Купс мікроекономіки, теорія

Функція споживача як суб'єкта ринку полягає в тому, що він, прагнучи максимально задовольнити свої потреби  через споживання корисних якостей  економічних благ, пред'являє попит  на ці блага, впливаючи на їх обсяг.

До зовнішніх  факторів належать ціна товару, ціни інших товарів, дохід і особисте багатство споживача, його приналежність до певної соціальної групи. Внутрішніми факторами є бажання покупця, його смаки та мотиви.

Розрізняють загальну і граничну корисність. Під загальною корисністю розуміють сукупну величину корисного ефекту, що отримується від споживання даної кількості продукту.

А гранична корисність - це додатковий корисний ефект від споживання кожної додаткової одиниці товару. Для споживача гранична корисність якогось товару в даний час є його готовністю заплатити за нього певну максимальну ціну. Якщо поділити граничну корисність товару на його ринкову ціну, то одержимо зважену граничну корисність. Вона означає, що остання грошова одиниця, витрачена на придбання даного товару, має становити ту саму корисність, що й остання грошова одиниця, витрачена на інші товари.

Ранжування споживчих  переваг здійснюється з допомогою  так званих кривих байдужості. Остання є сукупністю наборів, що забезпечують однаковий рівень задоволення потреб. Споживач байдужий до вибору наборів, які представлені точками на кривій байдужості, бо кожна така крива відтворює певний набір товарів, які мають однакову корисність. Криву байдужості можна зобразити графічно (див. схему 5.3).

Крива и і є кривою байдужості. Вона проходить через точки А, В і С та показує, що споживач байдужий до цих трьох наборів товарів, тобто він почувається не гірше  і не краще відмовившись від двох одиниць товару У, і одержавши  додатково шість одиниць товару X при переміщенні від набору В  до набору А. Так само споживач однаково ранжує при переході від А до С, тобто, може відмовитися від 10 одиниць  товару X, щоб отримати додатково 8 одиниць  товару V.

Оскільки поєднання різних товарів багатоманітні, то і варіантів  кривих байдужості також чимало. При  цьому вони між собою не перетинаються. Ця сукупність кривих байдужості різних наборів двох товарів називається картою байдужості. На ній кожна крива відображає інший рівень граничної корисності. При цьому чим далі від початку координат перебуває кожна наступна крива байдужості, тим вищому рівневі загальної корисності вона відповідає. Тобто карта кривих байдужості здійснює ранжування наборів по порядку від тих, яким надається найменша перевага до тих, які мають найвищу перевагу. Але при цьому карта кривих байдужості не показує міру переваги одного набору над іншим. Цю функцію виконує показник, що називається граничною нормою заміщення. Це та максимальна кількість одного товару А з даного набору, від якої споживач готовий відмовитись, щоб отримати одну додаткову одиницю товару В з цього ж набору. Вона знижується у міру руху вниз кривою байдужості.

Карта кривих байдужості дає  описання шкали особистих переваг  у відношенні різних поєднань товарів  та послуг. Але переваги повністю не пояснюють поведінку споживача. На індивідуальний вибір впливають  так звані бюджетні обмеження. Вони показують той максимально можливий обсяг благ, які споживач може придбати на свій дохід за даного рівня цін. Порівнюючи бюджетні обмеження та ціни, споживач замінює одні товари на інші, прагнучи максимізації їх корисності і власного споживання.

9.Рівновага споживача,  сутність та обґрунтування з  кардиналістських позицій. 

Функція корисності лежить в основі споживчого вибору (поведінки  споживача на ринку). При моделюванні  поведінки споживача економісти базуються:

-обмеженості доходу споживача;

-аксіомі ненасиченості  (споживач намагається мати велику  кількість будь-яких благ);

- збільшення загальної  корисності;

-аксіомі зменшення граничної  корисності.

Перерозподіляючи свій дохід  таким чином, щоб досягнути найбільшої загальної корисності, споживач намагається  вирівняти свої середньозважені  граничні корисності. При цьому він  досягає положення рівноваги (максимуму  добробуту). В цьому заключається зміст другого закону Госена, який говорить: максимум корисності від споживання даного набору благ споживач отримає при умові рівності граничних корисностей всіх благ, які споживаються.

Поряд із загальними принципами споживчого вибору існують особливості, які визначаються впливом на нього  смаків та уподобань споживача.

Виділяють два види попиту на товар: функціональний попит означає, що частина попиту на товар зумовлена якостями, які властиві самому товару; нефункціональний попит - частина попиту на товар зумовлена якимось іншими факторами, а не властивими йому якостями. Найбільш суттєва частина нефункціонального попиту зумовлена зовнішнім впливом на корисність. Мається на увазі, що корисність даного товару збільшується або зменшується в залежності від того чи купують інші цей товар, або завдяки тому, що цей товар має велику ціну в порівнянні з іншими товарами.

10. Рівновага споживача:  сутність та обгрунтування з  ординалістських позицій.

Споживач, вибираючи блага, керується певними послідовними індивідуальними вподобаннями. Вони формують систему переваг. Система  переваг дає змогу моделювати оптимальний вибір споживача  за порядковою (ординалістською) функцією корисності. Згідно з нею споживач завжди може визначити, якому набору благ він віддає перевагу, але не може визначити, наскільки цей набір  кращий від іншого.

Одним з основних інструментів ординалістської концепції виміру корисності є крива байдужості –  сукупність точок у просторі двох благ, що представляють собою рівнозначні  для споживача комбінації різної кількості обох благ. Їх кількість  відкладено по осях системи координат QВ та QА, лінії з'єднання точок  на площині, що означають однакові за своєю корисністю набори благ і є  кривими байдужості. Чим далі від  початку координат знаходиться  крива байдужості, тим більшу корисність вона відображає. Аналіз поведінки  споживача за кривими байдужості дає змогу визначити, від якої кількості одного блага (А) згоден відмовитися  споживач задля збільшення іншого блага (В) на одиницю за умов незмінності  рівня корисності від набору благ. Показник, який кількісно визначає цей процес, носить назву граничної  норми заміщення MRSВА і обчислюється: MRSВА = -∆А/∆В, де ∆А – втрати у споживанні А, одиниць; ∆В – вигоди у споживанні В, одиниць.

Крива байдужості має спадний  характер – це відображає ту обставину, що MRS зменшується в міру руху вниз вздовж кривої байдужості, тобто зі збільшенням споживання одного блага  замість іншого.

Якщо споживач споживає лише два блага бюджет індивіда буде мати вигляд рівняння:

М = РАQА +РВQВ. Вирішимо його відносно QА: QА = М/ РА – РВ /РАQВ, де

РА – ціна блага А;

QА – кількість блага  А;

РВ – ціна блага В;

QВ – кількість блага  В.

Це рівняння називається бюджетною лінією, всі точки якої представляють доступні споживачу при даному бюджеті комбінацію двох благ. Бюджетна лінія має від'ємний нахил; кут її нахилу визначається співвідношенням цін, а віддаленість від початку координат – величиною бюджету.

Гранична норма заміни двох благ характеризує суб'єктивну  оцінку еквівалентності цих благ для конкретного споживача, а  співвідношення їх цін – об'єктивну  оцінку їх еквівалентності. Коли обидві оцінки співпадають, споживач досягає  максимального задоволення при  своєму бюджеті, тобто опиняється в  стані рівноваги.

11. Ефекти доходу та заміщення товарів як обґрунтування з-ну попиту.

 З-н попиту: зростання ціни за інших незмінних умов призводить до зменшення обсягу попиту, і навпаки. Реакція споживача на зміну ціни може бути поділена на два моменти: ефект доходу та ефект заміщення.  За рахунок ефекту доходу зміни в попиті на здешевлений товар викликані тим, що змінюється реальний дохід споживача. Якщо, наприклад, ціна на товар знизилась, реальний дохід споживача зростає і він змінює обсяг благ залежно від їх різновиду. Якщо благо вважається споживачем повноцінним, обсяг його споживання при зниженні ціни збільшується, якщо неповноцінним – обсяг споживання зменшується.  Ефект заміщення – це та частина приросту величини попиту на здешевлений товар, яка утворюється через заміну цим товаром інших благ, які тепер стали відносно дорожчими.

 

12 крива доходу споживача. крива  Енгеля.

Рівновага споживача відповідає комбінації товарів, яка максимізує корисність при даному бюджетному обмеженні.  Лінія “доход – споживання”(крива рівня життя) проходить через всі точки рівноваги споживаача, що відповідають різним рівням його доходу.  На її основі може бути побудована лінія Енгеля, яка показує взаємозв”язок доходу споживача і кількості придбаного блага Х.

Лінія “ціна –  споживання” проходить через всі точки рівноваги споживача, пов”язані із зміною ціни одного із товарів.  Вона лежить в основі побудови кривої попиту. 

Ефекти  впливу зміни доходу та цін на обсяг  попиту споживача:

Ефект заміщення – це ефект, який вказує на те, що споживач у процесі споживання заміщує товаром, що став дешевшим (х), інші більш дорогі товари (у,…).  Ця показується рухом вздовж кривої байдужості Un.

Ефект доходу – це ефект, який виникає внаслідок впливу на попит споживача зміни обсягу його реального доходу.  Зміна останнього викликана зміною ціни товару (х) без врахування ефекту заміщення.  Ефект доходу показує переміщення від одної кривої байдужості U1 до  іншої U2.

Виражаючи корисність блага  в грашових одиницях, отримуємо цінність блага. Витрати споживання або вартість даної кількості блага – це грошові кошти або ринкова ціна одиниці блага помножена на кількість одиниць блага. Вигода (цінність) перевищує витрати (вартість), оскільки споживач готовий заплатити за попередні одиниці блага більш високу ціну , ніж ту, яку він реально платить при купівлі.  Різниця між цінністю і вартістю блага наз. споживчим надлишком (надлишок споживача).  Його можна розглядати як різницю між максимальною ціною, яку споживач заплатив би за кожну кількість блага Х , і ринковою вартістю цієі кількості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

13 крива “ціна-споживання” та “лінії  попиту”.

Kpивa, щo пpoxoдить чepeз yci тoчки piвнoвaги, якi вiдпoвiдaють piзним вeличинaм дoxoдy, нaзивaєтьcя лiнiєю «дoxiд—cпoживaння» (pис.4.1).

Зaлeжнo вiд змiни дoxoдy мoжe змiнитиcя i cтaвлeння cпoживaчa дo блaгa X: як дo блaгa з нopмaльнoю cпoживчoю цiннicтю (пoвнoцiннoro) aбo ж блaгa з низькoю cпoживчoю цiннicтю (нeпoвнoцiннoгo). Cпoживaння пoвнoцiнниx блaг пpи збiльшeннi дoxoдy

зpocтaє, щo зyмoвлює дoдaтний нaxил лiнiї «дoxiд—cпoживaння».

Cпoживaння нeпoвнoцiнниx, блaг пpи збiльшeннi дoxoдy cкopoчyєтьcя, щo зyмoвлює вiд’ємний нaxил лiнiї «дoxiд—cпoживaння».

 Якщo зa нeзмiннoї  вeличини бюджeтy змiнюєтьcя цiнa  блara X, тo бюджeтнa лiнiя здiйcнює пoвopoт нaвкpyги тoчки cвoгo пepeтинy з вepтикaльнoю вiccю, дocягaючи бiльш вiддaлeниx кpивиx бaйдyжocтi. Bci тoчки oптимyмy, якi yтвopюютьcя дoтикoм бюджeтнoї лiнiї, щo пoвepтaєтьcя, дo кpивиx бaйдyжocтi, визнaчaють лiнiю «цiнa—cпoживaння». Boнa пoкaзyє, як pearyє cпoживaч нa змiнy цiни oднoгo iз блaг. Piзнoвид тaкoгo взaємoзв’язкy, в cвoю чepгy, зaлeжить вiд пoв’язaнocтi блaг y cпoживaннi. Для блaгозaмiнникiв лiнiя «цiнa—cпoживaння» мaє вiдмний нaxил, a для дoпoвнюючиx блaг—дoдaтний .

Лiнiя «цiнa—cпoживaння» мoжe бyти викopиcтaнa для пoбyдoви лiнiї iндивiдyaльнoгo пoпитy шляxoм вcтaнoвлeння гpaфiчнoї  вiдпo-вiднocтi пeвниx oптимaльниx кiлькocтeй  дaнoгo блaгa i цiн цьoгo ж блaгa .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

14 Теорія виробництва. Технологічна  та економічна ефективність

Виробництво - це процес використання робочої сили; обладнання у сполученні з природними і матеріальними ресурсами для вигoтoвлення товарів, послуг, інформації.

Теорія виробництва  ґрунтується на застосуванні факторних моделей, які пов'язують величину результату виробництва з обсягами ресурсів (факторів), які зумовили цей результат. Найпоширенішим видом таких факторних моделей є вироб­ничі функції. Виробнича функція показує, який максимально можливий випуск, обсяг продукції може отримати фірма при кожному конкретному поєднанні мінімально необхідної кількості вхід­них ресурсів (факторів виробництва) за незмінної технології. Зміна останньої веде до зміни самої функціональної залежності. Виробнича функція дає можливість об'єднувати вхідні ресурси у різних пропорціях для виробництва продукції різними мето­дами. Виробничі функції описують те, що можна здійснити техніч­но за умови, що фірма з максимальною ефективністю викорис­товує кожну з комбінацій вхідних ресурсів. Вважають, що фак­тори виробництва не будуть використовуватися, якщо вони зменшують обсяги виробництва, його рівень. Це зумовлено тим, що виробничі функції описують саме максимально мож­ливий випуск продукції при певній комбінації вхідних ресурсів в ефективний з технологічного погляду спосіб.

Технологічна  та економічна ефективність

Виробничі відносини на мікрорівні - це передусім технологічні відносини. Вони визначаються не тільки технічною  стороною процесу виробництва, але  й інтелектуальними, фізичними можностями персоналу фірми.

Технологія - це сукупність мeтодiв і практичних знань та навичок по виготовленню, зміні стaнy, властивостей напівфабрикатів, які здійснюються у процесі виробництва економічних благ.

(Технологія походить  вiд грецького techne - мистецтво,  майстерність, вміння).

Завданням технології є виявлення  фізичних, хімічних, мехaнічних та інших  закономірностей з метою використання на практиці найбільш ефективних і  економічних виробничих процесів.

Технологічна  ефективність:

Виробничий процес технологічно ефективний, якщо не існує ніякого  іншого способу, при якому для  виробництва даного обсягу продукції  витрачається менша кількість хоча б одного з ресурсів при умові  незбільшення інших видів ресурсів.

Виробничий процес технологічно ефективний, якщо обсяг виробленої продукції є максимальним при  використанні визначеної кількості  ресурсів.