Охрана окружающей среды и рациональное использование природных ресурсов

 

ВСТУП

 

Загострення соціальних, економічних та екологічних  проблем обумовлює актуальність впровадження в області принципів  та засад сталого розвитку. Сталим є розвиток, який задовольняє потреби  сучасності, не ставлячи під загрозу  здатність майбутніх поколінь задовольняти їх потреби. Пріоритетним напрямом сталого розвитку області є забезпечення гармонійних суспільних відносин, а також екологічно врівноваженого i збалансованого співіснування людей в умовах повноцінного навколишнього природного середовища.

Першочергова увага до охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності населення – невід’ємна умова сталого розвитку регіону і, в цілому, країни. Саме тому на території області повинна здійснюватися політика, спрямована на досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, на охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Соціально – економічний  розвиток області тісно і нерозривно пов’язаний з екологічним станом довкілля, наявністю екологічних проблем та ризиків у регіоні.

Значною мірою стан довкілля в області обумовлюється методами ведення сільського та лісового господарства, впливом підприємств у таких  розвинених галузях промисловості, як хімічна та машинобудівна, впливом об’єктів муніципальної інфраструктури населених пунктів.

У зв’язку з  цим, метою розробки Програми «Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів Київської області на період до 2016 року» є зменшення забруднення навколишнього природного середовища, забезпечення раціонального використання та відтворення природних ресурсів області, збереження здоров’я населення.

Основним завданням  розробки Програми „Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів Київської області на період до 2016 року” є аналіз стану довкілля Київської області, визначення основних чинників забруднення навколишнього природного середовища,  першочергових заходів охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки.

Оцінка стану довкілля в області свідчить, що практично немає природних компонентів екосистеми, які б не зазнавали постійного негативного антропогенного впливу.

Аналіз загального стану навколишнього  природного середовища в Київській області показує, що з одного боку, екологічна ситуація в області загалом задовільна, екологічні показники життєдіяльності кращі, ніж в більшості інших регіонів країни і значно кращі, ніж в середньому по Україні. З іншого боку, можна зазначити, що в області наявні екологічні ризики і проблеми щодо стану повітряного басейну, поверхневих водних об’єктів та підземних вод, земель та лісів. Рівень забруднень навколишнього середовища в області не є об’єктивно обумовленим, а наявні екологічні ризики і проблеми, при умові ефективної і цілеспрямованої роботи в цьому напрямі, можуть бути суттєво зменшені.

Серед екологічних проблем області, які підлягають вирішенню в перспективі, треба виділити:

• забруднення водного басейну недостатньо очищеними каналізаційними стоками, а також в результаті забруднення відходами та сміттям прибережних територій (смуг);
• наявність на території певної кількості непридатних і заборонених до застосування пестицидів, умови зберігання яких створюють загрозу для довкілля та здоров’я людей;
• відсутність ефективно діючих схем очищення населених пунктів від відходів;
• забруднення території (земель, лісів) різними промисловими та побутовими відходами;
• недостатні обсяги утилізації відходів, відсутність обладнаних належним чином полігонів для захоронення відходів;
• незадовільний стан зеленого господарства в населених пунктах;
• незадовільний стан лісозахисних насаджень, в т.ч. в водоохоронних зонах;
• забруднення атмосферного повітря.

Перешкодами якісної  реалізації державної екологічної  політики на обласному рівні є:

• недостатнє інформаційне забезпечення при управлінні навколишнім середовищем;
• недостатнє фінансове забезпечення реалізації природоохоронних заходів;
• недоліки у місцевій нормативній базі щодо реалізації екологічної політики та застосування стимулів природоохоронної діяльності;
• недостатньо ефективна робота із громадськістю (відсутність систематичних і послідовних дій по формуванню громадської думки та пропаганди дбайливого ставлення до природи, недоліки у врахуванні громадської думки та пропозицій мешканців при прийнятті управлінських рішень);
• недостатня екологічна освіченість населення.

Необхідність вирішення  всіх цих проблем має бути передбачена  у подальших діях органів державної  влади та місцевого самоврядування спрямованих на формування та реалізацію обласної екологічної політики.

Стан довкілля обумовлюється впливом на нього усіх суб’єктів природокористування. Відповідно, інтегрований еколого - економічний ефект природоохоронних заходів в області залежить від послідовності і результативності дій усіх суб’єктів господарської діяльності, а також від ефективності системи управління в цій сфері.

 

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ УМОВ І ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

 

1.1 Соціально-економічна та екологічна характеристика області

 

Київська область, як адміністративно-територіальна одиниця, в складі України утворилась 27 лютого 1932 року. Вона розташована на півночі України в басейні середньої течії Дніпра. Київщина займає площу 28,1 тис.км² (без м.Києва), що становить 4,7 % площі України (з м.Києвом – 28,9 тис.км²). Центром Київської області є столиця України місто Київ. В адміністративному відношенні область поділяється на 25 районів, 13 міст обласного підпорядкування, 30 міст районного підпорядкування (селища міського типу), 605 сільських рад та 1126 сільських населених пунктів. Чисельність населення на 1 січня 2011 року складала 1717,7 тис. осіб, у тому числі міського – 1053,6 тис. осіб та сільського – 664,1 тис. осіб.

Рельєф Київської області рівнинний  із загальним похилом до долини Дніпра. Північна частина області лежить в межах Поліської низовини. На сході в межах області – частина Придніпровської низовини. Найбільш підвищені й розчленовані південна та південно-західна частини, зайняті Придніпровською височиною (висота біля 273 м над рівнем моря). Грунтовий покрив Київської області досить різноманітний. Найпоширенішими є черноземи, площа яких становить близько 50% площі орних земель регіону. Ступінь розораності території перевищує 60%. Загальна площа лісового фонду Київської області становить близько 746 тис.га. Для північної частини області характерні масиви хвойних і мішаних лісів, південна частина значною мірою розорана, на тих ділянках, які не зазнали сильного антропогенного впливу, переважають широколистяні ліси. Тваринний світ Київщини дуже різноманітний. Багатство видового складу пов’язане з тим, що область розташована на межі двох природних зон: північна частина розташована в зоні Полісся, південь області лежить у лісостеповій зоні. Природне середовище території Київщини протягом історичного часу відзначалося сприятливими грунтово-кліматичними умовами.

Клімат – помірно  континентальний, м’який з достатньою кількістю вологи. У 2010 році по області  середня багаторічна температура  повітря становила у січні -3,5 °С, липні – + 20,3 °С.

Середня річна кількість  опадів у 2010 році – 560 мм, норма – 593 мм.

Річки Київщини належать, переважно, до басейну Дніпра. По її території протікає 177 річок, довжина  яких більше 10 км. Дніпро тече територією області в межах 246 км, його притоки  – Прип’ять, Тетерів, Ірпінь, Рось, Десна і Трубіж. Природний режим річок значною мірою змінений, що пов’язано з їх зарегульованістю, наявністю великої кількості ставків і водосховищ. На території області розташовано 55 водосховищ, у тому числі й більша частина Київського та Канівського, понад 2000 ставків та близько 750 невеликих озер.

На Київщині проводиться  розробка, в основному, будівельних  мінеральних матеріалів: граніту, гнейсів, каоліну, глини, кварцового піску. Є невеликі поклади торфу.

В області є джерела  мінеральних радонових вод (м.Миронівка, м.Біла Церква), Броварське родовище мінеральних рідкісних підземних вод.

Динаміка основних показників техногенного навантаження на навколишнє природне середовище та витрат на природоохоронні  заходи, що наведена нижче, свідчить про  погіршення екологічної безпеки природного довкілля, як життєво важливого середовища для існування людини та складової частини національної безпеки країни.

Таблиця 1

	2000	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Викиди забруднюючих речовин у повітря, тис.т	167,5	170,1	201,9	251,4	289,8	266,7	269,0
Викиди діоксиду вуглецю, тис.т	…	6287,2	7393,5	9687,7	11174,8	10211,3	10776,8
Скидання забруднених  зворотних вод у поверхневі водні об’єкти, млн.м³	20	19	16	32	30	29	14
Їхня частка у загальному водовідведенні, %	2,0	2,6	2,1	4,1	3,8	3,7	1,7
Утворення відходів I–IV класів небезпеки, т	…	…	…	…	…	…	2932131
у тому числі I–III класів небезпеки	638	9103	8816	7443	8989	3291	7101
Частка відходів, розміщених у спеціально відведених місцях чи об’єктах, усього, %	…	…	…	…	…	…	58,4
у тому числі I–III класів небезпеки	3,0	1669,3	1728,1	4,3	4,3	1,2	99,2
Витрати на охорону навколишнього природного середовища, млн.грн.	50,6	129,8	150,9	206,9	257,8	229,0	292,8

 

У комплексі заходів, спрямованих на охорону довкілля, виділяється кілька напрямів, серед яких охорона повітряного басейну, водних ресурсів, збереження грунтів, лісового фонду.

Протягом 2010р. в атмосферу  надійшло 269,0 тис.т забруднюючих речовин від стаціонарних та пересувних джерел забруднення (без урахування викидів діоксиду вуглецю), що на 2,3 тис.т або на 0,9% більше, ніж за 2009р. У розрахунку на 1 км² території області припадає 9,6 т викинутих в атмосферу забруднюючих речовин, а на одну особу 156 кг.

У сумарній кількості  забруднюючих речовин викиди метану та оксидук азоту, які належать до парникових газів, становили відповідно 15,1 та 0,3 тис.т. Крім того, у атмосферу в 2010р. стаціонарними та пересувними джерелами було викинуто 10,8 млн.т діоксиду вуглецю, який впливає на зміну клімату.

Близько 40% небезпечних  речовин, що потрапили у повітря, припадало на стаціонарні джерела забруднення промислових підприємств. Від них в атмосферу надійшло 106,8 тис.т забруднюючих речовин (без урахування викидів діоксиду вуглецю), що на 5,0 тис.т або на 4,9% більше, ніж за 2009р. Із загальної кількості шкідливих викидів, викиди речовин, що належать до парникових газів, зокрема метан, оксид азоту, становили відповідно 14,5 тис.т (на 18,0% більше) та 0,2 тис.т (на 17,4% менше). Крім того, за 2010р. в атмосферу було викинуто 8348,8 тис.т діоксиду вуглецю, який також впливає на зміну клімату.

 

Структура викидів  забруднюючих речовин в атмосферу 

від стаціонарних джерел у 2010 році

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У структурі викидів шкідливих речовин значну питому вагу займали діоксид та інші сполуки сірки – 47,0%, суспендовані тверді частинки – 18,0%, сполуки азоту – 15,2%, метан – 13,6%.

Щільність викидів від  стаціонарних джерел забруднення у  розрахунку на 1 км² території області склала 3,8 т небезпечних речовин, а на одну особу – 62 кг. Проте, в окремих районах ці показники значно перевищили середній рівень по області. Зокрема, у Обухівському районі обсяги викидів у розрахунку на 1 км² були більшими у 28,7 раза, а на одну особу – у 37,1 раза, Яготинському – відповідно у 2,9 та 4,1 раза. Підприємствами м.Обухів у розрахунку на 1 км² території було викинуто 41,3 т забруднюючих речовин, що перевищило середній показник по області у одинадцять разів.

Порівняно з попереднім роком збільшення викидів в атмосферу відмічалося  у 12 районах області, але найсуттєвіше – у Тетіївському (на 65,8%) і Яготинському (на 62,5%) районах та м. Буча (на 53,3%).

Основними забруднювачами повітря області у 2010р. були підприємства – виробники електроенергії, газу та води (79% від загального обсягу), діяльності транспорту та зв’язку (15%) та підприємства переробної промисловості (4%).