Фінансова стійкість підприємства

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ

В умовах ринкової економіки будь-яке підприємство повинне приділяти особливу увагу питанню фінансів. Щоб управляти фінансами ефективно, підприємству необхідно систематично проводити фінансовий аналіз. Ціль фінансового аналізу – комплексне вивчення фінансового стану організації й впливаючих факторів, яке дасть можливість прогнозувати рівень прибутковості капіталу й виявляти можливості підвищення ефективності її функціонування.

Здатність організації успішно функціонувати й розвиватися, зберігати рівновагу активів і пасивів у мінливому внутрішньому й зовнішньому підприємницькім середовищі, підтримувати платоспроможність і фінансову стійкість свідчить про її стійкий фінансовий стан, і навпаки.

Фінансовий аналіз являє собою метод оцінки ретроспективного (минулого) і перспективного (майбутнього) фінансової стійкості господарюючого суб'єкта на основі вивчення залежності й динаміки показників фінансової інформації. Тому тільки фінансовий аналіз здатний у комплексі досліджувати й оцінити всі аспекти і результати руху грошових коштів, рівень відносин, пов'язаних із грошовим потоком, а також можливу фінансову стійкість організації.

Актуальність даної теми полягає в тому, що забезпечення фінансової стійкості будь-якого комерційного підприємства є найважливішим завданням його менеджменту.

Об’єктом дослідження є фінансова діяльність ВАТ «ХТЗ».

Метою даної роботи полягає в проведенні оцінки фінансової стійкості ВАТ «ХТЗ» і розробці заходів щодо підвищення ефективності його роботи.

У ході виконання роботи планується виконання наступних завдань: огляд та дослідження джерел інформації по даній тематиці, виконання комплексного аналізу діяльності ВАТ «ХТЗ», розробка рекомендацій і заходів щодо поліпшення фінансової стійкості обраного підприємства.

1 Фінансова стійкість як одна зі складових оцінки фінансового стану підприємства

Аналіз фінансової стійкості підприємства є найважливішим етапом оцінки його діяльності і фінансово-економічного благополуччя, відображає результати його поточного, інвестиційного і фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також характеризує здатність підприємства відповідати за своїми боргами і зобов’язаннями та нарощувати свій економічний потенціал.

Актуальність дослідження пояснюється тим, що аналіз комплексу показників фінансової стійкості дає змогу визначити фактори, які впливають на неї, що дозволяє вжити певних заходів для покращення фінансового стану підприємства, зменшення його залежності від зовнішніх фінансових ресурсів і забезпечення платоспроможності в довгострокову періоді.

Питання оцінки фінансової стійкості висвітлено в роботах таких авторів як Базілінська О.Я. [1], Буряк Л.Д. [2], Бутинець Ф.Ф. [3], Кіндрацька Г.І. [4], Крамаренко Г.О. [5], Чорна О.Є. [6], Кононенко О. [7], Савицька Г.В. [8], Шеремет О.О. [9] та ін. За ринкових умов господарювання змінюється підхід до визначення поняття фінансової стійкості та комплексу показників для її оцінки. Опрацювавши літературу можна визначити фінансову стійкість як якісну характеристику фінансового стану підприємства, що характеризує його здатність залишатися платоспроможним та незалежним від зовнішніх кредиторів у довгостроковому періоді, під впливом змін факторів внутрішнього та зовнішнього середовища, зберігаючи при цьому оптимальне співвідношення між власним та позиковим капіталом.

Основне завдання аналізу фінансової стійкості полягає у визначенні спроможності підприємства протистояти негативній дії різних факторів (зовнішніх, внутрішніх та непередбачуваних), що впливають на його фінансовий стан. Результатом такого аналізу повинен бути висновок щодо його спроможності здійснювати господарську діяльність, отримувати прибуток в умовах економічної самостійності, а також вірогідність збереження такого стану підприємства.

Виділяють три типи фінансової стійкості:

1. абсолютна фінансова стійкість, якщо запаси й витрати менше суми власного обігового капіталу й кредитів банку під товарно-матеріальні цінності, а коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат джерелами засобів більше одиниці;
2. нормальна фінансова стійкість, при якій гарантується платоспроможність організації (якщо запаси й витрати будуть дорівнюють сумі власного обігового капіталу й кредитів банку під товарно-матеріальні цінності);
3. нестійка фінансова стійкість, при якій порушується платіжний баланс, але зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов'язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів в обіг підприємства (резервного фонду, фонду нагромадження й споживання), кредитів банку на тимчасове поповнення обігових коштів, перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською та інші.

При цьому фінансова стійкість уважається припустимої, якщо дотримуються наступні умови:

1. виробничі запаси плюс готова продукція рівні або перевищують суму короткострокових кредитів і позикових засобів, що брали участь у формуванні запасів;
2. незавершене виробництво плюс витрати майбутніх періодів рівні або менше суми власного обігового капіталу. Якщо умови не виконуються, то має місце тенденція погіршення фінансового стану;
3. кризовий фінансовий стан (організація перебуває на грані банкрутства), при якому запаси й витрати більше суми власного обігового капіталу, кредитів банку під товарно-матеріальні цінності й тимчасово вільних джерел засобів.

Балансова модель фінансової стійкості має такий вигляд:

 

(1.15)

де З – запаси,

ОА – оборотні активи,

ДО – короткострокова зобов'язання,

КЗ – кредиторська заборгованість.

Для забезпечення стійкості необхідно, щоб після покриття позаоборотніх активів перманентним (постійним) капіталом власних джерел і довгострокових зобов'язань, їх було достатньо для покриття запасів, тобто . Забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості.

1.1 Система показників для оцінки фінансової стійкості

До основних факторів, що визначають фінансову стійкість підприємства, належить фінансова структура капіталу (співвідношення позикових і власних коштів, а також довгострокових і короткострокових джерел коштів) і політика фінансування окремих складових активів (насамперед необоротних активів і запасів). Тому з метою оцінки фінансової стійкості необхідно проаналізувати не тільки структуру фінансових ресурсів, але й напрямки їхнього вкладення.

Дотримання умови фінансової рівноваги створює нормативну базу для фінансової стійкості підприємства та його платоспроможності у часі, а також здійснює певні обмеження на розмір його зобов’язань перед персоналом, кредиторами, бюджетом, банками, інвесторами.

Показники, що характеризують ступінь забезпеченості запасів джерелами їх формування, є абсолютними показниками фінансової стійкості.

Для характеристики джерел формування запасів використовується кілька показників, що відображають неоднакову ступінь охоплення різних видів джерел. Ці показники наступні:

1) наявність власних оборотних коштів (ВОК), яка визначається як різниця між власним капіталом (ВК) і необоротними активами (НА):

 

ВОК=ВК-НА;

 

2) наявність власних і довгострокових джерел (ВД), що розраховується як сума попереднього показника і довгострокових зобов’язань (ДЗ):

 

ВД=ВОК+ДЗ ;

 

3) загальна величина формування запасів (ЗД), яка визначається, підсумовуючи попередній показник і суму поточних зобов’язань (ПЗ)

 

ЗД = ВД + ПЗ.

 

Отримані джерела формування запасів необхідно співставити з величиною запасів і подивитися, чи вистачає того чи іншого джерела для покриття величини запасів.

Якщо джерело перевищує розмір запасів, отримуємо надлишок, а якщо навпаки – то маємо нестачу джерела для формування величини запасів.

Показники фінансової стійкості (рисунок 1.1) – це перш за все показники, що характеризують структуру пасивів підприємства. За їх допомогою оцінюється склад джерел фінансування і співвідношення між ними. Крім того, для аналізу фінансової стійкості, необхідно визначати ступінь покриття відповідних активів джерелами їх формування. Для цього визначаються інші показники.

Фінансова стійкість визначається раціональною забезпеченістю потреб будь-якого об'єкта фінансовими ресурсами для ефективної діяльності в ринкових умовах. Вона характеризується системою абсолютних і відносних показників.

Абсолютні показники фінансової стійкості:

1. Наявність власного оборотного капіталу (Кво) є різницею власного капіталу (Кв) та суми необоротних активів (НА):

 

.

 

Нестача або зменшення суми власних оборотних засобів зумовлює збільшення величини залученого капіталу і посилення фінансової залежності;

2. Наявність перманентного капіталу () — це сума власного оборотного капіталу та довготерміново залученого капіталу ():

 

.

 

3. Загальна величина капіталу для формування запасів і затрат, яку визначають як суму перманентного капіталу та короткотерміново залученого капіталу ():

 

.

 

Визначаючи фінансовий стан підприємства на основі абсолютних показників, можна використати такий трикомпонентний показник:

 

,

де функцію визначають так:

 

.

 

На основі наведених показників визначають типи фінансової стійкості (табл. 1.1).

 

Таблиця 1.1 – Типи фінансової стійкості підприємства

Тип фінансової стійкості	Значення коефіцієнтів
Абсолютна стійкість				1,1,1
Нормальна стійкість				0,1,1
Нестійкий фінансовий стан				0,0,1
Кризовий фінансовий стан				0,0,0

 

 

Абсолютна і нормальна стійкість фінансового стану характеризується прибутковістю господарювання та відсутністю порушень фінансової дисципліни. Нестійкий фінансовий стан пов'язаний з порушеннями платіжної дисципліни та зниженням рентабельності капіталу. Кризовий фінансовий стан свідчить про потенційну можливість банкрутства.

Відносні показники фінансової стійкості (рис. 1.1) – система коефіцієнтів (ratio), аналіз яких полягає в оцінках їх зміни щодо теоретично обґрунтованого рівня (оптимального або критичного) та у динаміці змін за попередні періоди.

Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів характеризує структуру фінансових ресурсів підприємства. Розраховується як частка від розподілу суми позикових коштів на суму власного капіталу. Максимально припустиме значення цього показника становить 1 (що припускає рівність позикових і власних коштів).

Ксп=(ф.1ряд.430+ф.1ряд.480+ф.1ряд.620)/ф.1ряд.380 (для підприємств України та суб'єктів малого підприємництва).

 

Рисунок 1.1 – Система показників фінансової стійкості

 

Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку коштів, вкладених власниками підприємства в загальну вартість майна. Розрахунок коефіцієнта автономії проводиться за формулою:

Ка=Власний капітал/Валюта баланса.

Згідно балансу:

Кав= ф.1ряд.380/ф.1ряд.640 (для підприємств України та суб'єктів малого підприємництва).

Нормальне мінімальне значення коефіцієнта автономії орієнтовано оцінюється на рівні 0,5, що припускає забезпеченість позикових коштів власними, тобто, реалізувавши майно, сформоване із власних джерел, підприємство зможе погасити зобов’язання. Однак, у ході оцінки цього коефіцієнта, необхідно приймати до уваги галузеву приналежність підприємства (наприклад, машинобудівні підприємства повинні мати більш високе значення коефіцієнта автономії, ніж підприємства торгівлі, що пояснюється більш високою питомою вагою необоротних активів у структурі балансу), наявність довгострокових позикових коштів й інші розглянуті вище фактори.

Коефіцієнт маневреності власних коштів характеризує степінь мобільності використання власного капіталу, та визначається за формулою:

Км= Власні оборотні кошти/ Власний капітал.

Згідно балансу:

Км= ф.1ряд.380-ф.1ряд.080/ф.1ряд.380 (для підприємств України та суб'єктів малого підприємництва).

Коефіцієнт маневреності показує частку власних коштів, вкладених в оборотні активи. Чітких рекомендацій у значенні цього коефіцієнта немає, але вважається, що його значення повинно бути не менше 0,2 , що дозволить забезпечити достатню гнучкість у використанні власного капіталу . Для оцінки коефіцієнта маневреності необхідно порівняти його значення з рівнем минулих періодів, середньогалузевим значенням або рівнем у найближчих конкурентів.

Коефіцієнт ефективності використання власних коштів показує скільки прибутку дає 1 грн. власних коштів. Теоретично, нормальним значенням цього коефіцієнта є значення не менше 0,4.

Згідно балансу розраховується за формулою:

Кевк=ф.2,ряд.170 / ф.1ряд.380 (для підприємств України).

Кевк=ф.2ряд.130/ф.1ряд.380 (для суб'єктів малого підприємництва України).

Коефіцієнт використання фінансових ресурсів (усього майна) дає змогу визначити, за який період одержаний прибуток може компенсувати вартість майна. Нормативного числового значення для цього коефіцієнта немає, позитивним вважається збільшення цього коефіцієнта по відношенню до попереднього періоду.