Охрана окружающей среды и рациональное использование природных ресурсов

¹ У 2000р. включені інші вуглеводні.

² У 2000р. наводяться дані щодо викидів летких органічних сполук.

³ У 2005р. включені інші вуглеводні.

⁴ Починаючи з 2007р. включені викиди від виробничої техніки.

 

У структурі викидів шкідливих речовин значну питому вагу займали діоксид та інші сполуки сірки – 47,0%, суспендовані тверді частинки – 18,0%, сполуки азоту – 15,2%, метан – 13,6%.

Серед транспортних засобів за обсягом  викидів лідирують автомобілі, на долю яких у 2010р. припало 91,5% (148,3 тис.т) усіх забруднень, що надійшли від пересувних джерел. Із загальної кількості викидів автотранспорту 81,3% (120,5 тис.т) становлять викиди автомобілів, що перебувають у приватній власності населення. Решта, 0,1 тис.т, або 0,1% викиди залізничного транспорту, 5,2 тис.т, або 3,2% – авіаційного та 8,5 тис.т, або 5,2% – виробничої техніки.

Основними токсичними інгредієнтами, якими забруднювалось повітря під  час експлуатації транспортних засобів  та виробничої техніки, були: оксид вуглецю (121,9 тис.т, або 75,2%), неметанові леткі органічні сполуки (19,4 тис.т, або 11,9%), діоксид азоту (16,8 тис.т, або 10,3%), сажа (1,8 тис.т, або 1,1%), діоксид сірки (1,7 тис.т, або 1,1%,). Решта викидів припало на оксид азоту, метан, бенз(а)пірен та аміак (0,6 тис.т, або 0,4%).

Основними забруднювачами повітря області у 2010р. були підприємства – виробники електроенергії, газу та води (79% від загального обсягу), діяльності транспорту та зв’язку (15%) та підприємства переробної промисловості (4%).

За період 2010 р. на території Київщини, за винятком території зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення (далі-ЗВ), гамма-фон складав 10–25 мкР/годину, що істотно не перевищує доаварійні показники.

Моніторинг приземного шару атмосфери  проводиться з метою комплексного аналізу стану повітря зони відчуження, оцінки дозового навантаження осіб, які знаходяться на забрудненій території.

В 2010 році спостереження за радіаційним  забрудненням повітряного простору ЗВ проводилися на 14 пунктах за допомогою стаціонарних аспіраційних пристроїв та 1 – пересувному. Для оцінки вторинного атмосферного переносу радіонуклідів виконувався аналіз їх атмосферних випадінь на 26 пунктах спостереження.

Об’ємна активність 137Cs у приземному шарі атмосфери проммайданчика “ЧАЕС” порівняно з минулим роком, дещо зросла і фіксувалась в діапазоні від 9,3.10-6 до 2,1.10-3 Бк/м3. На пункті контролю ВРП-750 перевищила КР (1,0.10-2 Бк/м3) у 2,1 рази за рахунок будівельних робіт на проммайданчику. Показники радіаційного стану повітря в дальній зоні, особливо в західному секторі ЗВ, помітно відрізнялися від минулорічних, а об’ємна активність 137Cs у атмосферному повітрі досягала 1,6.10-3 Бк/м3.

У місцях найбільш тривалого перебування  персоналу ЗВ об’ємна активність 137Cs у повітрі становила: м. Чорнобиль – від 2,2.10-6 до 9,2.10-4 Бк/м3 (1 випадок перевищення КР у 1,2 рази); на КДП Дитятки - від 1,4.10-6 до 7,3.10-5 Бк/м3.

Об’ємна активність 137Cs у повітрі  виробничих об’єктів змінювалася в  діапазонах:

- ДПД РЗМ (ЦДО) - від 1,3.10-3 до 1,6.10-1 Бк/м3 з перевищенням контрольного рівня забруднення в 1,3 рази;

- ПЗРВ “Буряківка” – від  3,6.10-5 до 7,9.10-2 Бк/м3 з 22 випадками  перевищення контрольного рівня  забруднення до 7,9 разів. 

Антропогенний вплив  на стан природного середовища має комплексний характер, що ускладнює його відстеження, оцінку небезпеки, прогноз змін та контролювання впливу в рамках екологічних нормативів. Характерні перерозподіл ефекту впливу та неоднозначність прояву реакції природних екосистем на сукупну дії  чинників потребують інтегральної оцінки всіх негативних факторів на різних рівнях біологічної організації екосистем.

Наразі за причиною неузгодженості окремих цілей або відсутності  системного підходу у господарюванні, обліку ресурсів виникає багато ускладнень щодо збереження біорізноманіття. Ще більше невирішених питань у сфері діагностики трансформації природних екосистем в умовах комплексного впливу антропогенних та природних факторів.

Відповідно до постанови  КМУ від 30.03.1998р. №391 ДЗ «Київська  обласна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ України» області проведені перевірки 443 промислових об’єктів, що є джерелом забруднення атмосферного повітря. Найбільші об’єми викидів приходяться на підприємства Міненерго, зокрема на Трипільську ТЕС понад 75 % від викинутих речовин стаціонарними джерелами області.

Із 7176 джерел організованих  викидів шкідливих речовин в  атмосферу  обладнано пилогазоочисними спорудами 2148, що становить 29,9 %. Низький  рівень оснащення організованих  джерел викидів шкідливих речовин  пилогазоочисними спорудами на підприємствах в Білоцерківському – 5,7%, Переяслав - Хмельницькому – 1,4 %, Бородянському - 17,8%,Таращанському - 16,2%,  Вишгородському  - 16,0%, Іванківському – 13,6 %  районах.

В 2010 році досліджено 27441 проб атмосферного повітря, з них перевищення ГДК було у  221  пробі, що становить 0,8 %,  в т. ч. досліджено  10456 проб атмосферного повітря міських поселень та 10456 проб сільських поселень. Відсоток проб атмосферного повітря, які  містять забруднюючі речовини у концентраціях, що перевищують ГДК становить у міських поселеннях – 0,26 %, у сільських –1,7 %. 

В 2010 році лабораторією ДЗ “Київська обласна санітарно  – епідеміологічна станція МОЗ“ досліджено 10141 проба атмосферного повітря навколо 472 об’єктів, з них  у 74  (0,4 %) пробах виявлено перевищення ГДК шкідливих речовин.

Проби відбирались навколо 812 підприємств, з них  на межі санітарно  – захисної зони та житлової забудови  9 підприємств були перевищення ГДК  шкідливих речовин. В 2010р. виявлені перевищення  гранично допустимих концентрацій 8  із 39  шкідливих речовин, на які проводились дослідження. Перевищення ГДК було виявлено в 82 пробах із 6023 двоокису азоту, що становить 1,4%; в 9 із  2148  досліджених проб вуглеводнів, що становить 0,4%; в 13 із 5835 досліджених проб оксиду вуглецю, що становить 0,2 %; в 17 із 673  досліджених проб аміаку, що становить 2,5 %; в 12 із 204  проб метану, що становить 5,9%; в 17 із 4336 досліджених проб пилу, що становить 0,4%; в 44 із 3953 досліджених проб двоокису сірки, що становить 1,1%; в 27 із 561 досліджених проб  сірководню, що становить 4,8%.

В області 2 автопідприємства, що мають більше ніж 100 автомашин (Вишгородський, Макарівський райони). У 2010 році перевірено  25649  автомашин на вміст окису  вуглецю у відпрацьованих газах, перевищення допустимих нормативних концентрацій окису вуглецю виявлено у 2324 автомашинах, що становить 9,1 %. Проводились дослідження стану атмосферного повітря на автомагістралях 5 районів та в м. Біла Церква. У 2010 р. досліджено 2422 проби, вміст окису вуглецю  перевищував ГДК у 52 (2,1%) пробах. Перевищення ГДК зареєстровано на автомагістралях Бориспільського, Броварського, Фастівського районів та м. Біла Церква.

 

 

2.2. Водні ресурси

 

Особливе місце серед  природних ресурсів належить нічим  не замінному ресурсові – воді. Підводним та водогосподарським об’єктам відведено 8% території області. Київщина має густу річкову мережу – 177 річок, довжина яких більше 10 км. На території Київщини протікає 3 великі річки – Дніпро, Прип’ять, Десна із загальною довжиною в межах області 377 км і 8 середніх річок – Уж, Тетерів, Рось, Ірпінь, Трубіж, Супій, Гірський Тікич, Гнилий Тікич загальною довжиною 833 км, а також 1511 малих річок загальною довжиною 7535 км.

Найважливіша водна  артерія – Дніпро протяжністю  в межах області 246 км. Основні притоки Дніпра: Прип’ять з Ужем, Тетерів зі Здвижем, Ірпінь з Унавою, Стугна, Красна, Рось з Роставицею, Горохуваткою, Протокою, Кам’янкою (праві), Десна, Трубіж, Супій, Перевіз (ліві). Річка Гнилий Тікич належить до басейну Південного Бугу. Всі вони є річками рівнинного типу, які живляться сніговими, дощовими і підземними водами. У водному режимі чітко визначена весняна повінь та значні дощові паводки влітку. Найгустіша річкова сітка в басейні Росі (0,3–0,5 км/км²). Природний режим річок значною мірою змінений, що пов’язано з їх зарегульованістю, наявністю великої кількості ставків та водосховищ.

В області є близько 750 невеликих озер, які є старицями  річок і, як наслідок, мають дугоподібну  форму. Питне водопостачання в області  базується на поверхневих водах.

В області створено 58 водосховищ (без врахування дніпровських) з повним і корисним об’ємом відповідно 185,7 і 161,7 млн.м³ води.

Найбільшими є Київське та Канівське водосховища, більша частина  площі яких розташована в межах  території Київщини. В Київській області побудовано також 2389 ставків з об’ємом 259,1 млн.м³.

Довжина берегової лінії  річок і водойм в межах області складає 17,8 тис.км.

Територія Київської  області розташована в межах  двох гідрогеологічних басейнів південно-західного крила Дніпровського артезіанського басейну і Українського басейну тріщинуватих вод. Річкова мережа області переважно належить до басейну Дніпра і тільки незначна частина річок на півдні області до басейну Південного Бугу.

Водний фонд Київської  області представлений 1523 річками  загальною довжиною 8,7 тис.км.

На малих та середніх річках Київської області, за даними відомчої інвентаризації, проведеної міжрайонними управліннями водного  господарства Київводгоспу, знаходиться  понад 2533 ставів і 63 водосховища  в яких зарегульований об¢єм води 412,6 млн.м3. До цього переліку входить 2 водосховища розташованих у верхів’ї р.Ірпінь в Житомирській області, Корнино та Лісне, які утримуються на балансі Ірпінського міжрайонного управління водного господарства Київводгоспу.

Крім того в межах  області знаходяться водосховища  Дніпровського каскаду: Київське та Канівське, які відносяться до компетенції  Дніпровського басейнового управління водних ресурсів.

 

Водозабезпеченість  Київської області

Таблиця 4.

Область	Площа,  тис.км2	Населення,  тис.чол.	Водні ресурси, км3/рік (місцевий/ сумарний)			Забезпеченість річковим стоком, тис.м3/рік
			Середні- багаторічні	75 %-ї забезпеченості	95 %-ї забезпече ності	у середній рік		у рік 75 %-ї забезпеченості		у рік 95 %-ї забезпеченості
						1 км2	на 1 жит.	1 км2	на 1 жит.	1 км2	на 1 жит.
Київська	28,9	4435,0	2,04	1,31	0,76	70,60	0,46	45,3	0,30	26,3	0,17
			46,40	37,3	28,80	1605,5	10,5	1290,7	8,41	996,5	6,49

 

За даними Держводагентства у 2010р. в області нараховувалось 1215 підприємств, організацій та установ основних водокористувачів. Ними забрано 1036 млн.м³ свіжої води, що на 17 млн.м³ (на 1,7%) більше порівняно з 2009р., у т.ч. з поверхневих джерел – 988,0 млн.м³. При транспортуванні втрачено 1% (7,4 млн.м³) забраної води.

Водокористувачами в Київській області спожито 901,9 млн.м³ води, що на 16,5 млн.м³ (на 1,9%) більше порівняно з 2009р. Зокрема, на виробничі потреби підприємств у 2010р. припало 89,3% (805,7 млн.м³) всієї використаної води, на побутово-питні потреби – 5,1% (45,8 млн.м³), зрошення – 0,3% (3,1 млн.м³), ставково-рибне господарство – 4,7% (42,6 млн.м³), сільськогосподарське водопостачання – 0,1% (0,6 млн.м³) та інші потреби – 0,5% (4,1 млн.м³).

Потреби промисловості задовольнялися також шляхом залучення води в  оборотні і повторно-послідовні системи, частка яких у загальному обсязі використання води на виробництво склала 29%. За рахунок цього протягом 2010р. зекономлено 333,8 млн.м³ свіжої води.

Збільшення використання води, в  основному, відбулося за рахунок  зростання її витрат на виробничі потреби (на 30,4 млн.м³, або на 3,9%). Водночас, зменшились обсяги використаної води на ставково-рибне господарство (на 11,5 млн.м³, або на 21,3%), сільськогосподарські потреби (на 1,1 млн.м³, або на 65,8%), зрошення (на 0,5 млн.м³, або на 14,7%), побутово-питні потреби (на 0,7 млн.м³, або на 1,4%).

Загальне водовідведення у 2010р. склало 809,9 млн.м³, що на 19,3 млн.м³ (на 2,4%) більше проти попереднього року.

Скидання забруднених стоків та безповоротний водозабір негативно  впливають на водні ресурси. Протягом 2010р. у водойми скинуто 14,3 млн.м³ забруднених стоків, або 1,8% від загального водовідведення у поверхневі водні об'єкти, що на 15,0 млн.м³ (на 48,8%) менше, ніж у 2009р. Майже 1,5% забруднених зворотних вод (0,2 млн.м³) надійшли у водойми без будь-якого очищення, що на 6,3% (на 3,1 млн.м³) менше, ніж у 2009р. Решта 99% (14,1 млн.м³) надійшли у водойми недостатньо очищеними на очисних спорудах. Необхідно зазначити, що наявна потужність очисних споруд (164,1 млн.м³) дозволяла повністю очистити забруднені зворотні води.

Поряд з цим, у поверхневі водні  об'єкти потрапило 35,0 млн.м³ (4,3%) нормативно очищених вод та 760,6 млн.м³ (93,9%) нормативно чистих вод без очищення.

Динаміка споживання свіжої води

(млн.м3)

 

Структура використання свіжої води

(% до загального обсягу)
2010	2009