Купс мікроекономіки, теорія

Граничний дохід – це величина зміни сукупного доходу в результаті додаткової продажі одиниці блага.

Для повністю конкурентної фірми граничний дохід (величина зміни сукупного доходу внаслідок виробництва і продажу додаткової одиниці товару) завжди дорівнює ціні: МК = р, оскільки така фірма може продавати скільки завгодно за діючою на даний момент ціною (це правильно тільки для повністю конкурентного ринку, де фірма зустрічається з горизонтальною кривою попиту).

загальна величина монопольного прибутку монополії при оптимальному випуску продукції Q* становитиме: (р* - АТС*) Q*. Тобто, якщо монополіст вирішує щось виробляти, то він максимізує прибуток, піднімаючи ціну вище рівня граничних витрат (р < МС).

32.  Короткострокова монопольна рівновага

У короткостроковому  періоді монополіст, як і конкурентна фірма, здійснює виробництво, доки покриває свої змінні витрати, тому деякий час монополія також може працювати з мінімальними збитками. Мінімальні збитки виникають у випадку, коли за оптимального обсягу випуску монопольна ціна нижча, ніж середні сукупні витрати, але вища за середні змінні витрати. Таке становище може виникнути, коли фірма залишається єдиним виробником товару, попит на який ще існує, але є досить незначним.

 Як і для конкурентної  фірми, для монополії існують  також умова беззбитковості, коли  і умова закриття, коли . У всіх  випадках, коли ціна нижча за  середні змінні витрати для  будь-якого рівня випуску, найкращим  стратегічним рішенням для монополіста  у короткостроковому періоді  буде припинення виробництва.  Однак ситуації збитковості і  закриття для монополії трапляються  досить рідко.

33..  Довгострокова монопольна рівновага

У довгостроковому періоді монополіст, так само, як і конкурентна фірма, виробляє продукцію лише тоді, коли окупає всі сукупні витрати. Монополія обирає найбільш прибуткові масштаби виробництва для свого перспективного розвитку. При цьому вона орієнтується на довгострокові прогнози щодо ринкового попиту на продукцію.

На рис. 9.6 зображені варіанти розвитку фірми з відповідними короткостроковими  кривими середніх і граничних  витрат, а також нанесені криві  довгострокових середніх і граничних  витрат і . Короткострокова рівновага  монополії може встановлюватись  у точках і . Кращим варіантом розвитку буде стан рівноваги , який одночасно  є коротко- і довгостроковою рівновагою, оскільки в точці а перетинаються  криві граничного виторгу і граничних  витрат коротко – і довгострокового  періоду:

   .

 Монополія завжди може вибрати  з усіх варіантів розвитку  такий, який принесе їй найбільший  прибуток. Закономірним є те, що  рівноважна ціна і в довгостроковому  періоді перевищує довгострокові  середні і граничні витрати:  .

 Для монополії не властивий  парадокс прибутку. Завдяки бар’єрам  входження в галузь монополія  і в довгостроковому періоді  зберігає економічний прибуток.

 Поведінка монопсоніста є  ніби дзеркальним відображенням  поведінки монополіста (рис. 9.7). Якщо  монополіст стикається з спадною  кривою попиту, яка відображає  середній виторг монополіста,  то монопсоніст, як єдиний покупець  товару, має справу з висхідною  кривою ринкового пропонування, яка відображає його середні  видатки на покупку товару . Висхідний  характер кривої пропонування  означає, що кожна наступна  куплена одиниця товару потребує  підвищення ціни на весь обсяг  покупок, тобто граничні видатки  монопсоніста на покупку зростатимуть  швидше, ніж середні. Крива граничних  видатків відхиляється ліворуч  вгору від кривої середніх  видатків. Крива попиту відображає  спадну граничну вигоду монопсоніста  від купівлі кожної одиниці  товару .

 Оптимальна кількість товару, яку купить монопсоніст, визначається  подібно до загального правила  максимізації прибутку за рівнянням  , що графічно відповідає точці  перетину кривої попиту з кривою  граничних видатків (точка ). Ціну  товару монопсоніст знаходить  на кривій пропонування, в точці  . Точка є точкою рівноваги  монопсоніста. Відповідно рівноважний  обсяг покупок буде , а рівноважна  ціна .

 Рівняння є правилом максимізації  вигоди монопсоніста. Монопсонічна  влада над ринком залежить  головним чином від еластичності  пропонування: чим вона менша,  тим більшу владу над ринком  має монопсоніст.

34.Цінова дискримінація

Виробник, який має монопольну владу, може збільшувати свій прибуток шляхом цінової дискримінації. Цінова дискримінація — це встановлення продавцем різних цін на різні одиниці одного й того самого товару, що продається одному або різним покупцям. При цьому різниця в ціні не пов'язана з витратами на виробництво товару або з доставкою його на ринок. Монополіст самостійно призначає ціну на свою продукцію і тому може продавати її за різними цінами або у різній кількості. Для цього необхідно лише, щоб пряма еластичності попиту на товар у різних покупців була різною, аби покупців можна було легко ідентифікувати і унеможливити перепродаж товару. види цінової дискримінації:

• у просторі (продаж у місті та в селі);                
• у часі (квитки на вечірні й денні сеанси);              
• за доходами споживачів (послуги юриста для багатих і бідних);               
• за обсягами споживання блага (мінімально необхідна кількість і понад норму);               
• за соціальним статусом споживачів (квитки для працюючих та пенсіонерів).

А. Пігу запропонував розрізняти три види, або ступені, цінової дискримінації.

 Цінова дискримінація  першого ступеня спостерігається, коли кожна одиниця товару продається за ціною, яку кожний споживач згоден віддати за цю одиницю, тобто за ціною попиту. Для кожного покупця ці ціни будуть різними. Цей вид цінової дискримінації передбачає як персональні, так і міжособистісні відмінності цін попиту і тому він також має назву досконалої цінової дискримінації.

Цінова дискримінація  другого ступеня спостерігається тоді, коли ціни на продукцію однакові для всіх споживачів, але розрізняються залежно від обсягу купівлі. Такі ціни часто називають нелінійними або багатоставочними. На практиці цінова дискримінація другого ступеня зазвичай набуває вигляду цінового дисконту, або знижок. Наприклад: •    знижки на обсяг продажу — чим вищий обсяг, тим більша знижка в ціні; •    кумулятивні знижки — сезонний квиток на залізниці дешевший за разові квитки; •    цінова дискримінація у часі — різні ціни у кінотеатрі на вечірні та денні сеанси; •    стягнення абонементної плати згідно з пропорційною оплатою кількості товару, що купується.При ціновій дискримінації другого ступеня продавець не може визначити платоспроможність покупців і тому пропонує кожному однакову структуру цін, надаючи можливість покупцю вибрати обсяг покупки.  

 Цінова дискримінація  третього ступеня спостерігається тоді, коли галузевий попит можна подати у вигляді окремих груп покупців (на основі сегментації) з різними функціями попиту. У цьому разі завдання підприємства — встановити такі ціни для кожної групи споживачів, які б максимізували загальний прибуток

35.економічна  ефективність монополії 
Монополія — явище надзвичайно суперечливе. В один і той самий час монополіст може приносити користь суспільству і чинити дії, що завдають йому шкоди. То ж не дивно, що ставлення громадськості та держави до монополії завжди не однозначне: від повного засудження до майже повного виправдання. 
Результати дослідження. Проаналізувавши графічне відображення попиту та пропозиції у умовах досконалої конкуренції та чистої монополії було виявлено, що остання призводить до певних втрат суспільному добробуту. На досконало конкурентному ринку залишаються у виграші і покупці, і продавці, ресурси розподіляються щонайкраще, досягається ефективність і у виробництві і у обміні. А в умовах чистої монополії, обсяг виробництва, що максимізує прибуток монополіста, менший, ніж в умовах досконалої конкуренції, а ціна вища.  Це веде до того, що ресурси суспільства використовуються не в повному обсязі і при цьому частина продукції, необхідна суспільству, не виробляється. Тобто, ефективність у виробництві й в обміні не досягається. 
Від монополізації ринку також постраждали й споживачі: адже тепер їм доводиться платити дорожче за меншу кількість товару. В наслідок зсуву кривої попиту з’являється, так званий, «мертвий вантаж», або «чисті втрати». Це величина яка не дістається нікому: ні споживачам, ні монополії, ні державі. Таким чином, усі учасники ринку в суспільстві, а отже, і суспільство в цілому, несуть в умовах монополії чисті втрати  
Висловлюють і такі аргументи на користь монополії: стимулювання виробництва продукції високої якості, сприяння науково-технічному прогресу, зниження трансакційних витрат. Також велике виробництво дозволяє використовувати ефект масштабу, домогтись менших витрат на одиницю продукції і продавати її за низькими цінами. 
Щоб запобігти деяким негативним наслідкам, держава змушена проводити регулюючу антимонопольну політику, до складу якої входить видання різних актів, які мають силу законів, обмеження сфери впливу монополістичних об’єднань і, звісно, застосування різних санкцій до порушників — від економічних (штрафи, пені) до кримінальних (тюремні ув’язнення). 
Висновки. Отже, було доведено, що процес монополізації економіки має як позитивні так і негативні наслідки, проте недоліків у монополії значно більше. Монополії придушують конкуренцію — важливу рушійну силу економічного прогресу; схильні до уповільнення науково-технічного прогресу; розорюють малий та середній бізнес; схильні до хижацького використання природних ресурсів та забруднення довкілля; монополізують засоби масової інформації (пресу, paдio, телебачення), за допомогою яких впливають на свiдомiсть населення у необхідному їм напрямку; здійснюють тиск на уряд у пошуках неправомірних пільг та привілеїв тощо  
Також це було доведено на мікроекономічному рівні. Тому  що монополія веде до загальносуспільних втрат через зменшення кількості виробленої продукції та збільшення ціни на неї. Такі ціни створюють додаткові прибутки монополістам, а покупці змушені купувати товари за цінами вищими, ніж за умов конкурентного ринку

36.монополістична конкуренція:  ознаки, умови функціювання 
Монополістична конкуренція здійснюється тоді, коли відносно вепика кількість фірм конкурують між собою за продаж диференційованого товару на ринку, де можлива поява нових продавців. Така ситуація є найбільш поширеною моделлю ринку. У повсякденному житті ми найчастіше зустрічаємось із виробником або продавцем, який орієнтується у своїй поведінці на монополістичну конкуренцію. Дослідження та вивчення такої поведінки і становить головну мету розгляду даної теми. 
- Ознаки монополістичної конкуренції: 1. Товар кожної фірми є недосконалим замінником товару, що реалізується іншими фірмами. Продукт кожного продавця має виключні якості або характеристики, які надають йому переваги над іншими конкурентами. Диференціація може бути побудована на реальних та удаваних відмінностях. Реальні відмінності:а) якість товару (особливості сировини, якість роботи, дизайн); б) місце продажу (невеличкий торговий кіоск на людному перехресті краще, ніж великий магазин на околиці); в) додаткове післяпродажне обслуговування (безкоштовна доставка купленого товару, гарантійний термін безкоштовного ремонту, сервісне обслуговування); г) стимулювання збуту (зниження ціни оптовим або постійним покупцям, подарунки). 
Щоб виділити свій товар серед інших, продавці часто, крім реальних, використовують удавані відмінності. Це досягається за допомогою активної реклами, використання відомих торгових знаків або торгових марок, іміджу фірми.

37.короткострокова рівновага фірми  за умов монополістичної конкуренції 
Монополістична конкуренція схожа на ситуацію монополії та досконалої конкуренції одночасно і тому вона ввібрала їхні окремі характеристики. 
По-перше, оскільки підприємства в умовах монополістичної конкуренції випускають диференційований продукт і мають здатність контролювати ціну своїх товарів, то крива попиту підприємств є спадною, а самі підприємства є «диктаторами ціни». 
По-друге, крива попиту, з якої зіштовхується окремий продавець в умовах монополістичної конкуренції, є більш еластичною, ніж крива попиту підприємства-монополіста, але менш еластичною, ніж крива попиту конкурентного підприємства. Це пояснюється тим, що підприємство в умовах монополістичної конкуренції зазнає сильнішої конкуренції, ніж в умовах чистої монополії, але в той же час — меншою кількістю конкурентів, ніж в умовах досконалої конкуренції. 
По-третє, спадна крива попиту пояснюється характером продажів в умовах монополістичної конкуренції. Для того щоб продати додаткову одиницю товару, підприємство повинне знизити ціну. Внаслідок цього крива попиту в умовах монополістичної конкуренції перебуває вище кривої граничного доходу, отже, ціна перевищує граничний дохід (Р > MR). 
Таким чином, у короткостроковому періоді фірма в умовах монополістичної конкуренції, прагнучи максимізувати прибуток, може підняти ціну без особливого ризи-ку втратити всіх своїх покупців, оскільки вони воліють придбати продукцію саме цієї фірми і готові платити за неї навіть підвищену ціну. У цьому сенсі в короткостроковому періоді вона поводиться як монополіст і рівень випуску визначається рівністю граничного доходу та граничних витрат за ціною, що перевищує цю точку рівноваги. Підприємство в умовах монополістичної конкуренції в короткостроковому періоді може як отримувати прибуток (якщо Р > АТС), так і зазнавати збитків(якщо Р <АТС).

38.довгострокова рівновага фірми  в умовах монополістичної конкуренції 
У довгостроковому періоді виникає ситуація, відмінна від випадків монополії та досконалої конкуренції. 
Відкритість ринку монополістичної конкуренції призводить до того, що переваги окремого виробника зрівнюються з іншими і рівновага наступає, коли економічний прибуток дорівнює нулю Це головна відмінність від монополії. Але в умовах монополістичної конкуренції в довгостроковому періоді продукція виробляється не з мінімальними середніми витратами. Це основна відмінність від довгострокової рівноваги на ринку досконалої конкуренції.

39. сутність, передумови ознаки нецінової конкуренції 
Нецінова конкуренція — це боротьба між великими товаровиробниками за споживачів (покупців) методами підвищення якості й надійності товарів, поліпшення їх асортименту та сервісного обслуговування споживачів, надання кредиту для покупців, реклами тощо. Така конкуренція Грунтується на технічних перевагах, впровадженні нововведень, наефективніших методах збуту товару тощо. В сучасних умовах на Заході нецінова конкуренція набуває дедалі більшого поширення. її ведуть, як правило, олігополії. 
Світова практика свідчить, що і цінова, і нецінова конкуренції нерідко супроводжуються порушеннями загальноприйнятих правил і норм конкурентної боротьби. Для протидії проявам недобросовісної економічної конкуренції створюються відповідні органи: антитрестівське управління Міністерства юстиції та Федеральна комісія з торгівлі (у США); Федеральне управління картелів (у Німеччині); Рада у справах конкуренції (у Франції); комісія зі справедливих угод (у Японії). В Україні для захисту конкуренції створений Антимонопольний комітет України (АМКУ). 
Одним із найважливіших завдань держави в умовах ринкових відносин є забезпечення такого співвідношення монополії і конкуренції, яке не призводить до руйнівних наслідків в економіці. Це завдання вирішується за допомогою антимонопольного законодавства, уперше прийнятого в США наприкінці XIX століття законом "Про охорону виробництва і торгівлі від незаконних обмежень та монополій" (1890 p.). Нині практично в усіх розвинених країнах світу існує антимонопольне законодавство. 
Антимонопольними визнаються закони, які забороняють угоди і діяння, що направлені на обмеження конкуренції: розподіл ринків з метою їх монополізації, обмеження доступу до ринку економічних суб'єктів, цінова дискримінація та інше.

40) Загальні ознаки  олігополії причини виникнення  та особливості поведінки на  ринку.

Олігополія – це галузь, в якій більша частина продажу здійснюється кількома великими фірмами, кожна з яких спроможна впливати на ринкову ціну власними діями. Олігополія існує, коли число фірм в галузі настільки мале, що кожна з них у визначенні своєї цінової політики повинна приймати до уваги реакцію з боку конкурентів.Олігополістичний ринок характеризується певними ознаками. По-перше, кількість фірм на ньому незначна, але кожна з них має значні розміри і суттєву частку ринку, а разом вони виробляють всю або переважну частину певних товарів. По-друге, товар на цьому ринку може бути як  стандартизований (наприклад, нафта, метали, устаткування), так і диференційований (автомобілі, комп'ютери, телевізори). Залежно від типу продукції розрізняють два види олігополії: чисту і диференційовану. До першого типу належать фірми, що виробляють однорідний товар, а до другого — виробники диференційованої продукції. По-третє, існують суттєві перешкоди для вступу до таких ринків. Одним із таких бар'єрів є ефект масштабу виробництва. Із вдосконаленням техніки і технології суттєво збільшується оптимальний розмір виробництва, що робить неприбутковим існування переважної частини фірм на ринку. До того ж первісні затрати для створення нової фірми такі, що вони під силу лише обмеженій кількості фірм. Важливою перешкодою є патентування та ліцензування техніки і технологій, а також великі затрати на рекламу, без якої увійти на ринок практично неможливо. В цьому напрямі діє і такий чинник, як контроль над стратегічною сировиною та іншими видами ресурсів. Бар'єри для входження у ринок створюються і злиттям фірм. Об'єднання двох чи більше конкурентних фірм може суттєво примножити їх частку на ринку, що не дасть змогу створеному новому виробнику досягти значного ефекту масштабу виробництва.