Облік, аналіз та контроль операцій з основними засобами на ДП “Житомирський лікеро-горілчаний завод.Чуднівська філія”

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Мая 2014 в 03:07, дипломная работа

Краткое описание

Актуальність теми. Найбільш важливою проблемою сучасної економіки України є подолання спаду виробництва, відновлення нормального відтворювального процесу в усіх його ланках, у тому числі на промислових підприємствах. В умовах гострого дефіциту інвестиційних ресурсів перед підприємствами постає першочергове завдання підвищення ефективності використання основних засобів, як важливого матеріального елементу виробництва, що в значній мірі визначає їх потенціал.

Содержание

Вступ……………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Теоретико-економічні основи обліку основних засобів…………….5
1.1. Економічна сутність основних засобів……………………………………5
1.2. Огляд літературних джерел та нормативної бази щодо обліку основних засобів…………………………………………………………………………….11
1.3. Класифікація основних засобів для цілей бухгалтерського обліку……17
Висновки до 1-го розділу………………………………………………………..22
Розділ 2. Особливості облікового відображення операцій з основними засобами на ДП “Житомирський лікеро-горілчаний завод. Чуднівська філія”……………………………………………………………………………...24
2.1. Організаційно - економічна характеристика ДП “Житомирський лікеро-горілчаний завод. Чуднівська філія”…………………………………………..24
2.2. Методика бухгалтерського обліку основних засобів…………………...33
2.2.1. Облікове відображення операцій з надходження основних засобів…………………………………………………………………………….33
2.2.2. Особливості відображення витрат з поліпшення основних засобів та експлуатації в бухгалтерському та податковому обліку…………………..44
2.2.3. Бухгалтерський облік операцій з вибуття основних засобів…….55 2.3. Відображення інформації про основні засоби в регістрах обліку та звітності………………..........................................................................................72
Висновки до 2-го розділу………………………………………………………..80
Розділ 3. Контроль і економічний аналіз ефективного використання
основних засобів…………………………………………………………………83
3.1. Організація внутрішньогосподарського контролю ефективного використання основних засобів………………………………………………...83 3.2. Аналіз наявності, складу та руху основних засобів……………………..93
Висновки до 3-го розділу……………………………………………………....111
Розділ 4. Охорона праці………………………………………………………..114
4.1. Особливості функціонування системи охорони праці в Україні……...114
4.2. Організація охорони праці бухгалтера………………………………..126 Висновки і пропозиції………………………………………………………….134
Список використаних літературних джерел………………………………….138
Додатки………………………………………

Прикрепленные файлы: 1 файл

Бакалаврська робота.docx

— 347.89 Кб (Скачать документ)

В законодавчих і нормативно-правових документах вживаються різні назви категорії “основні засоби” - основні засоби  (П(С)БО 7), основні фонди (ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”). Крім того, економічна суть основних засобів та основних фондів трактується в них по-різному. Про це свідчать дані  таблиці 1.4.

Таблиця 1.4. Огляд нормативної бази щодо обліку основних засобів

№ з/п

Джерело

Анотація

1

2

3

1.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [28].

Активи – ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка

2.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, затверджене наказом Міністерсва фінансів України від 31.03.1999р. № 87 [86].

У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства; підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу. У статті “Основні засоби” наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу ОЗ згідно з відповідними П(С)БО. У цій статті наводяться окремо первісна (переоцінена) вартість, сума зносу ОЗ та їх залишкова вартість. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю ОЗ і сумою їх зносу на дату балансу

3.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” (Наказ Міністерства фінансів від 25.02.2000 р. № 989) [88].

Основні засоби – це матеріальні активи, що утримуються підприємством з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний строк використання (експлуатації) яких більше одного року (чи операційного циклу, якщо він більше року)

 

 

 

 

 

 

 

Продовження табл. 1.4.

1

2

3

4.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій (Наказ Міністерства фінансів від 30.11.1999р. № 291) [36].

Рахунок 10 „Основні засоби” призначено для обліку та узагальнення інформації про наявність і рух власних та орендованих на умовах фінансового лізингу об’єктів та орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесено до складу основних засобів, а також об’єктів інвестиційної нерухомості

5.

Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003р. № 561 [57].

Підприємство може розширювати класифікацію основних засобів (крім груп основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, незавершені капітальні інвестиції), поділяючи ОЗ в групах (підгрупах) на власні, орендовані та ті, що перебувають в експлуатації, запасі, оренді, ремонті, на модернізації, реконструкції, добудуванні, частковій ліквідації тощо

6.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р. № 283/97-ВР [29].

Основні фонди - матеріальні цінності,що використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей,та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом


Аналізуючи визначення основних фондів, наведене в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” можна помітити, що акцент зроблено на використанні матеріальних цінностей в господарській діяльності. Тобто для цілей оподаткування  використовуються лише виробничі основні фонди.  Натомість поняття основних засобів включає в себе цінності, що використовуються як у виробничих, так і в невиробничих цілях. До основних засобів відносять як основні фонди, так і невиробничі фонди, для яких встановлено особливий порядок оподаткування. Тобто визначення основних засобів, наведене в П (С)БО 7, є більш широким ніж поняття  “основні фонди”, наведене в Законі України  “Про оподаткування прибутку підприємств”. На нашу думку, вірному розумінню сутності критеріїв визнання основних засобів активами підприємства сприятиме розкриття в Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” способів одержання економічних вигод від використання основних засобів та критеріїв, при дотриманні яких об’єкт вважається контрольованим підприємством.

Неузгодженість між законодавством по веденню бухгалтерського обліку та податковим законодавством, на практиці  дуже часто призводить до того, що  підприємствам і організаційям податковими органами нараховуються штрафні санкції за допущені порушення в обліку основних засобів та інших необоротних матеріальних активів. В основному порушення у веденні бухгалтерського обліку являються результатом незнання діючого законодавства та стандартів ведення обліку, діючих законів про оподаткування прибутку підприємств та порядку нарахування амортизації.

Згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР із змінами та доповненнями до нього не підлягають амортизації і повністю відносяться до валових витрат платника податку витрати на придбання основних засобів та інших необоротних активів з метою їх подальшої реалізації іншим платникам податку або використання у виробництві інших необоротних матеріальних активів, призначених для подальшої реалізації  [29].

У відповідності до цього положення при проведенні перевірки працівниками податкової служби і при виявленні фактів не включення до валових витрат, сума витрат зарахованої амортизації вважається заниженням доходів і відповідно прибутку, і стягується в дохід Державного бюджету із застосуванням до підприємства штрафних санкцій.

У відповідності з п. 23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби” нарахування амортизації призупиняється на період проведення реконструкції об’єкта або на період його консервації. В практиці діяльності підприємства дуже часто мають місце випадки не видання наказів про здійснення реконструкції або консервації об’єктів із вказанням терміну, що призводить до небажаних наслідків при проведенні перевірок податківцями, сума амортизації включена до валових витрат підприємства; витрати по утриманню об’єктів, що знаходяться на консервації у відповідності до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не вважають такими, що амортизуються і не включаються до валових витрат.               Бухгалтеріям та фінансовим службам потрібно уважно підходити до складання наказу про облікову політику підприємства, пам’ятаючи, що в ньому потрібно детально відобразити якими методами нарахування амортизації підприємство буде користуватися у звітному періоді та те, що по однорідній групі активів, що амортизуються, можна встановлювати єдиний метод для всіх об’єктів. Якщо поряд із методами амортизації, передбаченими Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” підприємство використовує податкові методи, то це також повинно знайти своє відображення в наказі про облікову політику підприємства, як це передбачено чинним законодавством.

Також виникають питання відображення операцій в обліку, пов’язаних з реалізацією інших основних засобів, та з операціями по їх обміну на подібні активи.

У випадку обміну ОЗ на подібні, залишкова вартість яких більша за справедливу вартість різниця між справедливою та залишковою вартістю відноситься на витрати звітного періоду. Такі витрати, як правило, податковою службою не визнаються витратами звітного періоду і кваліфікуються як заниження прибутку. На думку спеціалістів податкової служби такі витрати потрібно відносити на зменшення прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства.Діюче податкове законодавство допускає списання з балансу тільки 100% зношених основних засобів та інших необоротних матеріальних активів. Однак, в процесі діяльності підприємств мають місце випадки, коли списуються з балансу об’єкти, які мають залишкову вартість, тобто такі, на які ще не нараховано 100% зносу. Сума залишкової вартості таких об’єктів списується у бухгалтерському обліку в дебет рахунка 976 “Списання необоротних активів”, тобто на збільшення витрат підприємства. При здійсненні перевірки податкова служба дану суму витрат, пов’язаних із списанням залишкової вартості об’єктів інших необоротних матеріальних активів вважає заниженням прибутку. Тому, для уникнення конфліктних ситуацій з податковою службою необхідно донараховувати окремим розрахунком суму податку на прибуток по діючій для підприємства ставці на залишкову вартість списаних об’єктів.

При веденні податкового та бухгалтерського обліку потрібно використовувати первинні документи, передбачені законодавством для ведення обліку основних засобів, своєчасно вносити до них дані про суми нарахованого зносу, дані про їх до оцінку чи уцінку, інформацію про проведення капітальних ремонтів, призупинення їх використання в зв’язку із реконструкцією.

Дотримання вимог чинного законодавства по веденню обліку основних засобів дасть можливість уникнути штрафів від податкової служби, що в свою чергу дасть можливість збільшити прибутки підприємства, направити їх на поліпшення соціально-побутових умов своїм працівникам.

1.3 Класифікація основних засобів для цілей бухгалтерського обліку

Активи підприємства потребують постійного управління. Це управління здійснюється в різноманітних формах і різних функціональних підрозділах підприємства. Різноманітність видів та елементів оборотних активів підприємства визначає необхідність їх попередньої класифікації з метою забезпечення цілеспрямованого управління ними .

Підприємство має у своєму розпорядженні численні і різноманітні засоби, які забезпечують і складають основу фінансово-господарської діяльності підприємства. Для управління діяльністю підприємства необхідно знати, які господарські засоби воно має, де ці засоби розміщені і для чого призначені. Для цього використовується класифікація активів підприємства (рис1.3.)


Рисунок 1.3.Класифікація основних засобів

 

Як видно з рис.1.3 основними напрямами класифікації активів є такі:

     - за характером  використання;

     - за функціональним  призначенням;

     - за ознакою  належності;

Крім того виробничі фонди класифікують також по галузям промисловості чи сільського господарства.

В залежності від того мають чи не мають натуральної форми, вони поділяються на інвентарні та неінвентарні. До інвентарних відносять ті, які мають натуральну форму і їх можна обміряти, зважити, підрахувати в натурі. До неінвентарних відносять капітальні вкладення в земельні, лісні, водні ресурси (крім споруд). З класифікацією фондів тісно пов’язане поняття інвентарного об’єкту, який являє собою складову частину групувального підрозділу і є обліковою одиницею основних засобів. Інвентарний об’єкт – закінчений пристрій, окремий предмет з усіма належними до нього пристосуваннями або відокремлений комплекс, що складається з конструктивно об’єднаних предметів, які складають єдине ціле і орієнтований на виконання заразом однієї загальної господарської функції [21, с.214].

Класифікація за характером участі у господарському процесі поділяє активи на необоротні та оборотні. Поділ активів на основні (необоротні) й оборотні прийшло в практику бухгалтерського обліку з економіки через судову сферу наприкінці XIX на початку XX ст. Вперше зазначені терміни з'явилися в Англії, у судових звітах, попавши туди з економічної літератури того часу. Пізніше в декількох судових справах також торкалися методів оцінки фіксованих (необоротних) і оборотних активів. Варто також відзначити, що одна з основних вигод, яка спонукала економістів та бухгалтерів того часу на поділ активів на основні й оборотні складається в можливості оцінки на підставі цього ліквідності господарюючого суб'єкта [72, с.36].

Необоротні (необігові) господарські засоби (активи) підприємства - це сукупність його майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі його господарської діяльності. У практиці бухгалтерського обліку до них належать господарські засоби з тривалістю використання понад рік.

До складу необоротних (довгострокових) господарських засобів підприємства відносять:

–   основні засоби;

  • нематеріальні активи;

  • капітальні інвестиції;

  • довгострокові фінансові вкладення (інвестиції);

  • довгострокову дебіторську заборгованість;

  • інші довгострокові активи (музейні експонати, бібліотечні фонди, МШП із тривалістю використання понад рік, природні ресурси тощо).

Оборотні (обігові) засоби - це сукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують поточну господарську діяльність підприємства і котрі повністю споживаються протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу [97, с.67]. В практиці бухгалтерського обліку до оборотних активів належать майнові цінності всіх видів із терміном використання до року. Основними елементами оборотних засобів є товарно-матеріальні цінності, запаси у виробництві, готова продукція, поточна дебіторська заборгованість, грошові кошти на рахунках у банках і в касі.

За функціональною роллю у процесі відтворення господарські засоби підприємства поділяють на такі групи:

- виробничі (засоби у сфері  виробництва);

- невиробничі засоби;

До виробничих засобів належать засоби підприємства, які беруть безпосередню участь у процесі виготовлення продукції чи надання послуг. Це виробничі будівлі та споруди, машини та механізми, транспорт, сировина, матеріали, паливо, незавершене виробництво тощо [105, c.78].

До невиробничих засобів підприємства належать засоби, які не беруть безпосередньої участі у виробництві продукції, але їх використовують для створення нормальних умов праці й відпочинку працівників підприємства. До невиробничих засобів підприємств належать житлові будинки, гуртожитки, готелі, дитячі садки, амбулаторії, клуби, бібліотеки з обладнанням та інвентарем у них тощо, які перебувають на балансі підприємства.

Також за функціональним призначенням основні засоби поділяють на

    - засоби у сфері  обігу;

    - вилучені засоби.

До засобів підприємства у сфері обігу належать предмети обігу (готові вироби, призначені для реалізації), грошові кошти, кошти в розрахунках та засоби, які обслуговують сферу обігу. До засобів, які обслуговують сферу обігу, належать торгово-складські споруди з торгово-складським обладнанням, устаткуванням та інвентарем (торгівельні приміщення, склади готової продукції, вагове господарство тощо) [81, c.156].

Информация о работе Облік, аналіз та контроль операцій з основними засобами на ДП “Житомирський лікеро-горілчаний завод.Чуднівська філія”