Купс мікроекономіки, теорія

Економічна ефективність:

Економічно ефективним способом виробництва заданої кількості  продукції слід вважати такий  спосіб, при якому досягається  мінімізація альтернативної вартості витрат, що використовуються у процесі  виробництва.

Технологія може бути врегульована:

в засобах виробництва;

в робітниках (краща освіта та досконала професійна підготовка).

15 Виробнича функція і її властивості:  основні положення теорії виробництва. 

Теорія організації виробництва  пов'язана з розвитком продуктивних сил і вироб-ничих відносин. На основі узагальнень набутого досвіду  і діалектики розвитку вироб-ництва формулюються закони, які відкривають  перспективи розвитку виробничих ві-дносин на підприємстві.

Виробнича функція є важливою характеристикою діяльності підприємства. Виробнича функція показує залежність між максимально можливим обсягом  випуску продукції (Q) та обсягом ресурсів, які для цього використовуються.

Наприклад, якщо для виробництва  застосовуються два фактори робоча сила (L) та капітал (К), то виробнича функція матиме вигляд:

Q = f (K ,L) Ця функція відноситься до довгострокового періоду.

Функція в короткостроковому  періоді матиме лише одну змінну, і  буде показувати максимально можливі  обсяги випуску продукції за різних обсягів використання цього фактору  при незмінних обсягах залучення  інших факторів. Тому вона отримала назву однофакторної.

Загальна  теорія організації виробництва  ґрунтується на таких положеннях:

1.Будь-який виробничий  процес є функціонуючою сукупністю  фізичних дій лю-дини, засобів  праці, предметів праці і власне  трудових процесів з метою  виготовлен-ня заданого продукту  для задоволення певних потреб.

2 Основні елементи праці  знаходяться у взаємозв'язку між  собою та з технологіч-ним змістом  процесу.

3. Зазначені елементи  праці знаходяться між собою  у певному якісному співвід-ношенні,  тобто вони повинні відповідати  заданому кінцевому результату, отримува-ному в процесі виробництва.

4.  Засоби праці, предмети праці і виконавці повинні знаходитися у визначеному кількісному співвідношенні, обумовленому обсягом виробництва і часовими обме-женнями.

5.  У виробничому процесі сукупність елементів праці повинна знаходитися не тільки в певному якісному і кількісному, але й у просторовому співвідношенні, тобто кожний елемент праці, трудового процесу та їх сукупність повинні займати певний простір, мінімально необхідний для їх нормального функціонування.

6. Виробничий процес відбувається  не тільки в просторі, але і  в часі. Кожна ста-дія, операція  або їх сукупність має здійснюватися  у чітко визначений період  часу. От-же, здійснення трудового  процесу та його елементів  повинно відбуватися у певному  часовому співвідношенні.

16) Ізокванта. Карта  ізоквант Ізокванта - це лінія, кожна точка якої відображає такі комбінації ресурсів (K, L), які дають змогу отримати однаковий обсяг в-ва прод-ції. Чим більша кіль-ть використовуваних ресурсів, тим більший обсяг в-ва і тим далі від початку координат міститься відповідна ізокванта. Сук-ть ізоквант однієї вир-чої ф-ції, кожна з яких відповідає певному обсягу випуску прод-ції, називається картою ізоквант. Властивості ізоквант: випукла до початку координат; чим далі від т.О (0;0), тим більше обсяг в-ва; ізокванти не перехрещуються між собою, бо хар-ють різну кількість продукту; можна замінювати один фактор на інший. Ізокванти можуть мати вигляд:-прямої лінії, якщо фактори виробництва ідеально взаємозамінні (змінюється кут нахилу ізокванти); -прямого кута, якщо фактори взаємодоповнюють один одного;-ізогнута, якщо один з факторів змінний.                                                                                                  17) Взаємозаміна виробничих факторів. Гранична норма технологічного заміщення. Взаємозамінність факторів обумовлена ​​не тільки специфікою потреб і конструктивних особливостей виробу , але і, головним чином , обмеженістю ресурсів , з одного боку , і ефективністю їх використання - з іншого. Підприємець вибирає таку технологію виробництва , при якій дефіцитний або порівняно дорогий фактор використовується в меншій мірі. Куг нахилу кожної ізокванти, або кутовий коефіцієнт ізокванти дозволяє визначити можливість заміни одного виробничого фактора іншим у процесі їх використання. Гранична норма заміщення – показує, від якої кількості одного блага (вона розміщена по осі У) згоден відмовитися споживач, щоб збільшити кількість іншого блага (по осі Х) на одиницю за незмінної корисності від набору благ.  Гранична норма технологічного взаємо заміщення (MRTS) – показує, від якої кількості одного ресурсу треба відмовитись, якщо для даного технічно ефективного обсягу випуску використати додаткову одиницю іншого ресурсу.                                                                                                                                         18) Ефект масштабу. Ефе́кт масшта́бу – Зниження витрат виробництва на одиницю продукції в результаті збільшення обсягів виробництва. Розглядається в довгостроковому періоді. Позитивний ефект від масштабу: Відбувається коли при збільшенні розмірів організації і кількості продукції, що випускається, витрати на одиницю продукції зменшуються. Звичайно пов'язаний з поглибленням розподілу праці. Завдяки цьому ефекту дуже вигідним виявився перехід від ручної праці до мануфактури і потім до конвеєра. Негативний ефект від масштабу: Зворотний позитивному ефекту, при якому середні витрати збільшуються разом із зростанням підприємства. Пов'язується з деякою втратою керованості.                                               19) Сукупний, середній і граничний продукти. Стадії виробництва у короткостроковому періоді. Стадії виробництва В теорії виробництва є три важливі показники: загальний, граничний та середній продукти. Загальний продукт (ТР) – загальна кількість продукту, виробленого при використанні визначеної кількості змінного фактора і при незмінних інших факторах.ТР=f(х, у, z...), або Q=/(К, L, М...),де у— змінний фактор; х, z... — сталі фактори. Загальний продукт, виготовлений на основі наявних ресурсів, відображає продуктивність як сталих, так і змінних вхідних факторів. Кількість виготовленої продукції, отриманої за певної комбінації вхідних факторів, залежить від: -поточного стану вибраної технології;-загальної ефективності, властивої тій чи іншій фірмі;-величини діючого підприємства або абсолютної кількості вхідних факторів;-пропорції використання ресурсів (відношення сталих факторів до змінних). Середній продукт (АР) — це відношення загального продукту до використаної кількості певного вхідного виробничого фактора: Для праці формула середнього продукту матиме такий вигляд: ,а для капіталу: Середній продукт праці (АРL) фактично являє собою продуктивність праці, а середній продукт капіталу (АРK) є показником продуктивності капіталу. Граничний продукт (МР) змінного фактора виробництва – це приріст загального продукту, досягнутий за рахунок приросту цього фактора на одну додаткову одиницю: Відповідно граничний продукт праці розраховуємо за формулою:

,а граничний продукт капіталу: .

Стадії виробництва Стадія 1.Стадія зростання середньої продуктивності:- APL зростає до максимуму;-  MPL додатній і MPL=APL;- TPL є зростаючим.Стадія 2.Стадія максимальної загальної продуктивності:- починається з точки, де MPL=APL і продовжується до точки, в якій TPL досягає максимуму;- APL спадає, але ще високий;- MPL спадає, але MPL >0 (додатній).Стадія 3.Стадія вза’ємної граничної продуктивності: 
- починається з точки, де TPL є максимальним і MPL=0 та продовжується до точки, де TPL= APL=0;- TPL спадний і досягає нуля;- APL спадний і досягає нуля;- MPL від’ємний і спадає.                                              20) Витрати, їх природа і структура. Основні види витрат. Витрати підприємств — це сукупність усіх спожитих ресурсів на виробництво того чи іншого продукту. Вони характеризують вартість виробництва продукції для підприємства. Витрати підприємства складаються зі спожитих засобів виробництва та заробітної плати і набувають форми собівартості продукції. Різниця між вартістю продукції і собівартістю дорівнює розміру прибутку підприємства. Витрати підприємств виражають реальні виробничі відносини ринкової системи господарювання. Економічні (вмінені) витрати - це явні (зовнішні) витрати виробництва (витрати на придбання ресурсів, що не належать власникам підприємства) та ще й неявні (внутрішні), або альтернативні витрати (власні виробничі ресурси підприємства). Тобто, це вартість усіх виробничих ресурсів незалежно від того, чи вони є власністю підприємства, чи купуються на ринку Бухгалтерські витрати - це усі витрати виробництва, які пов 'язані з придбанням необхідних для забезпечення випуску продукції ресурсів за ринковими цінами. Тобто, це грошові витрати на придбання виробничих ресурсів, що не належать підприємству.

21.Витрати фірми  у короткостроковому періоді

Витрати виробництва, які робить фірма на виробництво продукції, залежать від тривалості заміни всіх задіяних ресурсів. Багато видів ресурсів можна замінити легко і швидко (сировину, паливо, енергію і таке інше). Інші ресурси вимагають більше часу для освоєння. Наприклад, виробничі будівлі, машини, обладнання. їх заміна вимагає тривалого часу. На деяких підприємствах заміна виробничих ресурсів може тривати кілька років. Оскільки на заміну різних використовуваних у виробничому процесі ресурсів витрачається різний час, розрізняють короткостроковий і довгостроковий періоди.

Короткостроковий  період — це період часу, протягом якого підприємство не може замінити своїх виробничих потужностей, але може змінити ступінь інтенсивності їх використання й обсяг виробництва продукції. Обсяг виробництва може бути змінений шляхом застосування більшої (чи меншої) кількості живої праці, сировини та інших ресурсів, тобто наявні виробничі потужності протягом короткострокового періоду можуть використовуватися більш або менш інтенсивно.

Протягом короткострокового періоду фірма може змінити обсяг виробництва шляхом застосування більшої кількості змінних ресурсів.

Витрати у короткому періоді  на різних фірмах відповідають однаковій  моделі, яка може бути пояснена за допомогою  відомого нам закону спадної віддачі. Цей закон називають ще законом-спадного граничного продукту. 

Основною відмінністю  між аналізом у короткому і  довгому періодах є еластичність факторів виробництва. В довгому  періоді, на відміну від короткого, можна контролювати обсяг випуску  і витрати, змінюючи не тільки інтенсивність  використання змінних факторів виробництва, а й самі розміри і кількість  підприємств.

22.Витрати фірми  у довгостроковому періоді

Витрати виробництва, які робить фірма на виробництво продукції, залежать від тривалості заміни всіх задіяних ресурсів. Багато видів ресурсів можна замінити легко і швидко (сировину, паливо, енергію і таке інше). Інші ресурси вимагають більше часу для освоєння. Наприклад, виробничі будівлі, машини, обладнання. їх заміна вимагає тривалого часу. На деяких підприємствах заміна виробничих ресурсів може тривати кілька років. Оскільки на заміну різних використовуваних у виробничому процесі ресурсів витрачається різний час, розрізняють короткостроковий і довгостроковий періоди.

Довгостроковий  період з точки зору фірми — це період, достатній для заміни всіх задіяних ресурсів, включно з виробничими потужностями. З точки зору галузі він дозволяє підприємству розформуватися і залишити галузь, а новим фірмам організуватися і ввійти в галузь. Потрібно відзначити, що короткостроковість і довгостроковість є поняттями умовними і різними для різних галузей. їх тривалість залежить від характеру виробництва і його технологічного циклу.

В довготерміновому періоді  у фірми є достатньо часу для  зміни всіх виробничих факторів з  метою виробництва будь-якого  обсягу продукції з мінімальними витратами.

У довгостроковому  періоді можна розширити або скоротити виробництво в межах окремої фірми, змінюючи затрати усіх ресурсів. У будь-який момент часу розміри фірми мають певну величину. В межах цих розмірів витрати змінюються за схемою, описаною для короткострокового періоду. Крива довгострокових витрат виробництва показує мінімальне їх значення для якогось обсягу виробництва фірми, коли всі її фактори виробництва є змінними. У довгостроковому періоді постійних витрат немає, бо всі фактори - змінні.

Основною відмінністю між аналізом у короткому і довгому періодах є еластичність факторів виробництва. В довгому періоді, на відміну від короткого, можна контролювати обсяг випуску і витрати, змінюючи не тільки інтенсивність використання змінних факторів виробництва, а й самі розміри і кількість підприємств.

23.Ізокоста. Мінімізація  витрат.

Випуск одного і того ж  обсягу продукції технологічно ефективно  можна забезпечити різними сполученнями факторів виробництва. Але з економічної  точки зору кожна комбінація ресурсів обумовить для фірми різні  витрати. Тому виникає проблема вибору економічно ефективної структури факторів, яка забезпечила б виробництво даного обсягу з мінімальними витратами. 
Бажані зміни в структурі виробничих факторів фірма може здійснити лише протягом досить тривалого часу, оскільки це пов’язано зі зміною технології. У довгостроковому періоді всі фактори виробництва, отже, і всі витрати змінні, тому в аналізі не виділяються постійні витрати. Розрізняють лише: довгострокові сукупні витрати – витрати на весь обсяг продукції , довгострокові середні витрати – витрати на одиницю продукції та довгострокові граничні витрати , тобто приріст сукупних витрат. 
Для кожного періоду фірма має певні обмежені фінансові засоби, які може витратити на вдосконалення виробництва. Тому допустимі витрати на працю і капітал можна описати таким рівнянням: , 
де – годинна ставка заробітної плати (ціна одиниці праці), – орендна плата за годину використання устаткування (ціна одиниці капіталу). 
Фірма може змінити співвідношення праці і капіталу, але так, щоб загальна сума витрат не змінилась. Розв’язавши дане рівняння відносно L або К, можемо визначити всі можливі комбінації вхідних ресурсів, які не виходять за межі визначеного рівня витрат: 
 , або   . 
Графічно ці комбінації відображає ізокоста. 

Ізокоста – це лінія  незмінних витрат, що показує всі  можливі комбінації праці і капіталу, які фірма може придбати за даного рівня витрат. 
Кожен фіксований рівень витрат зображає інша ізокоста. Множина ізокост, які ілюструють різні рівні довгострокових сукупних витрат, називається картою ізокост (рис. 7.5). 
Зміна рівня сукупних витрат зміщує ізокосту паралельно вгору або вниз, а зміна ціни одного з ресурсів змінює її нахил до відповідної осі. 
Нахил ізокости до відповідної осі визначається співвідношенням цін ресурсів: або . Одночасно він визначає пропорції взаємозаміни ресурсів, виражені в категоріях альтернативних витрат.

24.Характерні риси  ринку досконалої конкуренції.  Конкурента фірма.

Доскона́ла конкуре́нція — ідеалізований стан ринку, коли окремі покупці і продавці не можуть впливати на ціну.

Такий ринок завжди приходить  до рівноваги. На ринку панує для однакових продуктів єдина ціна, тому що жоден покупець або продавець в зв’язку зі своїм незначним розміром не може її диктувати. Оскільки існує конкуренція між продавцями, кожен продавець намагається максимально знизити свою ціну і, сам того не прагнучи, опиняється на рівні нульового прибутку. Навіть якщо продавець хоче довгостроково "прив’язати" покупців до себе, пропонуючи їм товари за цінами нижчими ніж ринкові, він попросту збанкротує. Вважається, що серед усіх галузей економіки фондові ринки найбільше відповідають ідеалу досконалої конкуренції. Недосконала конкуренціявиникає тоді, коли ринок не здатний виконувати одну або більше своїх функцій.