Організація і методика аудиту виробничих запасів на прикладі Дочірнього підриємства ВАТ «Славутський руберойдовий завод ВКП УМТЗ Славут

На МШП, які відносяться до запасів, не нараховується знос, а вартість переданих в експлуатацію малоцінних та швидкозношуваних предметів виключається зі складу активів (списується з балансу на витрати) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцем експлуатації та відповідальними особами протягом терміну фактичного використання цих предметів.

 

Згідно з робочим планом рахунків на „ДП ВАТ «СЛАВУТСЬКИЙ РУБЕРОЙДОВИЙ ЗАВОД» ВКП УМТЗ СЛАВУТСЬКОГО РУБЕРОЙДОВОГО ЗАВОДУ»” використовуються виробничі запаси, зокрема сировина і матеріали, паливо, запасні частини, інші матеріали, малоцінні швидкозношувані предмети. (Додаток)

1.2. Оцінка запасів в обліку

Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною або чистою вартістю реалізації. Оцінка запасів є важливою передумовою організації обліку цієї ділянки, адже вона впливає на точність фінансових результатів підприємства.

 Отримані та вироблені запаси  зараховують на баланс підприємства  за первісною вартістю, яка складається  з суми фактичних витрат на  їх придбання та виготовлення. Первісна вартість запасів не  змінюється, крім випадків, передбачених П(с)БО 9.

 Запаси відображають за чистою  варттістю реалізації, якщо на  дату балансу їх ціна знизилась, або воні застаріли, зіпсовані, або  іншим чином втратили свою  первісно очікувану економічну  вигоду.

Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.

Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість реалізації, та вартість повністю втрачених запасів списується на витрати звітного періоду. Суми нестач та втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображається на за балансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати витрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості і доходу звітного періоду.

Вартысть повнысю втрачених запасыв згыдно до П(с)БО 9 одночасно выдображаэться на позабалансовому рахунку «Невідшкодованы нестачы і втрати выд псування цынностей».

Запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю (собівартістю), яка визначається залежно від шляхів надходження запасів.

Запаси на підприємство можуть надходити в результаті:

• придбання за плату;
• виготовлення власними силами;
• внесення до статутного капіталу підприємства;
• безоплатного одержання;
• придбання в результаті обміну на подібні активи;
• придбання в результаті обміну (часткового обміну) на неподібні активи.

 

Придбання запасів за плату

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю), за винятком непрямих податків;

- суми ввізного мита:

- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно – заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів за вантажно – розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати на страхування ризиків транспортування запасів);

Транспортно – заготівельні витрати включаються до собівартості запасів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів.

Сума транспортно – заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишків запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

 Сума транспортно – заготівельних  витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається, як добуток середнього відсотка транспортно – заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів.

 ТЗВ = Сер.% ТЗВ х Запаси, що вибули                               [1]

Середній відсоток транспортно – заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно – заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно – заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяців і запасів, що надійшли за звітний місяць.

Сер.% ТЗВ = ТЗВ поч. міс. + ТЗВ зв.міс.              [2]

                     З поч.міс. + З над.

- інші витрати, що безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні до використання у запланованих цілях.

До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання та підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Згідно наказу „Про організацію бухгалтерського обліку і облікову політику”  “ДП ВАТ «СЛАВУТСЬКИЙ РУБЕРОЙДОВИЙ ЗАВОД» ВКП УМТЗ СЛАВУТСЬКОГО РУБЕРОЙДОВОГО ЗАВОДУ»“, товарно-матеріальні цінності зараховуються на баланс підприємства по первісній вартості, яка включає вартість придбання ТМЦ, транспортно-заготівельні та інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням данних ТМЦ.

Виготовлення запасів власними силами підприємства.

Первісною оцінкою запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, зі змінами і доповненнями, затвердженими Міністерством Фінансів України від 31.12.99р. №318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за № 27/4248.

Собівартість виробництва виробничих запасів включає витрати, що безпосередньо пов’язані з одиницями виробництва, а саме:

• прямі матеріальні витрати (вартість сировини, купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);
• прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим на виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);
• інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, які можуть безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земальних і майнових паїв, амортизація тощо);
• загальновиробничі витрати (витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати на обслуговування виробничого процесу тощо), які виникають при переробці матеріалів у готову продукцію і поділяються на:

• постійні накладні витрати (непрямі витрати на виробництво, що залишаються незмінними або майже незмінними при зміні обсягу виробництва);
• змінні накладні витрати (непрямі витрати на виробництво, що змінюються прямо або майже прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності).

Внесення запасів до статутного капіталу підприємства

Первісною вартістю запасів, що внесенні до статутного капіталу підприємства, визначається погодженна засновниками (учасниками) підприємства справедлива вартість.

Відповідно до П(с)БО 9 „Об’єднання підприємств”, справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язань в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Безоплатне одержання запасів

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визначається їх справедлива вартість.

Придбання запасів у результаті обміну на подібні об’єкти

Відповідно до П(с)БО 7 „Основні засоби”, подібні об’єкти – це об’єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість. Первісна вартість запасів, придбаних у результаті обміну на подібні об’єкти, дорівнює балансовій вартості переданих активів. Якщо балансова вартість переданих активів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість.

Різниця між справедливаю та балансовою вартістю переданих запасів включається до складу затрат звітного періоду.

Придбання запасів у результаті обміну (часткового обміну) на неподібні об’єкти

Неподібні об’єкти – це об’єктии, які не мають однакового функціонального призначення та однакової справедливої вартості.

Первісна вартість запасів, що придбані у результаті обміну (часткового обміну) на неподібні об’єкти, дорівнює справедливій вартості переданих об’єктів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) у процесі обміну.

До первісної вартості запасів не включаються:

             - понаднормові витрати і нестачі запасів;

             - проценти за користування позиками;

             - витрати на збут;

             -загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбання та доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання.

Первісна вартість запасів бухгалтерського обліку не змінна, крім випадків здійснення оцінки запасів на дату балансу, коли запаси відображаються за правилом „нижчої оцінки”.

Крім методів, які відповідають за оцінку запасів при їх зарахуванні на баланс підприємства, при відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється згідно з такими методами:

1. ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
2. середньозваженої собівартості;
3. собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
4. нормативних затрат;
5. ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, використовується лише один з вищенаведених методів. Зміна методу списання запасів оформлюється на підприємстві оформлюється наказом по підприємству.

Згідно з П(с)БО 9 „Запаси” можна виділити кілька основних причин, що обумовлюють списання запасів з балансу:

1. відпуск у виробництво;
2. списання у зв’язку з невідповідністю критерію активу;
3. списання у зв’язку з псуванням, розкраданням і т.д.;
4. реалізація на сторону.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, використовується лише один з вищенаведених методів.

Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю. Застосовуючи цей метод, підприємство може регулювати  свій прибуток шляхом реалізації більш дорогих або найбільш дешевих одиниць запасів.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержання у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Чистий прибуток, розрахований при виконанні цього методу, набуває середнього значення (найбільш рівну величину прибутку) у порівнянні з результатом застосування методу ФІФО.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображенні у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

У результаті застосування методу ФІФО вартість кінцевих запасів наближена до їх поточної ринкової вартості, а собівартість реалізованої продукції знижується, що призводить до максимального значення чистого прибутку.

Якщо ціни зростають у звітному періоді за методом ФІФО, виникає найнижча собівартість реалізованої продукції внаслідок низьких цін на раніше придбану продукцію і як результат – найвищий чистий прибуток.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних, норми затрат повинні регулярно перевірятись у нормативній базі.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торгової націнки товарів. Цей метод застосовують підприємства, що мають значну та змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на товари визначається як добуток продажної (роздрібної)  вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного періоду і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.