцієнт першого розряду дорівнює одиниці.

Співвідношення тарифних коефіцієнтів крайніх розрядів є діапазоном тарифної сітки.

При допомозі тарифних сіток можна аналізувати відповідність кваліфікації робітників виконувати складну роботу, а також визначати середню тарифну ставку. Для цього розраховують: середні тарифні коефіцієнти робіт і робітників, середні розряди робіт і робітників, середні годинні тарифні ставки оплати праці робітників окремих професій.

Середній тарифний коефіцієнт робіт і робітників можна розрахувати за такими формулами:

де     К сер  –середній тарифний коефіцієнт робітників;

Кі — тарифні коефіцієнти відповідних розрядів робітників;

zі — чисельність робітників відповідних розрядів;

п — число тарифних розрядів робітників.

 

де   К сер  — середній тарифний коефіцієнт робіт;

Кі— тарифні коефіцієнти, відповідно розрядів виконуваної роботи;

Ті — обсяг робіт (нормо-год.) за відповідними розрядами;

т — числа тарифних розрядів робіт.

Середній розряд робітників і робіт розраховується за однаковими

формулами з використанням відповідних середніх тарифних коефіцієнтів.

 

де Рсер    — середній розряд робіт або робітників;

Рб — більший тарифний розряд у діапазоні, в якому знаходиться середній тарифний коефіцієнт;

Рм — менший тарифний розряд у цьому ж діапазоні;

Ксер — середній тарифний коефіцієнт робіт або робітників;

Kб — більший тарифний коефіцієнт в діапазоні, в якому знаходиться середній тарифний коефіцієнт;

Км — менший тарифний коефіцієнт в тому ж діапазоні.

Тарифна ставка — це виражений у грошовій формі розмір оплати пращ робітника за одиницю часу (годину, день, місяць).

Тарифні ставки першого розряду диференціюються за складністю праці, кваліфікацією робітника, за формами оплати праці і умовами праці.

У більшості галузей виділяють три групи умов праці: нормальні, важкі і шкідливі, особливо важкі і особливо шкідливі. Для кожної з цих груп йде дальша диференціація тарифних ставок у залежності від форм ©плати відрядників і погодинників. Для робітників відрядників зайнятих на всіх роботах за винятком верстатних, складальних, оббивних прийнята диференціація умов праці за шкідливість від 4—12%.

Величина тарифних ставок першого розряду не однакова для різних галузей промисловості і при їх встановленні враховується значення галузі, особливості організації і привабливості праці в даній галузі. [10]

Як правило найнижчі тарифні ставки першого розряду в легкій і харчовій промисловості і найвищі у вугільній промисловості.

Тарифні ставки наступних розрядів визначаються множенням тарифної ставки першого розряду на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду.

де    Тn — тарифна ставка даного розряду;

Т1 — тарифна ставка 1-го розряду;

Кn — тарифний коефіцієнт даного розряду.

Розрізняють годинну, денну і місячну тарифні ставки.

Годинна тарифна ставка застосовується в більшості галузей промисловості (машинобудівній, деревообробній, легкій, харчовій та ін.), де завдання робітнику встановлюються у вигляді норм часу на одиницю : виробу або операцію

Денна тарифна ставка розраховується як добуток годинної тарифної ставки на тривалість робочої зміни (годин).

Денна тарифна ставка установлюється в тих галузях, в яких розраховуються змінні норми виробітку (вугільна, металургійна, нафтопереробна та інші).

Місячна тарифна ставка — це величина постійна і від кількості днів у місяці не залежить. Місячна тарифна ставка використовується для певних категорій допоміжних робітників (комірники, ліфтери, водії електровозів, роздавальники інструментів), а також робітників, які зайняті експлуатацією електроенергетичних установок.

Середня тарифна ставка визначається множенням тарифної ставки 1-го розряду на середній тарифний коефіцієнт:

Тcm = T1  *  Ксер

де    Тcm — тарифна ставка 1-го розряду для даної групи робітників (робіт);

Ксер  — середній тарифний коефіцієнт даної групи робітників (робіт). Схеми посадових окладів передбачають групування посад керівників, спеціалістів і інших службовців за рівнем оплати, виходячи із складності виконуваної роботи, її обсягу і умов праці. Вони складаються з переліку посад і розмірів місячних окладів з кожної посади. Розміри окладів за різними групами посад встановлюються диференційовано в залежності від обсягу і складності роботи, ступеню відповідальності, кваліфікації робітника.

Безтарифна система оплати праці

В умовах становлення ринкових відносин на багатьох підприємствах . використовується безтарифна система оплати праці.

Фактична заробітна плата кожного працівника підприємства є часткою у фонді оплати праці всього колективу або колективу окремого підрозділу і залежить від кваліфікаційного рівня працівника {К), коефіцієнта трудової участі (КТУ) і фактичного відпрацьованого часу (Тф).

При використанні безтарифної системи розрахунок заробітної плати проводиться в такій послідовності:

1. Визначається кількість балів (Б), що зароблена кожним і-им працівником (або групою працівників одного рівня).

 

де    Тф — відпрацьована кількість людино-днів працівниками одного рівня або кількість днів, відпрацьована одним робітником.

2. Визначається загальна сума  балів (Бсум), що зароблена всіма працівниками підприємства або підрозділу.

де    т — кількість груп однакових кваліфікаційних рівнів або чисельність працівників.

3. Визначається доля d фонду оплати праці (ФОП), що припадає на один бал.

4. Розраховується заробітна плата  і-го працівника {3і)

Контрактна система оплати праці

Контрактна система оплати праці ґрунтується на заключенні договору між роботодавцем і виконавцем, в якому обумовлюються режим та умови праці, права і обов'язки сторін, рівень оплати праці та інше. За контрактом працівник зобов'язується виконувати роботу визначену цією угодою і правилами внутрішнього розпорядку, а власник підприємства, організації або уповноважений ним орган зобов'язується сплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. [2]

У контракті можуть також визначатися умови підвищення або зниження обумовленого сторонами розміру оплати праці, встановлення доплат і надбавок, премій, винагород за підсумками роботи за рік.

У контракті можуть бути передбачені додаткові пільги, гарантії та компенсації, не встановлені чинним законодавством, за рахунок коштів роботодавця.

Система участі в прибутках

Система участі в прибутках передбачає розподіл певної частини прибутку підприємства між його працівниками. Такий розподіл може проводитись у формі грошових виплат або розповсюдження акцій між працівниками підприємства. Впровадження такої системи викликане тим, що існуючі системи оплати праці не викликають у працівників реальної зацікавленості у значних загальних результатах роботи підприємства.

Виплати з прибутків залежать від рівня витрат на виробництво, цін, фінансового стану підприємства, їх розміри визначаються окремою угодою між відповідними сторонами (при. укладанні тарифних угод).

Таким чином система участі в прибутках — заохочувальна система спрямована на зацікавленість працівників у підвищенні ефективності виробництва, яка полягає в розподілі між працівниками частки прибутку понад тарифним заробітком та встановленими доплатами.

 

2.3. Форми і системи  оплати праці

Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

На промислових підприємствах використовують дві форми оплати праці:

Відрядна

Погодинна

Відрядна форма оплата праці — це оплата праці робітників, яку встановлюють залежно від кількості виготовленої ними продукції, виконаної роботи чи наданих послуг встановленої якості і яку проводять за нормами і розцінками, встановленими згідно з розрядом виконаних робіт. При цьому за кожну одиницю продукції встановлюється певний розмір оплати — відрядна розцінка. Відрядна оплата сприяє більш раціональному використанню робочого часу, покращенню організації праці, росту кваліфікації робітників.