Методи державного регулювання економіки

Об'єктами стандартизації є конкретна  продукція, норми і нормативи, вимоги, методи, терміни, позначення, які мають  перспективу багаторазового використання і застосовуються в науці, техніці, різних галузях народного господарства, а також у міжнародних економічних  відносинах. Дотримання державних стандартів є обов'язковим для всіх суб'єктів  ринкової діяльності.

Особливе місце у складі адміністративних методів займає механізм державних  замовлень, контрактів та управління майном, що є у загальнодержавній власності.

Державний контроль за цінами в Україні здійснює Державна інспекція  за цінами.

Державна інспекція з  контролю за цінами (далі – Держцінінспеція) має територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві  та Севастополі. Кабінет Міністрів  України доручив центральним  і місцевим органам виконавчої влади, уповноваженим регулювати ціни й  тарифи на окремі види продукції, товарів  і послуг, надавати Держцінінспекції та її територіальним органам по одному примірнику прийнятих ними нормативно-правових актів з питань регулювання цін  і тарифів. Основними завданнями Держцінінспекції є організація  та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання органами виконавчої влади, Радою міністрів  Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог  щодо формування, встановлення і застосування цін і тарифів.

Держцінінспекція, відповідно до покладених на неї завдань, проводить  моніторинг цін і тарифів на товари й послуги споживчого ринку, здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін  і тарифів, а також їх економічного обґрунтування, надає за результатами перевірок обов'язкові для виконання  приписи щодо усунення порушень порядку  формування, встановлення та застосування цін і тарифів, вживає заходів  за порушення підприємствами, установами та організаціями порядку формування, встановлення і застосування цін  і тарифів, а також невиконання  вимог органів державного контролю за цінами.

Держцінінспекція має  широкі права, зокрема, здійснювати  перевірки не тільки в органах  виконавчої влади, а й на підприємствах, установах та організаціях незалежно  від форми власності бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій  та інших документів, пов'язаних з  формуванням, встановленням та застосуванням  цін і тарифі;, обстежувати виробничі, складські, торговельні та інші приміщення, що використовуються для виготовлення, зберігання й реалізації товарів і сировини, організації та надання послуг; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум усієї необґрунтовано одержаної виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі; розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами. Рішення про вжиття відповідних заходів впливу приймають начальники державних інспекцій за цінами та їх заступниками, а протоколи про адміністративні правопорушення складають уповноважені особи цих органів, які здійснюють перевірки.

 

2.3. Економічні  методи, що ґрунтуються на грошово-кредитній  і бюджетній політиці.

У країнах з розвинутою ринковою економікою основним економічним методом  регулювання ринку виступає кредитно-грошове  регулювання. Це зумовлене тим, що кредитно-грошова  система є тим економічним  середовищем, у якому відбуваються усі найважливіші господарські процеси  в ринковій економіці.      Застосування економічних методів державного регулювання економіки дає змогу створювати економічні умови, які  спонукають суб'єктів ринку діяти в необхідному для суспільства напрямі, вирішувати ті чи інші завдання згідно із загальнодержавними та приватними інтересами. Регулювання за допомогою економічних методів дає змогу суб'єктам ринку зберегти право на вільний вибір своєї поведінки.      

Провідним інструментом державного грошово-кредитного регулювання у  перехідний до ринкової економіки період є Національний банк України, який покликаний виконувати функції загальнодержавної  резервної системи. Головне завдання Національного банку України  — створення стабільного неінфляційного розвитку економіки держави. Поява  цього завдання зумовлена відокремленням торгівлі грошима від торгівлі товарами і відносна самостійність кожної з них.

Основними методами кредитно-грошового  регулювання є:

1.Регулювання розмірів  банківських резервів;

2.Маніпулювання обліковими  ставками;

3.Операції на відкритому  ринку (купівля-продаж центральним  банком деяких видів цінних  паперів).

Зважаючи на те, що механізм ринку в економіці перехідного  періоду України ще не працює, грошово-кредитний  механізм регулювання не відпрацьований, економіка регулюється переважно  за допомогою фінансово-бюджетних  методів.

Сутність фінансово-бюджетних  методів регулювання полягає  у встановленні державного оподаткування  і державних витрат з таким  розрахунком, щоб вони гасили коливання  економічного циклу, сприяли високому рівню зайнятості, обмежували інфляцію або пом'якшували дефляцію (застій).

До фінансово-бюджетних  методів відносять:

1.Маніпулювання ставками  податків;

2.Державними витратами;

З метою встановлення рівноваги  на ринку. Якщо в економічній системі  спостерігається активізація попиту і розвиток інфляції, уряд підвищує податки на доходи підприємців і  населення і водночас обмежує  державні витрати. Навпаки, якщо в економічній  системі з'являються ознаки депресії, ставки податків знижуються, бюджетні витрати зростають.

Держава, використовуючи бюджет, здійснює фінансову участь і фінансову  допомогу у розвитку окремих галузей  і сфер діяльності.

Дотації (трансферти) — особливий  вид асигнувань з держбюджету, який служить для збалансування доходів  і видатків місцевих бюджетів та покриття касових збитків окремих державних  підприємств.

Субсидії — допомоги, які здійснює держава з держбюджету  з метою підтримки певних видів  підприємницької діяльності, сфер і  галузей н\г, розвиток яких має важливе  значення для економіки.

Субвенції — один із видів  державної фінансової допомоги місцевим органам влади або окремим  галузям економіки, що надаються  на конкретні цілі. Субвенції використовуються також на санацію підприємств  і організацій, яким загрожує банкрутство.

Перехід до ринкової економіки  пов'язаний із запровадженням цілісної податкової системи, яка у світовій практиці ДРЕ знаходиться в одному ряду з бюджетним фінансуванням  пріоритетних напрямів і дією через  процентну політику на грошовий обіг.

З 1993 р. в Україні чинні  такі види податків: податок на добавлену  вартість, акцизний збір, податок на прибуток доходи, екологічний податок, податок з власників транспортних засобів, податок на землю. З січня 1995 р. в Україні діє податок  на власність.

Податок на добавлену вартість є частиною новоутвореної вартості, яка відшкодовується до державного бюджету на кожному етапі виробництва  товарів, виконання робіт, надання послуг. Платниками податку на добавлену вартість є суб'єкти підприємницької діяльності

Акцизний збір — непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, що включається  до ціни цих товарів.

Платниками акцизного  збору є суб'єкти підприємницької  діяльності — виробники підакцизних  товарів, а також суб'єкти підприємницької  діяльності, які імпортують підакцизні товари. Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір, та його ставки визначаються Кабінетом Міністрів України.

Податок на прибуток встановлюється на валовий прибуток підприємства, який включає прибуток від діяльності підприємств, позареалізаційних операцій, а також інші доходи, не пов'язані  з діяльністю підприємства (дивіденди). Платниками податку на прибуток є  господарюючі суб'єкти, банки. Держава  визначає ставки податку на прибуток залежно від виду діяльності, а  також пільги щодо податку

Податок на землю сплачується  власниками землі та землекористувачами, окрім орендарів. Його розмір встановлюється у вигляді платежів за одиницю  площі в розрахунку на рік.

Окрім перелічених податків, підприємства, організації та інші юридичні особи в Україні відшкодовують: плату за природні ресурси, державне мито та обов'язкові платежі до позабюджетних  спеціальних фондів — на соціальне  страхування і формування Пенсійного фонду, на формування фонду Чорнобиля, фонду зайнятості, на проведення дорожніх робіт. Економічне регулювання здійснюється інструментами фіскальної, бюджетної, податкової, грошово-кредитної, амортизаційної та інших напрямків державної економічної політики.           Інструментами фіскальної політики є державні закупівлі, які характеризують бюджетні видатки, і податки, які визначають бюджетні доходи. Отже, існує зв'язок між фіскальним, бюджетним та податковим напрямками політики.

Відповідно до даних, що надало Міністерство фінансів України, маємо  такі результати.

До загального фонду Державного бюджету за 3 квартали 2010 року надійшло 143819,2 млн. гривень. Порівняно із аналогічним періодом 2009 року надходження збільшились на 33,9%, або на 36403,1 млн. гривень. [24]

До спеціального фонду  державного бюджету у січні-вересні 2010 року надійшло 18859,3 млн. грн., що на 22641,5 млн. грн., або на 54,6% менше порівняно із аналогічним періодом 2009 року. Це пов’язано із тим, що у серпні п.р. по спеціальному фонду державного бюджету було проведено погашення заборгованості з відшкодування ПДВ у сумі 16442,7 млн. грн., яке було здійснене за рахунок випуску ОВДП відповідно до ст. 25 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік». [24]

В співставних умовах, без  врахування у спеціальному фонді  Державного бюджету України у 2010 році відшкодування ПДВ в обсязі 16442,7 млн. грн. за рахунок випуску  ОВДП, до спеціального фонду державного бюджету у січні- вересні 2010 року надійшло 35301,9 млн. грн., що на 6198,8 млн. грн., або на 14,9% менше порівняно із аналогічним періодом 2009 року, у  зв’язку із зменшенням на 2760,6 млн. грн., або на 16,3% власних надходжень бюджетних  установ (всього з даного джерела  за січень-вересень 2010 року отримано 14194,6 млн. гривень). [24]

Всього Державний бюджет України отримав 162678,4 млн. грн., що на 13761,5 млн. грн., або на 9,2% більше за відповідний показник 2009 року. У співставних умовах, без врахування у спеціальному фонді погашення заборгованості з відшкодування ПДВ за рахунок випуску ОВДП, за 9 місяців п.р. Державний бюджет України отримав 179121,1 млн. грн., що на 30204,2 млн. грн., або на 20,3% більше за відповідний показник 2009 року. [24]

Податкові надходження до Державного бюджету України за звітний період становили 111964,6 млн. грн., що на 10148,4 млн. грн., або на 10,0% більше від надходжень за січень-вересень 2009 року. У співставних умовах податкові надходження до Державного бюджету України за звітний період становили 128407,3 млн. грн., що на 26591,1 млн. грн., або на 26,1% більше від надходжень за січень-вересень 2009 року. [24]

Неподаткові надходження  до державного бюджету становили 44542,3 млн. грн., що на 3918,2 млн. грн., або на 9,6% більше за відповідний показник січня-вересня 2009 року. [24]

Загальна сума доходів  зведеного бюджету України за січень-вересень 2010 року становила 215316,4 млн. грн., що на 20283,0 млн. грн., або на 10,4% більше за аналогічний період 2009 року. У співставних умовах доходи Зведеного бюджету України за звітний період становили 231759,1 млн. грн., що на 36725,7 млн. грн., або на 18,8% більше від надходжень за січень-вересень 2009 року. [24]

Загальна сума касових  видатків зведеного бюджету України  за січень-вересень 2010 року становила 262428,0 млн. грн., що на 44900,3 млн. грн., або на 20,6% більше за відповідний показник минулого року. [24]

Касові видатки Державного бюджету України за січень-вересень  2010 року становили 215139,2 млн. грн., що на 44224,2 млн. грн., або на 25,9% більше за відповідний показник 2009 року. [24]

За січень-вересень 2010 року за загальним фондом державного бюджету відкрито асигнувань на проведення видатків у сумі 177623,1 млн. грн., або 99,4% від плану звітного періоду. [24]

Касові видатки загального фонду державного бюджету за січень-вересень 2010 року становили 173857,3 млн. грн., що становить 97,3% від плану звітного періоду та більше за відповідний показник 2009 року на 42145,8 млн. грн., або на 32,0 відсотка.  [24]

Касові видатки соціального спрямування за загальним фондом державного бюджету проведено у сумі 159465,0 млн. грн., що становить 98,3% від плану січня-вересня 2010 року, у тому числі на:

-      оплату  праці працівників бюджетних  установ та нарахування на неї – 35372,1 млн. грн., що на 4323,2 млн. грн., або на 13,9% більше, ніж у відповідному періоді 2009 року;

-      поточні  трансферти населенню (пенсії, допомоги, стипендії) – 53568,5 млн. грн., що  на 18067,1 млн. грн. або на 50,9% більше, ніж у січні-вересні 2009 року;

-      медикаменти  та перев'язувальні матеріали  і продукти харчування – 2003,2 млн. грн., що на 79,3 млн. грн., або  на 3,8% менше, ніж у січні-вересні 2009 року;

-      оплату  комунальних послуг та енергоносіїв  – 2016,1 млн. грн., що на 431,6 млн.  грн., або на 27,2% більше, ніж у січні-вересні 2009 року.

Касові видатки за іншими захищеними видатками загального фонду  державного бюджету за січень-вересень 2010 року були здійснені на:

-      чорнобильські  соціальні програми – у сумі 1602,8 млн. грн., що становить 91,6% від плану січня-вересня поточного року;

-      трансферт  Пенсійному фонду – у сумі 49822,8 млн. грн., або 100% від плану;

-      забезпечення  окремих категорій населення  України технічними та іншими  засобами реабілітації – 147,9 млн.  грн., або 99,0% від плану;