Фінансовий сектор національної економіки

Комерційний банк — це багатофункціональний фінансовий інститут, що надає широкий спектр послуг кредитного, страхового і платіжного характеру, а також виконує різноманітні фінансові функції стосовно будь-якого підприємства задля одержання прибутку.

Банки другого  рівня відносно один одного економічно самостійні, рівноправні, такі, що конкурують між собою на грошовому ринку. Заради прибутку вони обслуговують своїх  клієнтів, зазнаючи при цьому суттєвих ризиків: кредитних, відсоткових, валютних тощо.

Види банківських  установ можна класифікувати  за різними ознаками.

Залежно від територіальних секторів ринку, на яких функціонують банківські установи, усі банки можна поділити на:

• регіональні — обслуговують зазвичай клієнтів одного регіону (міста, району, області);
• міжрегіональні — здійснюють свою діяльність на території кількох регіонів (усієї країни);
• міжнародні — здійснюють свою діяльність як у своїй країні, так і за її межами.

Залежно від форми власності комерційні банки можуть бути:

• унітарними, тобто заснованими на принципах єдиновладдя — такі банки мають одного власника (розпорядника) в особі держав- 
  ного органу чи приватної особи;
• з колективною формою власності.

Залежно від організаційно-правової форми діяльності комерційні банки можуть створюватись як:

• акціонерні товариства відкритого і закритого типів (акціонер- 
  ні банки);
• товариства з обмеженою відповідальністю (пайові банки);
• кооперативи (кооперативні банки).

Акціонерні  банки формують свій капітал за рахунок об’єднання індивідуальних капіталів засновників через випуск і розміщення акцій банку. Власником капіталу є акціонерне товариство, тобто банк. Акціонери не мають права вимагати від банку повернення своїх внесків, тому акціонерні банки вважаються більш стійкими і надійними.

Пайові банки формують свій капітал за рахунок грошових внесків (паїв) у статутний капітал. При цьому за кожним із учасників зберігається право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником цього капіталу.

Кооперативні  банки створюються товаровиробниками за галузевим чи територіальним принципом для задоволення взаємних потреб у кредитах та інших банківських послугах.

Залежно від діапазону операцій, що їх виконують комерційні банки, у сучасних банківських системах розрізняють:

• універсальні банки, які виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам;
• спеціалізовані банки, своєю чергою, поділяються на три групи:

1. банки з клієнтською спеціалізацією — у своїй діяльності орієнтуються на обслуговування певної категорії клієнтів;

2. банки з галузевою спеціалізацією — у своїй діяльності орієнтуються на обслуговування переважно юридичних і фізичних осіб у межах певної галузі;
3. банки із функціональною спеціалізацією — у своїй діяльності орієнтуються на надання невеликого кола послуг для більшості своїх клієнтів.

Найяскравіше  виражена функціональна спеціалізація, оскільки вона принципово впливає на характер діяльності банку, визначає особливості формування активів і пасивів, побудову балансу бан- 
ку, а також специфіку роботи з клієнтурою. У банківських системах за функціональною спеціалізацією розрізняють такі банки: інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні, облікові, депозитні тощо (див. рис. 3.13).

Інвестиційні та інноваційні банки спеціалізуються на акумуляції тимчасово вільних грошових коштів на тривалі строки (зокрема через облігаційні позики) і надання довгострокових кредитів.

Ощадні  банки спеціалізуються на кредитуванні населення за рахунок залучення невеликих за розмірами строкових депозитів.

Іпотечні  банки здійснюють кредитні операції на тривалий строк, здебільшого під заставу нерухомості.

Облікові  та депозитні банки історично спеціалізуються на здійсненні короткострокових депозитних і кредитних операцій.

Серед основних функцій комерційних банків виділяють  дві: трансформаційну й емісійну.

1. Трансформаційна функція банків полягає в зміні якісних ха- 
рактеристик грошових потоків, що проходять через банки, за такими напрямами:

• трансформація ризиків;
• трансформація строків;
• трансформація обсягів капіталів;
• просторова трансформація.

Трансформація ризиків полягає в тому, що банки, діяльність яких пов’язана з високим ризиком, вживаючи відповідних заходів, можуть звести ці ризики для своїх вкладників та акціонерів до мінімуму. До таких заходів належать: диверсифікація активних операцій, створення резервів, диференціація процентних ставок залежно від ризикованості кредитів, страхування депозитів тощо.

Трансформація строків полягає у тому, що мобілізуючи значні обсяги короткострокових коштів і постійно поповнюючи їх, банки дістають можливість деяку їх частину спрямовувати в довгострокові позички та інші довгострокові активи. Це дає змогу позичальникам профінансувати свої довготермінові проекти, а кредиторам банків одержати більший дохід за своїми вкладами.

Трансформація обсягів капіталів виявляється в тому, що, мобілізуючи великі обсяги дрібних вкладів, банки дістають можливість акумулювати великі маси капіталу для реалізації масштабних проектів.

Просторова  трансформація означає, що банки можуть акумулювати ресурси з багатьох регіонів і навіть з інших країн і спрямувати на фінансування проектів одного регіону, однієї краї- 
ни, одного об’єкта.

2. Емісійна функція банків полягає в тому, що вони можуть створювати додаткові платіжні засоби і спрямовувати їх в оборот, збільшуючи пропозицію грошей, або ж вилучати їх з обороту, зменшуючи пропозицію грошей. Цю функцію виконує як центральний банк, емітуючи готівкові гроші та надаючи кредити рефінансування, так і комерційні банки, емітуючи депозитні гро- 
ші через механізм грошово-кредитного мультиплікатора.

Свої функції комерційні банки  реалізують через виконання певного  набору операцій. Усі комерційні банки  незалежно від форми власності, величини капіталу та спеціалізації  виконують операції з залучення  тимчасово вільних грошових коштів у депозити (депозитні операції); операції, пов’язані з розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтури (розрахункові та касові операції) й операції з кредитного обслуговування клієнтів (кредитні операції). Разом із тим перелік операцій, які може здійснювати сучасний комерційний банк, значно ширше, а також змінюється залежно від країни та виду банку. Серед операцій, що можуть виконувати найбільш універсальні банки, необхідно зазначити: надання кредитів; депозитні операції; розрахунково-касові операції; управління готівковими потоками; валютні операції; інвестиційні операції; лізингові операції; страхові послуги; брокерські послуги; трастові послуги; консультаційні послуги; інші операції та послуги.

Становлення та розвиток банківської  
системи України

Формування  сучасної банківської системи України  розпочалося з проголошенням незалежності у 1991 р. Започаткував формування в Україні власної банківської системи ринкового типу Закон «Про банки і банківську діяльність», ухвалений Верховною Радою 20 березня 1991 р. Згідно з ним «банківська система України складається з Національного банку України та інших бан- 
ків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону». Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Національний  банк України (НБУ) здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, законів «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», інших законодавчих актів і нормативно-правових актів Національного банку України. Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень — цінової стабільності.

Законом України  «Про Національний банк України» також  визначаються інші функції НБУ, яких налічується 21. Серед них:

— визначає та проводить грошово-кредитну політику відповід- 
но до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики;

— монопольно здійснює готівкову емісію національної  
валюти;

— виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування;

— встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

— здійснює банківське регулювання та нагляд тощо.

Основною  ланкою дворівневої банківської  системи України є комерційні банки. Відповідно до вітчизняного законодавства банк — це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Банки в Україні створюються в організаційно-правовій формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку. Основними сферами діяльності комерційних банків в Україні є:

• прийом заощаджень та інших коштів, що підлягають поверненню;
• надання кредитів за рахунок власних і залучених коштів;
• здійснення інвестицій за рахунок власних коштів;
• переміщення коштів у межах платіжної системи України.

На  початок 2007 р. в Україні зареєстровано 193 банки. Фактич- 
но діють 170 банків, у тому числі 35 банків за участі іноземного капіталу (з них 13 банків — із 100-відсотковим іноземним капіталом). Обсяг статутного капіталу діючих банків на кінець 2006 року перевищив 26 млрд грн, статутний капітал у розрахунку на один діючий банк досяг 154,5 млн грн і зріс утричі за останні три роки (табл. 3.5).

Таблиця 3.5

КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ УКРАЇНИ

Рік	Кількість   діючих банків, одиниць	Статутний   капітал, млн грн	Середній розмір   статутного капіталу на 1 діючий   банк, млн грн
2000	154	3666	24
2001	153	4576	30
2002	157	6003	38
2003	157	8116	52
2004	160	11 605	73
2005	164	16 111	99
2006	170	26 266	155

Джерело: Бюлетені НБУ за відповідні періоди.

За розміром статутного капіталу банки поділяються  на чотири групи:

• малі банки зі статутним капіталом до 25 млн грн;
• середні — зі статутним капіталом від 25 до 50 млн грн;
• великі — зі статутним капіталом від 50 до 100 млн грн;
• найбільші — зі статутним капіталом понад 100 млн грн.

В Україні на 1 січня 2007 року за розмірами  статутного капіталу налічувалося 53 найбільші банки. Статутний капітал найбіль- 
ших банків становив 20,6 млрд грн, тобто понад 78 % загального статутного капіталу усіх діючих банків. Доходи банків форму- 
ються головно за рахунок традиційних процентних надходжень за кредити.

Залежно від  величини активів Національний банк України поділяє усі вітчизняні банки на чотири групи:

• Група І — найбільші банки з активами понад 2,5 млрд грн.
• Група ІІ — великі — з активами від 1,8 до 2,5 млрд грн.
• Група ІІІ — середні банки з активами від 0,5 до 1,8 млрд грн;
• Група ІV — малі банки з активами до 500 млн грн.

За величиною  активів до І групи найбільших українських банків потрапляють такі банки (табл. 3.6):

Таблиця 3.6

ГРУПА І КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ 
ЗА ОБСЯГОМ АКТИВІВ (на 01.01.2007, млн грн)