Фінансовий сектор національної економіки

ФІНАНСОВИЙ СЕКТОР НАЦІОНАЛЬНОЇ  
ЕКОНОМІКИ

 

 

3.1. Державні фінанси.

3.2. Банківська система.

3.3. Небанківські фінансово-кредитні  інститути.

3.1. Державні фінанси

Державні фінанси: економічний  зміст  
та складові

З проголошенням  незалежності в Україні розпочався новий етап державотворення, формування власної національної політики і розвитку суспільно-економічних відносин. У специфіч- 
них умовах становлення незалежної української економіки одним із найбільш складних завдань для держави стало формування ефективної фінансової системи, і насамперед її центральної ланки — системи державних фінансів, через яку здійснюється багатосторонній регулювальний вплив держави на соціально-еко- 
номічний розвиток країни (рис. 3.1).

 

Рис. 3.1. Структура  фінансової системи України

Передусім державні фінанси за своїм економічним  змістом є системою фінансових відносин щодо розподілу та перерозподілу  ВВП, що пов’язані з формуванням  фінансових ресурсів у розпорядженні держави та їх використанням спеціально створеними центральними та місцевими органами влади й управління та підпорядкованими ним підрозділами для забезпечення певних завдань та функцій держави.

Загальновідомо, що держава  для виконання властивих їй функцій повинна мати у своєму розпорядженні певний обсяг фінансових ресурсів, які створюються в національному господарстві країни.  
З цією метою вона насамперед законодавчо визначає форми мобілізації ресурсів (у вигляді податків, зборів і платежів) та визначає напрями використання цих коштів (на різні заходи загальнодержавного значення — оборону, утворення органів влади й управління, за- 
безпечення громадського порядку, збереження навколишнього середовища, надання громадянам безплатних послуг у сфері освіти, медичної допомоги, а також грошових виплат у формі допомоги тощо). Отже, призначення та роль системи державних фінансів в економіці країни визначається саме тим, яку величину фінансових ресурсів держава мобілізує у своє розпорядження, на які цілі та як ефективно їх розподіляє та використовує. Державні фінанси в Україні нині опосередковують мобілізацію та використання майже 60 % усіх фінансових ресурсів у державі, за допомогою яких вона здійснює свою фінансову політику. Фінансова політика держави — це дуже складний феномен у державному управлінні, змістом якої є розроблення, прийняття та реалізація рішень щодо мобілізації, розподілу й використання фінансових ресурсів у державі, з одного бо- 
ку — для забезпечення певних її функцій, а з іншого — задля регулювання фінансової сфери взагалі й окремих ринків зокрема.

Відносини з приводу мобілізації, розподілу та використання фінансових ресурсів держави набувають певної правової форми, внаслідок чого система державних фінансів на іншому, менш глибокому рівні її дослідження, являє собою систему нормативно-правових актів, передусім законів, які забезпечують та регулюють ці відносини.

Основними правовими документами, що регламентують фінансові відносини в Україні, є насамперед Конституція України, Бюджетний кодекс України, закони України: «Про державний бюджет України» (на відповідний рік), «Про бюджетну систему України», «Про податкову систему України», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», «Про державний внутрішній борг України», «Про страхування», «Про митну справу в Україні»; Митний кодекс України, нормативно-правові акти, прийняті на виконання вимог Бюджетного кодексу України та інших законів; постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази Міністер- 
ства фінансів та Державного казначейства України.

Особливим елементом системи  державних фінансів є сукупність державних установ, специфічна роль яких полягає в тому, що саме вони надають руху системі державних фінансів, забезпечують її функціонування, здійснюють формування та реалізацію фінансової політики держави. Залежно від ролі, місця та обсягів діяльності дер- 
жавні установи виконують певні функції в межах своїх повноважень. Наприклад, провідну роль у законотворчому процесі щодо фінансової сфери виконують Комітет з питань бюджету та Комітет з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України.

 

ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ УКРАЇНИ
С К Л А Д О В І	бюджетна система, нормативно-правова  база якої забезпечується бюджетним законодавством
	податкова система, нормативно-правова  база якої забезпечується податковим законодавством
	система державних внутрішніх та зовнішніх  запозичень
	система державних цільових фондів, що забезпечує державні соціаль-  ні гарантії, державне страхування населення тощо
	система фінансів підприємств і організацій  державної та комунальної форм власності, у тому числі установ та організацій  сектору загального державного управління (СЗДУ)

Рис. 3.2. Складові державних фінансів України

Спеціалізовані державні органи, що здійснюють управління фінансами в  Україні — це фінансовий апарат, зосереджений у фінансових службах  міністерств, відомств, об’єднань, підприємств і організацій. Насамперед, центральний апарат та місцеві фінансові органи Міністерства фінансів України (загальне управління державними фінансами, управління бюджетним процесом та ін.), апарат державних цільових фондів (державне фінансове забезпечення соціальних гарантій населенню, пенсійне та соціаль- 
не страхування та ін.). Крім того, для забезпечення виконання та контролю за використанням державних коштів існує ряд органів, а саме: Рахункова палата України, Державне казначейство України, Державна контрольно-ревізійна служба України, система органів Державної податкової адміністрації України, Митні органи України, інші фінансові інститути.

Державні  фінанси — центральна ланка фінансової системи, що забезпечує функціонування державного сектору економіки та фінансової сфери України. Вона включає кілька складників, кожен з яких має власну сферу функціонування та спеціальне призначення (рис. 3.2).

Бюджетна система  України

Центральною ланкою системи державних  фінансів будь-якої країни є бюджетна система. В Україні бюджетна система складається з Державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань) (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Бюджетна система  України

Організація та принципи побудови бюджетної  системи, а також взаємозв’язок між її окремими ланками характеризуються поняттям «бюджетний устрій». Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою та адміністративно-територіального поділу країни. Бюджетним кодексом України визначені принципи бюджетної системи, а саме: єдності, збалан- 
сованості, самостійності, повноти, обґрунтованості, ефективності, субсидіарності, цільового використання бюджетних коштів, справедливості й неупередженості, публічності й прозорості, відповідальності учасників бюджетного процесу.

Зведений бюджет в Україні формується на основі найважливіших економічних і фінансових документів країни, через нього реалізується макроекономічна політика держави та відображаються інтереси міністерств і відомств, підприємств і організацій, різних верств населення та всіх регіонів України, тому для більш наглядного аналізу взаємозв’язків між різними гілками бюджетної системи необхідно розглянути схему на рис. 3.4.

 

Рис. 3.4. Бюджетна система: взаємозв’язок між різними  суб’єктами

Для здійснення контролю за фінансовою діяльністю держав- 
них органів, органів місцевого самоврядування та інших розпорядників бюджетних коштів (бюджетних установ), а також для аналізу й забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників застосовується бюджетна класифікація, яка складається з класифікації: доходів, видатків, фінансування бюджету, боргу (рис. 3.5).

 

Рис. 3.5. Схема бюджетної класифікації

Державний бюджет України

Державний бюджет — це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Узагальнена схема структури бюджету держави подана в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

УЗАГАЛЬНЕНА СХЕМА  СТРУКТУРИ БЮДЖЕТУ ДЕРЖАВИ

Доходи бюджету

Видатки бюджету

Податкові надходження: Податок з доходів фізичних осіб Податок на прибуток підприємств  Непрямі податки (податок  на додану вартість, акциз) Податки на майно Податки на міжнародну торгівлю Місцеві податки та збори Неподаткові надходження: Доходи від власності  та підприємницької діяльності (дивіденди  від акцій, що належать державі, рентна плата та ін.) Власні надходження бюджетних  установ та організацій Надходження коштів від продажу  держав-  ного майна (від приватизації)* Доходи від операцій з капіталом Трансферти Цільові фонди

Закупівлі товарів та послуг: Державне управління Правоохоронна діяльність Оборона Освіта Охорона здоров’я Наука Культура Фізична культура та спорт Засоби масової інформації Державні інвестиції Соціальні трансферти (соціальний захист населення) Обслуговування державного боргу (внутрішнього та зовніш-  нього) Сальдо державного бюджету

* Починаючи з Закону України  «Про Державний бюджет України  на 2002 рік» ця стаття є складовою  додатку «Фінансування державного бюджету».

Доходи Державного бюджету  України формуються за рахунок: доходів, що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори й обов’язкові платежі, а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету; коштів від продажу активів, що належать державі або підприємствам (установам, організаціям); проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належать державі в майні господарських товариств; грантів і дарунків у вар- 
тісному обрахунку; міжбюджетних трансфертів з місцевих бюджетів та ін. Доходи Державного бюджету України на 2006 р. встановлені в сумі близько 124,945 млрд грн.

За існуючим порядком доходи бюджету  класифікують за такими розділами:

1. Податкові надходження — передбачені законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори й інші обов’язкові платежі.

2. Неподаткові надходження — доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження.

3. Доходи від операцій з капіталом — надходження від продажу основного капіталу, державних запасів товарів, а також зем- 
лі та нематеріальних активів.

4. Трансферти — кошти, одержані від інших органів державної влади, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

5. Цільові фонди — фондовані кошти в межах державного бюджету, ресурси яких мають цільове використання, наприклад, кошти Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, Фонду соціального захисту інвалідів, Державного фонду охорони навколишнього середовища та ін.

Видатки Державного бюджету України відіграють вирішаль- 
ну роль у задоволенні потреб соціально-економічного розвитку країни. У державній власності перебувають підприємства, установи, організації сектору загального державного управління, які потребують коштів на здійснення своєї діяльності, а також на реконструкцію та оновлення існуючої матеріальної бази. Крім того, видатки бюджету використовуються для перерозподілу доходів населення через трансфертні платежі. Планування державних видатків є складовою частиною бюджетного регулювання. Так, видатки Державного бюджету України на 2006 р. затверджені в сумі близько 137,081 млрд грн.

Державні  видатки формуються за статтями на основі бюджетної класифікації, яка має чотири рівні деталізації: