Купс мікроекономіки, теорія

1. Мікроекономіка як  складова економічної теорії. Методи  мікроекономічного аналізу. 
Мікроекономіка – це розділ економічної теорії, який вивчає діяльність окремих економічних суб’єктів. Ними можуть бути окремі споживачі, робітники, вкладники капіталу, фірми тощо. З одного боку, вона пояснює, як і чому приймають рішення окремі господарюючі суб’єкти, а з іншого – вивчає взаємодію суб’єктів у процесі утворення більших структур – галузевих ринків.

Метод - це спрямована діяльність суб"єктів для досягнення конкретної мети.

На сьогоднішній час основними методами є: Історичний,Діалектика , Аналіз,

Індукція,Дедукція,Гіпотеза,Аналогія.

Історичний метод - це такий метод, який влкючає в себе основні закони розвитку суспільства протягом певного періоду часу, і на основі даних робляться певні висновки та гіпотези.

Діалектика- це наука, яка вивчає загальні закони про розвиток природи, суспільства та людей.

Аналіз - це такий метод, за допомогою якого ми пізнаємо досліджуємо певний обєкт чи предмет, збираємо на нього інформацію, і за допомогою висновків охарактеризовуємо його.

Індукція - це такий метод, який полягає на висновках від чогось окремого до загального. За цим методом дуже тяжко визначити і проаналізувати будь-які зміни у економіці країни.

Дедукція - це подібний метод до індукції, тільки цей метод заснований від загального до окремого. Цей метод є кращим, адже вплив різних факторів із загальгоно на окремі суб"єкти буде більш суттєвим.. Слабка сторона дедукції, воно не в змозі обгрунтувати загальну передумову.

Аналогія – це метод пізнання, заснований на перенесенні однієї чи ряду властивостей з відомого явища на невідоме.

Гіпотеза – це метод пізнання, який полягає у висуненні науково-обґрунтованих припущень про можливі зв’язки явищ і процесів.

2.Попит індмвідуального  споживача. Ф-ції попиту.Ціни і  нецінові фактори попиту.Ринковий  попит.

Стан ринкової економіки, рівень її розвитку, основні проблеми ринкової організації виробництва вирішуються  через механізм попиту та пропозиції. Загальне уявлення про попит – це потреба в певних благах. В економічній теорії розглядається платоспроможний попит – потреба в товарах, яка забезпечена грошовими коштами покупця.

Попит на певний товар характеризує зміни в поведінці споживача  у відповідь на зміну цінових  і нецінових факторів. Попит окремого споживача називається індивідуальним попитом. Існуюче співвідношення між  ринковою ціною і кількістю товару, на який є попит, може бути відображене  графічною кривою попиту. Крива попиту має від'ємний нахил. Це означає, що чим нижча ціна товару, тим  більша його кількість може бути куплена  покупцями і навпаки. Крива попиту це крива, яка при інших незмінних  умовах показує взаємозв'язок між  ціною і кількістю купленого  товару. Крива попиту показує, яку  кількість товару готові придбати покупці  за різними цінами в даний час.

Закон попиту – це закон, який стверджує, що по мірі того, як ціна на товар підвищується, кількість товару, на який пред'явлено попит зменшується і навпаки (при інших незмінних умовах). Функцією попиту називається залежність попиту від величини відповідних зазначених факторів величин:

Функція попиту, узята в такому узагальненому вигляді, дозволяє описати  залежність між вказаними змінними навіть у тому випадку, коли точне  кількісне співвідношення між ними невідомо.

Ринковий попит – це попит, який характеризує сукупність обсягів товару, на який перд'являється попит. При  умові, що ціна задовільняє всіх покупців товару.Крива ринкового попиту –  це крива, яка визначається сумою  індивідуальних попитів при кожній ціні. Крива ринкового попиту складається  з кривих індивідуального попиту.

3.Пропозиція фірми.Функція  пропозиції.Фактори пропозиції.Формування  ринкової пропозиції.

Пропозиція (S)— це кількість товару, яку виробник бажає та може запропонувати на продаж в деякий проміжок часу за певних умов. Індивідуальна S — кількість товару, що може запропонувати окрема фірма. Ринкова S — всі виробники товару на ринку. Обсяг пропозиції — це кількість товару, яку виробник пропонує на продаж за кожним рівнем ціни в одиницю часу за певних умов. На S впливають цінові та нецінові фактори — ціна товару, ціна альтернативних товарів, ціни на ресурси, технологія виробництва, податки і дотації, інші. Закон пропозиції стверджує, що чим вища ціна товару, за інших однакових умов, тим більше стимулюється виробництво і продаж саме цього товару. Ціна для виробників є не витратами (як для покупців), а доходом. Тому продавець намагається виробляти товари з більш високою ціною. Залежність між високими цінами та збільшенням пропозиції є такою: за високих цін на продаж пропонується більша кількість даного товару, ніж за низьких цін. Крива пропозиції - це графічна залежність обсягу пропозиції від ціни. На відміну від кривої попиту, ця крива при зростанні ціни товару має не від¢ємну, а позитивну залежність між ціною та кількістю товару, що пропонується. Фактори: ціна даного товару, ціна товарів-субститутів, ціни комплементарних благ, витрати виробництва , що охоплюють як технології виробництва, які визначають необхідні кількості використовуваних ресурсів, так і ціну цих ресурсів; податки і субсидії; об’єктивні, зовнішні (перш за все природні) умови виробництва; очікування виробників.

Як і у випадку з функцією попиту, використовуючи припущення про те, що всі фактори, за винятком першого (детермінанти пропозиції), залишаються незмінними (ceteris paribus), ми можемо отримати спрощену формулу функції пропозиції. Знову ж таки аналогічно функції попиту отриману залежність обсягу пропозиції від ціни даного товару можна представити в табличному, графічному та аналітичному вигляді. Пропозиція представлена результатами господарської діяльності (виробництва], що набувають товарного вигляду і можуть бути доставлені на ринок у певному обсязі і в певний час.

4. Взаємодія попиту і пропозиції. ринкова рівновага.

Наміри споживачів і виробників товару з приводу  його кількості за кожним варіантом  цін можуть не збігатися. Якщо ж наміри збігаються, то ринкові суб'єкти не зацікавлені змінювати їх. Ринкова рівновага — це ситуація, коли наміри покупців і продавців на ринку повністю збігаються, так, що при певній ціні товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту. Ринкова рівновага - встановлення на ринку в результаті взаємодії виробників та споживачів таких цін на товари та послуги, що не залишають залишку у продавців та не створюють нестачу у покупців. В основі ринкової рівноваги лежить рівноважна ціна, при якій кількість товару, запропонованого на ринку, дорівнює кількості товару, на який існує попит. Ціна є рівноважною ціною. Кількість товару, що реалізується на ринку за рівноважною ціною, називається рівноважною кількістю товару.

 

5.Поняття  еластичності попиту і пропозиції  та її практичне застосування. Види еластичності попиту і  пропозиції.

Еластичність — міра реагування однієї змінної величини на зміну іншої; точніше — це число, яке показує відсоткову зміну однієї змінної внаслідок одновідсоткової зміни іншої змінної. Коефіцієнт еластичності є числовим показником процентних змін, що відбуваються в одній величині в разі зміни на один відсоток іншої. Він може змінюватись від нуля до безкінечності.

Види еластичності:

Еластичність попиту за ціною;Еластичність попиту за доходом;еластичність пропозиції за ціною;перехресна еластичність попиту за ціною;точкова еластичність попиту;дугова еластичність попиту.

Цінова еластичність попиту – показує на скільки % змінюється величина попиту на певний товар із зміною його ціни на 1%.

Еластичність пропозиції за ціною – це показник реакції пропозиції на зміну ціни товару.

Еластичність попиту за доходом – характеризує ступінь зміни величини попиту на товар у відовідь на зміни в розмірі доходів споживачів.

Перехресна еластичність попиту – показує ступінь зміни величини попиту на товар Х при зміні ціни на товар У.

Точкова еластичність попиту – вимірюється у певній точці кривої або пропозиії, постійна величина всюди вздовж кривої попиту та пропозиції.

Дугова еластичність пропозиції –  проказує приблизний ступінь реакції  попиту чи пропозиції на зміни ціни, доходу чи інших чинників.

6.Види еластичності  попиту і пропозиції.

Еластичність  попиту.

Еластичність – це чутливість однієї економічної змінної до зміни  іншої економічної змінної. Еластичність вимірюється коефіцієнтом еластичності, - чинник, який показує як зміна однієї економічної змінної на 1% впливає  на зміну іншої економічної змінної; розраховується за формулою:

,        де      Q- зміна обсягу виробництва;     Р – зміна ціни на товар.

Абсолютне значення коефіцієнта  еластичності може мінятися в діапазоні  від 0 до ~. В залежності від цього  попит може бути:

-абсолютно нееластичним (Е=0), це означає, що будь-яка зміна ціни не викликає ніякої зміни у величині попиту.

-нееластичним (0<E<1), це означає, що попит зростає (падає) повільніше, ніж змінюється ціна(рисунок 17б);

-одинично еластичним (Е=1), це означає, що попит зростає (падає) відповідно до зміни ціни(рисунок 17г);

-еластичним (1<E< ~), це означає, що попит зростає (падає) швидше, ніж ціна(рисунок 17в);

-абсолютно еластичним (Е=~), це означає, що нескінченно мала зміна ціни викликає нескінчене розширення попиту.

Інформація щодо коефіцієнтів еластичності попиту є особливо важливою для виробників, тому що вона дає  можливість судити про величину вигоди, яку вони можуть отримати від зміни  ціни.

Види еластичності. Розрізняють наступні види еластичності:

1. цінова еластичність – визначає реакцію попиту на зміну ціни товару: 
2. перехресна еластичність – показує на скільки відсотків зміниться обсяг попиту на товар А, якщо ціна на товар В зміниться на 1%.

3)еластичність попиту від доходу – характеризує на скільки відсотків зміниться попит на товар, якщо доход зміниться на 1%.

Еластичність  пропозиції - кількісна характеристика чутливості пропозиції до зміни ринкової ціни товару.

Оскільки закон пропозиції виражає взаємозв’язок між зміною ціни і відповідною зміною обсягу пропозиції товару, то можна кількісно  оцінити ступінь цього взаємозв’язку  за допомогою коефіцієнта цінової еластичності пропозиції, який засвідчує, на скільки відсотків зміниться обсяг пропозиції товару А внаслідок зміни його ціни на 1%.

За прямого зв’язку  між зміною ринкової ціни і обсягом  пропозиції коефіцієнт цінової еластичності пропозиції, на відміну від коефіцієнта  цінової еластичності попиту, матиме додатнє значення.

Залежно від значення коефіцієнта  цінової еластичності пропозиція товару може бути еластична (е_РА>1), нееластична (е_РА<1), абсолютно еластична і абсолютно нееластична (е_РА=0).

За абсолютно еластичної пропозиції (S₁) найменше зниження ціни зменшує обсяги пропозиції до нуля, а за абсолютно нееластичної пропозиції (S2) обсяг пропозиції залишається незмінним за будь-якої ціни.

Еластичність пропозиції буде тим вищою, чим менше додаткових витрат потрібно для збільшення випуску продукції у зв’язку зі зростанням її ринкової ціни. Отже вона залежить від того, наскільки збільшуються виробничі витрати за нарощування обсягів виробництва. З огляду на це особливої уваги потребує аналіз ринку необхідних для виробництва ресурсів. Ціни товарів, як відомо, значною мірою визначаються витратами, але й витрати визначаються існуючими цінами на товар, тобто завжди залежать від попиту. При цьому в ринковій економіці дохід формується від реалізації товарів і коригується залежно від реального попиту на них.

 

7.Концепція корисності. Загальна і гранична корисність.

Корисність — це задоволення, яке отримує споживач у процесі споживання товарів та послуг.

Корисність збільшується, якщо збільшується кількість товару, що споживається. У цьому випадку  зростає загальна корисність. Але  зростання загальної корисності уповільнюється зі збільшенням споживання. Це є наслідком того, що зменшується  додаткова, або гранична корисність.

властивості:

1) вона є різною для  різних людей, оскільки залежить  від смаків і вподобань.

2) корисність від певних  благ є різною для однієї  і тієї ж людини в різний  час і за різних обставин

Фактори впливу корисності: сезон, рідкість, мода, географічні  умови та ін.

Функція корисності – це співвідношення між обсягами товарів та послуг, що споживаються, та рівнем корисності (задоволеності від споживання товару), якого досягає споживач.

Функція корисності може бути представлена як,

U = f (Q_x, Q_y),

де U- корисність, Q_x – кількість товару х, що споживається, за певний період, Q_y – кількість товару у, що споживається за певний період.

Гранична корисність - це приріст корисності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги.

Згідно з законом спадної  граничної корисності, величина граничної  корисності має тенденцію зменшуватись по мірі збільшення кількості товару, що споживається.

Загальна (Сукупна) корисність - зростає в процесі споживання, але вона зростає все меншою і меншою мірою. Це означає, що гранична корисність — додаткова корисність від споживання кожної додаткової одиниці товару знижується.

8.Переваги споживача.  Визначення граничної норми. Заміщення  за допомогою кривих байдужості.

Попит визначається багатьма факторами, які зрештою залежать від людей, котрі приймають ті чи інші рішення у сфері економіки. їх називають економічними агентами. Ними можуть бути як фізичні особи, так і юридичні особи та держава  і її відомства. Вони виступають і  як покупці (агенти попиту), і як продавці (агенти пропозиції). Агенти попиту формують ринковий попит на товари та послуги, важливою складовою якого є попит  на споживчі товари і послуги або  споживчий попит.

Суб'єкт цього  попиту і є споживачем. Це фізична особа, яка має намір купити і використати товари для задоволення особистих потреб. Це важливий суб'єкт ринкових відносин, правовий статус якого врегульовано чинним законодавством кожної країни. В Україні права споживачів визначено ст. 42 Конституції України: "Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів".