Экономичиские показатели предприятия

Як форма розширеного  відтворення інтенсифікації сільського господарства відбувається на основі додаткових вкладень на одиницю земельної  площі, що мають на меті якісне вдосконалення  всіх факторів.

Для характеристики інтенсифікації використовується система показників: вартісні і натуральні, загальні і часткові. Вартісні дозволяють порівняти додаткові вкладення праці і засобів виробництва і зв'язаний з ними ріст виробництва продукції, а натуральні - визначити об'єм виробництва окремих видів продукції. Розрізняють рівень інтенсивності, тобто вкладення засобів виробництва  - факторні показники і економічну ефективність інтенсифікації - результативні показники.

Схема вивчення процесу  інтенсифікації має такий вигляд: земля - об'єкт інтенсифікації, обсяг  витрат на 1 га - рівень інтенсифікації, вихід продукції з 1 га - результат інтенсифікації, окупність витрат - ефективність інтенсифікації.

Узагальнюючим показником рівня інтенсивності є сума вартості основних виробничих фондів і поточних виробничих витрат (без амортизації) в розрахунку на одиницю площі сільськогосподарських угідь формула (1.2):

                                                  У= (Фос+Вз)/S                                                          (1.2)

де У - рівень інтенсивності, грн./ га;

     Фос - вартість основних виробничих фондів;

      Вз - виробничі витрати (без амортизації), грн.;

      S - площа сільськогосподарських угідь, га.

Цей показник вважають головним, так як він безпосередньо відображає суть інтенсифікації - концентрацію живої  і уречевленої праці на одиницю площі сільськогосподарських угідь. Його можна розглядати і окремо, як вартість основних виробничих фондів на 1 га сільськогосподарських угідь і суму поточних виробничих витрат на 1 га сільськогосподарських угідь.

Сума виробничих витрат з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, ріллі дає змогу визначити рівень інтенсивності виробництва в цілому, а також окремих видів продукції (зерна, цукрових буряків, та ін.).

Визначимо рівень інтенсифікації  ПП «АЛЬФА КАПІТАЛ» на 2011 рік за формулою (1.2):

У=(14526600+44825000)/5027=11806,6 грн./ га;

Отже,  сума виробничих витрат з розрахунку на 1 га сільськогосподарських  угідь ПП «АЛЬФА КАПІТАЛ»  на 2011 рік  складає 11806,6 грн./га.

Проведемо оцінку рівня  економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва за допомогою показників наведених в табл. 1.3.

Варто сказати, що земля  використовується досить ефективно, так  як спостерігається добрий показник урожайності зернових та зернобобових: 2009р. - 59,4 ц/га, а в 2011 він сягнув – 118,0 ц/га. Це зумовлюється досить великим обсягом виробленої продукції та зібраною площею. Найнижчим є цей показник у 2010 році – 56,5 ц/га, тобто за весь аналізований період урожайність зернових все ж знизилась на 4,9%. Ця тенденція прослідковується і по інших видах культур, особливо наочно це видно з кукурудзи – зниження урожайності на 40,3%, ячменю – на 22,6%.

 

 

Таблиця (1.3)

Показники економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва

Показники	2009	2010	2011
Урожайність ц/га:
зернових і зернобобових культур	59,4	56,5	118,0
в т.ч. озима пшениця	54,4	34,3	54,3
кукурудза на зерно	104,0	62,1	160,5
ячмінь ярий	33,2	25,7	28,1
соняшник	35,5	38,7	38,47
соя	-	14,8	-
Валова продукція, грн	17432600	30786700	62648400
на 1 га с/г угідь	3878,2	6125,5	12462,4
на 1 грн. основних  виробничих фондів с/г призначення	1,8	3,86	4,31
на 1 середньорічного  працівника	355767,3	699697,7	1139061,8
Прибуток від реалізації с/г продукції, тис грн.	-2203,7	2333,8	25266,4
Рівень рентабельності %	-11,2	8,2	67,6

 

Проаналізувавши дані економічної  ефективності інтенсифікації с/г виробництва  можна зробити наступні висновки:

• частка валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь зросла на 221,3%;
• частка валової продукції на 1 середньорічного працівник  збільшилась на 220,17%;
• частка валової продукції на 1 грн основних виробничих фондів с/г призначення виросла на 139,4%.

Поглянувши на результати 2009 року можна зробити висновок що підприємство отлимало збитики в розмірі 2203,7 тис. грн., вироблена продукція не окупила себе, але в наступні роки прослідковується вже позитивна динаміка прибуток становив 25266,4 тис.грн..  Рівень рентабельності доцільно розглянути за допомогою рис.  1.3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. (1.3) Рівень рентабельності %

Отже , в  ПП «АЛЬФА КАПІТАЛ» займається вирощуванням продукції  рослинництва, площа сільськогосподарських  угідь на звітній рік становить 5027 га. Головною галуззю є виробництво  кукурудзи, підприємство має добрі  показники урожайності культур. За досліджуваний період прослідковується позитивна динаміка збільшення обсягів валової продукції, зростання прибутку, підвищення показника рентабельності.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

СОБІВАРТІСТЬ  ПРОДУКЦІЇ І ШЛЯХИ ЇЇ  ЗНИЖЕННЯ

2.1 Класифікація виробничих витрат і структура собівартості продукції рослинництва

 

Усі витрати на виробництво  продукції поділяються на

• загальні витрати;
• витрати на одиницю продукції.

Загальними називаються  витрати на виробництво всього обсягу продукції за певний період, їх сума залежить від тривалості періоду виготовлення продукції та її кількості.

Витрати на одиницю продукції  обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями.

Усі витрати, пов'язані  з виробництвом та реалізацією продукції, класифікуються за чотирма основними принципами:

• економічним;
• виробничим;
• за способом віднесення на собівартість;
• залежно від обсягів виробництва.

 За економічним  принципом витрати групуються  за такими елементами:

• матеріальні витрати;
• витрати на оплату праці;
• відрахування на соціальні заходи;
• амортизаційні відрахування;
• інші витрати.

Таке розмежування витрат за економічним принципом пов'язане  з різним економічним змістом  їх формування.  Всі матеріальні  витрати ґрунтуються на матеріальній основі і витрачаються на закупівлю основних і допоміжних сировини та матеріалів. Витрати на оплату праці не мають під собою матеріальної основи і призначені для оплати витраченої праці.  Витрати на соціальні заходи накопичуються і є матеріальними стимулами підвищення продуктивності праці та якнайшвидшого відновлення робочої сили. Амортизаційні відрахування — кошти, що йдуть на оновлення засобів праці.

За виробничим принципом  витрати групуються в статті собівартості залежно від виробничого призначення  такі:

 1. Сировина і матеріали.

2. Покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби.

 3. Енергія технологічна.

4. Зворотні відходи.

5. Транспортно-заготівельні витрати.

6. Основна заробітна плата виробничих робітників.

7. Додаткова заробітна плата виробничих робітників.

8. Відрахування на соціальне страхування.

9. Витрати на утримання та експлуатацію машин і механізмів.

10. Внутрішньогосподарчі витрати

11. Витрати від браку продукції

12. Загально господарчі чи фабрично-заводські витрати

13. Невиробничі чи комерційні витрати

14. Інші витрати 

За ступенем однорідності сталі собівартості поділяються  на прості та комплексні.

 Прості витрати  — однорідні за складом, мають  єдиний економічний зміст і  є первинними. До них можна  віднести витрати на сировину  і матеріали або заробітну  плату виробничих робітників.

 Комплексні витрати  різноманітні за складом і  охоплюють кілька елементів витрат. Наприклад, на утримання та  експлуатацію машин і механізмів  передбачаються такі витрати:

• заробітна плата обслуговуючого персоналу;
• амортизаційні відрахування по машинах і механізмах;
• витрати на ремонт та підтримку устаткування в робочому стані;
• витрати на придбання запасних частин до устаткування та ін.

Розглянемо та проаналізуємо  виробничі витрати ПП «АЛЬФА КАПІТАЛ» на протязі 2009 - 2011 років за допомогою табл. (2.1).

Таблиця (2.1)

Витрати на основне виробництво

Елементи витрат	Витрати на виробництво  продукції  тис. грн. за рік
	2009	2010	2011
Витрати на оплату праці	967,7	1386,0	1800,0
Відрахування на соціальні  заходи	285,5	506,7	720,0
Матеріальні витрати, які увійшли в собівартість продукції	12160,5	24035,7	37266,0
у тому числі:
насіння та посадковий  матеріал	3236,3	5353,1	4138,0
мінеральні добрива	1841,7	7338,8	6594,0
нафтопродукти	1914,2	6036,8	6945,0
електроенергія	-	101,2	-
паливо	304,0	290,8	6945,0
запасні частини, ремонтні та будівельні матеріали для ремонту	1110,3	1697,2	8079,0
оплата послуг і робіт, що виконані сторонніми організаціями, та інші матеріальні витрати	3754,0	3217,8	4565,0
Амортизація основних засобів	3665,2	2955,6	3278,0
Інші витрати, включаючи  плату за оренду	2784,4	3277,8	5039,0
у тому числі  орендна  плата за земельні частки (паї)	1305,7	1451,8	2008,0
Усього витрат	19863,3	32161,8	48103,0

 

Якщо порівнювати 2011  рік з 2009 роком, то витрати суттєво  зросли  на 142,2 %, це пояснюється розширенням виробництва. Особливо зросли матеріальні витрати, які увійшли в собівартість продукції на 206,5%, витрати на оплату праці на 86,0%, відрахування на соціальні заходи на 152,2%.  Отже, витрати ПП «АЛЬФА КАПІТАЛ» за аналізуючий період зросли майже вдвічі.

 За способами віднесення на собівартість витрати поділяються на прямі та побічні.

Прямі витрати безпосередньо  пов'язані з виготовленням певного  різновиду продукції, їх можна обчислити  на одиницю продукції безпосередньо.

Побічними є витрати, величину яких не можна безпосередньо  обчислити на одиницю продукції, бо вони пов'язані з визначенням  різних витрат (заробітна плата обслуговуючого та управлінського персоналу, утримання  та експлуатація будівель, споруд тощо).

 За принципом залежності витрат від обсягів виробництва витрати поділяються на постійні та змінні

 Постійні витрати є функцією  часу, а не обсягу продукції,  їх загальна сума не залежить  від кількості виготовленої продукції  в певних межах.

 Змінними називаються витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. Вони поділяються на пропорційні та непропорційні.

 Пропорційні, на відміну від  непропорційних — це витрати,  розмір яких перебуває в пропорційній  залежності від обсягів виробництва (кількості виготовленої продукції).

 Непропорційні витрати, в  свою чергу, поділяються на  прогресуючі та дегресуючі.

 Прогресуючі зростають більше, ніж обсяг виробництва. Вони  виникають тоді, коли збільшення  обсягу виробництва вимагає більших  витрат на одиницю продукції. Це, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгові витрати.

 Дегресуючі витрати зростають  менше, ніж обсяг виробництва.  До них належить широке коло  витрат на експлуатацію машин  та устаткування, його ремонт, придбання інструменту тощо.

Використані в процесі виробництва  ресурси (знаряддя праці, предмети праці  та сама праця) формують поняття «витрати». Грошовий вираз суми витрат на виробництво  конкретного продукту визначає поняття  «собівартість». Поняття «собівартості»:

• відображає, скільки і яких ресурсів було використано;
• представляє собою величину використаних ресурсів у грошовому виразі
• пов’язує використані ресурси з конкретним об’єктом витрат.