Сучасні особливості застосування контрактної системи оплати праці (на прикладі СВК «Полянський»)

- справедливість, тобто рівна оплата  за рівну працю;

- урахування складності виконуваної  роботи і рівень кваліфікації  праці;

- урахування шкідливих умов  праці і важкої фізичної праці;

- стимулювання за якість праці  і сумлінне відношення до праці;

- матеріальне покарання за допущений  брак і безвідповідальне відношення  до своїх обов'язків, що призвели  до яких-небудь негативних наслідків;

- випередження темпів росту  продуктивності праці у порівнянні  з темпами росту середньої  заробітної плати;

- індексація заробітної плати  відповідно до рівня інфляції;

- застосування прогресивних форм  і систем оплати праці, що  найбільшою мірою відповідають  потребам підприємства [2, C. 258-259].

 

 

 

 

1.2 Види, форми і системи оплати  праці

 

 

У сучасних умовах на підприємствах  застосовуються різні форми і  системи оплати праці, але найбільше  поширення отримали дві форми  оплати праці: відрядна і погодинна.

Відрядна оплата праці – це оплата праці за кількість зробленої  продукції (робіт, послуг), вона заснована  на оплаті праці в прямій залежності від його результатів.

Відрядну систему оплати праці  на підприємстві найбільше доцільно застосовувати в наступних випадках:

- є можливість точного обліку  обсягів виконуваних робіт;

- є значні замовлення на виготовлювану  продукцію, а чисельність робітників  обмежена;

- одне зі структурних підрозділів  підприємства (цех, ділянка, робоче  місце) є "вузьким" місцем, тобто стримує випуск продукції  в інших технологічно взаємозалежних  підрозділах;

- застосування цієї системи  негативно не відобразиться на  якості продукції;

- існує гостра необхідність  у збільшенні випуску продукції  в цілому по підприємству.

Відрядну оплату праці не рекомендується використовувати в тому випадку, якщо:

- погіршується якість продукції;

- порушуються технологічні режими;

- погіршується обслуговування  устаткування;

- порушуються вимоги техніки  безпеки;

- перевитрачаються сировина і  матеріали .

Різновиди відрядної оплати праці:

- відрядно-преміальна – це така  система оплати праці, коли  робітник одержує не тільки  відрядний заробіток, але і  премію. Премія звичайно встановлюється за досягнення визначених показників: виконання плану виробництва продукції, завдань по якості продукції або економії у витраті матеріальних і інших видів ресурсів.

- непряма-відрядна – застосовується  для оплати праці допоміжних  робітників, заробітна плата яких  залежить від результатів праці  основних робітників, що обслуговуються  ними. Питома вага робітників, які  отримують заробіток по цій  системі, порівняно невелика. У  машинобудуванні непряма відрядна  оплата застосовується для наладчиків, у текстильній промисловості  – для зарядчиць уточних барабанів,  стрічкарок і інших робітників, у металургії – для чергових  слюсарів.

- відрядно-прогресивна оплата праці,  як правило, вводиться тимчасово  на найважливіших ділянках основного  виробництва. При цій системі  заробіток робітника визначається  по виконанню норми виробітки,  як і при прямій відрядній  оплаті, тобто по встановлених  розцінках. При перевиконанні  установленої норми прогресивно  збільшуються доплати до основної  відрядної розцінки. Нарахування  прогресивних доплат робиться  по результатах місячної роботи. Така система оплати праці  застосовується звичайно на вирішальних  ділянках, що є "вузьким місцем", у випадку особливої необхідності  матеріального стимулювання робітників  у зростанні виробітку. Недолік  цієї системи в тому, що заробіток  робітника зростає швидше, чим  продуктивність праці. Розрахунок  вимагає великої обчислювальної  роботи.

- колективна відрядна (бригадна) оплата  праці – відрядна форма оплати  праці по результатах роботи  колективу (бригади). Спочатку розраховується  заробіток усієї бригади як  при прямій відрядній системі,  використовуючи бригадну розцінку. Потім цей заробіток розподіляється  між членами бригади методом  коефіцієнто-годин або методом  коефіцієнта виконання норм. Головна  перевага даної системи в тому, що вона зацікавлює усіх робітників  даної бригади в кінцевих результатах  роботи, сприяє розвитку в них  почуття відповідальності і взаємодопомоги.

- акордна система оплати праці  – це різновид відрядної, оплати  праці, сутність якої полягає  в тому, що розмір оплати праці  встановлюється на весь обсяг  виконання робіт із визначенням  терміну його виконання [4, С. 234-235].

На підприємстві найбільш доцільно застосовувати акордну оплату праці  в наступних випадках:

- підприємство не укладається  в термін із виконанням якогось  замовлення, і при його невиконанні  воно буде зобов'язане заплатити  значні суми штрафних санкцій  у зв'язку з умовами договору;

- при надзвичайних обставинах (пожежі, обвали, виходи з ладу основної  технологічної лінії по серйозній  причині), що приведуть до припинення  виробництва;

- при гострій виробничій необхідності  виконання окремих робіт або  впровадженні нового обладнання  на підприємстві [5].

Погодинна оплата праці – це оплата праці за відпрацьований час. Ця форма  має такі системи:

- проста погодинна – розраховується  як добуток годинної тарифної  ставки робочого даного розряду  на відпрацьований час у даному  періоді.

- почасово-преміювальна – це  така оплата праці, коли робітник  одержує не тільки заробіток  за кількість відпрацьованого  часу, але і визначений відсоток  премії до цього заробітку.

- система посадових окладів.  По цій системі оплачуються  працівники, робота яких має стабільний  характер [4, C. 231-232].

Погодинну систему оплати праці  найбільш вигідно застосовувати, якщо:

- на підприємстві функціонують  потокові і конвеєрні лінії  зі строго заданим ритмом;

- функції робітника зводяться  до спостереження і контролю  за ходом технологічного процесу;

- витрати на визначення планової  та облік зробленої кількості  продукції відносно великі;

- кількісний результат праці  не може бути виміряний і  не є визначальним;

- якість праці важливіше його  кількості;

- робота є небезпечною;

- робота неоднорідна за своїм  характером і нерегулярна по  навантаженню;

- на даний момент збільшення  випуску продукції (робіт, послуг) на тому або іншому робочому  місці є недоцільним для підприємства;

- збільшення випуску продукції  може призвести до браку або  зниження її якості [5].

Існує декілька видів оплати праці  працівників, що у найбільш загальному виді базуються на тарифній системі  оплати, яка є сукупністю взаємозалежних елементів: тарифної сітки, тарифних ставок, схем посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних  характеристик.

Тарифна система являє собою  основу для диференціації заробітної плати відповідно по кваліфікації, умовам і шкідливості праці, а  також у районному, міжгалузевому, галузевому і внутрішньозаводському  розрізах. Вона містить у собі нормативні документи, що характеризують якісні особливості  різної конкретної праці, дозволяє зіставляти між собою всі різноманітні види праці, враховувати їхню складність, умови виконання і народногосподарське  значення, відбивати якість праці  в заробітній платі.

Тарифна система складається з  двох частин:

- тарифної системи оплати праці  робітників;

- системи посадових окладів  керівників, інженерно-технічних працівників  і службовців.

У тарифній системі відображені  питання поділу праці робітників по професіях, фахам і кваліфікації.

Основними елементами тарифної системи  оплати праці робітників є:

- тарифні сітки;

- тарифні ставки;

- тарифно-кваліфікаційні довідники;

- схеми посадових окладів [3, С. 255-256].

Тарифно-кваліфікаційні довідники  – це нормативні документи, у яких усі види робіт, що виконуються в  тому або іншому виробництві, діляться на групи в залежності від їхньої складності. В Україні застосовується Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників (ЄТКД). За допомогою ЄТКД визначається складність різноманітних видів робіт, відповідний  розряд робітника, що є підставою  для встановлення розцінок на ту або  іншу роботу при відрядній формі  оплати праці. ЄКТД містить характеристики по кожному розряду даної професії характеристики, що даються у трьох  розділах: характеристика робіт, професійні знання, приклади робіт.

Тарифна сітка служить для визначення співвідношення в оплаті праці робітників різної кваліфікації, що виконують  роботи різної складності. Вона складається  з певної кількості розрядів і  відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Тарифний розряд характеризує рівень кваліфікації робітника і складності роботи. У більшості галузей промисловості  робітники і роботи тарифікуються  по шести розрядах. Розряд робітника  визначається шляхом складання ним  іспитів по знанню техніки й економіки  виробництва, виконанню робіт відповідного розряду. Тарифний коефіцієнт показує, у скільки разів оплата праці  кожного розряду кваліфікованих робочих вище оплати праці робочого першого розряду.

Тарифна ставка – абсолютний розмір оплати праці різних груп і категорій  робітників за одиницю часу. Вона встановлюється урядом по кожній галузі окремо, як правило, для робітників, праця яких по складності відноситься до першого розряду. Ставка першого розряду визначається згідно з встановленим державою розміром мінімальної заробітної плати і  визначає рівень заробітної плати некваліфікованого  робітника. Тарифні ставки інших (наступних) розрядів розраховуються множенням  тарифної ставки першого розряду  на відповідний тарифний коефіцієнт [4, С. 226-227].

Оплата праці керівників і службовців здійснюється відповідно до посадових  окладів. Розподіл працівників по посадах  здійснюється за допомогою Єдиної номенклатури (переліку) посад і Кваліфікаційного довідника посад керівників і  службовців. У довіднику відображені  кваліфікаційні характеристики по кожній посаді, які складаються з трьох розділів: посадові обов'язки, професійні знання, кваліфікаційні вимоги. Схема посадових окладів являє собою перелік посад на підприємствах відповідних галузей промисловості з вказівкою місячного посадового окладу або коефіцієнта. Для обліку рівня кваліфікації керівників і службовців у межах одної і тієї ж посади у схемі посадових окладів передбачаються його мінімальний і максимальний розмір – "вилка" окладів.

На деяких підприємствах стали  застосовувати безтарифну систему  оплати. При безтарифній системі  заробітна плата окремого працівника є його часткою у загальному фонді  оплати праці колективу. Вона залежить від кваліфікаційного рівня працівника, відпрацьованого часу і коефіцієнта, що враховує особистий внесок працівника в загальні результати роботи підрозділу.

Кваліфікаційний рівень визначається діленням заробітної плати окремих  працівників на сформований на підприємстві мінімальний рівень оплати праці. На підприємстві, як правило, визначають декілька кваліфікаційних груп. При  віднесенні робочого або фахівця  до тієї або іншої кваліфікаційної  групи приймається в увагу  не тільки кваліфікаційний рівень, розрахований на основі заробітної плати, але і відповідність працівника професійним вимогам, а також  конкретні посадові обов'язки. Виконання  робіт більш високої кваліфікаційної  групи може служити підставою  для переводу конкретного працівника в цю групу і присвоєння йому відповідного кваліфікаційного рівня[6] .

Важливим елементом безтарифної  системи оплати праці виступає коефіцієнт урахування особистого внеску працівника в загальні результати. Цей коефіцієнт фіксує лише відхилення від нормального  рівня роботи. Коефіцієнт трудового  внеску визначається для всіх членів трудового колективу. Підрозділи підприємства самі визначають набір показників, що впливають на КТВ працівника. Кожний працівник повинен знати, за які досягнення або поліпшення в роботі і якою мірою значення цього коефіцієнта буде збільшене  або знижене.

Кількість балів визначається множенням  кваліфікаційного рівня, відпрацьованих людино-годин і коефіцієнта трудової участі. Оплата одного балу визначається діленням фонду оплати праці даного підрозділу на загальну суму балів усіх працівників. Фонд оплати праці кожного працівника дорівнює добутку оплати одного бала на кількість балів відповідного працівника.

Цей метод розрахунку фонду оплати праці простий, зрозумілий робочим, позитивно ними сприймається. Він  припускає пряме ув'язування трудового  внеску працівників з оплатою  і просуванням по службовим східцям.

У цілому безтарифна система нагадує  звичайну систему оплати праці, тільки при її застосуванні замість розряду  по ЄТКД застосовуються заводські коефіцієнти, а урахування конкретних досягнень (недоглядів) робиться за допомогою  заздалегідь розробленої бальної  системи [2, С. 224-225].

Найбільш ефективною формою регулювання  заробітної плати осіб найманої праці  є багаторівнева договірна (контрактна) система. Вона дозволяє з достатньою повнотою відобразити при визначенні умов оплати інтереси, як роботодавця, так і найманих робітників. Трудовий договір (контракт) складається в  письмовій формі при найманні працівника. Перевага письмової форми  полягає в тому, що всі умови  контракту фіксуються в даному акті, обов'язковому для обох сторін, письмова форма підвищує гарантії сторін. Головною метою введення контрактної системи  оплати праці є націлення працівників  на досягнення високих кінцевих результатів  праці, а також підвищення їхньої відповідальності.