Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Декабря 2014 в 19:18, курсовая работа
В умовах ринкових відносин залізничний транспорт залишається важливою для економіки країни галуззю. Масивність перевезень, їх відносно низька собівартість, мала енергоємність, висока регулярність і швидкість доставки вантажів та пасажирів, забезпечення своєчасного зв’язку між регіонами і СНД та інші фактори, вимагають пристальної уваги до роботи транспорту особливо в сучасних умовах господарювання. Треба створити умови для підвищення якості й надійності роботи залізничних доріг в інтересах вантажовідправників, вантажоодержувачів та населення.
ВСТУП
В умовах ринкових відносин залізничний транспорт залишається важливою для економіки країни галуззю. Масивність перевезень, їх відносно низька собівартість, мала енергоємність, висока регулярність і швидкість доставки вантажів та пасажирів, забезпечення своєчасного зв’язку між регіонами і СНД та інші фактори, вимагають пристальної уваги до роботи транспорту особливо в сучасних умовах господарювання. Треба створити умови для підвищення якості й надійності роботи залізничних доріг в інтересах вантажовідправників, вантажоодержувачів та населення.
Основна мета діяльності ЛВЧД – 1 це забезпечення перевезень пасажирів і багажу у внутрішньому, міжнародному та міждержавному сполученнях, організації ремонту і утримання у належному стані рухомого складу, виконання технологічних процесів, екіпірування пасажирських поїздів всім необхідним інвентарем і постільною білизною, проведення єдиної технічної ревізії, поточного, деповського, капітального та капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів, безпеки руху, здійснення підсобно-допоміжної діяльності, охорони праці в пасажирському господарстві, підвищення культури обслуговування в поїздах.
Для рішення цих задач необхідно активне використання бухгалтерського, поаткового та фінансового обліку, контролю та аудиту.
Пасажирське господарство залізниці являє собою одну з ведучих галузей залізничного транспорту, зосереджує в собі найбільш активну частину основних засобів залізниці. Вагонний парк – це перевізні ресурси залізничного транспорту, від того, в якому стані вони знаходяться, залежить об’єм та якість перевезень, доходи та прибуток транспорту.
Економічні перетворення, які здійснюються в Україні протягом останніх років, спрямовані на реформування господарського механізму адекватного ринковій економіці. Особливе місце в цьому займає організація обліку та контролю наявності, руху і технічного стану основних засобів. Крім того, окремі аспекти їх обліку і контролю за національними стандартами безпосередньо на підприємствах галузі недостатньо висвітлені в економічній літературі.
Основні засоби є одним з головних технічних ресурсів господарської діяльності підприємства. Використання їх вимагає організації нагляду та контролю за їх наявністю й збереженням з моменту придбання до вибуття. В цей період необхідно щомісячно вимірювати розмір вартості втраченої основними засобами, які повинні включатися в витрати на виробництво. Для ліквідування зношених, основні засоби періодично ремонтують. Ефективне використання основних засобів є важливим фактором збільшення випуску продукції з кожної одиниці виробничих фондів.
Своєчасна і якісна підготовка поїздів і окремих вагонів, культурне обслуговування пасажирів в поїздах та вагонах, надання послуг пасажирам під час рейсу, в тому числі забезпечення пасажирів постільними речами, чайною продукцією, кондитерськими виробами, швидкими сніданками – є основною задачею пасажирського господарства.
Значний внесок у розробку теоретичних
основ обліку основних засобів внесли
роботи М. Т. Білухи, А. М. Герасимовича,
Б. І. Валуєва, С. Ф. Голова,
М. М. Коцупатрого, В. Г. Лінника, В. О. Озерана,
Ю. І. Осадчого,
В. М. Пархоменка, М. С. Пушкаря, Роберт Н.
Ентоні, В. В. Сопка, С. О. Стукова, Н. М. Ткаченко
та інших вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів.
Значення основних засобів на залізничному транспорті визначається тим, яке місце займають знаряддя праці в розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.
В умовах економічної реформи підвищується роль обліку і контролю за раціональним використанням усіх ресурсів, у тому числі й основних засобів.
Ціль написання роботи – розгляд питань обліку основних засобів. У ній дається детальна класифікація і структура основних засобів, представлена оцінка основних засобів, розглянуті особливості організації аналітичного і синтетичного обліку об'єктів основних засобів. Питання придбання, зносу і вибуття основних засобів розглянуті в тісному зв’язку з чинним законодавством.
У роботі приведений ряд цифрових прикладів по найбільш складних питаннях обліку, а також бухгалтерські проводки, що відображають основний набір господарських операцій. У додатку представлені форми первинних документів, необхідних для ведення обліку і звітності основних засобів. У зв'язку із зміною методики обліку основних засобів розглянутий облік їх відповідно до нового законодавства.
Отже, дослідження обліку і контролю наявності, руху і технічного стану основних засобів у пасажирському вагонному депо є актуальним.
Метою даної дипломної роботи є дослідження сутності і класифікації, розгляд організації і контролю руху основних засобів на аналізованому підприємстві.
У відповідності до поставленої мети необхідно також розглянути такі завдання:
Об’єктом дослідження є основні засоби структурного підрозділу.
Предмет дослідження – система обліку, контролю господарських операцій, пов’язаних з утриманням ОЗ.
При написанні магістерської роботи використовувались такі методи дослідження як системний аналіз – для деталізації і розчленування об’єкта дослідження на окремі важливі складові елементи; синтез – для узагальнення різних аспектів обліку і контролю основних засобів; інформаційне моделювання – для забезпечення дослідження нормативно-довідковими матеріалами; абстрагування – для формування узагальнених висновків на основі системного аналізу і синтезу теорій і практики організації системи забезпечення обліку основних засобів; конкретизація – для обгрунтування змісту форм облікового забезпечення дослідження документів та реєстрів обліку за формою і змістом – для виявлення їхньої відповідності щодо інформаційної ємності адекватного вимогам стандартів; опитування, фактична перевірка, порівняння, перерахунок, документальна перевірка, вибіркове дослідження – при проведення контролю основних засобів; статистичні і аналітичні розрахунки; порівняння – для зіставлення даних у динаміці; конструктивний – для групування пропозицій щодо обліку основних засобів; графічний – для наочного зображення результатів дослідження.
Для досягнення поставленої мети були використані нормативні і законодавчі документи, наукові праці спеціалістів та науковців, статистичні дані, дослідницькі статті в періодичній літературі. Робота виконана на базі бухгалтерської та статистичної звітності ЛВЧД – 1 за 2010, 2011, 2012, 2013 роки.
Апробація результатів дослідження. Основні положення даної дипломної магістерської роботи опубліковані у статті «Особливості обліку основних засобів з податкової точки зору при перехідних положеннях на залізничному транспорті»: Збірник наукових праць Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна «Проблеми економіки транспорту», 2013, вип. 6, доповідався на 74-ї науково-економічної студентської конференції 2014р.,на якій була отримана позитивна оцінка,також була опублікована теза за темою «Особливості обліку основних засобів з податкової точки зору при перехідних положеннях на залізничному транспорті» у матеріалах за XII Міжнародною науковою конференцією «Проблеми економіки транспорту» (24.04-25.04.2014).
Основні засоби є важливою умовою і фактором забезпечення ефективної діяльності підприємств. В бухгалтерському обліку основні засоби виділено в окремий об'єкт.
Бухгалтерський облік основних засобів ведеться відповідно до Положень стандартів бухгалтерського обліку № 7[48], а податковий затвердженим Наказом від 2 грудня 2010 р. № 2755–VI та регулюється Податковим кодексом України [45].
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» дає таке тлумачення даної категорії: основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).
До основних засобів належать земля, будівлі, споруди, передавальне устаткування, машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, доросла робоча і продуктивна худоба (крім дрібних тварин), багаторічні насадження тощо. До основних засобів включають також капітальні вкладення на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, обладнання та інші об'єкти.
У Податковому кодексі України наводиться таке визначення: «Основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік)».
Залежно від характеру, стану основних засобів, часу оцінки розрізняють такі види вартості (за Національним стандартом бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби»):
Первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки.
Залишкова вартість – різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу основних засобів.
Справедлива вартість – ринкова вартість, визначена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі.
Вартість, яка амортизується – первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).
П(С)БО 7 «Основні засоби» визначає, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, якою є історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів.
Об'єкт основних засобів – це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначень, що мають для обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, певну роботу тільки у складі комплексу.
Первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат: