Облік, аналіз та контроль операцій з основними засобами на ДП “Житомирський лікеро-горілчаний завод.Чуднівська філія”

 

Таким чином можна зробити висновок, що внесок у трактування сутності даної категорії вніс фундатор економічної науки А. Сміт, який відносив до продуктивного капіталу також і той, що був задіяний у сфері матеріального виробництва. Але найголовнішим було те, що він вперше поділив капітал на основний і оборотний. До основного капіталу він відносив машини і різні знаряддя праці, промислові і торгівельні будівлі, склади, будівлі на фермах, “поліпшення землі” (розчищення, осушення, внесення добрив), “людський капітал” – капіталізована цінність “придбаних і корисних здібностей усіх жителів, або членів суспільства” [16, с.156].  Подібної точки зору дотримувався Д. Рікардо, хоча його визначення основного капіталу дещо відмінне від тлумачень Сміта. Так, для Д. Рікардо домінуючою ознакою основного капіталу є його довговічність, міцність, повільна зношуваність. Крім того, дану категорію він розглядає як частину багатства країни, яка використовується у виробництві, і приводить у рух працю. На наступних етапах розвитку економічної думки категорія “основний капітал” не зазнала значних трансформацій свого тлумачення. Неокласики розглядали його як складову виробничих функцій та як фактор екстенсивного економічного зростання. Значення досліджень представників цих шкіл полягає в тому, що вони намагалися перевести розгляд категорії капіталу, а отже, основних засобів з теоретичного на рівень практичного використання, акцентуючи увагу на ступені впливу та ролі останніх.

         Що стосується розгляду даної категорії українськими вченими-економістами, то слід звернути увагу на здобутки М. Туган-Барановського, який надавав основному капіталу великого значення, пов’язуючи процес його нагромадження з циклічністю розвитку економіки в цілому. Туган-Барановский звертається до ідей своїх попередників, знаходячи немало раціональних елементів в працях Ж.-Б. Сея і Д. Рікардо, а головне - в теорії відтворювання суспільного капіталу К. Маркса , в його відомих схемах реалізації сукупного суспільного продукту. Досліджуючи відтворювання суспільного капіталу з введенням різних змінних, він приходить до висновку, що “ розміри ринку в капіталістичному господарстві зовсім не визначаються розмірами суспільного споживання. Суспільний продукт складається не тільки з предметів споживання, а й з засобів виробництва. Якщо машина замінює робітника, то суспільний попит на предмети споживання, звісно, скорочується; але зате збільшується попит на засоби виробництва. Так само при перетворенні доходу капіталіста з фонду особистого споживання в капітал, попит на предмети споживання скорочується; але зате зростає попит на засоби виробництва ” [37,с.231].

           Таким чином, відповідно до історичного аспекту, трактування категорії  “основні засоби”  треба починати з виділення останньої як сумісної характеристики капіталу в цілому, розглядаючи її як виробничий ресурс (фактор виробництва), якому притаманні в тій чи іншій мірі всі інші характеристики капіталу.

На сьогодні в економічній літературі часто ототожнюються поняття "основні засоби" та "основні фонди". Вчені виділяють облік основних засобів у важливий розділ бухгалтерського обліку, розуміючи під ним в одних випадках облік основних засобів, в інших - основних фондів (табл.1.2).

Таблиця 1.2. Порівняння визначень основних засобів та основних фондів в економічній літературі

№ з/п	Джерело	Основні засоби	Основні фонди
1	2	3	4
1.	Большой экономический словарь.- М.: Институт новой экономики,1997, с.651,с.790 [ 2].	Основні засоби - це сукупність матеріально-речових цінностей, що використовуються в якості засобів праці і що діють в натуральній формі протягом тривалого часу як в сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій  сфері. Засоби - це сукупність грошових коштів, кредитів, капіталу; предмети для здійснення будь-якої діяльності.	Основні фонди – це частина національного майна, створена суспільною працею,   що знаходиться в різних формах власності, яка тривалий час неодноразово або постійно в незмінній натурально-речовій формі використовується в економіці, постійно переносячи свою вартість на продукти, що виробляються та послуги, що надаються.
2.	Дем’яненко М.Я. Фінансовий словник – довідник.- К.: Київ, 2003,с 173 [ 13].	Основні засоби – це термін бухгалтерського обліку, синонім економічного  поняття  “ необоротні матеріальні активи”(засоби виробництва, матеріальні активи); матеріальні цінності (виробниче майно), що споживається у виробничому процесі, тобто фізичний капітал. Засоби -  це прийоми, дія, знаряддя, гроші, матеріальні цінності, речі устаткування, будь-яке добро, яке використовується для досягнення певної мети.	Фонд – це запас,  нагромадження, капітал у вартісній формі.
Продовження табл.1.2
1                     2                                           3                                                            4
3.	Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Фінансовий словник ,К.:Знання,2002, с.169,с.474 [ 25].	Основні засоби - це термін бухгалтерського обліку, синонім економічного  поняття “основні фонди”. До основних засобів відносять матеріальні активи, які підприємство формує з метою  використання їх у процесі виробництва чи постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу).	Основні фонди – це сукупність матеріальних активів, які тривалий час у незмінній матеріально– речовій формі використовуються у виробничому процесі.
4.	Сухарський В.С. Економічний словник – довідник.-Т.: Богдан,2002 [102, с.56 ].	Основні засоби(фонди) - це засоби праці виробничого і невиробничого призначення, що беруть участь у процесі виробництва впродовж багатьох циклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму

             На основі проведеного дослідження можна зробити висновки, що в обліковій практиці деякі автори ( П.Герасим, В.Блонська, А.Загородній, Г.Вознюк )  дають визначення економічним категоріям    “ основні засоби ” та  “основні фонди ”, в яких не спостерігається чітка відмінність  між змістом цих понять, багато авторів (В.Сухарський, І.Швець, В.Клочко ) взагалі їх ототожнюють. Зустрічаються  також випадки, коли вчені досить конкретно розмежовують ці поняття (М.Чумаченко, І.Волик, І.Лукінов).

          В даному випадку під терміном “ основні фонди ” слід розуміти запас, нагромадження, джерела утворення господарських засобів підприємства, до яких належать статутний капітал, резервний капітал, прибуток та інші джерела, які відображаються в пасиві балансу. Стосовно основних засобів більш правильно застосовувати поняття "засоби", оскільки саме вони становлять частину активів підприємства.

          Зокрема, автор Пащенко Н.В. у своїй  статті стверджує, що  необхідно  виділити критерії, які визначають  віднесення об’єктів до складу  основних засобів та основних  фондів ( рис. 1.1).

 

 

 

 

 

Рис.1.1.  Критерії віднесення об’єктів до складу основних фондів та основних засобів

Як видно з рисунку 1.2  спільним  критерієм віднесення матеріальних активів до основних засобів та основних фондів є тривалий термін використання, тобто більше одного року. Що стосується інших ознак основних засобів, то вони мають суттєві відмінності.

         Протягом останніх років відбувалася  інтеграція вітчизняного бухгалтерського  обліку до світових стандартів. Для з'ясування відповідності  вітчизняних джерел світовим  щодо визначення терміну “основні  засоби”, звернемося до прийнятого  у світовій практиці бухгалтерського  обліку Міжнародного стандарту  фінансової звітності №16 “Основні  засоби”. Відповідно до останнього “основні засоби”  -  це матеріальні активи, які:

а)    використовуються компанією для виробництва;

б)   очікується використовувати протягом більш ніж одного періоду.

         Співставивши дане визначення  з тим, що пропонує національна  система

бухгалтерського обліку, зокрема П(С)БО №7 “Основні засоби”, можна стверджувати, що національні стандарти є ідентичними міжнародним, чого, на жаль, не можна сказати стосовно податкового обліку.

На нашу думку, необхідно все ж таки досягти єдності в термінології. Так, вважаємо за доцільне вживати термін «основні засоби», коли мається на увазі саме майно, матеріальні цінності, а термін «основні фонди» вживати по відношенню до джерел утворення господарських засобів виробництва. Що стосується економічної суті основних засобів, то необхідно уточнити наступне: основними засобами засоби праці стають не тільки внаслідок їх довговічності, а й тому, що у процесі праці вони (засоби праці) використовуються і зношуються поступово, протягом декількох виробничих циклів і частинами переносять свою вартість на готовий продукт. Таким чином, їх вартість надходить в оборот у кожен момент часу частинами і частинами ж повертається у готовому продукті даного виробничого циклу.

Отже, беручи до уваги вищесказане,  вважаємо, що суть основних засобів як економічної категорії проявляється в наступному: незмінності натурально-речової форми засобів праці; особливості участі у виробничому циклі; наявності і єдності споживчої вартості; особливостях перенесення вартості на готову продукцію.

1.2 Огляд  літературних джерел та нормативної бази щодо обліку основних засобів

 Навряд чи знайдеться  підприємство, у якого були б  відсутні основні засоби. Суперечність  і зміни в законодавстві, що  стосується правил обліку таких  видів активів, часто викликають  певні складнощі. При цьому існування  двох абсолютно окремих видів  обліку – бухгалтерського та  податкового – також не сприяє  спрощенню роботи бухгалтерії. У  зв’язку з цим тема відображення  операцій з основними засобами  в обліку підприємства не втрачає  своєї актуальності.Тому питанням  відображення операцій з основними  засобами в обліку приділяється  значна увага в літературних  джерелах та в періодичних  виданнях.

Переглянувши літературні джерела можна виділити основні проблемні питання щодо бухгалтерського обліку основних засобів :

         -   формування первісної вартості  основних засобів;

         -    придбання за грошові  кошти в  національній та іноземній  валюті;

         -   самостійне виготовлення  ОЗ;

         -   придбання об’єктів ОЗ  за бартером;

         -   отримання об’єктів ОЗ  як внеску до статутного фонду;

         -   переведення об’єктів зі  складу оборотних активів до  складу ОЗ;

         -   амортизація ОЗ;

       

 

 

 

       

         -   зміна залишкової вартості об’єктів ОЗ;

        -   поліпшення і ремонт об’єктів ОЗ;

         -    вибуття (ліквідація, передача, продаж) основних засобів  ( рис.1.2).

 

 

 

 

 

  

 

Рис. 1.2 Структура проблемних питань щодо обліку основних засобів

Отже, як бачимо, найбільшу частку в структурі актуальних питань займають проблеми обліку амортизації, витрат на ремонт основних засобів та відмінності фінансового та податкового обліку.

         В ході досліджень авторефератів  дисертацій, було виявлено, що проблемам  обліку основних засобів приділено  значної уваги, зокрема впродовж 1999 – 2009 років написано та захищено  близько 50- ти дисертацій (табл.1.3).

Таблиця 1.3. Аналіз авторефератів дисертацій з обліку основних засобів

Рік	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Кількість	1	2	3	3	4	10	5	9	3	4	1

Можна зробити висновок, що найбільше досліджень з обліку основних засобів було здійснено впродовж 2001-2006 років, що пов’язано з прийняттям та введенням в дію національних стандартів бухгалтерського обліку, зокрема П(С)БО 7 та інших нормативних документів щодо регулювання обліку основних засобів. Детальний огляд періодичних видань наведено в Додатку А.

 Нормативне регулювання  ведення обліку основних засобів  відіграє провідну роль щодо  правильності, своєчасності та  достовірності  відображення даних про активи  у регістрах бухгалтерського  обліку та фінансовій звітності.

Підприємство, яке прагне правильно та достовірно відображати господарські операції у бухгалтерському обліку повинно постійно слідкувати за всіма поточними змінами у законодавстві, що стосуються їхнього виробничого процесу та функціонування в цілому.