Організація і методика аудиту виробничих запасів на прикладі Дочірнього підриємства ВАТ «Славутський руберойдовий завод ВКП УМТЗ Славут

 

Після отримання достатніх знань про систему внутрішнього контролю взагалі і обліку зокрема аудитор повинен прийняти рішення щодо:                           

-можливості і доцільності продовження аудиту;

-обраної на стадії укладення договору стратегії аудиту.

Результати тестування перевірки стану внутрішнього контролю та системи бухгалтерського обліку виробничих запасів дають можливість вибрати спосіб організації аудиту: суцільний, вибірковий чи комбінований.

Аудитори, як правило, проводять вибіркову перевірку виробничих запасів, яка є більш ефективною в порівнянні з суцільною.

Оскільки на  „ДП ВАТ «СЛАВУТСЬКИЙ РУБЕРОЙДОВИЙ ЗАВОД» ВКП УМТЗ СЛАВУТСЬКОГО РУБЕРОЙДОВОГО ЗАВОДУ» згідно з результатами проведеного тестування ризик контролю мінімальний (СR→ 0) і керівництво підприємства відповідвльно відноситься до системи внутрішнього контролю, на підприємстві є лише один бухгалтер, що в свою чергу, уможливлює зроблені ним помилки, але, в одночас, підприємство не велике, і обсяги обліку також не велики, то можна говорити про вибіркову аудиторську перевірку, оскільки суцільна перевірка вимагає значних затрат як часу, так і грошових коштів.

 

 

4. МЕТОДИКА АУДИТУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ  ТА МАЛОЦІННИХ ШВИДКОЗНОШУВАНИХ  ПРЕДМЕТІВ НА ПРИКЛАДІ  „ДП ВАТ «СЛАВУТСЬКИЙ РУБЕРОЙДОВИЙ ЗАВОД» ВКП УМТЗ СЛАВУТСЬКОГО РУБЕРОЙДОВОГО ЗАВОДУ»”

4.1. Методика аудиту виробничих запасів

Незалежно від обраного способу організації перевірки аудитор складає програму перевірки, де встановлює перелік аудиторських процедур, які б дали змогу:

1. Встановити достовірність первинних даних бухгалтерського обліку щодо фактичної наявності та руху виробничих запасів.
2. Перевірити повноту і своєчасність відображення первинних даних з обліку запасів у зведених документах та облікових регістрах.
3. Перевірити правильність ведення обліку запасів відповідно до чинних законодавчих та нормативних актів, облікової політики суб'єкта господарювання.
4. Перевірити достовірність відображення залишку запасів у звітності суб'єкта господарювання.
5. Перевірити стан забезпечення збереження запасів у суб'єкта господарювання.
6. Підтвердити або спростувати показники фінансової звітності суб'єкта господарювання, які залежать від достовірності, повноти й своєчасності відображення господарських операцій, пов'язаних із рухом виробничих запасів.

Незалежно від обраного методу організації перевірки в першу чергу необхідно перевірити відповідність залишків та оборотів Головної книги та регістрів синтетичного й аналітичного обліку виробничих запасів.

У разі встановлення відхилень результати такого зіставлення необхідно зафіксувати в робочому документі, зразок якого подано нижче, з'ясувати причини таких відхилень та їх вплив ига подальші дії аудитора. Якщо ж відхилень не виявлено, то про це складають довідку довільного зразка.

При встановленні розбіжностей аудитор повинен з'ясувати, який із показників є достовірним, відповідає дійсності. Для встановлення об'єктивної істини аудитор проводить опитування відповідальних осіб, проводить глибинні тести, використовуючи дедуктивний та індуктивний методи. При першому інформація вивчається від загального до конкретного (Головна книга — регістри синтетичного обліку — регістри аналітичного обліку — зведені документи — первинні документи); при іншому інформація вивчається у зворотному напрямі.

За необхідності встановлення об'єктивної істини щодо залишків запасів та їх оборотів виникає потреба у проведенні інвентаризації запасів та застосування прийому сканування, який полягає в безперервному, поелементному перегляді інформації про рух запасів.

Наступним етапом аудиторської перевірки є перевірка стану збереження запасів.

Збереження запасів залежить від умов їх зберігання, тому наступним етапом контролю є перевірка стану складського господарства клієнта. Аудитор установлює кількість і дислокацію складських приміщень, в тому числі, типових і пристосованих, їх місткість, умови зберігання запасів, забезпеченість ваговимірювальними приладами.

Оскільки тестування внутрішнього контролю свідчить про високий рівень фактичного контролю, це не викликає необхідністі проведення інвентаризації. Можна скористуватися актами попередньої інвентаризації.

Третім етапом є перевірка повноти оприбуткування, правильності списання, оцінки та обліку запасів.

Під час перевірки аудитор повинен:

• перевірити правильність ведення складського обліку, обгрунтованість записів завідуючим складом (комірником) у картках;
• перевірити повноту оприбуткування, правильність списання матеріалів, які надійшли зі сторони.

Порушення порядку оприбуткування і списання цінностей призводить до їх крадіжок, а також створення залишків сировини, з яких потім виготовляють неоприбутковану продукцію, реалізуючи її без відображенння операцій в обліку з метою приховування доходів від оподаткування і привласнення отриманих коштів.

На цьому етапі аудитор за допомогою аудиторських процедур вивчає достовірність, об'єктивність та законність відображених господарських операцій із виробничими запасами.

Методичні прийоми аудиту операцій із запасами здійснюються за допомогою певних аудиторських процедур. Розрахунково-аналітичні прийоми складаються з економічного аналізу, аналітичних і статистичних розрахунків та економіко-математичних методів Економічний аналіз застосовується при встановленні ритмічності поставок сировини на підприємстві, виявленні відхилень від норм при витрачанні матеріалів і встановленні факторів, що зумовлюють перевитрачання сировини тощо.

Аналітичні та синтетичні розрахунки передбачають застосування обчислювально-розрахункових і логічних процедур. Такі процедури включають складання порівняльних відомостей, таблиць порівняння витрат матеріалів та їх накопичення за певні періоди, виявлення фактів порушення технології тощо.

Економіко-математичні методи допомагають виявити факти перевитрачання сировини та матеріалів і передбачають:

1. Аналіз розрахунково-платіжних документів, які підтверджують надходження матеріальних цінностей від постачальників: платіжні вимоги-доручення, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, специфікації, сертифікати.
2. Зіставлення даних документів з оплати постачальникам і даних документів на оприбуткування матеріальних цінностей, а також перевірку наявності правильно оформлених договорів за цими угодами.
3. Зіставлення даних первинних документів про надходження цінностей із даними складського обліку та регістрів бухгалтерського обліку.
4. Перевірку правильності оцінки (згідно з обліковою політикою) запасів при надходженні (заготівлі), придбанні; оцінки за фактичною вартістю (собівартістю) придбання (заготівлі); за обліковими цінами (за плановою або нормативною собівартістю придбання, купівельними цінами). Залежно від обраного варіанту обліку затрат на виробництво, відпускання та оприбуткування готової продукції можна відображати в оцінці за одним із варіантів, обраним в обліковій політиці: за фактичною повною виробничою собівартістю; за плановою (нормативною) повною виробничою собівартістю. Товари, придбані для реалізації та збуту, в організаціях можуть обліковуватися за купівельною вартістю або за продажною вартістю.
5. Проведення письмових запитів, усних опитувань (працівників, спеціалістів, третіх осіб), зустрічних перевірок із метою встановлення істини щодо кількості, якості та вартості придбаних запасів.
6. Перевірку правильності обліку ПДВ.
7. Перевірку правильності кореспонденції рахунків з оприбуткування запасів чи немає випадків, коли матеріальні цінності, що надійшли, не оприбутковані, а віднесені на інші рахунки (обліку затрат, розрахунків, фондів).
8. Зіставлення (порівняння) даних документів на списання цінностей та відповідних регістрів бухгалтерського обліку. Особливу увагу необхідно звернути на списання запасів на реалізацію, а також на операції, пов'язані з видачею виробничих запасів за рахунок оплати праці (натуроплата). Часто зустрічаються помилки, пов'язані з невідображенням в обліку виручки від реалізації, наслідком чого є за 
   стосування податковою інспекцією фінансових санкцій до підприємства.
9. Перевірку правильності оцінки запасів, списаних на витрати виробництва, обігу та реалізованих запасів.
10. Перевірку правильності кореспонденції рахунків із списання запасів зі складу, витрачання у виробничій та невиробничій діяльності, реалізації тощо. Тут часто допускають помилки та пропуски, особливо при списанні відхилень від облікових цін.

Важливим є вивчення питань дотримання правил видачі довіреностей на одержання цінностей. Аудитор повинен упевнитися, чи не списують матеріальні цінності на витрати виробництва без попереднього їх оприбуткування (відміток завскладу) та без оформлення на них видаткових документів.

Четвертим етапом є списання виробничих запасів.

Особлива увага приділяється дослідженню операцій зі списання запасів.

Списання запасів із балансу згідно з П(с)БО 9 може відбуватись у таких випадках: відпускання у виробництво; реалізація за грошові кошти; передача до статутного капіталу іншого підприємства; безоплатна передача; списання у зв'язку з невідповідністю критерію активу; списання через втрати від стихійного лиха; списання нестач у межах норм і понад норми природного убутку.

При списанні матеріалів у виробництво необхідно провести документальну перевірку, яка допоможе встановити:

• відповідність норм у документах на списання нормативним даним (аналітичні тести);

• відповідність кількості фактично списаної сировини витрачанню цієї сировини за нормами.

Результати такого зіставлення можуть бути трьох варіантів:

• фактична кількість списаної сировини та матеріалів відповідає нормам;
• фактична кількість списаної сировини більша від норми;
• фактична кількість списаної сировини менша від норми.

Якщо списано більше, ніж передбачено нормами, то необхідно визначити причини, отримавши пояснення від технологів, начальника цеху.

Причинами перевитрат можуть бути:

1. погана якість сировини (тоді необхідно встановити, від кого вона надійшла, хто укладав договір від клієнта, за якою ціною була закуплена сировина, встановити, чи можна було закупити подібну сировину в іншого постачальника і за якою ціною. Запропонувати заходи, щодо покращення стану клієнта);
2. значна кількість сировини йде у відходи через недосконалість технології та обладнання.

В обох випадках документальний контроль бажано підтвердити результатами фактичної перевірки:

-експертною оцінкою сировини, якщо така є в наявності;

-контрольним запуском сировини у виробництво (за участю спеціалістів технологів, експертів).

Крім того, широко застосовуються такі прийоми, як опитування та підтверджена якщо списано сировини менше, ніж передбачено нормами. Причини можуть бути такі:

1. використання нового обладнання і норм на списання сировини (передбачених для обладнання, яке використовувалося раніше і було менш ефективним);
2. недостатня кількість сировини для випуску тієї кількості продукції, яка була оприбуткована (можливі приписки, що мотивуються отриманням премій);
3. випуск низькоякісної продукції через недовкладення відповідної сировини (прийоми: документальна перевірка; тести узгодженості, зустрічні перевірки документів);
4. перевірити відповідність відображеної в документах сировини тій, що фактично використана у виробництві на предмет підміни (прийоми: опитування, спостереження).

Докази своєчасності і повноти оприбуткування матеріальних цінностей, які надійшли, аудитор може отримати шляхом співставлення дат і кількості за документами постачальника, транспортних організацій, карток складського обліку (форма №М-12), прибуткових ордерів (форми № М-3, М-4), авансових звітів та інших документів.

 

4.2. Методика аудиту малоцінних швидкозношуваних  предметів

Окремо виділяється аудит малоцінних та швидкозношуваних предметів. При перевірці даного об'єкта контролю аудитор повинен звернути увагу на порядок списання або погашення вартості МШП. У ході перевірки необхідно визначити склад, кількість та вартість МШП на підприємстві за допомогою перевірки оборотних відомостей та інших облікових регістрів, у яких відображається назва, кількість та вартість МШП; перевірити правильність розмежування в обліку малоцінних оборотних активів.

Планом рахунків для обліку МШП, які знаходяться у класі запасів, передбачений рахунок 22 "Малоцінні і швидкозношувані предмети".

Інструкцією № 291 уточнено, що на рахунку 22 відображаються такі МШП, як інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

Існують певні особливості в обліку МШП:

• на рахунку 22 обліковуються тільки МШП на складі;
• при відпусканні МШП зі складу в експлуатацію їх вартість списується з рахунка 22 на рахунки обліку витрат (рахунки класу 9 "Витрати діяльності"). Таке списання, в свою чергу, передбачає тільки кількісний облік МШП, які знаходяться в експлуатації;
• на МШП, які обліковуються на рахунку 22, не нараховується знос.

Малоцінні та швидкозношувані предмети, термін експлуатації яких перевищує один рік або операційний цикл, відображаються у складі необоротних активів на субрахунку 112 "Малоцінні матеріальні активи" з нарахуванням амортизації.