Фінансова стійкість підприємства

Згідно балансу розраховується за формулою:

Квфр=ф.№2,ряд.170 / ф.1ряд.280 (для підприємств України).

Квфр=ф.2ряд.130/ф.1ряд.280 (для суб'єктів малого підприємництва України).

1.2 Аналіз ліквідності та фінансової стійкості підприємства

Фінансовий стан підприємства прийнято оцінювати з короткострокової (ліквідності і платоспроможності) і довгострокової (фінансової стійкості) перспективі.

Ліквідність підприємства – це його спроможність швидко реалізувати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань, тобто це співвідношення величини його високоліквідних активів (кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження. 
Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов’язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності та формування залишку коштів після погашення зобов’язань перед бюджетом, страховими та іншими соціальними фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Він здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов’язань із наявності ліквідних коштів.

На практиці для ефективного вимірювання ліквідності застосовується відповідна система коефіцієнтів, які відображають співвідношення статей балансу та інших видів фінансової звітності (рис. 1.2).

Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття), показує, яку частину короткострокових зобов'язань організації можна погасити, якщо мобілізувати всі обігові кошти. Нормативним вважається значення цього коефіцієнта більше 2. При значенні коефіцієнта менше 2, платоспроможність підприємства незначна, а значить існує фінансовий ризик, як для самого підприємства, так і для його партнерів. Низький рівень ліквідності, як правило свідчить про ускладнення збуту продукції, або ж погану організацію матеріально-технічного забезпечення.

При значно високому коефіцієнті ліквідності (3,4) виникають сумніви щодо ефективності використання оборотних активів підприємства.

Коефіцієнт швидкої ліквідності, або коефіцієнт «критичної оцінки», показує, наскільки ліквідні засоби організації покривають його короткострокову заборгованість. Ліквідність коштів вкладених у дебіторську заборгованість залежить від швидкості платіжного документообороту в банках, своєчасності оформлення банківських документів, термінів надання комерційних кредитів окремим покупцям та їх платоспроможності.

Якщо коефіцієнт термінової ліквідності більше 1, то підприємство має низький фінансовий ризик, а значить потенційні можливості для залучення додаткових фінансових ресурсів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності являє собою відношення коштів, якими розташовує організація на рахунках у банках і в касі, до короткострокових зобов'язань.

Значення даного коефіцієнта є достатнім, якщо перевищує 0,2 - 0, 25.

 

Рисунок 1.2 – Система коефіцієнтів ліквідності

 

Перші три коефіцієнти, які розраховуються на підставі даних форми №1 "Балнс" шляхом порівняння поточних активів і поточних забов"язань підприємства, вони характеризують достатність поточних активів для погашення боргів протягом року. Решта коефіцієнтів розраховується на підставі форми №1 "Баланс" і форми №2 "Звіт про фінансові результати". Ці коефіцієнти дозволяють оцінити ефективність використання активів.

 

 

Логіка обчислення даного показника полягає в тому, що підприємство погашає поточні забов’язання за рахунок поточних активів, показуючи скільки гривень поточних активів підприємства припадає на 1 гривню поточних забов’язань. Кооефіцієнт, який = 2 або 2:1, свідчить про сприятливий стан ліквідності активів підприємства. Значення коефіцєнта у межах 1 - 1,5 свідчить проте, що підприємство своєчасно погашає борги. Критичне значення коефіцієнта ліквідності прийняте рівним 1. При значенні менше 1 підприємство має неліквідний баланс.

Коефіцієнт швидкої ліквідності враховує якість оборотних активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються).

 

 

Якщо, наприклад, коефіцієнт = 0,5 (менше 1), то це означає, що на кожну 1 грн. Поточної заборгованості підприємство має менш 50 копійок ліквідних активів. Це є низьким показником за мірками більшості галузей. Однак у рооздрібній торгівлі - це показник невисокий, оскільки більша частина грошових коштів вкладена в запаси.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточнизх забов’язань може бути погашена негайно.

 

 

Теоретичне значення неповинно бути меншим 0,2 - 0,25.  
Коефіцієнт оборотності запасів. Показує як часто обертаються запаси для забезпечення поточного обсягу продажу. Він розраховується за формулою.

 

 

Чим вищий коефіцієнт, тим швидше обертаються запаси. Зменшення коефіцієнта, розрахованого на кінець звітного періоду, порівняно з коефіцієнтом, розрахованим на початок звітного періоду, свідчить про зменшення швидкості оборотності запасів, тобто зниження ефективності їх використання. Поділивши тривалість звітного періоду (1 рік) на коефіцієнт оборотності запасів, отримаємо кількість днів необхідну на один оборот запасів.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованоті. (коефіцієнт оборотності за розрахунками). Показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки.

 

 

У розумних межах чим більша кількість оборотів, тим краще. У цьому випадку підприємство швидше отримує оплату по рахунках. 
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

 

 

З двох підприємств фінансовий стан кращий у того, хто має більшу частку грошових засобів та короткострокових цінних паперів у поточних активах.

При значенні коефіцієнта абсолютної ліквідності менше 0,2, а коефіцієнта покриття менше 0,5 підприємство вважається банкрутом і може підлягати ліквідації з продажем майна.

Зазначимо, що коефіцієнти ліквідності не можуть виступати точними індикаторами фінансового стану підприємства. Вони відображають ліквідність лише на дату складання балансу і не враховують сплату боргів.

 Тому в міжнародній практиці використовують показник - інтервал захищеності.

Інтервал захищеності – це період часу, протягом якого підприємство може здійснювати поточну виробничо-господарську діяльність на базі тих ліквідних активів, які має в своєму розпорядженні, не звертаючись до додаткових джерел фінансування. Даний показник розраховується як відношення ліквідних активів до середньоденних витрат.

 

Інтервал захищеності =Ліквідні активи/Середньоденні витрати.

 

При цьому середньоденні витрати включають усі передбачені витрати на виготовлення та реалізацію продукції за вирахуванням тих, що мають безготівкову форму (амортизаційні відрахування).

В загальному плані фінансова стійкість підприємств характеризується перевищенням доходів над видатками, забезпечує вільне маневрування коштами, безперебійний процес виробництва і реалізації продукції.

Фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності підприємства і є головним компонентом його стабільності. На фінансову стійкість підприємства впливають асортимент і номенклатура продукції (товарів, робіт, послуг), що випускається, величина статутного капіталу, стан майна та фінансових ресурсів тощо. Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності та незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Розрізняють такі типи фінансової стійкості підприємства:

1. Абсолютна фінансова  стійкість (на практиці зустрічається  дуже рідко) – ситуація при якій власні оборотні кошти забезпечують запаси і витрати підприємства.

2. Нормально-стійкий фінансовий  стан – ситуація при якій  запаси і витрати забезпечуються  сумою власних оборотних коштів  та довгостроковими позиковими  джерелами.

3. Нестійкий фінансовий  стан – ситуація при якій  запаси і витрати забезпечуються  за рахунок власних оборотних  коштів, довгострокових позикових  джерел та короткострокових кредитів  і позик.

4. Кризовий фінансовий  стан – ситуація при якій, запаси  і витрати не забезпечуються  джерелами їх формування і  підприємство перебуває на межі  банкрутства.

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати на основі комплексу показників платоспроможності.

Платоспроможність – здатність підприємства платити по своїм, зовнішнім зобов'язанням.

Платоспроможність характеризується достатньою кількістю оборотних активів підприємства для погашення своїх зобов'язань протягом року. Іншими словами це спроможність підприємства виконувати свої короткострокові та довгострокові зобов'язання за рахунок власних активів. Показники платоспроможності вимірюють рівень фінансового ризику підприємства, тобто ймовірність її банкрутства. У загальному випадку підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують його загальні зобов'язання.

Основними показниками, на основі яких визначають платоспроможність підприємства є наступні.

1. Коефіцієнт платоспроможності.

 

Кпл. = Власний капітал / Боргові зобов'язання підприємства.

 

Коефіцієнт може як збільшуватися так і зменшуватися. Ця зміна залежить від джерел фінансування фондів, що формуються підприємством для розширення підприємницької діяльності. Саме співвідношення видів коштів (власних або залучених), що використовуються як джерела фінансування, показує фінансову стійкість підприємства, його можливість розвиватися за рахунок власних коштів.

2. Коефіцієнт заборгованості (обернена величина до коефіцієнту  платоспроможності).

 

Кзаборг. = Боргові зобов'язання / Власний капітал.

 

Якщо визначений коефіцієнт більше 0,5, то це означає, що у підприємства значно зростає ризик несплати боргів. Фінансова стійкість підприємства під загрозою.

3. Коефіцієнт автономії - показник, який характеризує частку  власних активів у загальній  сумі всіх активів підприємства, використаних ним для здійснення  статутної діяльності.

 

К авт. = Власний капітал / Вартість майна.

 

Мінімальне (нормативне) значення коефіцієнта автономії складає більше 0,5. Ця величина показника дозволяє припустити, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті власними активами. Збільшення коефіцієнта автономії свідчить про зростання фінансової незалежності, підвищення гарантії погашення підприємством своїх зобов'язань. Чим вище значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства.

4. Коефіцієнт фінансової  стабільності - показник, який характеризує  відношення власних і позикових  коштів підприємства (скільки позикових  коштів залучило підприємство  в розрахунку на одну гривню  вкладених у активи власних  коштів.

 

Кфс = Власний капітал / Позикові кошти.

 

Нормальним вважається стан, коли коефіцієнт більше 1. Перевищення власних коштів над позиченими вказує на те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно не залежить від зовнішніх джерел.

5. Коефіцієнт фінансового  левериджу – показник, який характеризує відношення довгострокових зобов'язань і джерел власних коштів підприємства.

 

Кфл = Довгострокові зобов'язання / Власний капітал.

 

Нормативне значення коефіцієнту фінансового левериджу не повинно бути більшим за 1.

6. Коефіцієнт забезпеченості  власними засобами - показник, який  характеризує рівень забезпеченості  підприємства власними джерелами  формування оборотних активів  підприємства. Він показує скільки  власних джерел формування оборотних  активів підприємства приходиться  на одну одиницю цих активів. Розраховується коефіцієнт забезпеченості  власними засобами за даними  балансу підприємства за відповідний  звітний період у наступний  спосіб:

 

Кзвз = Ш - А1 / А2;

де Ш – сума підсумку за розділом 1 пасиву балансу (рядок 380);

А1, А2 - сума підсумків активу балансу відповідно до розділів 1 і 2 (рядки 080, 260).

Нормальним вважається такий стан, коли коефіцієнт забезпеченості власними засобами перевищує 0,1. Це означає, що оборотні активи, які є у підприємства покриваються власними та прирівняними до них джерелами. Збільшення коефіцієнта буде означати, що у нього є надлишкові джерела формування оборотних активів, а його зниження вкаже на нестачу цих джерел. В обох випадках фінансовий стан підприємства буде нестійким.

Підприємство вважається неплатоспроможним також на підставі виявлення незадовільної структури балансу.

Ліквідність господарюючого суб'єкта можна оцінити по його балансу. Ліквідність балансу припускає вишукування платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел (реалізація активів). Але підприємство може залучити позикові засоби зі сторони, якщо в нього є відповідний імідж у діловому світі й досить високий рівень інвестиційної привабливості.

Поняття «платоспроможність» і «ліквідність» дуже близькі. Від ступеня ліквідності балансу й підприємства залежить його платоспроможність. У той же час ліквідність характеризує як поточний, так і майбутній стан розрахунків. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому, і навпаки.