Купс мікроекономіки, теорія

56) Часткова і  загальна рівновага.Конкурентна ринкова рівновага – рівновага на ізольованому ринку певного товару – є ефективною, оскільки у точці рівноваги економічнацінність продукту для споживача   і граничні витрати його виробництва  співпадають. Рівноважна ціна дорівнює граничним витратам і граничній цінності продукту:  .  
 Аналіз загальної рівноваги передбачає вивчення цін та обсягів виробництва і споживання благ на всіх ринках з врахуванням фактору зворотних зв’язків. Ефектом зворотного зв’язку називається зміна цін і кількості товарів на певному ринку як реакція на аналогічні зміни, що виникають при споріднених ринках.В аналізі загальної рівноваги основними вважаються три проблеми:-чи існує стан загальної рівноваги взагалі (математично – чи існує додатний розв’язок системи рівнянь, які описують модель загальної рівноваги);-чи буде стан рівноваги, якщо він існує, єдиним (інакше можливе існування кількох станів для однієї економічної системи, які відповідають умовам загальної рівноваги, тобто кількох систем рівноважних цін одночасно);-чи буде система стійкою, тобто чи може економічна система без зовнішнього втручання знову повернутися до стану рівноваги, коли внаслідок якихось збурень умови рівноваги будуть порушені.

57) Виробничі можливості  і ефективний розподіл ресурсів. Діаграма Еджворта.Для аналізу виробництва і розподілу ресурсів в економіці з фіксованою пропозицією праці та капіталу використовується діаграма Еджворта. Вона є прямокутником, сторони якого становлять обсяги ресурсів, які є у розпорядженні для виробництва двох товарів. Кожна точка на цій діаграмі показує певний варіант розподілу ресурсів для виробництва X і Y (рис. 16.1).Наприклад, у точці А на виробництво товару X буде витрачено L_x= 3000, К_х= 800, а на товар Y - L_y= 1000, Ку= 1200.

 

Тобто кожна точка на діаграмі Еджворта відповідає певним значенням шести  змінних: Ь_х, Ь_у, К_х, К_у, С2_Х, (2_у.

Ефективність виробництва досягається  тоді, коли неможливо перебудувати використання наявних ресурсів так, щоб збільшити випуск одного товару без зменшення випуску іншого. Тому в точці А використання ресурсів неефективне, адже, рухаючись по ізокванті (5_Х вліво, ми переходимо до точок, які відповідають більшим обсягам (3_У. Ефективними варіантами розподілу ресурсів будуть такі їх комбінації, які відповідають точкам дотику двох сегментів ізоквант.

58) Умови ефективності  у сфері споживання. Парето –  оптимальний стан економіки. 

Встановлення загальної  рівноваги у конкурентній ринковій економіці означає наявність  повної системної ефективності, досягнення Парето-оптимального стану в усіх сферах економічної діяльності – споживанні, обміні та виробництві за відповідності структури виробництва структурі суспільних потреб. У конкурентній „економіці обміну” кожен споживач, розподіляючи оптимально свій доход, прирівнює відношення граничних корисностей благ до відношення їхніх цін і згідно з кардиналістською версією максимізує корисність за умови:  
 або  .  
Оскільки  , то  .  
На конкурентному ринку всі споживачі купують товари за одними й тими ж рівноважними цінами, тому гранична норма заміни благ для всіх споживачів  в економіці буде однаковою:  .  
Взаємовигідний обмін триває доти, доки всі   для всіх споживачів не зрівняються:   .  
 
За умови рівності граничних норм заміни для всіх учасників обміну досягається оптимальний розподіл благ між індивідами у споживанні, має місцерівновага, ефективна за Парето. Будь-які можливості поліпшення розподілу ресурсів споживання вичерпані. Не існує вигідних обмінів і жодної можливості підвищення добробуту як всіх споживачів у цілому, так і будь-якого з них за рахунок іншого. 

Оптимум Парето — такий стан системи, при якому значення кожного окремого критерію, що описує стан системи, не може бути покращено без погіршення становища інших елементів.Існує три необхідних умови досягнення оптимуму за Парето.Розглянемо спрощену модель економіки, в якій виробляється два блага (X та Y) і існують два споживачі (A і B).а) Оптимальний розподіл благ між споживачами вимагає дотримання наступного:ми_ХА _ ми_хв ми_ГА ми_гв,де ми_хА - гранична корисність блага X для споживача А ;ми^_А - гранична корисність блага У для споживача А.

59) Рівновага у  виробничій сфері.Поняття загальної рівноваги. Ефект зворотного зв'язок.Часткова рівновага — це встановлення рівноважних цін та рівноважних обсягів виробництва на окремих специфічних ринках, які с складовими загальної ринкової системи.Загальна рівновага — це рівновага, що виникла у результаті взаємодії всіх ринків, коли зміни попиту чи пропозиції на одному ринку впливають на рівноважний стан усіх інших ринків.Ефект зворотного зв'язку — це зміна цін та обсягів товарів і послуг на певному ринку у відповідь на зміну цін, що сталися на пов'язаних з ним ринках. Наприклад, через розрив економічних зв'язків зменшилося постачання нафти в Україну, це призводить до її подорожчання, відповідно, стає дорожчий бензин, а це призводить до зменшення попиту на автомобілі, бензин і нафту. Крім того, подорожчання нафти призводить до ефекту заміщення її на вугілля. Отже, попит на нафту зменшиться, цс призведе до зменшення ціни на неї.Тобто починається зворотний процес (зв'язок), і так кілька разів -кожний наступний імпульс матиме меншу силу, ніж попередній.Загальна рівновага відбудеться тоді, коли ціни прореагували на вихідну зміну попиту чи пропозиції таким чином, що обсяги попиту і пропозиції стали рівні на всіх ринках. За цих умов на жодному ринку нсмас тенденції до подальших змін попиту чи пропозиції.

60.Розподіл добробуту  за умов досконалої і недосконалої  конкуренціїПо суті, конкуренція - процес боротьби фірм за платоспроможний попит, тому що, не дивлячись на різноманіття форм прояву, суть галузевого взаємодії фірм зводиться до одного - зміцнення свого положення шляхом розширення контрольованої частки ринку. Розрізняють довершену (чисту) і недосконалу конкуренцію. Досконала конкуренція - тип конкуренції, при якому фірми не мають ринковою владою та конкурують за ціною. Характерною її особливістю є те, що продавці не можуть збільшити свої прибутки за рахунок підвищення ціни і єдиним доступним для них способом отримання економічного прибутку є зниження витрат виробництва, а досконала конкуренція стає умовою забезпечення максимальної ефективності функціонування економіки. Досконала конкуренція є скоріше теоретичну модель, ніж тип реального суперництва фірм. По-перше, самі умови абсолютно конкурентного ринку на практиці мало здійсненні, оскільки зазвичай ринки не є атомізовані, а продукція фірм найчастіше диференційована. Фірми використають різні технології, а капіталомісткість виробництва сучасного Такора, що сильно ускладнює міжгалузевий перелив капіталу. По-друге, посилка про пасивному пристосуванні фірм до ринковими умовами і цінами не відповідає реальному характеру їх діяльності, пов'язаній з активним впливом на навколишнє ринкове середовище. По-третє, неповна доступності інформації, а саме її асиметрія є рушійним мотивом конкуренції. Нарешті, якщо ми десь і зустрінемо умови, що відповідають вимогам досконалої конкуренції, то вони будуть усього лише відображати результат процесу конкуренції, нічого не кажучи про сам спосіб конкуренції.Недосконала конкуренція - тип конкуренції, при якому фірми мають ринковою владою та конкурують за обсяг продажів. Даний тип конкуренції представляє спосіб конкуренції фірм, що мають різні розміри і витрати, відмінні характеристики продукту і різні цілі, а також застосовують різні конкурентні стратегії. Економічний зміст цієї тит конкуренції полягає в тому, що ринкове взаємодія фірм являє собою постійно модифікується процес протидії пануванню на ринку окремих фірм. А його відмінною особливістю є використання переважно нецінових факторів конкуренції.

Конкуренція реалізується не лише через ціни, а й допомогою  типу продукту, способів виробництва  і збуту. Вона зачіпає не тільки споживачів, але й інші конкурентні сили - ресурсів постачальників, посередників, які виробників товарів-замінників і т.д. Як функція ринкової структури конкуренція може бути більш-менш обмеженою. Головне, однак, полягає в тому, аби визначити, наскільки відповідальність кількості, якості і ціни товарів запитам споживачів. У цьому сенсі може конкуренція бути ефективною і неефективною.

61. Недосконалість ринку: теоретичне обґрунтування державного втручання в економіку 
Ринковий механізм забезпечує системну ефективність лише за умов досконалої конкуренції. Проте в реаліях змішаної економіки ринки не є досконало конкурентними.  
Сучасний ринок неспроможний вирішити багатьох важливих проблем економічного розвитку через наявність притаманних йому дефектів:  
- циклічного характеру економічного розвитку;  
- монопольної влади, недостатньої інформованості ринкових суб’єктів;  
- неспроможності забезпечити виробництво суспільних благ; 
- зовнішніх ефектів економічної діяльності; 
- нерівномірного розподілу насущних благ.  
Неспроможності ринку зумовлюють необхідність державного втручання у його функціонування. Сучасна держава виконує ряд важливих функцій регулювання економічних процесів:  
- забезпечення правової основи ефективного функціонування ринкової економіки; 
- стабілізація економіки; 
- перерозподіл доходів і матеріальних благ з метою вирівнювання споживання насущних благ; 
- підтримка конкуренції; 
- коригування зовнішніх ефектів; 
- регулювання розподілу ресурсів для забезпечення суспільними благами.  
Суспільні блага – це блага, які забезпечують потреби всіх членів суспільства в однаковій мірі (національна оборона, освіта, охорона громадського порядку, наукові дослідження, природоохоронні заходи та ін.). Вони поділяються на „чисті” і „недосконалі”.  
Чисті суспільні блага характеризуються неподільністю, невинятковістю (неможливістю виключення будь-кого із користування даним благом) і неконкурентністю – неможливістю перешкодити споживати це благо людям, які не заплатили за нього.  
Ринок неспроможний забезпечити громадян суспільними благами, тому держава стає основним їх виробником чи замовником, визначає оптимальну їх кількість і мінімізує витрати їх виробництва. 

62. Зовнішні ефекти. Коригування зовнішніх ефектів.  Теорема Коуза

Зовнішні ефекти (або екстерналіі) - витрати або вигоди від ринкових угод, що не виражаються у цінах.Зовнішні ефекти поділяються на негативні та позитивні. Негативні зовнішні ефекти виникають тоді, коли виробництво або споживання товару породжує некомпенсовані витрати у третьої сторони. Граничні зовнішні витрати (МЕС) можна розглядати як різницю між граничними суспільними витратами (MSC) і граничними приватними витратами (МРС): І МЕС = MSC - МРС. 

Висновок: Ринкова система  призводить до зайвого, порівняно з  соціально ефективним, випуску товарів  та послуг з негативними зовнішніми ефектами.

Позитивний зовнішній  ефект виникає у випадку, коли діяльність одних економічних: aгeнтiв приносить вигоду деяким іншим, які не беруть участь у ринковій угоді. 

Висновок: Ринкова система  призводить до меншого, порівняно з  ефективним, випуску товарів та послуг з позитивними зовнішніми ефектами. 

Коригування зовнішніх ефектів: зовнішній ефект трансформується  у внутрішній (інтерналізуєrьcя), коли ціни скориговані так, що вони відображають суспільні витрати чи вигоди. 

Засоби інтерналізацiї  зовнішнього ефекту державою: 1)коригуючий податок: цей податок дорівнює або  наближений до граничних зовнішніх  витрат МЕС, він зменшує виробництво товарів та послуг з негативними ефектами; 2)коригуюча субсидія- це су6сидіявир06никам або споживачам, яка дорівнює граничним зовнішнім вигодам МЕВ та дозволяє збільшити виробництво товарів та послуг з позитивним ефектом. 

Негативні зовнішні ефекти - наслідок незгоди з питань прав власності щодо використання ресурсів. 

Теорема Коуза: коли права власності визначені, а трансакційні витрати дорівнюють нулю, проблема зовнішніх ефектів може бути знята за допомогою особистих угод.  
Обмеження використання теореми Коуза: невелика кількість зацікавлених осіб при укладанні угоди. Теорема Коуза підкреслює, що ретельне визначення прав власності може бути фактором зменшення зовнішніх ефектів.

63.Право власності  і його структура. Трансакційні  витрати

Права власності – встановлені законом правила, що регулюють відношення людей при використанні ними ек.благ. Еф-ть цих норм прямо залежить від панівної в сусп-ві форми власності, а також від стукртури форм власності (приватна, державна та комунальна), що склалася, та тенденції її розвитку.

Структура власності  являє собою сукупність різних типів, видів, форм і систем власності, що діють  або можуть діяти в суспільстві. У структурі власності насамперед слід виділяти два її типи: перший —  трудова, неексплуататорська і другий — експлуататорська власність. Тип власності характеризує спосіб поєднання робочої сили і засобів виробництва. 

Види власності: приватна і суспільна. Крім двох типів власності слід розрізняти два її види: приватну (індивідуальну) та суспільну (колективну) власність.  
   Приватна власність — це такий вид, при якому три функції права власності належать окремій приватній особі. 

Суспільна власність — така, де три її функції — володіння, розпорядження, користування — належать не одному приватному суб’єкту, а багатьом, групі осіб, колективу чи суспільству в цілому. Така форма власності реалізується через суспільне присвоєння й управління. 

Трансакційні  витрати – витрати у сфері обміну, пов”язані з передачею прав власності. П”ять основних форм:

1)витрати, пов”язані із  пошуком, збиранням, обробкою  та аналізом ринкової інформації;

2)витрати, пов”язані із  пошуком партнерів, веденням переговорів  та укладанням контрактів;

3)витрати, пов”язані із  стандартизацією та забезпеченням  і контролем виконання вимог  стандартів;

4)витрати, пов”язані із  захистом прав власності;

5)витрати, обумовлені  опортуністичною поведінкою партнерів,  тобто невиконанням ними контрактних  зобов”язань.

64. Суспільні блага.  Особливості попиту і пропозиції  чистих суспільних благСуспільні  блага - це блага, які забезпечують потреби всіх членів суспільства в однаковій мірі (національна оборона, освіта, охорона громадського порядку, наукові дослідження, природоохоронні заходи та ін.). Вони поділяються на „чисті” і „недосконалі”.Суспільні блага мають дві характерні ознаки:1. Неможливість виключення будь якого об’єкта із споживання (невинятковість). Благо невиняткове, якщо не можуть бути виключені із сфери його споживання. 2. Відсутність суперництва у споживанні (неконкурентність). Блага неконкурентні, якщо при будь якому заданому рівні виробництва граничні витрати для додаткового споживання дорівнюють нулю. Чисті суспільні блага характеризуються неподільністю, невинятковістю (неможливістю виключення будь-кого із користування даним благом) і неконкурентністю - неможливістю перешкодити споживати це благо людям, які не заплатили за нього.Особливості попиту на чисте суспілне благо:1. Неможливість визначення ціни на окрему одиницю чистого суспільного блага.2. Крива попиту на чисте суспільне благо одержується шляхом видавання граничних корисностей усіх споживачів при кожному можливому обсязі споживання.Оптимальна пропозиція чистого суспільного блага: 
1. Крива МС показує граничні витрати пропозиції додаткової одиниці суспільного блага. 
2. Крива попиту показує граничну суспільну корисність кожної одиниці суспільного блага. 
3. Ефективність випуску чистого суспільного блага має місце в точці Е, де сума граничних корисностей чистого суспільного блага для індивідуальних споживачів дорівнює граничним витратам виробництва цього блага.