Організація оплати праці в галузі рослинництва

Національні стандарти бухгалтерського обліку не містять такого поняття як валовий дохід, а дають визначення категорії "доходи". Згідно П (С) БО 3 "Звіт про фінансові результати" доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Доходи від господарської діяльності класифікуються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності за видами діяльності: доходи від реалізації продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші операційні доходи; доходи від участі в капіталі; фінансові доходи; інші доходи від звичайної діяльності; доходи від надзвичайних подій.

В процесі основної діяльності підприємство отримує доходи (виручку) від реалізації продукції, виконаних робіт та наданих послуг, які відображаються в Звіті про фінансові результати у статті "Дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг)".

Після вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції, виконаних робіт та наданих послуг, податку на додану вартість, акцизного І збору та інших вирахувань підприємство отримує чистий дохід, який включає собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та валовий прибуток.

Порівняємо дві економічні категорії "валовий дохід" та "чистий дохід". Різниця полягає в тому, що у чистий дохід на відміну від валового доходу включаються матеріальні витрати. Виходячи з цього, ми вважаємо, що оплату праці доцільно здійснювати від валового доходу, оскільки, саме він являється новоствореною вартістю, що характеризує економічну ефективність виробництва. Його розмір залежить від кількості та якості продукції, а також від обсягу (вартості) використаних у процесі трудової діяльності грошових ресурсів (на оплату робіт, виконаних сторонніми підприємствами, організаціями, підрозділами; амортизаційні відрахування; страхові платежі тощо) та матеріальних засобів (насіння, садивного матеріалу, кормів, пального, будівельних, ремонтних та інших матеріалів, мінеральних та органічних добрив, засобів захисту рослин і тварин тощо). Якість виробленої продукції впливає на обсяг валового доходу через систему цін (закупівельних, реалізаційних), які, як правило, диференціюються залежно від сортності продукції, вмісту в ній певних компонентів, строків надходження, розміру, від якісних характеристик тощо.

Отже, при використанні валового доходу для оплати праці встановлюється тісна залежність заробітку працівників від кількості та якості виробленої продукції, з одного боку, а також від обсягу витрат - з іншого. На цій основі створюється матеріальна заінтересованість працівників (а з нею і матеріальна відповідальність, бо при недоборі продукції, перевитраті коштів зменшується валовий дохід і, як наслідок, фонд оплати праці) в нарощуванні виробництва та раціональному використанні коштів.

Застосування системи оплати праці від валового доходу сприяє раціональному витрачанню виробничих ресурсів, дозволяє знижувати собівартість виробленої продукції, підвищувати заробітки працівників збільшувати чистий дохід.

Таким чином, система оплати праці від валового доходу забезпечує найтісніший зв’язок між заробітками працівників і ефективністю господарювання, і в сучасних умовах має важливе значення. При оплаті праці від валового доходу раціональне витрачання виробничих ресурсів дозволяє знизити собівартість виробленої продукції, підвищити заробітки працівників і збільшити чистий дохід. Її широке впровадження в сільськогосподарських підприємствах поряд з іншими підходами сприятиме успішному вирішенню завдань по збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції з раціональним використанням матеріальних ресурсів.

Подальше вдосконалення існуючої на підприємстві системи оплати праці, спрямоване на підвищення її продуктивності, закріплення кадрів, збільшення обсягів виробництва та досягнення інших тактичних і стратегічних цілей, має відбуватися з урахуванням наступних принципів:

• врахування розміру мінімальної оплати праці, визначеного державою;
• максимальна самостійність підприємства в питаннях організації і оплати праці;
• випереджаючі темпи росту продуктивності праці в порівнянні з темпами росту заробітної плати;
• матеріальна зацікавленість працівників у зростанні продуктивності праці;
• забезпечення раціонального співвідношення в оплаті складної та простої, розумової і фізичної праці;
• забезпечення співвідношень в оплаті праці окремих професій, категорій і груп;
• індексація заробітної плати у відповідності до темпів росту інфляції;
• забезпечення оптимальної питомої ваги заробітної плати в собівартості продукції;
• вибір раціональної системи оплати (відрядної, погодинної) для окремих працівників;
• забезпечення соціального захисту працівників за допомогою певних державних і внутріфірмових гарантій праці;
• аналіз динаміки росту заробітної плати та окремих її компонентів (оклади, тарифні ставки, винагороди, премії).

Ринкова економіка ставить нові, більш жорсткі вимоги до організації заробітної плати. З одного боку, підприємства повністю самостійні в організації заробітної плати, встановленні тарифних ставок, окладів, премій, а з іншого - підприємства мають знижувати собівартість, щоб бути конкуренто-спроможними. Тому необхідно знати і чітко дотримуватись принципів оплати праці в ринкових умовах.

Оплата за кінцеві результати є важливою передумовою досягнення гармонії в оплаті праці, оскільки встановлює прямий зв'язок заробітної плати з результатом. Це сприяє зацікавленості працівників у випуску якісної продукції. При цьому, заробітна плата жорстко не обмежується, а залежить тільки від обсягу і якості реалізованої продукції та її ціни на ринку.

Оптимальний розмір заробітної плати в затратах передбачає встановлення оплати праці в такому розмірі, щоб він забезпечував рентабельну роботу підприємства, нормальне відтворення робочої сили у відповідності до кваліфікації. Розміри фонду оплати праці на даного підприємства мають залежати від сукупності факторів: галузевої організації підприємства, ніші, яку воно займає на ринку; конкурентоспроможності продукції, професійно-кваліфікаційного складу працівників, рівня механізації, втрат робочого часу, стану трудової дисципліни, кількості працівників на одиницю продукції тощо.

Встановлення кількісної закономірності впливу перелічених факторів дає керівнику підприємства можливість визначити оптимальний фонд оплати праці і забезпечити ритмічну роботу.

 

 

 

 

 

 

3. Охорона праці на підприємстві

Сучасний розвиток аграрного виробництва змінює характер і склад праці, потребує рішучих дій для поліпшення її умов, профілактики професійних захворювань трудівників села. Агропромисловий комплекс сьогодні - одна з найрозгалудженіших і травмонебезпечних галузей виробництва. Тому охорона праці – це важливий соціально – організаційний мотив поліпшення умов праці.

Охорона праці – це система законодавчих актів, соціально – економічних, організаційних, технічних і лікувально гігієнічних і лікувально – профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Основними складовими частинами охорони праці є законодавство про працю, виробнича санітарія, техніка безпеки, пожежна безпека, які тісно пов’язані між собою.

Керівник ДСЛІ, спеціалісти, інші службові особи сільськогосподарських підприємств повинні бути глибоко переконані в тому, що завдяки створенню здорових і безперечних умов праці та відповідних санітарно-побутових умов для всіх працівників, можна значно підвищити загальну культуру виробництва та його ефективність.

В ДСЛІ за стан охорони праці в першу чергу відповідає керівник та інженер з охорони праці, в галузі рослинництва до також несе відповідальність головний агроном. Вони забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджують інструкції про обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених функцій.

Як відомо, основним завданням організації охорони праці є створення здорових і безпечних умов праці. Це стає можливим завдяки проведенню навчання усіх працівників в ДСЛІ, перевірки їх знань;обладнанню кабінету з охорони праці; розробці і виконанню заходів з охорони праці; аналізу показників і причин виробничих травм і захворювань. На підприємстві повинні бути усунені причини, які б призводили до нещасних випадків, професійних захворювань, і виконанні профілактичних заходів.

Для забезпечення охорони праці в ДСЛІ розробляються і затверджуються положення, інструкції, що діють в межах ДСЛІ, здійснюється постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами іншими засобами виробництва.

Проведення цих заходів необхідно здійснювати на основі найновіших досягнень науки, передового досвіду та включати комп’ютерну техніку, спеціальні засоби сигналізації.

Спеціалісти з охорони праці мають право видавати приписи щодо усунення недоліків, одержувати від керівників структурних підрозділів необхідні відомості і пояснення з питань охорони праці, вимагати відстрочення від роботи осіб, які не пройшли медичний огляд, інструктажі, навчання і не мають допуску до робіт; зупинити роботу виробництва у разі порушень, які створюють небезпеку для життя та здоров’я людей.

Із загальних обов’язків з охорони праці в ДСЛІ чітко визначені обов’язки всіх головних спеціалістів залежно від їх фаху та посади.

Згідно чинного законодавства про працю жоден працівник не може бути допущенний до роботи, якщо відповідно не підготовлений з охорони праці. Працівники допускаються до роботи тільки після проходження перевірки знань, проведенні інструктажів.

Типове положення про навчання з питань охорони праці №15 від 26.01.2005р спрямоване на реалізацію в Україні системи безперервного навчання з питань охорони праці, яке проводиться з працівниками в процесі трудової діяльності.

В ДСЛІ на основі цього Типового положення, розробляється і затверджується наказом керівника відповідне положення про навчання з питань охорони праці, формується план - графік проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, з яким повинні бути ознайомлені працівники.

Працівники ДСЛІ при прийнятті на роботу і періодично в процесі роботи повинні проходить навчання і перевірку знань згідно з вимогами цього Типового положення.

Перевірка знань працівників з питань охорони праці проводиться за тими нормативними актами про охорону праці, додержання яких входить до їх службових обов’язків.

Відповідальність за організацію і здійснення навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці згідно з вимогами типового положення покладається на керівника, а в структурних підрозділах – на керівників цих підрозділів, контроль - на інженера з охорони праці.

Організацію навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників при підготовці, здійснює інженер з охорони праці, якому доручена організація цієї роботи.

В ДСЛІ для перевірки знань працівників з питань охорони праці наказом керівника створюється постійно діючі комісії. Головою комісії призначається заступник керівника, в службові обов’язки якого входить організація роботи з охорони праці. До складу комісії входять спеціаліст служби охорони праці, юридичної і технічної служб, представники органів державного нагляду за охороною праці та профспілки.

Посадові особи і спеціалісти від ДНАЄП 0. 00-8. 01-93 „Перелік посад посадових осіб”, які зобов’язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці, до початку виконання своїх обов’язків, а також періодично, один раз на три роки, проходить навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Типові тематичний план і програма навчання з питань охорони праці цієї категорії працівників проводиться згідно додатку 3 Типового положення. Зміст тематичного плану і програми уточнюються з урахуванням вимог охорони праці.

Інші особи проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці стосовно робіт, що входять до їх функціональних обов’язків, до початку роботи і періодично раз на три роки безпосередньо в ДСЛІ.

Позачергове навчання та перевірка знань посадових осіб, спеціалістів, працівників з питань охорони праці проводяться:

- при введенні в дію нових  або переглянутих нормативних актів про охорону праці;

- при введенні в експлуатацію  нового устаткування;

- при переведенні працівника  на іншу роботу, що потребує  додаткових знань з питань  охорони праці.

Програми попереднього спеціального навчання розробляються відповідними службами з урахуванням конкретних виробничих умов і відповідних їм чинних нормативних актів про охорону праці та затверджуються наказом керівника.

Для проведення навчання з охорони праці в ДСЛІ існує спеціально обладнаний кабінет з охорони праці. Робота цього кабінету організовується інженером з охорони праці, відповідно до планів, затверджених керівником. Кабінет забезпечений довідково-інформаційною картотекою, нормативною документацією та літературою.

В в ДСЛІ проводять вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктаж.

Вступний інструктаж проводять з усіма без винятку, який вперше беруть на роботу. Його проводить інженер з охорони праці в кабінеті з охорони праці і реєструють в журналі.

Первинний інструктаж проводять з усіма особами без винятку, яких вперше беруть на роботу, переведеними з інших робіт, відрядженими, учнями та студентами, що прибули на практику. Його проводять безпосередній керівник підрозділу індивідуально з кожним або групою працівників, які виконуватимуть одну і ту ж роботу, звертаючи їх увагу на небезпечні виробничі фактори.

Через 6 місяців після проведення первинного інструктажу на робочому місці незалежно від кваліфікації, освіти проводять повторний інструктаж.

Цей інструктаж проводять по програмі інструктажу на робочому місці з реєстрацією його у відповідному журналі.

Позаплановий інструктаж проводять індивідуально або з групою працівників однієї професії за програмою первинного інструктажу на робочому місці, якщо виникли зміни з охорони праці, в технологічних процесах, при порушенні вимог безпеки.